Вирок від 26 березня 2026 р. у справі №204/1823/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/1823/26

Провадження № 1-кп/204/740/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора (ВКЗ) – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження №42025042150000115, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, офіційно працевлаштованого на посаді робітника ритуальних послуг на виробничій дільниці №3 з реалізації ритуальних послуг КП «Міська ритуальна служба» ДМР, маючого на утриманні малолітню доньку: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.354 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Поховальні процесії та здійснення поховання померлих громадян України, регулюються Законом України «Про поховання та похоронну справу» (далі – Закон). Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що поховання це – діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі – тіла), забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є, створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань, організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі – померлих), надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Відповідно до ст. 2 Закону, «поховання померлого – комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству», «користувач місця поховання (місця родинного поховання) – особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону».

Згідно з розділом 2 ст.8 Закону, організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, в межах своєї компетенції:

1)забезпечує формування державної політики у сфері поховання;

2)затверджує необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації

поховання і ритуального обслуговування населення;

3)затверджує типове положення про ритуальну службу;

4)встановлює вимоги щодо утримання та охорони місць поховань;

5)встановлює порядок реєстрації поховань та перепоховань померлих, а також

форму книги реєстрації поховань та перепоховань;

Відповідно до розділу 2 ст. 9 Закону, «ритуальні служби – спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Згідно з розділом 2 ст. 11 Закону, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалась поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються:

-лікарське свідоцтво про смерть – закладом охорони здоров`я;

-свідоцтво про смерть та довідка про смерть – відділом державної реєстрації

актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Відповідно до ст. 12 Закону, особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладання відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Так, Дніпровською радою створено комунальне підприємство «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради (далі за текстом – КП «Міська ритуальна служба» ДМР, код ЄДРПОУ 21926724, юридична адреса: м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 18, приміщення 119), яке діє на підставі статуту затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.12.2023 №64/45 відповідно до якого основною діяльністю підприємства є:

-здійснення організації поховання померлих громадян на території міста Дніпра;

-контроль за здійсненням поховань та надання ритуальних послуг суб`єктами

господарювання на території міста Дніпра, вжиття заходів для недопущення самовільних поховань померлих, облаштування свавільних місць поховань та надання ритуальних послуг з порушеннями;

-надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком

окремих видів ритуальних послуг та не передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг;

-роздрібна торгівля предметів ритуальної належності та інших пов`язаних з

ними товарів, у тому числі на комісійній основі;

-виготовлення предметів ритуальної належності;

- створення зручних умов для громадян та поліпшення якості надання ритуальних послуг, створення агентських, диспетчерських служб;

-вирішення відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для

організації місць поховань (кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих);

- будівництво, утримання, охорона кладовищ та інших місць поховань, забезпечення їх експлуатації відповідно до законодавства України;

- ведення обліку та реєстрації поховань померлих і намогильних споруд на території міста відповідно до законодавства України;

Разом з тим, плата за надання ритуальних послуг здійснюється особою, що звернулась за отриманням таких послуг, шляхом безготівкового перерахунку через установи банків на спеціальний рахунок КП «Міська ритуальна служба» ДМР.

Також, встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1039 від 13.10.2021 «Про встановлення вартості окремих видів ритуальних послуг, які надають КП «Міська ритуальна служба» ДМР населенню на території м. Дніпра» вартість поховання померлого на вільному місці складає не більше 5000 гривень за поховання тіла померлої особи.

Згідно наказу № 58-вк від 23 липня 2024 року керівника КП «Міська ритуальна служба» ДМР ОСОБА_5 призначений на посаду робітника ритуальних послуг на виробничій дільниці № 3 з реалізації ритуальних послуг КП «Міська ритуальна служба» ДМР з 24 липня 2024 року.

Відповідно до затвердженої наказом директора КП «Міська ритуальна служба» ДМР від 03.06.2020 робочої інструкції робітника ритуальних послуг КП «Міська ритуальна служба» ДМР, ОСОБА_5 , як робітник ритуальних послуг на виробничій дільниці № 3 з реалізації ритуальних послуг, мав виконувати накази та розпорядження безпосереднього керівника, виконувати копку могили вручну за допомогою спеціального інвентарю, у разі перепоховання останків зобов`язаний вилучити останки з могили, вкласти до нової труни, у разі необхідності, та дезінфікувати могилу хлорним вапном, прибирати після ритуалу поховання, установлювати хрести, тимчасові намогильні пам`ятники, реєстраційні таблички, знімати та установлювати огорожі, столики, лавки, виконувати демонтаж пам`ятника, доставляє предмети ритуалу до місця призначення, організовувати та брати участь у встановленні труни в автокатафалк, її закріпленні, знімати з катафалка на місці поховання, оформленні могильних пагорбів квітами та вінками, обкладання їх дерном та в інших роботах, пов`язаних з похованням, знати, розуміти і застосовувати діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності, знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримуватись норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт та правила внутрішнього трудового розпорядку, тобто не був наділений організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями, відповідно не мав статус службової особи в розумінні ст. 18 КК України та примітки до ст. 364 КК України.

ОСОБА_5 , будучи працівником комунального підприємства та використовуючи своє становище робітника ритуальних послуг на виробничій дільниці №3 з реалізації ритуальних послуг, вчинив дії, направлені на одержання неправомірної вигоди в сумі 45000 гривень від ОСОБА_6 , за захоронення тіла померлої близької його родині особи – ОСОБА_7 , що померла у січні 2026 року, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 , з метою захоронення тіла померлої близької його родині особи – ОСОБА_7 , що померла у січні 2026 року, 13.01.2026 приблизно о 11:00 год. прибув до КП «Міська ритуальна служба» ДМР за адресою: м. Дніпро, вул. Потічна, 117-А, де його зустрів керівник виробничої дільниці № 3 Краснопільського цвинтаря КП «Міська ритуальна служба» ДМР ОСОБА_8 , який в ході розмови повідомив, що дійсно допоможе ОСОБА_6 у вирішенні питання про захоронення тіла померлого та зазначив, що з цього питання варто звернутись до робітника КП «Міська ритуальна служба» ДМР ОСОБА_5 , який був присутній при розмові.

Цього ж дня, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу КП «Міська ритуальна служба» ДМР за адресою: м. Дніпро, вул. Потічна, 117-А приблизно о 11:30 год., пояснив ОСОБА_6 , що місце поховання коштує близько 20000-45000 грн., в залежності від місця розташування.

Так, 13.01.2026 приблизно о 12:20 год., ОСОБА_6 , прибувши до КП «Міська ритуальна служба» ДМР за адресою: м. Дніпро, вул. Потічна, 117-А, повторно зустрівся з ОСОБА_6 та повідомив, що має намір захоронити тіло померлого ОСОБА_7 , на що ОСОБА_5 , в ході спілкування, повідомив ОСОБА_6 , що він забезпечить безперешкодне надання місця для поховання та визначив, в якості обов`язкової умови поховання близької особи ОСОБА_6 , необхідність внесення оплати за надання місця та викопування могили оплату в розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень.

В подальшому, 13.01.2026, приблизно о 12:20 год, ОСОБА_5 , знаходячись на території виробничої дільниці № 3 Краснопільського цвинтаря КП «Міська ритуальна служба» ДМР, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Потічна, 117-А, діючи з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання працівником підприємства, який не є службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в інтересах того, хто надає таку вигоду, отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 45000 грн., за виділення місця для поховання та викопування ями.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро покаявся та показав про скоєння ним злочину за обставин, встановлених судом. Вказав, що дійсно, 13.01.2026 року зустрівся з ОСОБА_6 та повідомив, що місце поховання та супутні послуги коштують 20000-45000 грн., далі в ході спілкування повідомив, що забезпечить надання місця для поховання, на що ОСОБА_6 погодився. Потім цього ж дня на території виробничої дільниці № 3 Краснопільського цвинтаря КП «Міська ритуальна служба» ДМР, отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 45000 грн. Під час досудового розслідування з боку правоохоронних органів на нього жодного тиску не чинилось. Просив суворо не карати. Такі дії вчинив через складне матеріальне становище.

За згодою учасників судового провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає. Учасникам справи роз`яснено, що вони в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати в апеляційному порядку обставини, які ні ким не оспорювались під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Таким чином суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні умисних дій, які виразилися в одержанні працівником установи, який не є службовою особою, неправомірної вигоди, за вчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в інтересах того, хто надає таку вигоду, що правильно кваліфіковано за ч.3 ст.354 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченому суд ураховує суспільну небезпечність та ступень тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.354 КК України, яке згідно зі ст.12 КК України, є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, у нього на утриманні перебуває малолітня дитина, свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.354 КК України, у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 коп., яка була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області 14 січня 2026 року, у зв`язку з чим обвинуваченого ОСОБА_5 було звільнено з під варти 15 січня 2026 року.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено, внесена застава підлягає поверненню заставодавцю – ОСОБА_9 .

Питання про скасування арешту майна необхідно вирішити в порядку ч. 4 ст. 174 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.354 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року - скасувати.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , заставу у розмірі 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок, внесену нею на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року (справа №175/789/26, провадження №1-кс/175/81/26) за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року на грошові кошти в сумі 46 340 гривень 00 копійок; імітаційні грошові кошти в кількості 45000 гривень 00 копійок ( 90 купюр номіналом 500 гривень з номерами ЕЕ5492053); банківські картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ; посвідчення КП «Міська ритуальна служба» ДМР №54 на ім`я ОСОБА_5 ; блокнот з чорновими записами; мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max» imei2: НОМЕР_4 з сім-картою НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi model: НОМЕР_6 , які належать ОСОБА_5 та були вилучені під час його особистого обшуку 13 січня 2026 року – скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року на мобільний телефон марки «Galaxy A05 SM-A055F/DS imei1: НОМЕР_7 з сім-картою НОМЕР_8 ; мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max» imei2: НОМЕР_9 з сім-картою НОМЕР_10 , які належать ОСОБА_8 , та були вилучені під час обшуку 13 січня 2026 року в приміщенні КП «Міська ритуальна служба» ДМР за адресою: м. Дніпро, вул. Потічна, 117 А – скасувати.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Galaxy A05 SM-A055F/DS imei1: НОМЕР_7 з сім-картою НОМЕР_8 ; мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max» imei2: НОМЕР_9 з сім-картою НОМЕР_10 , які на підставі постанови від 13 січня 2026 року визнано речовим доказом – повернути власнику ОСОБА_8 ;

-грошові кошти в сумі 46 340 гривень 00 копійок – повернути ОСОБА_5 ;

- імітаційні грошові кошти в кількості 45000 гривень 00 копійок ( 90 купюр

номіналом 500 гривень з номерами ЕЕ5492053) - знищити;

-банківські картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ; посвідчення КП «Міська ритуальна служба» ДМР №54 на ім`я ОСОБА_5 ; блокнот з чорновими записами; мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max» imei2: НОМЕР_4 з сім-картою НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi model: 23117RA686 – повернути власнику ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1