Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №203/2741/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/2741/26

Провадження № 1-кп/0203/1780/2026

В И Р О К

іменем України

23 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026047170000013 від 10 лютого 2026 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Устьпінега, рф, громадянина України, із середньою технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючого на посаді старшого оператора взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос», раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший матрос ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді старшого оператора взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , будучи обізнаним, що відповідно до п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2002 року, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, з метою незаконного отримання права керування транспортним засобом, на початку грудня 2025 року, перебуваючи у м. Тернівка Дніпропетровської області, більш точного часу та місця у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, у соціальній мережі «Інтернет», у пошуку «Google», знайшов оголошення про виготовлення посвідчень водія, після чого у нього виник протиправний умисел, спрямований на пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, а саме вищевказаного посвідчення водія.

Після чого, ОСОБА_3 маючи бажання отримати офіційний документ, а саме посвідчення водія, що забезпечує право громадян на керування автомобілем та облік транспортних засобів, однак не бажаючи проходити офіційну реєстрацію у державній установі згідно Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року, вирішив придбати у невстановленої в ході досудового розслідування особи завідомо підроблений документ, з метою подальшого його використання.

Так, на початку грудня 2025 року, перебуваючи у м. Тернівка Дніпропетровської області, більш точного часу та місця у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його злочинні наслідки і бажаючи їх настання, маючи протиправний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, які видаються державною установою, з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на пособництво у підробці офіційного документа, а саме посвідчення водія, під час спілкування з невстановленою в ході досудового розслідування особою шляхом використання соціальної мережі «Facebook», надав їй свої особисті анкетні дані, а саме прізвище, ім`я, по-батькові, дату народження, свою фотографію та зразок підпису для подальшого внесення їх до посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , заповненого на ім`я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Після цього, невстановлена в ході досудового розслідування особа, в невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, використовуючи отриманий від ОСОБА_3 зразок його підпису, прізвище, ім`я, по-батькові та дату народження, за допомогою знакосинтезуючого пристрою типу термосублімаційного, ретрансферного принтера, підробила вищевказаний офіційний документ, а саме – посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , заповненого на ім`я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Надалі, реалізуючи свій протиправний умисел, на початку січня 2026 року, перебуваючи у одному з відділень «Нової пошти» у м. Тернівка, Дніпропетровської області, більш точного часу та місця у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_3 шляхом отримання від невстановленої досудовим розслідуванням особи посилки на відділенні ТОВ «Нова Пошта» з післяплатою у сумі 25 000 грн, придбав завідомо підроблений документ, а саме – посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , заповнене на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим фактично набув завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія, яке почав зберігати при собі з метою його подальшого використання.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді старшого оператора взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , в порушення приписів «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 КМУ № 340, згідно якого посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС, про що йому було достовірно відомо, використав завідомо підроблене посвідчення водія.

Так, ОСОБА_3 10 лютого 2026 року, близько 12 години 13 хвилин, перебував у «Пункті незламності», що розташований на території залізничного вокзалу Дніпро-Головний у місті Дніпро, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11, де до нього підійшли працівники сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області з метою перевірки документів, що посвідчують його особу, в процесі чого, на законну вимогу працівника поліції пред`явити документи, що посвідчують особу, ОСОБА_3 реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел спрямований на використання завідомо підробленого документа, з метою підтвердження своєї особи, діючи умисно, достовірно знаючи, що вищевказане посвідчення водія є підробленим, надаючи своїм діям ознак правомірності, добровільно пред`явив працівникам патрульної поліції завідомо підроблений документ, а саме: посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , заповненого на ім`я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », тим самим використав завідомо підроблений документ.

Того ж дня, 10 лютого 2026 року, під час проведення огляду місця події, в присутності двох понятих у період часу з 12:20 год. до 12:35 год., у «Пункті незламності» (пункт обігріву), що розташована перед будівлею залізничного вокзалу Дніпро-Головний у місті Дніпро, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11, слідчим СВ ВП № 2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, було вилучено підроблене посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , заповненого на ім`я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Зазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження.

Судом встановлено, що відповідно до положень ч.2 ст.302 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_6 прокурором роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

До обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо визнання своєї винуватості, відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та без його участі, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною 2 ст. 302 КПК України.

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України не було, право на захист підозрюваному було роз`яснено та дотримано, сумнівів у добровільності відповідної заяви підозрюваного у суду не виникло, перешкод для спрощеного провадження судом не встановлено.

Судом у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України визнано можливим розглядати обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

З урахуванням наведеного, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, а також матеріали кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК України, тобто пособництво у підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права з метою його використання, та за ч.4 ст.358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документу.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. 65 КК України та виходить з аналізу даних про особу обвинуваченого, суспільної небезпеки вчиненого ним, його відношення до скоєного, враховує наявність пом`якшуючої покарання обставини, матеріальний та сімейний стан особи.

Так, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України є проступками, раніше не судимий, на обліку лікаря психіатра - нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, за місцем несення служби та мешкання характеризується посередньо, вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити найменш суворий вид покарання, передбачений у санкціях ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - штраф. Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України необхідно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ч.2 ст.124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Питання про майно, на яке накладено арешт, належить вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України - штраф в розмірі 150 (сто п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок;

- за ч.4 ст.358 КК України - штраф в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок;

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення експертизи №СЕ-19/104-26/5186-ДД від 16.02.2026 року які складають 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять дев`ять) гривень 90 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 лютого 2026 року на бланк посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на ім`я « ОСОБА_3 », яке видане «ТСЦ 8041» від 30.12.2025 на категорії А, В1, В, С, СІ.

Речові докази:

-посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 , видане 30.12.2025 на категорії А, В1, В, С1, С, яке знаходиться у спеціальному пакеті № PSP 2346729 - долучене до матеріалів кримінального провадження №12026047170000013 від 10.02.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-відеозаписи бодікамер, інв. №798659, №799839, з назвами «export-evhu9.mp4», «export-c2lz4.mp4», які записано на оптичний носій диск DVD-R, який було поміщено до паперового конверту та опечатано, долучений до матеріалів кримінального провадження №12026047170000013 від 10.02.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідування обставини.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1