Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №420/3715/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3715/26

Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Дата і місце ухвалення: 19.02.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №101/15-32-09-04-03 від 10.02.2026 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер ліцензії 15520314202300051 терміном дії з 26.12.2023 року до 26.12.2028 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 101/15-32-09-04-03 від 10.02.2026 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер ліцензії 15520314202300050 терміном дії з 26.12.2023 року до 26.12.2028 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просило:

- забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області про припинення дії ліцензій ТОВ «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним №15520314202300051 (термін дії з 26.12.2023 до 26.12.2028) та №15520314202300050 (термін дії з 26.12.2023 до 26.12.2028) на право провадження відповідного виду господарської діяльності № 101/15-32-09-04-03 від 10.02.2026 року.

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області видалити запис з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про припинення дії ліцензії ТОВ «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним №15520314202300050 за адресою місця торгівлі: Одеська область, Одеський р-н, с. Усатове, вул. Вернидуба, буд. 19-А, автозаправочна станція (АЗС) (термін дії з 26.12.2023 до 26.12.2028).

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області видалити запис з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про припинення дії ліцензії ТОВ «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним №15520314202300051 за адресою місця торгівлі: Одеська область, м. Одеса, вул. Бугаївська, 41-А, автозаправочна станція (АЗС) (термін дії з 26.12.2023 до 26.12.2028).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» про забезпечення позову задоволено частково.

Суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області №101/15-32-09-04-03 від 10.02.2026 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер ліцензії 15520314202300051 терміном дії з 26.12.2023 року до 26.12.2028 року та в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер ліцензії 15520314202300050 терміном дії з 26.12.2023 року до 26.12.2028 року – до набрання законної сили рішенням у даній справі.

У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовив.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено існування обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Апелянт вказує, що в оскаржуваній ухвалі відсутні належні мотиви щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не наведено обґрунтування неможливості ефективного захисту таких прав без вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив ознак очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що також виключає можливість застосування заходів забезпечення позову.

Також апелянт наголошує, що вжиті судом заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами та фактично призводять до вирішення спору по суті до ухвалення рішення у справі.

На думку апелянта, сам факт незгоди позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, а можливі негативні наслідки можуть бути усунуті шляхом відшкодування шкоди у разі задоволення позову.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» заперечує проти її задоволення та просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що зводяться до незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції.

Позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення його прав та інтересів.

Зокрема, позивач зазначає, що анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним фактично унеможливлює здійснення ним господарської діяльності, що призведе до припинення отримання доходу, невиконання зобов`язань перед контрагентами, звільнення працівників, а також до інших негативних наслідків, які не можуть бути усунені навіть у разі задоволення позову.

Крім того, позивач наголошує, що ним було надано належні та допустимі докази на підтвердження зазначених обставин, які були досліджені та оцінені судом першої інстанції.

Також позивач зазначає, що обраний судом спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаний із предметом спору та спрямований на забезпечення ефективного захисту його прав.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до статті 312 КАС України.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів позивача, оскільки оскаржуване рішення про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним фактично позбавляє позивача можливості здійснювати основний вид господарської діяльності, що призводить до припинення отримання доходу, невиконання договірних зобов`язань, ризику звільнення працівників та інших негативних наслідків, які можуть мати незворотний характер, а відтак дійшов висновку про співмірність обраного заходу забезпечення позову із заявленими вимогами та необхідність зупинення дії оскаржуваного рішення у відповідній частині, водночас відмовивши у задоволенні іншої частини заяви з огляду на відсутність підстав для застосування додаткових заходів забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист його прав і свобод, а згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін, рівність усіх учасників процесу перед законом і судом та обґрунтованість судового рішення.

Частинами першою, другою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 цього Кодексу позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта, при цьому такі заходи повинні бути співмірними із заявленими вимогами та забезпечувати баланс інтересів сторін, а відповідно до частини шостої статті 154 КАС України суд зобов`язаний навести мотиви застосування заходів забезпечення позову.

У практиці Європейського суду з прав людини неодноразово наголошено, що право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає обов`язок суду належним чином обґрунтовувати свої рішення, зокрема зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Проніна проти України», пункт 23, «Серявін та інші проти України», пункт 58).

Водночас, як зазначено у практиці Верховного Суду, інститут забезпечення позову є винятковим процесуальним механізмом, який застосовується виключно за наявності доведених, реальних, а не гіпотетичних ризиків істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту прав позивача, при цьому сам по собі факт можливого негативного впливу рішення суб`єкта владних повноважень на господарську діяльність особи не є достатньою підставою для вжиття таких заходів, оскільки такі ризики повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами та перебувати у прямому причинно-наслідковому зв`язку з оскаржуваним рішенням.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду у справі №320/59059/24 від 05.02.2026р., відповідно до якого застосування заходів забезпечення позову можливе виключно за наявності належно доведених обставин, які свідчать про реальну загрозу істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту прав позивача, при цьому такі обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, а також перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень.

Позивач не навів переконливих доводів і не надав доказів, які б підтверджували, що припинення дії ліцензій щодо автозаправних станцій призведе або може призвести до незворотних або критичних наслідків для всієї господарської діяльності підприємства. Так само у матеріалах справи відсутні відомості про те, що на АЗС, щодо якої видавалась відповідна ліцензія, не здійснювались інші види господарської діяльності, які могли б пом`якшувати або нейтралізувати заявлені ризики.

Застосовуючи наведені норми права до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що позивачем, звертаючись із заявою про забезпечення позову, не доведено наявності обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, зокрема не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування реальної, а не гіпотетичної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду або ефективного захисту його прав.

Доводи позивача щодо можливого припинення господарської діяльності, настання негативних фінансових наслідків, невиконання договірних зобов`язань та інших ризиків носять припущуваний характер та не підтверджені належними доказами, які б свідчили про їх безпосередність, неминучість та причинно-наслідковий зв`язок із оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для забезпечення позову, фактично не перевірив належним чином доводи заявника, не встановив реальність заявлених ризиків, не надав оцінки достатності доказів, а також не з`ясував, чи є обраний захід забезпечення позову співмірним із заявленими вимогами та чи не призводить він до фактичного вирішення спору по суті.

Колегія суддів також враховує, що сам по собі факт можливого настання негативних наслідків для суб`єкта господарювання у зв`язку з прийняттям рішення суб`єкта владних повноважень не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки господарська діяльність за своєю правовою природою здійснюється на власний ризик суб`єкта господарювання та не може бути безумовною підставою для втручання суду шляхом застосування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що обраний судом першої інстанції захід забезпечення позову фактично зупиняє дію оскаржуваного рішення, що за відсутності належного обґрунтування ризиків призводить до передчасного втручання у сферу публічно-правових відносин.

Крім того, колегія суддів враховує, що заявлені позивачем обставини фактично зводяться до незгоди із рішенням суб`єкта владних повноважень та можливих наслідків його виконання, що саме по собі не свідчить про наявність підстав для забезпечення позову у розумінні статті 150 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні такої заяви.

Керуючись статтями 8, 9, 72, 150– 154, 242, 308, 310, 315, 317 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №420/3715/26 – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» про забезпечення позову – відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом строку, встановленого законом.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук