Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №420/18398/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18398/25

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Дата і місце ухвалення: 10.12.2025 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, стосовно не виплати поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року по теперішній час на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснювати виплату поточної пенсії позивача, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року по теперішній час з перерахунком та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ “Ощадбанк”.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, стосовно не виплати поточної пенсії ОСОБА_1 та недоотриманої пенсії з 07.10.2009 по теперішній час на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк”.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року по теперішній час з перерахунком та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ “Ощадбанк”.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не врахував обставини припинення виплати пенсії позивачу у зв`язку з її неотриманням протягом шести місяців підряд, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є підставою для припинення виплати пенсії.

Крім того, апелянт вказує, що для поновлення виплати пенсії та зміни способу її виплати позивач повинен звернутися до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою у порядку, передбаченому Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та Порядком виплати пенсій через установи банків, однак таких дій позивачем вчинено не було, що виключає можливість здійснення виплат.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано обставини того, що виплата пенсії позивачу після її поновлення здійснювалась через установи поштового зв`язку, однак позивач фактично не отримував її, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про припинення виплати, а тому відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо здійснення виплати пенсії на банківський рахунок.

Крім цього, апелянт наголошує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а отже не має правових підстав для самостійного вирішення питання щодо поновлення та способу виплати пенсії без належного звернення позивача.

З огляду на викладене просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

По досягненні пенсійного віку та наявності страхового стажу позивачу з 30.12.1992 року призначено пенсію за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон.

16.11.2000 року позивач виїхав з України на постійне проживання до держави Ізраїль, де був прийнятий на консульський облік в Посольстві України в державі Ізраїль, далі виплату пенсії позивачу припинили з 2001 року.

02.02.2020 року представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про витребування пенсійної справи та поновлення виплат пенсії Рубінчику та додав такі документи: заява про призначення/перерахунок пенсії за вислугу років, копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон, копії довіреності представників, копія довідки про підтвердження ветерана військової служби, копія довідки про звільнення з військової служби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року по справі №540/605/22, зі змінами внесеними постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 7 жовтня 2009 року з виплатою компенсації втрати частини доходів.

З метою сприяння відповідачу у виконанні покладених на нього обов`язків, позивач відкрив рахунок у АТ “Ощадбанк”, поточний рахунок № НОМЕР_1 .

30.06.2020 року представник позивача звернувся до уповноваженого представника банку із відповідною заявою про виплату пенсії на вказаний рахунок з проханням передати вказану заяву відповідачу.

Уповноваженим представником банку було прийнято вказану заяву, що підтверджується відбитком печатки та штампу банківської установи АТ “Ощадбанк”.

Листом відповідача від 02.05.2025 № 3459-2793/Р-02/8-2100/25 повідомлено, що заява про виплату пенсії не відповідає вимогам Порядку №1596, у зв`язку з чим відсутні підстави для зарахування пенсійних виплат на рахунок відкритий в АТ “Ощадбанк”.

Станом на час звернення до суду відповідач не здійснив виплату пенсії позивачу на зазначений банківський рахунок.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку особистого звернення пенсіонера із заявою про виплату пенсії, така заява може подаватися через уповноважений банк або представником, а тому відмова відповідача у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача є безпідставною та свідчить про протиправну бездіяльність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України право на соціальний захист, у тому числі право на пенсійне забезпечення, є гарантованим державою та підлягає реалізації у спосіб, визначений законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а відтак не можуть встановлювати додаткові умови реалізації прав особи, які не передбачені законодавством.

Реалізація права на отримання пенсії здійснюється відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким, зокрема, передбачено можливість виплати пенсії шляхом її перерахування на банківський рахунок особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, пунктом 10 якого передбачено, що заява про виплату пенсії може подаватися як особисто пенсіонером, так і через установу уповноваженого банку.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець визначив альтернативні способи подання заяви про виплату пенсії, не встановивши обов`язковості особистого звернення пенсіонера до органу Пенсійного фонду України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем з метою отримання пенсійних виплат відкрито поточний рахунок у АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я позивача та є діючим, після чого 30.06.2020 року через уповноважену банківську установу подано заяву про виплату пенсії на зазначений рахунок, яка була прийнята банківською установою з подальшим її направленням до органу Пенсійного фонду України.

Таким чином, позивачем виконано всі передбачені законодавством дії, необхідні для реалізації права на отримання пенсії через банківську установу, а саме відкрито рахунок, визначено спосіб отримання пенсійних виплат та подано відповідну заяву у передбачений законом спосіб.

Водночас відповідач, відмовляючи у здійсненні виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, послався на відсутність особистого звернення та невідповідність заяви встановленим вимогам, однак не навів жодних конкретних обставин та не обґрунтував, яким чином зазначені ним недоліки унеможливлюють здійснення виплати пенсії, а також не спростував факт подання такої заяви через уповноважений банк.

Колегія суддів зазначає, що формальне посилання на недотримання вимог до оформлення заяви, без належного з`ясування обставин та без вжиття заходів для усунення можливих недоліків, не може бути підставою для обмеження реалізації права особи на пенсійне забезпечення та виправдання невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №280/6637/22 та від 09.12.2024 у справі №360/777/23, відповідно до яких заява про виплату пенсії може подаватися представником пенсіонера, а її виплата здійснюється шляхом перерахування на рахунок, відкритий в українській банківській установі.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що відмова відповідача у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача не ґрунтується на вимогах закону та свідчить про протиправність його бездіяльності.

Посилання апелянта на припинення виплати пенсії у зв`язку з її неотриманням протягом шести місяців підряд відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів вважає безпідставними.

Зазначена норма підлягає застосуванню у випадку, коли неотримання пенсії є наслідком поведінки самого пенсіонера, однак не може застосовуватись у разі, коли таке неотримання зумовлене діями або бездіяльністю органу Пенсійного фонду України.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем виконано всі передбачені законодавством дії, необхідні для організації виплати пенсії шляхом її перерахування на банківський рахунок, однак відповідач не забезпечив реалізацію визначеного позивачем способу виплати пенсії, що фактично унеможливило її отримання.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що неотримання пенсії протягом відповідного періоду є наслідком поведінки позивача, натомість воно прямо пов`язане з протиправною бездіяльністю відповідача.

Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пенсійні виплати становлять майнове право у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України (заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року) Суд зазначив, що держава не може довільно позбавляти особу права на отримання соціальних виплат, передбачених національним законодавством.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви №68385/10, №71378/10, рішення від 26 червня 2014 року) Суд наголосив, що втручання держави у право на соціальні виплати повинно бути законним та пропорційним.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пічкур проти України (заява №10441/06, рішення від 07 листопада 2013 року) Суд дійшов висновку, що обмеження права на пенсію за формальними критеріями є непропорційним втручанням у майнові права особи.

Таким чином, застосування положень статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у спірних правовідносинах за відсутності вини позивача у неотриманні пенсії призвело б до непропорційного обмеження його права на мирне володіння майном та фактичного позбавлення права на пенсійне забезпечення.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що інше тлумачення зазначених норм призвело б до покладення негативних наслідків неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків на позивача, що є неприпустимим.

Отже, доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв без урахування всіх істотних обставин справи, не забезпечив повного та об`єктивного розгляду поданих позивачем документів і фактично допустив протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.

Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року - залишити без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук