Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №420/40734/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40734/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

11.04.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Скрипченка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 28.11.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.05.2020 року виплаченої 28.11.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року у справі №420/35559/23 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 року у справі №420/35559/23;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів за період 01.12.2015 року по 28.11.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.05.2020 року виплаченої 28.11.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року у справі №420/35559/23 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 року у справі №420/35559/23.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та даний час виключений зі списків особового складу. На момент виключення зі списків особового складу із позивачем не був проведений повний розрахунок грошового забезпечення, зокрема, не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

У зв`язку із чим, з огляду на положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та фактичну затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби, наполягає на компенсації втрати частини грошових доходів (грошового забезпечення) за рахунок відповідача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 20.05.2020 року до дня фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 28 листопада 2024 року.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 20.05.2020 року до дня фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 28 листопада 2024 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

З огляду на те, що відповідачем виплачено заборгованість на виконання рішення суду, але не виплачено компенсацію втрати частини доходів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку провести на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати.

В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, суми індексації грошового забезпечення нараховані позивачеві за рішенням суду, тому підстави для виплати компенсації виникає лише у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду та за умови виплати компенсації з причини порушення встановлених строків виплати саме нарахованих доходів (грошового забезпечення) на виконання рішення. Поряд з цим, індексація грошового забезпечення до входить до складу цього грошового забезпечення, не має постійного характеру, тому не підпадає під дію Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу начальника військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2020 року №95, позивач 20.05.2020 виключений зі списків особового складу.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №420/35559/23, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року у сумі 85927,84 грн.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3853,63 грн в місяць у загальній сумі 102680,59 грн за період з 01.03.2018 по 20.05.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше проведених виплат.

Згідно виписки по картковому рахунку, 28.11.2025 року на виконання судового рішення у справі №420/35559/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 185779,30 грн.

Поряд з цим, як свідчать обставини справи, військова частина стверджувала, що виплата грошового забезпечення проводиться позивачеві у встановленому законом порядку та розмірах.

Наполягаючи на допущенні відповідачем протиправної бездіяльності щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно частин 1, 2 статті 21 цього Закону, Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до частин 2-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, індексація грошового забезпечення, яка є однією з основних державних гарантій, входить до складу грошового забезпечення, нарахування якої є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (в тому числі, за рішенням суду). При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.

Системний аналіз вищенаведених норм, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Тому, з урахуванням наявності факту невиплати позивачеві сум індексації грошового забезпечення у зв`язку з бездіяльністю уповноваженого органу щодо нарахування та виплати цього грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач набув право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Поряд з цим, аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Водночас, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом №2050-ІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за змістом наведених норм обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 24 січня 2025 року у справі №380/1607/24, від 04 вересня 2025 року у справі №420/16557/24, які, з огляду на подібність спірних правовідносин, відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України, підлягають врахуванню у цій адміністративній справі.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем виплачено заборгованість на виконання рішення суду, однак не виплачено компенсацію втрати частини доходів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

В.О. Скрипченко