Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №420/27077/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/27077/25

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Дата і місце ухвалення: 05.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі №420/27077/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №154950006193 від 25.04.2025 року про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання в Котовській технічній школі (ДОСААФ) з 15 вересня 1987 року по 03 лютого 1988 року;

- зобов`язати відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу та здійснити відповідний перерахунок пенсії з урахуванням поданої заяви від 18.04.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 154950006193 від 25.04.2025 року про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в Котовській технічній школі (ДОСААФ) з 15 вересня 1987 року по 03 лютого 1988 року, починаючи з 18.04.2025 року, та прийняти рішення за заявою позивача з урахуванням правової позиції суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання, оскільки надані позивачем документи не відповідають вимогам законодавства та не містять усіх необхідних відомостей для такого зарахування.

Зокрема, апелянт наголошує, що у поданих документах відсутні відомості про присвоєння позивачу відповідної кваліфікації за результатами навчання, що, на його думку, унеможливлює врахування зазначеного періоду до страхового стажу відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, апелянт зазначає, що органи Пенсійного фонду України при вирішенні питань пенсійного забезпечення діють виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законом, а тому оскаржуване рішення є правомірним, а висновки суду першої інстанції - передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи.

З огляду на викладене просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання в Котовській технічній школі (ДОСААФ) з 15 вересня 1987 року по 03 лютого 1988 року.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком.

18.04.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про допризначення (перерахунок) пенсії у зв`язку з поданням додаткових документів.

До заяви позивачем було додано, зокрема, документи, що підтверджують проходження ним навчання в Котовській технічній школі (ДОСААФ) у період з 15 вересня 1987 року по 03 лютого 1988 року.

Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності, за результатами чого прийнято рішення № 154950006193 від 25.04.2025 року, яким відмовлено у зарахуванні зазначеного періоду навчання до страхового стажу з підстав відсутності у наданих документах інформації про присвоєння відповідної кваліфікації.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період навчання підлягає зарахуванню до страхового стажу за умови підтвердження такого періоду належними доказами, при цьому надані позивачем документи в сукупності підтверджують факт проходження ним навчання в Котовській технічній школі (ДОСААФ) з 15 вересня 1987 року по 03 лютого 1988 року, а відсутність у таких документах окремих відомостей, зокрема щодо присвоєння кваліфікації, не спростовує самого факту навчання та не може бути підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача та необхідність його скасування із покладенням на відповідача обов`язку зарахувати спірний період до страхового стажу позивача та прийняти рішення за його заявою з урахуванням правової позиції суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості, яке гарантується, зокрема, системою загальнообов`язкового державного соціального страхування та спрямоване на забезпечення гідного рівня життя особи після втрати працездатності. Конституційні приписи щодо гарантій соціального захисту мають пряму дію та підлягають застосуванню судами при вирішенні спорів цієї категорії з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Правове регулювання спірних правовідносин конкретизується положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статті 24 якого страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження - на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. При цьому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи до 01.01.2004 року, підлягають зарахуванню до страхового стажу на умовах і в порядку, встановлених раніше чинним законодавством.

Водночас статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховуються, зокрема, періоди навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, а також інші періоди, прямо визначені законом. Таким чином, законодавець прямо відніс періоди навчання до таких, що підлягають врахуванню при визначенні права на пенсію та її розміру, за умови підтвердження факту такого навчання відповідними доказами.

Аналіз наведених норм у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що визначальним для вирішення питання про зарахування періоду навчання до страхового стажу є встановлення самого факту проходження особою такого навчання, а не формальна відповідність поданих документів окремим вимогам щодо їх оформлення. При цьому законодавство, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, не містить імперативної вимоги щодо обов`язкової наявності у документах, які підтверджують факт навчання, відомостей про присвоєння особі відповідної кваліфікації як передумови для зарахування такого періоду до страхового стажу.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово наголошував на необхідності застосування матеріального, а не формального підходу при вирішенні спорів щодо зарахування періодів до страхового стажу.

Так, у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 Верховний Суд зазначив, що відсутність або недоліки в оформленні документів не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до стажу за наявності інших доказів, які у своїй сукупності підтверджують відповідні обставини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 04.09.2018 у справі №523/1883/17, в якій Верховний Суд наголосив, що органи Пенсійного фонду України зобов`язані здійснювати оцінку доказів у їх сукупності та не вправі формально підходити до вирішення питання про зарахування стажу.

Крім того, у постанові від 03.07.2019 у справі №522/6742/17 Верховний Суд зазначив, що визначальним є встановлення факту здійснення відповідної діяльності чи перебування особи у відповідному статусі, а не формальна відповідність поданих документів окремим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження спірного періоду навчання позивачем разом із заявою про перерахунок (допризначення) пенсії від 18.04.2025 року подано належні документи, зокрема: копію диплома (документа про навчання), довідку Котовської технічної школи (ДОСААФ) про проходження навчання у період з 15 вересня 1987 року по 03 лютого 1988 року, а також інші документи, що містяться у пенсійній справі позивача, включаючи паспорт та військовий квиток.

Надані документи у своїй сукупності містять відомості щодо періоду навчання позивача, його тривалості, а також підтверджують факт перебування позивача у статусі особи, яка проходила навчання у відповідному навчальному закладі, що не заперечується відповідачем.

Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту проходження позивачем навчання у Котовській технічній школі (ДОСААФ) у період з 15 вересня 1987 року по 03 лютого 1988 року, оскільки містять узгоджені між собою відомості щодо тривалості навчання та не суперечать іншим матеріалам справи.

При цьому відсутність у поданих документах окремих відомостей, зокрема щодо присвоєння позивачу відповідної кваліфікації, не спростовує факту навчання та не може розцінюватися як безумовна підстава для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу, оскільки чинне законодавство не ставить можливість зарахування періоду навчання у залежність від наявності саме таких відомостей.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи у їх сукупності є достатніми для підтвердження факту проходження ним навчання у спірний період, а відсутність у них відомостей про присвоєння кваліфікації не спростовує такого факту та не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу.

Відтак доводи апелянта ґрунтуються на формальному підході до оцінки доказів, не відповідають наведеному нормативному регулюванню та правовим висновкам Верховного Суду, у зв`язку з чим не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та є необґрунтованими.

Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року - залишити без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук