Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №420/7399/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7399/25

Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,

повний текст судового рішення

складено 01.09.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №420/7399/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

У С Т А Н О В И В:

13.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000029/2 від 19.01.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2025/000039 від 19.01.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою визначення митної вартості товару за першим методом декларантом до митного органу надано повний пакет документів, перелік яких наведено у статті 53 Митного кодексу України. Такі документи не містять розбіжностей, а тому в митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів. Однак, контролюючим органом прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000029/2 від 19.01.2025 та сформовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000039 від 19.01.2025.

Відповідач із позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи про те, що в документах, які подано декларантом до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, надані ТОВ «100 ШИН +» документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Означене зумовило необхідність витребування додаткових документів. Натомість, декларантом виявлених розбіжностей усунуто не було, що власне й слугувало підставою для коригування митної вартості товару за резервним методом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №420/7399/25 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000029/2 від 19.01.2025.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000039 від 19.01.2025.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що декларантом подано усі документи, які надавали митному органу можливість визначити митну вартість товару за першим методом. Такі документи підтверджують числове значення митної вартості та не містять розбіжностей. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що неведені суб`єктом владних повноважень в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000029/2 від 19.01.2025 обґрунтування спростовуються поданими декларантом до митного органу документами.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції митним органом подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Одеська митниця зазначає, що в документах, які подано декларантом до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, надані ТОВ « 100 ШИН +» документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Означене зумовило необхідність витребування додаткових документів. Натомість, декларантом виявлених розбіжностей усунуто не було, що власне й слугувало підставою для коригування митної вартості товару за резервним методом.

Згідно із поданим позивачем до суду апеляційної інстанції відзивом на апеляційну скаргу, рішення від 01.09.2025 у справі №420/7399/25 Одеським окружним адміністративним судом прийнято із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, на думку ТОВ “100 ШИН+”, наведені в апеляційній скарзі доводи митного органу не спростовують висновків суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного митного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що 13.06.2024 між компанією «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED»,Тайвань (Продавець) та ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) укладено контракт №100SH – PRIHUAYI2024, за умовами якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини Виробник: «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED» у кількості та по цінам, вказаним у комерційному інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у інвойсі. Сума контракту визначається згідно інвойсу, умови поставки визначаються згідно інвойсу.

На виконання умов вищевказаного контракту від 13.06.2024 №100SH – PRIHUAYI2024 компанією «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED» (Продавець) поставлено на адресу ТОВ «100 ШИН+» (Покупець) шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, тип протектора дорожний (всесезонний): - 295/80R22.5- 18 мод.RLB450 - 12 шт; індекс навантаження - 152/149; індекс швидкості - M, посадочний діаметр -22,5; - 295/80R22.5-18 мод.RR202 - 10 шт; індекс навантаження - 152/149; індекс швидкості - M, посадочний діаметр -22,5; - 315/70R22.5-16 мод.RLB450 - 140 шт; індекс навантаження - 152/148; індекс швидкості - M, посадочний діаметр -22,5; - 315/70R22.5-20 мод.RR202 - 30 шт; індекс навантаження - 156/150; індекс швидкості - L, посадочний діаметр -22,5; - 315/80R22.5-18 мод.RLB450 - 80 шт; індекс навантаження - 152/148; індекс швидкості - M, посадочний діаметр -22,5; - 315/80R22.5-20 мод.RR202 - 30 шт; індекс навантаження - 156/152; індекс швидкості - M, посадочний діаметр -22,5; - 385/55R22.5-20 мод.RT910 - 30 шт; індекс навантаження - 160; індекс швидкості - K, посадочний діаметр -22,5; - 385/65R22.5-20 мод.RR905 - 50 шт; індекс навантаження - l60; індекс швидкості - K, посадочний діаметр -22,5; - 385/65R22.5-24 мод.RR215 - 50 шт; індекс навантаження - l64; індекс швидкості - К, посадочний діаметр -22,5. Загальна кількість 432 шт. Виробник "HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED". Торговельна марка: DOUBLECOIN. Країна виробник TH.

З метою здійснення митного оформлення товарів, 16.01.2025 уповноваженою особою ТОВ «100 ШИН+» до Одеської митниці подано митну декларацію №25UA500500001222U2, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №25UA500500001222U2 митної вартості товару та обраного методу її визначення уповноваженою особою ТОВ « 100 ШИН+» до контролюючого органу, разом з декларацією, подано наступні документи: пакувальний лист від 24.09.2024; рахунок-проформу №0030098786202408601 від 13.09.2024; інвойс №2024042150 від 24.09.2024; коносамент №241000003001 від 19.10.2024; автотранспортну накладну №0820 від 15.01.2025; автотранспортну накладну №7914 від 15.01.2025; сертифікат про походження товару; банківський платіжний документи №41 від 20.09.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №ТФ6 від 18.12.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №15188 від 19.12.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 18.12.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 24.09.2024; розрахунок ціни (калькуляція) №2024042150 від 24.09.2024; контракт №100SH – PRIHUAYI2024 від 13.06.2024; договір про перевезення №26092024_4 від 26.09.2024; копія митної декларації країни відправлення №A0161671013920 від 16.10.2024.

Під час перевірки документів, які подано декларантом на підтвердження митної вартості товару, фахівцями контролюючого органу установлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- у п. 3.8 договору (контракті) про перевезення від 26.09.2024 №26092024_4 витрати пов`язані з організацією морського перевезення вантажу клієнта, оплачуються останнім на підставі рахунку протягом 3 банківських днів, проте до митного оформлення жодних банківських документів не подано;

- в наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB;

- надана проформа-інвойс №0030098786202408601 від 13.09.2024, не містить відбитків митних органів (країни відправлення і країни призначення). Проформа-інвойс - це формально виставлений рахунок-фактура, мета якого оголосити вартість товару чи послуги. Прайс-лист - це перелік товарів чи послуг коротким описом їх характеристик і зазначенням цін. В Прайс-листі, поданого до митного оформлення зазначено, що він діє один день для складання комерційного документа. Тобто, даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів;

- в CMR від 15.01.2025 №0820 зазначено перевізником TRANSPORTNI RISHENNYA LTD, а в наданому від 18.12.2024 документі про перевезення - ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ».

У зв`язку із встановленням митним органом означених розбіжностей, останнім на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, з яких виготовлені товари; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларанту також було запропоновано за власним бажанням подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Колегією суддів установлено, що 19.01.2025 декларант повідомив митний орган про надання вичерпного переліку наявних у нього документів для визначення митної вартості товарів за ціною договору (першим методом).

За результатом розгляду питання щодо митного оформлення зазначеного у митних деклараціях товару Одеською митницею прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000029/2 від 19.01.2025 та сформовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000039 від 19.01.2025.

Не погодившись із коригуванням митним органом заявленої декларантом у митній декларації митної вартості товару позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються порядку визначення митної вартості товарів, правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.

Такі правовідносини урегульовано положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом до митного органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних норм права зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з даною обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які надають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості та жодним чином не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, саме, тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, за наслідком дослідження документів, які ТОВ « 100 ШИН +» подано до митного органу з метою визначення митної вартості товару за першим методом, колегією суддів установлено, що вони ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні відомості, що піддавались обчисленню, а також обґрунтовують митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність наведених суб`єктом владних повноважень в оскаржуваному індивідуальному акті обґрунтувань стосовно неможливості визначення митної вартості товару за заявленим ТОВ « 100 ШИН+» у митних деклараціях методом, з огляду на таке.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000029/2 від 19.01.2025 Одеською митницею вказано, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Надаючи оцінку такому обґрунтуванню індивідуального акту колегія суддів вказує, що митним органом не конкретизовано в чому саме полягає порушення декларантом положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України до митного оформлення подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як з`ясовано апеляційним адміністративним судом до митного оформлення ТОВ « 100 ШИН+» подано документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом LAEM CHABANG (Таїланд) до Чорноморськ (Україна), а саме: довідка про транспортні витрати 18.12.2024, що містить відомості про вартість перевезення та супутні витрати, маршрут перевезення, номери контейнерів, номер коносаменту. Означені дані співпадають з всіма іншими товаросупровідними документами.

Додатково позивачем надано договір на транспортно-експедиційні послуги №26092024_4 від 26.09.2024, заявку від 26.09.2024 №00045181, рахунок на оплату послуг з перевезення №ТФ6 від 18.12.2024, банківський платіжний документ про оплату послуг перевезення №15188 від 19.12.2024.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

За таких підстав колегія суддів зазначає, що подані декларантом до митного органу документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують розмір транспортних витрат.

Стосовно подання до митного оформлення банківських документів на підтвердження понесених витрат, які пов`язані з організацією морського перевезення вантажу, суд апеляційної інстанції зауважує, що банківський платіжний документ про оплату послуг перевезення №15188 від 19.12.2024 надавався декларантом разом з митною декларацією та додатковими поясненнями на вимогу митного органу про надання додаткових документів.

Є безпідставними також посилання митного органу на те, що в наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB, з огляду на таке.

До митного оформлення подано копія експортної декларації країни відправлення №A0161671013920 від 16.10.2024.

Згідно приписів ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

Експортна декларація - це митний документ, який складений, в даному випадку, постачальником товару і підтверджує експорт товарів та законність вивезення продукції з країни-експортера.

Експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера (Тайвань), а Покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється відповідно до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.

В експортній вантажній митній декларації зазначено: відомості про постачальника (HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED), умови поставки (FOB), найменування порту відправлення (LAEM CHABANG), посилання на інвойс №2024042150 від 24.09.2024, вагу 30120,942 кг , найменування товару (шини для вантажних автомобілів), кількість товару 432 шт., вартість товару 68601 дол. США 54 центи, що в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в товаросупровдних документах та митній декларації №25UA500500001222U2 від 16.01.2025.

Отже, у митного органу наявна можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією товару, що оцінюється.

Крім того, слід врахувати, що суб`єктом владних повноважень не наведено жодних доводів про необхідності та обов`язковості зазначення географічного пункту в декларації країни відправлення.

Відносно того, що проформа-інвойс не містить відбитків митних органів (країни відправлення і країни призначення), суд апеляційної інстанції зазначає, що митним органом не наведено яким саме чином наявність чи відсутність печатки митниці відправлення на проформі-інвойс впливає на числові визначення складових митної вартості.

До того ж, суб`єктом владних повноважень не наведено законодавчих приписів, які вимагають наявність відбитків митних органів (країни відправлення і країни призначення) на рахунку-проформі.

Не є юридично спроможним також посилання Одеської митниці на те, що наданий прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, оскільки прайс-лист не є обов`язковим документами, що передбачений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, який має надати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, тобто не є обов`язковою складовою при встановленні його митної вартості, а певні недоліки такого документу не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару.

Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 по справі № 825/15796/16.

У постанові від 23.10.2020 по справі №810/690/17 Верховний Суд зазначив, що жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Наведена правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 01.03.2023 по справі № 420/18880/21.

Щодо невідповідність відомостей про перевізника зазначеного в СМR із відомостями про перевізника, які зазначено в документі про перевезення від 18.12.2024, апеляційний адміністративний суд відмічає наступне.

Колегією суддів установлено, що декларантом до митного оформлення подано автотранспортні накладні (СМR) №0820 від 15.01.2025 та №7914 від 15.01.2025, що підтверджують транспортування товару за маршрутом м. Чорноморськ (Україна) – м. Одеса (Україна).

У якості перевізника в СМR зазначено TRANSPORTNI RISHENNYA LTD, якого залучено для здійснення перевезення експедитором - ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ» на виконання договору транспортного експедирування №26092024_4 від 26.09.2024.

За умовами договору №26092024_4 від 26.09.2024 ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ» бере на себе зобов`язання за винагороду, визначену в п. 3 цього договору від свого імені та/або від імені клієнта, за дорученням і за рахунок клієнта за винагороду виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським, наземним, ж/д та авіа транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та погоджені в заявках до цього договору, переписках між сторонами.

Відповідно до п. 2.3.5 договору експедитор має право залучати для виконання зобов`язань за цим договором третіх осіб, при цьому експедитор несе відповідальність за дії залучених осіб, як за свої власні.

Згідно СМR транспортування товару здійснюється за маршрутом м. Чорноморськ (Україна) – м. Одеса (Україна) після перетину кордону України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів:

- забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

- фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів;

- здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

- здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

- надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Отже, транспортно-експедиторські послуги включають в себе організацію всіх необхідних допоміжних послуг та робіт з метою перевезення товару до пункту призначення.

За таких підстав, наведені митним органом в оскаржуваному рішенні обґрунтування стосовно невідповідності відомостей про перевізника зазначеного в СМR із відомостями про перевізника, які зазначено в документі про перевезення від 18.12.2024, є безпідставними.

За наслідком дослідження наведених суб`єктом владних повноважень в оскаржуваному індивідуальному акті обґрунтувань колегією суддів з`ясовано, що вони не стосуються числових значень складових митної вартості товарів та не впливають на можливість перевірки правильності визначення митної вартості, а тому не могли бути підставою для коригування заявленої митної вартості товарів.

З урахування установлених фактичних обставин справи апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що подані декларантом документи містять усі відомості, які підтверджують задекларовану ТОВ « 100 ШИН+» митну вартість товару.

Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, як і не доведено неможливості визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору).

Між тим, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно спрацювання системи управління ризиками, оскільки вказане є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Посилаючись на такі обставини контролюючий орган має довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; митну вартість за відповідною вантажною митною декларацією не було відкориговано; рішення про коригування (якщо воно приймалося) не оскаржено до суду та не скасовано судом.

Тоді як, матеріали справи таких доказів не містять.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо протиправності та наявності законодавчо передбачених підстав для скасування спірних рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000029/2 від 19.01.2025 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000039 від 19.01.2025.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів враховує, що Одеською митницею в апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги у повному обсязі дублюють зміст відзиву на позовну заяву та не містять жодного аналізу обставин справи у системному зв`язку із положеннями чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства в контексті правильності висновків окружного адміністративного суду.

Ініціювавши перегляд справи в апеляційному порядку суб`єктом владних повноважень не подано жодних доказів та не наведено аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №420/7399/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька