Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №332/3829/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №332/3829/25 Головуючий в 1 інст.Сапунцов В.Д.

Провадження №33/807/169/26 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ч.3 ст.172-11 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Заводського районного суду м.Запоріжжя від 28 липня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 8500 грн,

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 16 липня 2025 року близько 17 год. 30 хв. військовослужбовець ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину та місце служби (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану) та повернувся до військової частини 17 липня 2025 року близько 07 год. 05 хв., чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Доповіддю командира певної військової частини підтверджується, що 16 липня 2025 року о 17:20 год. надійшов рапорт від командира 3 стрілецької роти військової частини про те, що під час перевірки особового складу 3 стрілецької роти о 17 год. 15 хв. 16 липня 2025 року (інформація обмежена) виявлено відсутність … молодшого сержанта ОСОБА_1 . Пошукові заходи щодо визначення місця знаходження молодшого сержанта ОСОБА_1 результатів не дали. За місцем розташування підрозділу відсутній. На телефонні дзвінки не відповідає. Особиста зброя знаходиться в підрозділі.

Доповіддю командира військової частини підтверджується, що 17 липня 2025 року о 07:50 год. надійшов рапорт від командира 3 стрілецької роти військової частини про те, що молодший сержант ОСОБА_1 , який 16 липня 2025 року близько 17 год. 30 хв. самовільно залишив місце розташування військової частини (інформація обмежена), 17 липня 2025 року о 07 год. 45 хв. повернувся до місця розташування військової частини.

Службовим розслідуванням встановлено факт самовільного залишення місця служби молодшим сержантом ОСОБА_1 16 липня 2025 року, термін якого складає менше 3 (трьох) діб.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Звільнити його від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було враховано зміст службової характеристики, на яку міститься посилання Заводського районного суд м.Запоріжжя.

Зауважує, що в службовій характеристиці від 21 липня 2025 року вказано, що «За час проходження військової служби … молодший сержант ОСОБА_1 зарекомендував себе як грамотний, дисциплінований та працелюбний військовослужбовець. Добре виконує покладені на нього посадові обов`язки. Самостійно працювати вміє. Контролю з боку безпосередніх начальників не потребує. Предмети бойової та спеціальної підготовки засвоює добре. За характером не стриманий, на критику та зауваження реагує емоційно, правильні висновки робити вміє. Виявляє повагу до командирів, начальників і старших за військовим званням. Вказівки командирів та начальників виконує вчасно. Почуття відповідальності розвинене добре. Володіє достатніми знаннями які дозволяють йому виконувати завдання. Наполегливий, здатний виділити головне, не губиться перед труднощами. Знає та вміло застосовує на практиці статути Збройних Сил України, завжди діє у межах чинного законодавства. Морально стійкий”.

Вказує, що виходячи зі службової характеристики, є всі підстави стверджувати, що він не схильний до порушень військової дисципліни та не проявляє зневаги до встановленого порядку. Це також підтверджується тією обставиною, що він, за час проходження служби жодного разу не притягався до дисциплінарної або адміністративної відповідальності (окрім притягнення до адміністративної відповідальності за оскаржуваною постановою та до дисциплінарної відповідальності за цією ж постановою).

Також, апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом не було належним чином досліджено і не враховано таких обставин: він, не залишав район виконання бойових завдань підрозділом. В своїй поясненнях вказав, що він “ ОСОБА_1 , 16 липня 25 року, приблизно о 03:30 год. прибув з позиції в місце постійної дислокації до певного населеного пункту на відпочинок. Приблизно о 08:00 год. від командира роти отримав завдання, яке виконав і відзвітував про виконання, приблизний час 12:00 год. Після чого попрямував на відпочинок до будинку, в якому тимчасово проживає з побратимами. Потім приблизно о 14:00 год. командир 3 стрілецької роти скликав нараду. Коли він прибув на нараду, командир роти звернув увагу на те, що його фізичний стан не відповідає нормі, і наказав негайно йти відпочивати. Прибувши додому, він завантажив речі в авто для того, щоб наступного дня їх перебрати і попрати, після чого вирушив в село по сусідству до хати своїх знайомих , де у вільному помешканні ліг відпочивати, так як його побратими збиралися на вихід і не було можливості гарно відпочити і відновити сили. Ввечері приблизно 20:00 год., він дізнався від знайомих, що на нього подали в СЗЧ тому що, на думку командира роти, він не знаходився в районі дислокації батальйону. Пошукових дзвінків на телефон і викликів по радіостанції не було, тому повністю виснажений і без сил далі задрімав і, прокинувшись вранці 17 липня 25 року, приблизно о 06:00 год., відразу вирушив до командира роти, для того, щоб роз`яснити непорозуміння, яке виникло.

Вважає, що встановлення цієї обставини було критично важливим при вирішенні справи, адже в протоколі зазначено, що він, «самовільно залишив місце розташування військової частини та місце служби”.

Наголошує, що він, не залишав межі району відповідальності (дислокації) військової частини (відстань між населеними пунктами … складає приблизно 12 кілометрів), а перебував у суміжному населеному пункті, який не виходить за межі району відповідальності (дислокації) військової частини. Він не мав наміру ухилятись від служби, самостійно о 06:00 год 17 липня 25 року прибув до командира роти, виконав усі завдання, які на нього покладалися. До того ж, він 16 липня 2025 року вирушив в село по сусідству до хати своїх знайомих через фізичну втому, виснаження і необхідність відпочинку. Жодних протиправних дій під час перебування у вказаному місці він також не вчиняв.

Звертає увагу на те, що інкриміноване йому правопорушення не призвело до невиконання чи неналежного виконання бойових завдань військовою частиною та ротою, командиром якої він є. Усі завдання, що були поставлені перед 1 стрілецьким взводом 3 стрілецької роти військової частини були виконані вчасно, у повному обсязі, без відхилень від затверджених бойових планів. Особовий склад 1 стрілецьким взводом 3 стрілецької роти військової частини не зазнав жодних втрат, не було поранених або загиблих. Військова техніка, озброєння та інше військове майно не були втрачені, пошкоджені чи використані з порушенням встановлених норм. Безпека цивільного населення не була поставлена під загрозу.

Таким чином, вважає, що інкриміноване йому правопорушення не порушило обороноздатності військової частини, не вплинуло на якість бойового чергування, виконання наказів командування чи дисципліну серед особового складу, тому дане правопорушення відповідає ознакам малозначності, передбаченим ст.22 КУпАП, за наявності яких суд міг звільнити його від адміністративної відповідальності із застосуванням усного зауваження як заходу адміністративного впливу.

В судове засідання, призначене на 30 січня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від останнього не надходило.

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною уповноваженою особою у протоколі, та в апеляційній скарзі, вказаною безпосередньо самим ОСОБА_1 , а також за допомогою SMS – повідомлень, згідно з відповідними довідками у додатку «Viber» судові повістки є доставленими, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18, згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній, долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

При апеляційному розгляді встановлено таке.

Згідно з матеріалами справи, щодо ОСОБА_1 складено протокол А7225 №42-2025 про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-11 КУпАП від 22 липня 2025 року, у якому зазначено, що 16 липня 2025 року близько о 17 годині 30 хвилин, військовослужбовець ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину та місце служби в певній місцевості, а повернувся до військової частини 17 липня 2025 року приблизно о 07 годині 50 хвилин, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.127-11 КУпАП.

До протоколу додано:

- копію рапорту командира 3 стрілецької роти певної військової частини від 16 липня 2025 року;

- доповідну №1520 про самовільне залишення частини (без зброї) віськовослужбовцем певної військової частини молодшого сержанта ОСОБА_1 на ім`я командира певної військової частини;

- витяг із наказу командира певної військової частини №354 від 16 липня 2025 року «Про призначення службового розслідування»;

- акт службового розслідування, затвердженого командиром певної військової частини;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 17 липня 2025 року;

- письмові пояснення ОСОБА_3 від 17 липня 2025 року;

- копія рапорта командира 3 стрілецької роти певної військової частини від 17 липня 2025 року;

- доповідь №1523 про повернення з самовільного залишення частини (без зброї) віськовослужбовцем певної військової частини молодшого сержанта ОСОБА_1 на ім`я командира певної військової частини;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 17 липня 2025 року;

- медична характеристика ОСОБА_1 ;

- службова характеристика ОСОБА_1 від 21 липня 2025 року ;

- копії паспорту та довідки фізичної особи-платника податків, військового квитка на ім`я ОСОБА_1 ;

- витяг із наказу командира певної військової частини №82 від 22 липня 2025 року «Про результати службового розслідування»;

- копії довідки №1550/2254 від 21 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 про перебування останнього на військовій службі з 30 березня 2022 року по теперішній час у певній військовій частині;

- заяви про розгляд справи про адміністративне правопорушення у відсутність ОСОБА_1 від 22 липня 2025 року.

Дослідивши вказані докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він за наказом командира роти пішов відпочивати, район виконання бойових завдань підрозділом не залишав, його ніхто не розшукував, спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до письмових пояснень свідка – сержанта ОСОБА_2 , 16 липня 2025 року о 17:30 годні він був присутні на перевірці особового складу 3 стрілецької роти в певній військовій частині. Під час перевірки особового складу було виявлено відсутність командира 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти певної військової частини молодшого сержанта ОСОБА_1 . Пошукові заходи щодо визначення місця знаходження молодшого сержанта ОСОБА_1 результатів не дали. На телефонні дзвінки він не відповідав. Особиста зброя молодшого сержанта ОСОБА_1 знаходилась в підрозділі. О 07 годині 45 хвилин 17 липня 2025 року молодший сержант ОСОБА_1 повернувся до підрозділу. Про намір залишити місце дислокації військової частини молодший сержант ОСОБА_1 не висловлювався і причини даного вчинку йому не відомі.

Старший солдат ОСОБА_3 надав аналогічні пояснення, надані сержантом ОСОБА_2 .

Таким чином, вищевказані особи зазначили про те, що пошукові заходи щодо визначення місця знаходження молодшого сержанта ОСОБА_1 результатів не дали. На телефонні дзвінки він не відповідав.

Зазначені пояснення узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті командира 3 стрілецької роти певної військової частини від 16 липня 2025 року, доповіді №1520 про самовільне залишення частини (без зброї) віськовослужбовцем певної військової частини молодшого сержанта ОСОБА_1 на ім`я командира певної військової частини, витязі з наказу командира певної військової частини №354 від 16 липня 2025 року «Про призначення службового розслідування», акті службового розслідування, затвердженого командиром певної військової частини.

На думку апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

На думку суду апеляційної інстанції, наявними в справі доказами у їх сукупності поза розумним сумнівом підтверджується те, що в діях ОСОБА_1 формально міститься склад інкримінованого йому правопорушення.

В той же час, при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд першої інстанції не в повній мірі врахував фактичні обставини справи та вимоги ст.23 КУпАП, відповідно до яких, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником так і іншими особами.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 , який з 30 березня 2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі у певній військовій частині, вперше вчинив адміністративне правопорушення. Відомостей, які б його характеризували з негативного боку, в матеріалах справи відсутні, як і відомості про настання негативних наслідків від вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Обставини правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 фактично не заперечував при оформленні адміністративного матеріалу. У своїх письмових поясненнях, що додані до протоколу, ОСОБА_1 пояснив причини, з яких він певний час був відсутній у військовій частині.

На думку апеляційного суду, заслуговують на увагу та ніким не спростовані доводи ОСОБА_1 , наведені ним як у письмових поясненнях, так і в поданій апеляційній скарзі, про те, що він, прибувши з позиції після виконання в повному обсязі та належним чином бойового завдання, був виснажений та ліг відпочивати у одному з наближених селищ, після чого, прокинувшись вранці, одразу вирушив до командира роти. Як зазначено вище, негативних наслідків від дій ОСОБА_1 не настало. Його відсутність була нетривалою – менше доби. З письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 убачається, що про намір залишити місце дислокації військової частини ОСОБА_1 не висловлювався. В матеріалах справи міститься службова характеристика щодо ОСОБА_1 , яка надана його безпосереднім начальником – командиром роти, а також командиром військової частини, яка в цілому є позитивною. В характеристиці зазначено серед іншого про те, що почуття відповідальності у ОСОБА_1 розвинене добре. Він виявляє повагу до командирів, начальників і старших за військовим званням. Вказівки командирів та начальників виконує вчасно. Знає та вміло застосовує на практиці статути Збройних Сил України, завжди діє у межах чинного законодавства.

Враховуючи всі обставини справи та відомості про особу ОСОБА_1 у сукупності, на думку суду апеляційної інстанції, вчинене останнім правопорушення є малозначним. За вказані дії ОСОБА_1 вже притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

В свою чергу, відповідно до вимог ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Згідно з положеннями ч.2 ст.284 КУпАП, при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова суду першої інстанції на підставі ч.8 ст.294 КупАП підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі положень ст.22, п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Заводського районного суду м.Запоріжжя від 28 липня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-11 КУпАП скасувати.

На підставі ст.22, ч.2 ст.284 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого ним адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

Провадження в справі закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 332/3829/25