Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №760/26521/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 11 березня 2026 р.

Справа: №760/26521/25

Суддя: Майстренко О. М.

Справа №760/26521/25 2/760/7776/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Нагуляк А.Б., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача, адвоката Овсяннікової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про захист прав споживачів,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва із позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 (далі - відповідач), про захист прав споживачів.

Позов обґрунтований тим, що позивач на початку квітня 2025 року здійснила оплату туристичних послуг, а саме забронювала тур у компанії «Євротур» на 13 днів до Іспанії з 12.09.2025 по 24.09.2025.

06 квітня 2025 року позивач провела першу оплату на рахунок відповідача у розмірі 17739 грн.

В подальшому зайшовши на сайт туристичного агенства «Євротур», позивач звернула увагу, що змінилася дата відправлення автобусу який був заброньований (змінилася на 11.09.2025). У телефонній розмові з туроператором позивачу повідомили, що тур не перенесено, а було додано додатковий автобус через високий попит на вказаний тур.

26 серпня 2025 позивач провела другу оплату на рахунок відповідача у розмірі 19637 грн.

04 вересня 2025 року відповідач повідомив, що тур, який позивач забронювала - скасовано, у зв`язку з недобором пасажирів, та запропоновано позивачу інші варіанти на що позивач не погодилась та попросила повернути кошти в повному обсязі, оскільки відповідачем не виконані умови договору.

Проте у задоволенні прохання на повернення коштів було відмовлено та запропоновано повернення коштів у розмірі 34816 грн, пояснюючи, що 2560 грн ідуть на депозит, які можна використати при наступній подорожі.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача сплачені за ненадані туристичні послуги 37376 гривень та відшкодувати моральну шкоду, заподіяну ненаданням послуг у розмірі 20000 грн.

Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено дату судового засідання.

09 грудня 2025 року до суду від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву. Відзив зводиться до того, що відповідачем було повернуто кошти позивачеві у повному обсязі, що не передбачено договором публічної оферти. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то представник відповідача вважає їх не обґрунтованими, тому просить суд відмовити в повному обсязі.

Також від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за ненадані туристичні послуги у розмірі 37376 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2026 постановлено закрити провадження у справі в частині позовних вимог, а саме у ненаданні туристичних послуг відповідачем.

12 березня 2026 року у судове засідання з`явився позивач, яка підтримала позов в частині вимог про стягнення моральної шкоди повністю.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову.

У судовому засіданні було завершено дослідження доказів, які є в матеріалах справи, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач на початку квітня 2025 року здійснила оплату туристичних послуг, а саме забронювала тур у компанії «Євротур» на 13 днів до Іспанії з 12.09.2025 по 24.09.2025.

06 квітня 2025 року позивач провела першу оплату на рахунок відповідача у розмірі

17739 грн.

26 серпня 2025 позивач провела другу оплату на рахунок відповідача у розмірі 19637 грн.

04 вересня 2025 року відповідач повідомив позивача, що тур скасовано.

14 листопада 2025 року відповідачем було повернуто кошти позивачу в розмірі 37376, що підтверджується платіжною інструкцією № ТК89-6ХК7-6ХСС-078А від 14.11.2025.

Дослідивши договір публічної оферти, на підстав якого позивачу надавались послуги відповідачем суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 4.2 договору публічної оферти (далі - Договір) у разі, якщо в межах організації відповідного туру група туристів не буде повною (тобто, кількість туристів, що бажають отримати туристичні послуги Виконавця в межах відповідного туру є меншою за 20 (двадцять) осіб, Виконавець має право в односторонньому порядку змінити програму туру, повідомивши про це Замовника не пізніше ніж за 1 (один) робочий день до початку туристичної поїздки. При цьому Замовнику пропонуються інші дати поїздки, або пропонуються інші тури, які компенсують вартість сплачених ним коштів за туристичне обслуговування у гривневому еквіваленті, а саме повна сума, яка була внесена Замовником згідно даної угоди на розрахунковий рахунок Виконавця та оформлення візових документів (без урахування витрат Замовника на проживання,залізничні та авіаквитки, моральну шкоду та інше). Якщо інший обраний тур коштує дешевше, ніж анульований через недобір групи, то Замовнику повертається різниця у вартості туру.

У випадку не надання туристу (-ам) будь-яких послуг, що були передбачені Замовленням, з вини Виконавця, Виконавець зобов`язується відшкодувати вартість не наданих послуг за винятком випадків, передбачених даним Договором (п. 4.20 Договору).

Згідно п. 4.6 Договору встановлено, що Виконавець має право в індивідуальному порядку встановлювати і корегувати розмір штрафних санкцій у разі анулювання Замовлення Замовником в залежності від санкцій, передбачених партнерами Виконавця із організації туру. Замовник у даному випадку зобов`язаний відшкодувати всі підтверджені витрати Виконавця у повному обсязі. У разі анулювання Замовлення через обставини непереборної сили, або будь-які інші обставини, які не залежать від волі Виконавця, або у разі відмови Замовника від Замовлення через зміну програми туру в порядку п. 4.2. Договору, Замовнику повертаються сплачені кошти за вирахуванням суми в еквіваленті 80 (вісімдесят) євро з особи у гривневому еквіваленті згідно комерційного курсу, за яким було внесено оплату згідно даної угоди. Вказана сума залишається на депозиті у Виконавця та може бути використана для оплати наступного бронювання туристичних послуг у Виконавця.

Судом встановлено, що у зв`язку із тим, що група туристів не була зібрана позивачу було запропоновано повернути сплачені грошові кошти на умовах п. 4.6 Договору, в сумі 34816 грн попередньо заповнивши заявку на повернення коштів.

Позивач відмовилась від повернення коштів у розмірі 34816 грн наполягала на поверненні грошових коштів у повному розмірі, у зв`язку з чим відповідач повернув грошові кошти у повному розмірі.

Вказані обставини сторонами визнаються сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для стягнення моральної шкоди, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: а) наявність шкоди (моральні страждання);

б) протиправна дія чи бездіяльність особи, яка завдала шкоди; в) причинний зв`язок між протиправними діями та моральною шкодою; г) вина особи, яка завдала шкоди.

Судом встановлено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв добросовісно, керувався умовами договору оферти, які були погоджені позивачем. Скасування туру відбулося внаслідок договірного ризику - ненабір групи, що на думку суду не є протиправною дією відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.10.2020 у справі № 372/2085/16-ц зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду, складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди».

Відповідач діяв добросовісно, керувався умовами договору - позивача було заздалегідь повідомлено про скасування замовленого туру та запропоновано альтернативні варіанти, від яких позивач відмовився, у зв`язку із чи останньому було повернуто сплачені грошові кошти. Окрім того, позивачу заздалегідь були відомі умови придбання відповідного туру, а також було попереджено, що існує можливість того, що тур може бути змінено/ скасовано/перенесено. Тому позивач заздалегідь знав про ймовірні наслідки.

Позивачем не було доведено фактів наявності моральної шкоди, протиправності діяння відповідача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, а тому правових підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди немає.

Що стосується документів які були додатково долучені позивачем суд зазначає таке вказана подія відбулася 04.09.2025, а з долучених до заяви додатків позивач до лікаря звернулася лише 22.09.2025, що ставить під сумнів візит до лікаря з причин ненадання туристичних послуг відповідачем.

Крім того, позивач суду не надала докази, що придбанння нею ліків має причинно- наслідковий зв`язок із спірними правовідносини, а саме діями відповідача по скасуванню туру.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності з відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

При вирішенні судом спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди й умовою цивільно - правової відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Разом з тим, позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача (відповідача) та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем, в обґрунтування позовної вимоги, не надано доказів втрат немайнового характеру, а також доказів, що ці втрати сталися з вини відповідача.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, в справі відсутні докази того, що які б підтвердили обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача до відповідача.

За вказаних обставин, суд вважає, що позов в частині вимог про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат, то позивач звільнена від сплати судових витрат в частині сплати судового збору, отже в цій частині судові витрати відносяться на рахунок держави.

Також стороною відповідача повідомлено у відзиві про понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн, про те доказів понесених витрат суду не надано.

З огляду на вказане факт понесення зазначених витрат відповідачем не доведено, тому відповідні витрати на користь відповідача не стягуються.

Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про захист прав споживачів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя О. Майстренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua