Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №635/6657/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6657/25

Провадження № 2/635/669/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лук`яненко С.А.,

секретар судового засідання Пальчук Е.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Ю.В., до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельник Роман Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Ю.В., пред`явив до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельник Роман Іванович, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 01.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., зареєстрований в реєстрі за № 863, про стягнення з позивача на користь ТОВ «Росвен інвест України» (відповідач) заборгованості в загальному розмірі 70185,41 грн.

В обґрунтування позовної заяв зазначено, що з 17.11.2023 року на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Р.І. перебуває виконавче провадження №63330290 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 863, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. від 01.10.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості в сумі 70185,41 грн, за кредитним договором від 29.03.2013 року, укладеного з АТ «СБЕРБАНК».

25 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».

07 серпня 2025 року, на адвокатський запит 07.08.2025 представника позивача – адвоката Кулик Юлії Василівни приватним виконавцем Мельником Романом Івановичем було надіслано: виконавчий напис нотаріуса № 863, вчинений 01.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною; кредитний договір від 29.03.2023 року.

Так, 01 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №863, за яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 за Кредитним договором №68#00017543339 від 29.03.2013 р., укладеним з АТ "СБЕРБАНК", право вимоги за яким перейшло на підставі договору факторингу 475/БДО6-2/19 від 19.12.2019 року до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА». Стягнення заборгованості проводиться за період з 19.12.2019 р. по 22.06.2020 р. Сума заборгованості становить 69 685,41 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту, яка становить 23599,51 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, яка становить 46 085,90 грн;

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» з боржника стягнуто суму в розмірі 500,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню становить 70185,41 грн.

Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність будь-якої заборгованості перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (колишня назва - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна) у розмірі 70185,41 грн. Зазначена сума позивачем не визнається, а жодних повідомлень, попереджень чи вимог щодо її сплати позивач ОСОБА_1 не отримував. Отже, виконавчий напис № 863, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. 01.10.2020 року, не підлягає виконанню, оскільки був вчинений із численними порушеннями вимог чинного законодавства України. Саме ці порушення зумовили необхідність звернення позивача до суду з даним позовом з метою захисту його прав та законних інтересів.

10.09.2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» Владка Р.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. 23.10.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітню плату боржника, місцем роботи якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТРІ». Строк оскраження виконавчого напису нотаріуса становить три роки з моменту, коли боржник дізнався або мав дізнатись про вчинення виконавчого напису. Перші стягнення із заробітньої плати боржника на рахунок стягувача відбулись 11.12.2020 року в сумі 731,75 грн. та щомісячно по 15.02.2022 року перераховано виконавчем на загальну суму 13039,00 грн. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

12.09.2025 року від представника позивача – адвоката Кулик Ю.В. на адресу суду за допомогою підсиситеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Останньою зазначено, що у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог позивача в силу п. 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (20.08.2025) не спливла та продовжується на строк дії воєнного стану. У свою чергу, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» №4434-ІХ від 14.05.2025, який набрав законної сили 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Відтак, позовну давність відновлено з 04.09.2025. Водночас, оскільки позивачем даний позов було пред`явлено 20 серпня 2025 року, то станом на день звернення до суду з позовом позовна давність була зупинена. З огляду на викладене, позовна давність при пред`явленні позивачем даного позову не спливла, у зв`язку з чим заява відповідача про застосування до позовних вимог позивача позовної давності та, як наслідок, відмови у задоволенні позову, не підлягає задоволенню.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 серпня 2025 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання та викликано сторін по справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2025 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач - ОСОБА_1 тапредставник позивача – адвокат Кулик Ю.В. у судове засідання не з`явились, від останньої на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача та треті особи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили. Представником відповідача надано відзив на позовну заяву.

Будь-яких інших заяв або клопотань від сторін по справі на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

29 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк сбербанку Росії» та ОСОБА_1 було укладеного Договір № 68#00017543339 про надання коштів у кредиту в розмірі 26500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності.

01 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. було вчинено виконавчий напис № 863 про стягнення з ОСОБА_1 накористь ТОВ «Росвен інвест України» заборгованості в сумі 70185,41 грн., право вимоги за яким перейшло на підставі договору факторингу 475/БД06-2/19 від 19.12.2019 року до від Публічного акціонерного товариство «Дочірній банк сбербанку Росії» до ТОВ «Росвен інвест України».

19 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63330290 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен інвест України» заборгованість в сумі 70185,41 грн. на підставі виконавчого напису № 863 від 19.10.2020 року.

23 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. було постановлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

13 листопада 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Мельником Р.І. винесено постанову про передачу виконавчого провадження №63330290, відповідно до якої вище вказане виконавче провадження передано для виконання до останнього.

17 листопада 2023 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Мельником Р.І. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №63330290 до виконання.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14 557цс19).

У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Разом з тим, суд зазначає, що неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Так, судом встановлено установив, що до матеріалів справи не долучено, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за кредитним договором, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Слід зазначити, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та вимог п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

До того ж матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем, для вчинення виконавчого напису надавалися документи, що підтверджують заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк сбербанку Росії» та перед новим ТОВ «Росвен інвест України». Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем, для вчинення виконавчого напису надавалися документи, що підтверджують безспірність вимог, які повинні бути надані для вчинення вищезазначеного виконавчого напису.

Суду не надано доказів, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусу ТОВ «Росвен інвест України» було надано документи первинної бухгалтерської документації на паперових носіях та розрахунки заборгованості (зведені облікові документи вчинені на підставі первинної бухгалтерської документації яка міститься на машинних носіях в електронних база Банку), які містять всі реквізити, що передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому у нотаріуса не було підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та відсотки, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

З матеріалів справи вбачається, що письмове повідомлення у відповідності до ч. 4 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріусом боржнику не надсилалося, та якими самими документами нотаріус при вчинення виконавчого напису користувався, оскільки таких документів позивач ні від нотаріуса, ні від выдповыдача не отримував.

Разом з тим, встановлено, що 25 березня 2024 року ТОВ «Росвен інвест України» змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс».

Протилежних/спростовуючих доказів від сторони відповідача або третіх сторін суду не надано.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Щодо доводів представника відповідача, що позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню подана позивачем зі спливом загальної позовної давності суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 року у справі №369/6892/15-ц виклала правовий висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04 вересня 2025 року, відновлено обчислення строків позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис №863 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. 01 жовтня 2020 року. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 20 серпня 2025 року.

Таким чином, позивач, звернувшись до суду з даним позовом 20 серпня 2025 року, не пропустив строків позовної давності.

Аналізуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що зазначені у виконавчому написі суми боргу не є безспірними, відмова у задоволенні позову призведе до порушення прав ОСОБА_1 на оспорювання суми боргу у судовому порядку, оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки суд позовні вимоги задовольнив, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 10, 76-81, 133-137, 141, 142, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Ю.В., до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельник Роман Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 01 жовтня 2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за № 863, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованості в розмірі 69685 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 41 копійка.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одиннадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельник Роман Іванович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, офіс 10.

Суддя С.А. Лук`яненко