Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №643/2412/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/2412/25

Провадження № 2-а/643/42/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Харченко А.М.,

за участю секретаря – Кашуби Ю.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову № 01/535 від 27.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події та складу правопорушення; поновити строк оскарження постанови, як пропущений з поважних причин; стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.01.2025 відносно нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , було винесено постанову № 01/535 про накладення штрафу в сумі 17 000,00 грн. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало начебто те, що він не з`явився за повісткою від 14.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , надісланою засобами поштового зв`язку, яка повернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Однак, з зазначеною постановою ОСОБА_1 не згоден та вважає її незаконною з наступних підстав: ч.3 ст. 210-1 КУпАП України, передбачена відповідальність з а порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період. Згідно з постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, за яке настає адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Також, у постанові відображено, що ОСОБА_1 військово-облікові данні оновив своєчасно в додатку Резерв+, 23 січня 2025 року самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оновлення та уточнення своїх військово-облікових даних у зв`язку з подачею заяви про відстрочку та оновлення з цих підстав військово-облікових даних. В військово-обліковому документі ОСОБА_1 стоїть відмітка про те, що останнього поставлено на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 23.05.2023. Оскільки, ОСОБА_1 поставлено на військовий облік 23.05.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з оновленням його військово-облікових даних, позивач вважає надуманою підставою направлення повістки від 14.10.2024, оскільки, відповідачем навмисно не зазначено у поштовому відправленні номер мобільного телефону НОМЕР_1 отримувача листа, відомості про який зазначено позивачем в додатку Резерв+, у зв`язку з чим відділенням Укрпошта не здійснювалось СМС повідомлення отримувача листа про надходження на його адресу рекомендованого листа. Таким чином, ОСОБА_1 з об`єктивних обставин не був обізнаний про знаходження рекомендованого листа у відповідному відділенні поштового зв`язку за місцем його реєстрації, та за вказаної причини не отримав його, оскілки цей лист був повернутий до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що не відповідає дійсності. У постанові № 01/535 від 27 січня 2025 року, винесеною відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , не відображено якого виду повістка була йому направлена. 27.01.2025 ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подання заяви про відстрочку у зв`язку з захворюванням на цукровий діабет, в прийнятті заяви йому було відмовлено, але повідомлено про складання відносно нього зазначеної Постанови у скоєнні адміністративного правопорушення. Таким чином, будь-яких підстав для оголошення в розшук ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 не існувало. Отже, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_3 , на підставі доведених доказів, які підтверджують його провину у зазначеному адміністративному правопорушенні, які б мали бути долучені до складеного протоколу та постанови, після чого прийняти рішення про скоєння особою адміністративного правопорушення, роз`яснити права на отримання правової допомоги та надати можливість долучити особою відповідні докази на підтвердження його правової позиції з цього питання. Зі складеної відносно ОСОБА_1 постанови не вбачається, чи відбиралися у останнього пояснення з цих підстав, оскільки посадова особа, яка повинна приймати рішення про наявність та ступінь вини – повинна зробити висновки про наявність складу адміністративного правопорушення, суб`єктивного відношення особи до адміністративного правопорушення, яка, на думку посадової особи скоїла це правопорушення, та інші обставини, які б свідчили про наявність ознак адміністративного правопорушення. Таким чином, права ОСОБА_1 , як особи яку притягнуто до адміністративної відповідальності, були суттєво порушені відповідачем, оскільки не забезпечено право на захист, його повідомлено, що без попереднього електронного запису розпорядженням керівника зазначеного ТЦК заборонено пускати захисників інтересів осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за присутності захисника інтересів останнього не складався, при наявності договору про надання правової допомоги від 23.01.2025, та для участі у розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення не залучався, з матеріалами справи та наявними нібито зібраними доказами ОСОБА_1 . Також, позивач вважає, що відповідач грубо порушив процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ст. 279 КУпАП України, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_3 не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснив права та обов`язки правопорушника, не заслухав осіб, які беруть участь у розгляді справи, не дослідив докази і не надав ОСОБА_1 можливості заявити жодних клопотань, крім пропозиції оскаржити рішення посадової особи у суді. За таких обставин, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_3 без достатніх правових підстав виніс Постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не маючи для цього жодних фактичних даних та доказів, які б свідчили про навмисне вчинення позивачем адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 вважає, що відомості, викладені відносно нього у Протоколі та відповідній Постанові, не відповідають дійсності, оскільки складені з порушенням приписів КУпАП. Відповідно до постанови ОСОБА_1 нібито не з`явився за повісткою від 14.10.2024, але відсутні відомості, коли саме посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено нібито факт порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Таким чином, з 15.10.2024 посадова особа мала право на складання протоколу відповідно до статті 255 КУпАП при наявності нібито отриманих доказів порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Отже, саме з цієї дати посадова особа зазначеного ТЦК, відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, мала право на складення Протоколу про адміністративне правопорушення протягом 24 годин. Тобто, постанова про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП від 27 січня 2025 року складена з порушенням строків, встановлених ст. 254 КУпАП. Внаслідок порушення вищезазначених норм чинного законодавства були грубо порушенні конституційні права, та норми КУпАП, у зв`язку з чим постанову не можна вважати законною. У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважає, що в його діях, відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим, на підставі ст. ст. 247, 284 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України повинно бути закрите. Позивач ОСОБА_1 , відповідно до виписки № 2517 із медичної карти стаціонарного хворого, страждає цукровим діабетом та знаходився на лікуванні з цих підстав, тому позивач просить поновити строк на оскарження постанови, як пропущений з поважних причин.

Ухвалою суду від 18.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Згідно з ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено Постанову № 01/535 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої під час дії воєнного стану в Україні, продовженого на підставі Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженого ЗУ від 29.10.2024 № 4024-ІХ та продовження проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України від 28.10.2024 № 741/2024, затвердженого ЗУ від 23.07.2024 № 4025-ІХ, громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 не з`явився за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_2 14.10.2024, надісланою засобами поштового зв`язку, яка повернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», та відповідно до п. 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560) вважається належним чином врученою, військово-облікові дані оновив своєчасно через електронний кабінет військовозобов`язаного в додатку «РЕЗЕРВ+». 23.01.2025 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання матеріалів щодо адміністративного правопорушення. Таким чином, громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 1 п п.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 20 та п.21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, дію якого неодноразово продовжено та який діє до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Положенням ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 цього ж Закону, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок призову), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з п. 28 Порядок призову виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 29 Порядку призову, у повістці, серед іншого, зазначається: мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Відповідно до п. 41 Порядку призову, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови позивач притягнутий до адміністративної відповідальності у зв`язку із неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою. При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити мету виклику військовозобов`язаного.

Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, відповідно до положень законодавства про військову службу, оборону та мобілізацію, громадянин мав прибути у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити ІНФОРМАЦІЯ_4 про поважність причин не прибуття за повісткою.

Згідно з оскарженою поставою, ОСОБА_1 був визнаний винуватим у тому, що не з`явився на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.10.2024 та протягом наступних 7 діб.

При цьому, суд звертає свою увагу на те, що відповідачем доказів того, що така повістка направлялася на адресу ОСОБА_1 суду не надано. Разом з цим, суд звертає свою увагу на те, що згідно з вказаною постановою, така повістка на адресу ОСОБА_1 направлялася засобами поштового зв`язку. Доказів, коли така повістка була здана до поштового відділення, матеріали справи не містять, як і не містять даних коли така повістка була повернута відправнику.

Згідно з ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами фактів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про що зазначено в оскаржуваній постанові.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 зробила висновок що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду позову про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На момент звернення позивача до суду розмір судового збору становив 605,60 грн (3028 грн * 0,2).

Таким чином, відповідно до ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 77, 243 – 246, 250, 255, 292 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – задовольнити.

Постанову № 01/535 від 27.01.2025 про справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Харченко А.М.