Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №260/9768/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/9768/25 пров. № А/857/6671/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря Єршової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року (постановлену головуючим – суддею Калинич Я.М. у м. Ужгород) про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/9768/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 постановлено адміністративний позов залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснено позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде залишена без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.240 КАС України.

05.01.2026, на виконання вимог ухвали суду, представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків. Представник позивача зазначає, що можливість самостійної перевірки відомостей у Єдиному державному реєстрі («Оберіг») з`явилася у громадян лише після масового впровадження мобільного застосунку «Резерв+» та проведення широкомасштабної цифровізації військового обліку у 2024-2025 роках. Лише у 2025 році, після авторизації в електронних сервісах, позивач виявив, що його статус відображається як «військовозобов`язаний», що прямо суперечить паперовому документу. Таким чином, саме з моменту виявлення цієї невідповідності та отримання відмови на адвокатський запит починається відлік строку звернення до суду. Представник позивач просить врахувати поважність причин: тривала відсутність доступу до електронних баз даних (до 2025 року), перебування у стані добросовісної омани щодо належного виконання відповідачем своїх функцій, а також необхідність захисту прав у період активних мобілізаційних заходів. Враховуючи викладене, представник позивача переконаний, що посилання суду на початок строку з 21.06.2022 є юридично хибним, оскільки у 2022 році права позивача були дотримані (виключення відбулося), а порушення (бездіяльність щодо Реєстру) виникло та було виявлено значно пізніше.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 позивачу було продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня вручення копії ухвали.

Судом було зазначено, що у період з 18.05.2024 до 16.07.2024 у позивача виник обов`язок уточнити свої облікові дані за місцем реєстрації у відповідному ТЦК.

15.01.2026 до суду від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви. У такій представник позивача зазначає, що відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пп.1 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IX, обов`язок щодо уточнення персональних даних покладається виключно на громадян України, які перебувають на військовому обліку (призовників, військовозобов`язаних та резервістів) або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві. Однак, згідно з записом на сторінці 32 військово-облікового документа позивача, останній був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку 20.06.2022 року на підставі ч.6 ст.37 Закону №2232-XII, а з моменту виключення з військового обліку особа втрачає статус військовозобов`язаного. Відтак на позивача не поширюються вимоги законодавства щодо обов`язкового уточнення даних у 60-денний строк.

Крім того, представник позивача зазначає, що згідно з Витягом, оформленим Центром надання адміністративних послуг Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації за зверненням позивача, станом на 18.06.2024 у графі «Вид військового обліку» офіційно зафіксовано статус: «Не на обліку». Представник позивача переконаний, що це доводить, що позивач отримав від держави офіційне підтвердження своєї непричетності до військового обов`язку. Відображення позивача у 2025 році як «військовозобов`язаного» є наслідком технічної помилки або несанкціонованої зміни даних у системі «Оберіг», що відбулися вже після отримання офіційного Витягу.

Представник позивача наголошує, що момент, коли він дізнався про порушення своїх прав відповідачем, пов`язаний не з фактом виключення з обліку у 2022 році, а з моментом виникнення реальних правових наслідків через невідповідність даних у Реєстрі «Оберіг». Фактичне виявлення невідповідності даних у Реєстрі відбулося 27.10.2025 під час спроби вручення позивачу повістки №1/1151 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Саме в цей момент, після авторизації службових осіб у базі даних «Оберіг» та звірки з паперовим військовим квитком позивача, було виявлено, що попри статус «виключений», у системі він помилково відображається як «військовозобов`язаний». До моменту цієї офіційної перевірки (жовтень 2025 року) позивач не мав жодних підстав вважати свої права порушеними, оскільки мав Витяг №434758-18062024 від 18.06.2024, де офіційно було зафіксовано статус: «Не на обліку».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишено без розгляду.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку. Так як дані про виключення із військового обліку не були внесені, все ж у період з 18.05.2024 до 16.07.2024 у позивача виник обов`язок уточнити свої облікові дані за місцем реєстрації у відповідному ТЦК.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що згідно з матеріалів справи та запису на сторінці 32 військово- облікового документа позивача, останній був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку 20.06.2022 року на підставі ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII. З моменту виключення з військового обліку особа втрачає статус військовозобов`язаного, а отже, на позивача не поширюються вимоги законодавства щодо обов`язкового уточнення даних у 60-денний строк. Суд першої інстанції не врахував, що момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав відповідачем, пов`язаний не з фактом виключення з обліку у 2022 році, а з моментом виникнення реальних правових наслідків через невідповідність даних у Реєстрі «Оберіг». Саме вручення повістки в жовтні 2025 року стало моментом, коли невідповідність даних у Реєстрі призвела до реального порушення прав позивача, що і стало підставою для звернення до суду в листопаді 2025 року.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції – скасувати, з наступних підстав.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Строки звернення до суду визначені ст. 122 КАС України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту таких норм слідує, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду, чи, відповідно, повернути.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 20.06.2022 ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою ВЛК №53/312.

Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснено запис у військовому квитку про зняття позивача з військового обліку військовозобов`язаних, а не виключення його з військового обліку, що в свою чергу, свідчить про те, що відповідачем були здійснені дії що стали підставою для взяття ОСОБА_1 на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Аналіз військового квитка позивача свідчить, що у розділі VIII міститься лише відмітка про зняття з військового обліку, тоді як обов`язковий запис про виключення з військового обліку відсутній.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до копії Витягу від 18.06.2024 за №434758-18062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервісті, наданого Управлінням (центром) надання адміністративних послуг Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації позивачу за його зверненням, на який посилається представник позивача як на доказ того, що у позивача були підстави вважати, що він виключений з військового обліку, вбачається, що у такому зазначено, що ОСОБА_1 «не на обліку». Разом з тим, суд зауважує, що поняття «не на обліку» не є тотожним «виключений з військового обліку».

Відтак, суд першої інстанції виснував, що ІНФОРМАЦІЯ_4 було вчинено дію, а саме внесено відомості в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «знятий з військового обліку», що у свою чергу не у повній мірі відповідає відомостям паперового документу.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі дії відповідача, позивачем у шестимісячний строк не оскаржено, оскільки останній, як мінімум, ще з 18.06.2024 був обізнаний з ймовірним порушенням його прав та інтересів, разом з тим, до суду звернувся тільки 28.11.2025.

Однак на переконання колегії суддів такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав відповідачем, пов`язаний не з фактом виключення з обліку у 2022 році, а з моментом виникнення реальних правових наслідків через невідповідність даних у Реєстрі «Оберіг».

Суд погоджується з доводами позивача, що саме вручення повістки в жовтні 2025 року стало моментом, коли невідповідність даних у Реєстрі призвела до порушення його прав, що і стало підставою для звернення до суду в листопаді 2025 року.

А тому, колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про залишення позовної заяви без розгляду помилковим.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/9768/25 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 27 березня 2026 року