Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №520/15032/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 р. Справа № 520/15032/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 01.10.25 по справі № 520/15032/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР ГРУП"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАПЕР ГРУП» (далі – ТОВ «ПАПЕР ГРУП», Товариство, декларант, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000223/2 від 23 травня 2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000257;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000232/2 від 30 травня 2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000268;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕР ГРУП» судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000223/2 від 23 травня 2025 року (далі також – Рішення № 1) та № UA807000/2025/000232/2 від 30 травня 2025 року (далі також – Рішення № 2), а також прийнятих на їх підставі карток відмови № UA807200/2025/000257 від 23.05.2025 та № № UA807200/2025/000268 від 30.05.2025, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями № 25UA807200007440U1 від 23.05.2025 та № 25UA807200007842U9 від 30.05.2025 позивачем було надано відповідачу всі необхідні документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару за ціною угоди, які не були належним чином досліджені митним органом, що мало наслідком протиправне витребування додаткових документів у Товариства та застосування резервного методу визначення митної вартості замість першого, що призвело до безпідставної переплати позивачем мита та податку на додану вартість та є підставою для скасування спірних рішень та карток відмови.

Стверджував, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право витребувати від декларанта додаткові документи є лише наявність передбачених законодавцем обставин, встановлених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), а тому суб`єктивне припущення відповідача щодо ненадання декларантом всіх необхідних документів за статтею 53 МК України не узгоджується з дійсними обставинами справи та свідчить про явну необґрунтованість прийнятих спірних індивідуальних актів.

Крім того, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 25 лютого 2020 року по справі № 260/718/19 та від 27 квітня 2020 року по справі №140/804/19, переконував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також у вказаній системі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів та щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не має всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню, а відтак, коригування митної вартості на підставі відомостей з бази даних ЄАІС Держмитслужби є протиправним.

Пояснив, що всі витрати на транспортування імпортованих позивачем товарів до митного кордону України, зокрема на навантаження, перевантаження та морський фрахт, відповідно до умов контракту № CN 1209 від 12.09.2024 (далі також – Контракт) та узгоджених умов поставки DAP-YAGODIN, Україна (Інкотермс 2010) були понесені продавцем та включені у вартість товару - 1,05 дол. США за одиницю, яка була заявлена декларантом при митному оформленні, однак відповідачем не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до необґрунтованих висновків про заниження ТОВ «ПАПЕР ГРУП» митної вартості, зазначеної в ЕМД № 25UA807200007440U1 від 23.05.2025 та № 25UA807200007842U9 від 30.05.2025.

Повідомив, що позивачем очікується понесення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у відповідності до умов укладеного договору, однак відповідне клопотання із обґрунтованим розрахунком буде надано суду додатково.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №520/15032/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕР ГРУП» (вул. Золочівська, буд. 4, оф. 3,м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 40941908) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови- задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UА807000/2025/000223/2 від 23 травня 2025.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2025/000257.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UА807000/2025/000232/2 від 30 травня 2025.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2025/000268.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕР ГРУП» (вул. Золочівська, буд. 4, оф. 3,м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ40941908) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40 коп.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №520/15032/25 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ «ПАПЕР ГРУП».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000223/2 від 23 травня 2025 року та № UA807000/2025/000232/2 від 30 травня 2025 року, оскільки при здійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями № 25UA807200007440U1 від 23.05.2025 та № 25UA807200007842U9 від 30.05.2025 відповідачем було виявлено, що надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що слугувало підставою для здійснення більш ретельної перевірки заявлених позивачем відомостей про вартість імпортованих товарів.

Пояснив, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митними деклараціями позивача здійснювався відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, які були оформлені у максимально найближчий термін, було встановлено, що рівень митної вартості товарів згідно з ЄАІС на подібний/ідентичний товар складає 1,37 дол. США за кг (джерело — ЕМД № UA901030/2025/000129 від 04.02.2025), що є вищим ніж задекларований рівень митної вартості позивачем - 1,05 дол. США за одиницю товару.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів) є обов`язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів.

Повідомив, що відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, за наслідками чого позивача було повідомлено про можливість надання за власним бажанням або уповноваженою ним особою додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Однак, під час проведення з позивачем консультацій додаткової інформації ТОВ «ПАПЕР ГРУП» не повідомлено, документів не надано, а лише заявлено вимогу про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг, у зв`язку з чим Харківською митницею прийнято спірні рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів за резервним методом, у відповідності до статей 54, 55, 57-63 МК України, за основу яких взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості № UA807000/2025/000223/2 від 23 травня 2025 року та № UA807000/2025/000232/2 від 30 травня 2025 року винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а тому обставини для їх скасування відсутні. Отже, вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив апеляційну скаргу Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі №520/15032/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В обґрунтування відзиву наполягав, що при здійсненні митного оформлення імпортованих товарів позивачем надано відповідачу абсолютно всі необхідні документи, у тому числі і ті, які передбачені частиною 2 статті 53 МК України, і такі документи не містили розбіжностей, ознак підробки, а навпаки мали всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни.

Звернув увагу, що у обраній відповідачем порівняльній митній декларації №UA901030/2025/000129 (25UA901030000129U8) від 04.02.2025 визначено умови поставки – FOB (Free on board), водночас, у деклараціях позивача № 25UA807200007842U9 та № 25UA807200007440U1 умовами поставки є DAP (Delivered at Place), що свідчить про суттєві відмінності, які мають прямий вплив на визначення митної вартості товарів, а тому відповідач протиправно здійснив коригування на підставі цінової інформації порівняльної ЕМД.

Зауважив, що при прийнятті рішень про коригування митної вартості та карток відмов відповідач керувався тим, що декларантом не було подано повний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості, проте, не вказав які саме документи відсутні, що суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 липня 2019 року у справі № 1140/3242/18, відповідно до яких, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки таких відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

З огляду на викладене, переконував, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Зауважив, що факт неподання позивачем перекладу декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товару, що підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які є додатковими документами, що не підтверджують митну вартість товарів, не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів, враховуючи те, що позивачем було подано повний пакет документів, що передбачені статтею 53 МК України, а розбіжності щодо вартості за одиницю товару в зазначених документах відсутні.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.

11.11.2025 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про стягнення судових витрат з відповідача, у якій ТОВ «ПАПЕР ГРУП» просило суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь ТОВ «ПАПЕР ГРУП» фактично понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката на стадії апеляційного провадження у розмірі 8000 грн (вісім тисяч гривень).

На підтвердження понесення заявлених витрат надав до суду договір про надання правничої допомоги № 050625 від 05 червня 2025, рахунок № 001284 від 10.11.2025, виписку по рахунку АБ «Дмитра Ципліцького» за 10.11.2025 та акт виконаних робіт № 001284 від 10.11.2025.

У надісланих до суду апеляційної інстанції запереченнях від 17.11.2025, відповідач вважав заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу на рівні 8000 грн є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ця справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку письмового провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі, що спрощувало роботу адвоката при підготовці відзиву на апеляційну скаргу.

Переконував, що подання відзиву на апеляційну скаргу, за наявності великої кількості судової практики у аналогічних правовідносинах, не потребувало вивчення великого обсягу фактичних даних, а тому, заявлений позивачем розмір відшкодування (8000,00 грн) не відповідає принципу обґрунтованості та співмірності, у зв`язку з чим, задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2024 року CANGNAN BEN TRADE CO., LIMITED (Продавець) та TOB «ПАПЕР ГРУП» (Покупець) уклали Контракт № CN 1209 (далі - Контракт), відповідно до пункту 1.1 якого, продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, за цінами та у кількості відповідно до рахунків-фактур (Інвойсів), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

У пункті 3.1 Контракту умовами постачання визначено DAP-YAGODIN, Україна (Інкотермс 2010). В іншому випадку умови постачання можуть бути зазначені у рахунках – фактурах (Інвойсах).

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) (commercial invoice) від 12.03.2025 № LS-UA20241227 TOB «ПАПЕР ГРУП» придбало у CANGNAN BEN TRADE CO., LIMITED товар на загальну суму 27203,40 доларів США.

Товар був оплачений покупцем SWIFT-переказом, що підтверджується Платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 7 від 13.03.2025 та відправлений продавцем, що підтверджується коносаментом (Bill of Lading) № UTRUST2 5031315.

Декларантом було подано до Харківської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ №25UA807200007440U1 з метою митного оформлення поставки наступного товару:

- крафт-картон з бамбука покритий шаром поліетилену, в рулонах, виготовлений з целюлозних волокон (бамбука), невибілений, використовується для виготовлення паперових стаканів 1РЕ: 190 + 15г/м2, ширина рулона 832мм - 1,504т (заг. маса 205г/ m2); 190+15г/м2, ширина рулона 740мм - 2,613 (заг. маса 205г/м2); 250+15г/м2, ширина рулона 875мм - 9,541т (заг. маса 265г/м2); 250+15г/м2, ширина рулона 740мм, - 8,098т (заг.маса 265г/м2).

До декларації митної вартості було додано такі документи:

- Специфікація до інвойсу № 2 від 12.03.2025;

- Пакувальний лист № 2, Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №MRSU4854766;

- Експортна декларація товарів Китайської Народної Республіки №310120250518903458;

- Коносамент (Bill of lading) № UTRUST25031315.

Крім того, 30.05.2025 декларантом було подано до митного органу митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 25UA807200007842U9 з метою митного оформлення поставки наступного товару:

- крафт-картон з бамбука покритий шаром поліетилену, в рулонах, виготовлений з целюлозних волокон (бамбука), невибілений, використовується для виготовлення паперових стаканів 1РЕ: 190 + 15г/м2, ширина рулона 790мм - 2,067т (заг. маса 205г/ m2); 250+1 5г/м2, ширина рулона 770мм - 2,085т (заг.маса 265г/м2).

До декларації митної вартості було додано такі документи:

- Специфікація до інвойсу № 1 від 12.03.2025;

- Пакувальний лист № 1;

- Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № MRSU4854766;

- Експортна декларація товарів Китайської Народної Республіки №310120250518903458;

- Коносамент (Bill of lading) № UTRUST25031315.

Однак, Харківською митницею 23 травня 2025 року було винесено рішення про коригування митної вартості № UА807000/2025/000223/2, яким митна вартість товару у ЕМД № 25UA807200007440U1 на суму 22843,80 доларів США скоригована і визначена в сумі 29805,72 доларів США, а 30 травня 2025 року було винесено рішення про коригування митної вартості № UА807000/2025/000232/2, яким митна вартість товару у ЕМД № 25UA807200007842U9 на суму 4359,60 доларів США скоригована і визначена в сумі 5688,24 доларів США.

Обґрунтовуючи неможливість визначити митну вартість за ціною договору, відповідач у Рішенні № 1 та Рішенні № 2 послався на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально. Також митний орган у обох спірних рішеннях зазначив однакові підстави для коригування митної вартості, а саме:

- наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- зазначення в експортній митній декларації № 310120250518903458 умов поставки DAP без вказання географічного пункту, що може свідчити про не врахування всіх складових митної вартості;

- не надання інформації та документів щодо вартості транспортування (транспортно-експедиційних рахунків, рахунків експедиційних витрат, заявок перевезення, договорів, рахунків збереження товарів в місці призначення, завантаження-розвантаження контейнера/товару, портових зборів тощо).

- зазначення у коносаменті від 23.03.2025 № UTRUST25031315 «freight prepaid», однак не надання інформації щодо оплати за морський фрахт;

- відсутність рахунків перевантаження вантажу на інше судно (з судна Busan Express на судно Mapibo Maersk та на судно Maersk Chambal) на маршруті слідування;

- не надання каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; перекладу експортної митної декларації №310120250518903458; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

Також, Харківською митницею було складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000257 від 23.05.2025 та № UA807200/2025/000268 від 30.05.2025.

Не погодившись із зазначеними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваних рішень Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000223/2 від 23 травня 2025 року та № UA807000/2025/000232/2 від 30 травня 2025 року, оскільки при здійсненні митного оформлення імпортованих товарів за першим методом, позивачем було подано повний пакет документів, які передбачені статтею 53 МК України та не містили розбіжностей щодо вартості за одиницю товарів, а тому у відповідача не було обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Враховуючи визнання рішень про коригування митної вартості товару протиправними, суд дійшов висновку про те, що скасуванню підлягають і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000257 від 23.05.2025 та № UA807200/2025/000268 від 30.05.2025, як такі, що прийняті на підставі рішень, які визнані судом незаконними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Колегією суддів встановлено, що сумнів у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов`язує з наявністю цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено за ціною вищою ніж рівень митної вартості задекларований позивачем, у зв`язку з чим зроблено висновок про не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі викладеного, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Враховуючи, що позивачем на вказані повідомлення надіслано листи про те, що разом з поданою до митного оформлення ЕМД вже надано всі наявні документи, а інші документи надаватися не будуть, митним органом прийнято спірні рішення про коригування митної вартості задекларованого товару по резервному методу визначення митної вартості товарів, при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Надаючи оцінку правомірності рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000223/2 від 23 травня 2025 року та № UA807000/2025/000232/2 від 30 травня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, стверджуючи про неможливість здійснення митного оформлення товарів за ціною договору, відповідач послався на не підтвердження позивачем витрат на транспортування імпортованих товарів до митного кордону України, зокрема через, не зазначення в експортній митній декларації № 310120250518903458 географічного пункту, не надання інформації та документів щодо вартості транспортування (транспортно-експедиційних рахунків, рахунків експедиційних витрат, збереження товарів в місці призначення, завантаження-розвантаження контейнера/товару, перевантаження вантажу на інше судно, портових зборів, заявок перевезення, договорів, тощо), інформації щодо оплати за морський фрахт.

З цього приводу, дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт, колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями № 25UA807200007440U1 від 23.05.2025 та № 25UA807200007842U9 від 30.05.2025, є відповідний рахунок – фактура (Інвойс) (пункти 1.1, 2.2 Контракту).

Умови поставки сторонами Контракту визначені як DAP-YAGODIN, Україна, а у разі їх зміни мають бути зазначені у відповідному рахунку – фактурі (Інвойсі) для конкретної партії товару (пункт 3.1 Контракту).

Згідно з інвойсом № LS-UA20241227 від 12.03.2025, позивачу поставлялись товари 1PE Coated Bamboo Paper Roll, загальною кількістю 25.908 МТ, вартістю за одиницю товару – 1,050 дол. США, загальною вартістю 27203,40 дол. США на умовах DAP-YAGODIN, Україна, що узгоджується з умовами Контракту.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах DAP (Delivered At Place - Поставка в місце призначення) означає, що продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Вантажовідправник передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Всі транспортні витрати лягають на продавця, у той час як митне оформлення (для імпорту) оплачує покупець.

З наведеного слідує, що сторони по Контракту обумовили умови поставки, за якими витрати щодо транспортування товару до місця призначення, зазначеного в інвойсі, покладаються на продавця, тобто вартість фрахту включена у ціну товару.

Отже, оскільки товар поставлявся на умовах DAP-YAGODIN, Україна за рахунок продавця, а вартість фрахту була включена до собівартості товару, у позивача був відсутній обов`язок з надання на підтвердження заявленої митної вартості додаткових документів щодо вартості перевезення, логістики, вантажно-розвантажувальних робіт, зокрема, транспортно-експедиційних рахунків, рахунків експедиційних витрат, збереження товарів в місці призначення, завантаження-розвантаження контейнера/товару, перевантаження вантажу на інше судно, портових зборів, заявок перевезення, договорів, тощо.

При цьому, зазначення в експортній митній декларації № 310120250518903458 умов поставки DAP без вказання географічного пункту не може слугувати підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки географічний пункт - YAGODIN, Україна вказаний безпосередньо у Контракті та інвойсі від 12.03.2025 № LS-UA20241227, який є основним документом, підтверджуючим митну вартість, однак відповідачем вищенаведеного не враховано.

Пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Тобто вказана норма містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Крім того, за визначенням, наведеним у «International Shipping Terms Glossary” (словник термінів міжнародних перевезень), фрахт з передоплатою це фрахт та збори, що сплачуються вантажовідправником, що додатково підтверджує включення витрат на транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням, до ціни товарів.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують вартість транспортування спірних партій товарів до митного кордону України, є недоречними.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17.

Колегією суддів враховано, що у наданому до митного оформлення коносаменті від 23.03.2025 № UTRUST25031315 зазначено «OCEAN FREIGHT PREPAID» (ФРАХТ З ПЕРЕДОПЛАТОЮ), що підтверджує включення витрат по фрахту товару до ціни товару та спростовує доводи митного органу про не надання інформації щодо оплати за морський фрахт.

Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат під час здійснення транспортування товару позивача, не наводить будь-яких розбіжностей у наданих позивачем додаткових документах на підтвердження заявленої вартості товару. Доказів неправильності такого обчислення позивачем відповідачем до суду не надано.

З приводу посилань Харківської митниці на не надання позивачем до митного оформлення каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18.

Щодо посилань митного органу на неможливість підтвердження заявленої митної вартості через відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.

Колегія суддів наголошує, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено не у висновку експерта, а безпосередньо в інвойсі від 12.03.2025 № LS-UA20241227, наданому митному органу на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

Крім того, ціна товару – 1,05 дол. США за одиницю, яка зазначена в інвойсі від 12.03.2025 № LS-UA20241227, узгоджується з відомостями інших товаросупровідних документів, які надавались митному органу разом з деклараціями № 25UA807200007440U1 від 23.05.2025 та № 25UA807200007842U9 від 30.05.2025, зокрема, специфікаціями № 1 та № 2 від 12.03.2025 та митною експортною вантажною декларацією Китайської Народної республіки № 310120250518903458.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, який підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що у спірних рішеннях відповідачем наведено обґрунтування здійсненого коригування митної вартості товарів на підставі відсутності документа, який не підтверджує митну вартість та на неї не впливає, що є неприпустимим.

Щодо тверджень митного органу, викладених у спірних рішеннях, про не надання декларантом митної декларації країни відправлення з перекладом відповідно до вимог статті 254 МК України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 р. № 11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що вимагати переклад українською мовою документів, наданих декларантом разом з митною декларацією, зокрема експортної митної декларації, митний орган може лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, ані в апеляційній скарзі не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації.

Слід зауважити, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, проте, відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.

Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.

Так, порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірних рішень про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи порівняльних декларацій, які бралась митним органом за основу при коригуванні митної вартості товарів при винесенні Рішення № 1 та Рішення № 2, натомість надано витяги з бази даних ЄАІС, з яких можливо встановити, що за ЕМД № UA901030/2025/000129 (25UA901030000129U8) від 04.02.2025 декларувався товар з митною вартістю 1,37 дол. США/кг (код товару згідно з УКТ ЗЕД 4811590000, назва товару: «ПАПІР ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА СТАКАНІВ…», країна походження CN (Китай), вага нетто 25719, умови поставки FOB.

Водночас, відповідно до поданих позивачем до митного оформлення ЕМД № 25UA807200007440U1 від 23.05.2025 та № 25UA807200007842U9 від 30.05.2025, позивачем імпортувався товар «Крафт – картон з бамбука покритий шаром поліетилену, в рулонах, виготовлений з целюлозних волокон (бамбука), невибілений, використовується для виготовлення паперових стаканів), умовами поставки вказано DAP-YAGODIN, вага партії товарів нетто – 21756 кг та 4152 кг відповідно, що вже свідчить про суттєві відмінності як у якісних характеристиках товарів, так і в умовах поставок і в обсягах партій, що порівнювались митним органом.

Колегія суддів зауважує, що головною відмінністю між умовами поставки DAP (Delivered at Place) (за деклараціями позивача) та FOB (Free on Board) (за порівняльною ЕМД) є розподіл обов`язків сторін щодо витрат на транспортування та відповідальності за ризики втрати або пошкодження товару під час його перевезення.

Зокрема, за умовами DAP усі витрати, пов`язані з транспортуванням товару до погодженого місця призначення, а також усі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту його доставки у це місце несе продавець.

Натомість, при постачанні на умовах FOB відповідальність продавця обмежується моментом завантаження товару на борт судна у порту відвантаження. З цього моменту всі подальші витрати, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, а також усі ризики його втрати чи пошкодження переходять на покупця. Покупець самостійно забезпечує перевезення товару від порту відвантаження, здійснює оплату фрахту, страхування та несе відповідальність за товар під час морського перевезення.

На переконання колегії суддів, такі відмінності в умовах поставки беззаперечно впливають на формування митної вартості, а тому порівняння товарів, що імпортуються за умовами DAP та FOB з подальшим коригуванням митної вартості у бік збільшення є неприйнятним у розрізі спірних правовідносин.

Наведене дає підстави для висновку про недоведеність відповідачем подібності (аналогічності) товарів, зазначених у порівняльній декларації № UA901030/2025/000129 (25UA901030000129U8) від 04.02.2025, товарам, вказаним у ЕМД № 25UA807200007440U1 від 23.05.2025 та № 25UA807200007842U9 від 30.05.2025, що були надані позивачем до митного оформлення, та як наслідок, протиправність здійснених коригувань на підставі вищенаведеної інформації з бази даних ЄАІС.

Щодо посилань митного органу на наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром колегія суддів зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. До того, відповідач не вказає будь-яких вихідних даних рішень про визначення збільшеної митної вартості за подібним товаром.

Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що рішення про коригування фактично базується лише на інформації ЄАІС, в той час як формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 по справі № 380/25301/23.

Колегія суддів зазначає, що за умови не підтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, митним органом не було доведено обґрунтованість сумніву у достовірності відомостей про заявлену позивачем митну вартість товарів у поданих митних деклараціях №25UA807200007440U1 від 23.05.2025 та № 25UA807200007842U9 від 30.05.2025, згідно з ціною поставки, яка узгоджується з відомостями інвойсу LS-UA20241227 від 12.03.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару та дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та мають об`єктивні і достовірні числові дані, що піддаються обчисленню, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України, а тому не можуть викликати сумнів у правильності визначення митної вартості товару за основним методом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000223/2 від 23 травня 2025 року та № UA807000/2025/000232/2 від 30 травня 2025 року, винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на вказане, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000257 від 23.05.2025 та № № UA807200/2025/000268 від 30.05.2025, які винесені відповідачем у зв`язку з прийняттям спірних рішень про коригування митної вартості, які визнані судом протиправними, підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь ТОВ «ПАПЕР ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці витрат на правову допомогу за представництво інтересів у суді апеляційної інстанції у розмірі 8000,00 грн, колегія суддів виходить з наступного.

За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат у суді апеляційної інстанції позивачем до матеріалів справи додано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВХ № 000252 від 25.02.2015, договір про надання правничої допомоги № 050625 від 05 червня 2025, рахунок № 001284 від 10.11.2025, виписку по рахунку АБ «Дмитра Ципліцького» за 10.11.2025 та акт виконаних робіт № 001284 від 10.11.2025.

З аналізу вказаних документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що між Адвокатським бюро «Дмитра Ципліцького» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАПЕР ГРУП» було укладено Договір про надання правничої допомоги № 050625 від 05 червня 2025, відповідно до пункту 2.1 якого, Адвокатське бюро «Дмитра Ципліцького» взяло на себе зобов`язання з надання правничої допомоги, пов`язаної з визнанням в судовому порядку протиправним та скасування:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000223/2 від 23 травня 2025;

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000257;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000232/2 від 30 травня 2025;

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000268.

У пункті 4.1.2 вказаного Договору сторони визначили вартість правничих послуг за супровід справи в суді апеляційної інстанції (включає в себе у разі необхідності складання та подачу апеляційної скарги) в розмірі 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Адвокатським бюро «Дмитра Ципліцького» було також виставлено ТОВ «ПАПЕР ГРУП» рахунок № 001284 від 10.11.2025 на загальну суму 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Випискою по рахунку АБ «Дмитра Ципліцького» за 10.11.2025 підтверджено, що рахунок № 001284 від 10.11.2025 був сплачений в повному обсязі 10.11.2025 ТОВ «ПАПЕР ГРУП».

Крім того, обома сторонами договору було складено та підписано акт виконаних робіт № 001284 від 10.11.2025.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з відзивом на апеляційну скаргу, представник позивача надав докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які він вважав достатніми для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також у запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Колегія суддів враховує, що у наданих до Другого апеляційного адміністративного суду запереченнях відповідач послався на необґрунтованість заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (8000,00 грн), проте, обмежився лише загальними посиланнями на її не співмірність та непропорційність, не зазначивши суму судових витрат, яку вважав би належною до стягнення.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за написання відзиву на апеляційну скаргу, яка представником позивача оцінена у 8000,00 грн та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів враховує, що зміст відзиву здебільшого є аналогічним змісту позовної заяви, що не потребувало значних зусиль адвоката та затраченого часу, а відтак, визначений представником позивача розмір правової допомоги за складення такого документу є завищеним.

Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару" встановлено, що розмір адвокатського гонорару за годину становить 25 відсотків мінімальної заробітної плати, тобто 2000,00 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 4000,00 грн, що дорівнює двом годинам роботи адвоката відповідно до рішення Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ТОВ «ПАПЕР ГРУП», адвоката Ципліцького Дмитра Олеговича про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ст.ст.243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 520/15032/25 - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПЕР ГРУП» (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 4, офіс 3 ЄДРПОУ: 40941908) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61003, Україна, м. Харків, вул. Миколаївська, буд. 16Б, ЄДРПОУ: 44017626) витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій