Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №440/3016/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 р. Справа № 440/3016/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 29.09.25 по справі № 440/3016/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі по тексту – ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач, пенсійний орган), у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 19.02.2025 №164150004162;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в ТОВ Агрофірмі "Імені Довженка" з 01.07.1995 по 30.06.2001, з 01.07.2004 по 13.08.2005, з 05.01.2011 по 17.07.2023, з 02.04.2024 по 24.01.2025 на посаді доярки (оператором машинного доїння) та призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію.

В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність рішення ГУ ПФУ в Львівській області від 19.02.2025 №164150004162, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки долученими до заяви про призначення пенсії документами у повному обсязі підтверджено всі спірні періоди трудової діяльності, а допущення роботодавцем певних недоліків при їх оформленні не може слугувати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Просила врахувати, що колегією Міністерства сільського господарства Української РСР 30.01.1973 прийнято Рекомендації, які були надіслані відділам агропромислового розвитку районів, відповідно до яких, у кожному сільськогосподарському підприємстві мали бути розроблені свої норми обслуговування тварин в залежності від механізації, зокрема корів 16-30 голів. А відтак, нормативно-правових документів щодо встановлення єдиних норм обслуговування тварин – не існує, вони встановлювались самостійно господарствами.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №440/3016/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.02.2025 № 16415004162.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до спеціального (пільгового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи дояркою (оператором машинного доїння) з 01.07.1995 по 30.06.2001, з 01.07.2004 по 13.08.2005, з 05.01.2011 по 17.07.2023, з 02.04.2024 по 24.01.2025 та призначити ОСОБА_1 з 12.02.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 440/3016/25 скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки при розгляді долучених ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії документів не було підтверджено наявність у неї пільгового стажу, що унеможливлює призначення пенсії.

Повідомив, що зарахування періодів трудової діяльності позивача на території рф є неможливим, так як відповідно до Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» від 1 грудня 2022 року № 2783-IX (далі – Закон № 2783-IX), періоди трудової діяльності на території рф зараховуються по 31.12.1991.

Також, до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 01.07.1995 по 30.06.2001, з 01.07.2004 по 13.08.2005, з 05.01.2011 по 17.07.2023 та з 02.04.2024 по 24.01.2025, оскільки у довідці наявні розбіжності з записами трудових книжок в назвах підприємств та професій, на яких працювала позивач, а період з 02.04.2024 по 24.01.2025 – відсутній у трудовій книжці, а довідка не містить інформації про журнали норм обслуговування тварин. Крім того, повідомив, що у матеріалах електронної пенсійної справи відсутня інформація про зміну назв підприємства або про правонаступництво у зв`язку з ліквідацією.

Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти викладених у ній доводів, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Доводи відзиву аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а. с. 6/.

12.02.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду (за місцем проживання) із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а. с. 35-36/.

Рішенням ГУПФ України у Львівській області від 19.02.2025 № 164150004162 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу роботи дояркою (оператором машинного доїння), підтвердженого в установленому законодавством порядку /а. с. 43/.

Так, пенсійний орган обчислив стаж ОСОБА_1 станом на дату звернення та визначив, що загальний стаж роботи позивача складає 31 років 10 місяців 14 днів, пільговий стаж (робота дояркою) - відсутній.

При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи позивача в РФ з 01.01.1992 по 13.06.1995 за даними трудової книжки від 27.07.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993” до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.

Крім того, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.1995 по 30.06.2001, з 01.07.2004 по 13.08.2005, з 05.01.2011 по 17.07.2023 та з 02.04.2024 по 24.01.2025, на підставі довідки № 227 від 04.02.2025, оскільки у довідці наявні розбіжності з записами трудових книжок в назвах підприємств, на яких працювала заявниця, та в професіях, за якими працювала, а період з 01.07.1995 по 30.06.2001, з 01.07.2004 по 13.08.2005 та з 02.04.2024 по 24.01.2025 взагалі відсутній в трудовій книжці. При цьому, довідка не містить інформації про журнали норм обслуговування тварин; в матеріалах ЕПС відсутня інформація про зміну назви підприємства, або про правонаступництво у зв`язку з ліквідацією підприємства (довідку видає агрофірма імені Довженка за періоди роботи в КПСП “Україна”, АФ “Шишацька” та ТОВ “Золота Гора”).

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 19.02.2025 № 164150004162, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), оскільки визнав помилковими доводи відповідача щодо розбіжностей у назвах підприємств, зазначених у трудовій книжці колгоспника та вкладиші до трудової книжки, а також довідці від 04.02.2025 № 227, так як у трудовій книжці колгоспника у хронологічному порядку наведено відомості про роботу позивачки дояркою та реорганізацію підприємств, на яких вона працювала, тоді як довідка від 04.02.2025 № 227 складена ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка", як останнім підприємством, на якому працювала позивачка. Період роботи позивачки дояркою (оператором машинного доїння) з 02.04.2024 по 24.01.2025 підтверджений вищевказаною довідкою, а також відображений у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на те, що позивачці на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 12.02.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону №1058-IV виповнилось повних 55 років, а періоди роботи ОСОБА_1 дояркою (оператором машинного доїння) з 01.07.1995 по 30.06.2001, з 01.07.2004 по 13.08.2005, з 05.01.2011 по 17.07.2023, з 02.04.2024 по 24.01.2025 підлягали зарахуванню до спеціального (пільгового) стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, суд дійшов висновку про те, що спеціальний (пільговий) стаж позивачки становить понад 20 років, що є достатнім для призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

За вищевикладених обставин суд констатував наявність у позивачки права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Обираючи найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до спеціального (пільгового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи дояркою (оператором машинного доїння) з 01.07.1995 по 30.06.2001, з 01.07.2004 по 13.08.2005, з 05.01.2011 по 17.07.2023, з 02.04.2024 по 24.01.2025 та призначити ОСОБА_1 з 12.02.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

На виконання вимог частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.

Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-ІV).

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначений Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі по тексту - Положення № 310).

Відповідно до пункту 1, 2 Положення № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться усім членам колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу.

Згідно із пунктом 5 Положення № 310 в трудову книжку колгоспника вносяться:

відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі;

відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;

відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно із пунктом 6 Положення № 310 всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Положенням № 310 визначено зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де вказуються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Положення № 310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей.

ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії надала пенсійному органу трудову книжку колгоспника № НОМЕР_2 , за змістом якої її 10.11.1994 прийнято у члени КПСП "Україна" /а. с. 30-33/.

Як вбачається зі змісту вказаної трудової книжки, у 1995 році ОСОБА_1 відпрацювала дояркою 179 людино-днів за рік при нормі 240 людино-днів за рік, у 1996 році - 300 з 240, у 1997 році - 248 з 240, у 1998 році - 265 з 220, у 1999 році - 256 з 220, у 2000 році - 276 з 220, у 2001 році - 182 з 220, у 2002 році - 310 з 220, у 2003 році - 350 з 220, у 2004 році - 366 з 366 /а. с. 30-32/.

При цьому, у трудовій книжці колгоспника наявні записи:

- рішенням загальних зборів від 10.03.2000 протокол № 4 КПСП "Україна" реорганізовано в СТОВ "Україна";

- СТОВ "Україна" реорганізовано в Агрофірму "Україна" СП ТОВ "АПО Цукровик Полтавщини" рішенням зборів засновників;

- Агрофірму "Україна" СП ТОВ "АПО Цукровик Полтавщини" реорганізовано в СП "Україна" ТОВ "АФ "Шишацька";

- СП "Україна" ТОВ "АФ "Шишацька" реорганізовано в ТОВ "АФ "Золота гора".

Таким чином, трудовою книжкою колгоспника підтверджено, що позивач працювала дояркою у період з 01.07.1995 по 30.06.2001 та з 01.07.2004 по 13.08.2005.

У вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_3 містяться записи про роботу позивача у ВП АФ "Золота гора" ТОВ "АФ "Ім. Довженка", а саме:

- від 05.11.2011 - прийнята на роботу оператором машинного доїння корів;

- від 01.08.2019 - переведена у ВП "АФ "Шишацька" ТОВ "АФ "Ім. Довженка" шляхом об`єднання виробничих підрозділів;

- від 17.07.2023 - звільнена з роботи за угодою сторін /а.с. 46 - зі звороту/.

Отже, період роботи позивача з 05.11.2011 по 17.07.2023 оператором машинного доїння підтверджений вкладишем до трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Крім того, разом із заявою про призначення пенсії позивач надала пенсійному органу довідку ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка" від 04.02.2025 № 227 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка" і за період з 01.07.1995 по 30.06.2001, з 01.07.2004 по 13.08.2005, з 05.01.2011 по 17.07.2023, з 02.04.2024 по 24.01.2025 буда безпосередньо зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції тваринництва, виконувала встановлені норми обслуговування корів за указані періоди роботи доярки та оператора машинного доїння (середня кількість 80 голів) /а. с. 47 - зі звороту/.

Щодо доводів відповідача про відсутність у трудовій книжці запису з 02.04.2024 по 24.01.2025 колегія суддів зауважує, що з 10.06.2021 внаслідок набрання чинності Законом України від 05.02.2021 №1217-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі" ведення трудових книжок не є обов`язковим.

У свою чергу, вказаний період роботи позивача дояркою (оператором машинного доїння) з 02.04.2024 по 24.01.2025 підтверджений довідкою, яка була у розпорядженні пенсійного органу, а також відображений у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /а. с. 37-40/.

Не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи і доводи відповідача про наявність розбіжностей у назвах підприємств, зазначених у трудовій книжці колгоспника та вкладиші до трудової книжки, а також довідці від 04.02.2025 № 227, оскільки у трудовій книжці колгоспника у хронологічному порядку наведено відомості про роботу позивача дояркою та реорганізацію підприємств, на яких вона працювала, а довідка від 04.02.2025 № 227 складена ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка", як останнім підприємством, на якому працювала позивач.

При цьому суд враховує, що відповідно до загальнодоступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шишацька" (код ЄДРПОУ 32802836) зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма " Ім. Довженка" (код ЄДРПОУ 03770394).

Записами у трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 також підтверджено, що ТОВ "Агрофірма "Шишацька" утворена внаслідок реорганізації КПСП "Україна" в СТОВ "Україна", СТОВ "Україна" у Агрофірму "Україна" СП ТОВ "АПО Цукровик Полтавщини", а Агрофірми "Україна" СП ТОВ "АПО Цукровик Полтавщини" в СП "Україна" ТОВ "Агрофірма "Шишацька".

Також у трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 міститься запис, що СП "Україна" ТОВ "Агрофірма "Шишацька" на підставі протоколу від 24.12.2004 № 9 реорганізовано у ТОВ "Агрофірма "Золота гора" /а. с. 31 - зі звороту/.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, за якою на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

Судом апеляційної інстанції враховує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Також, Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, як наслідок, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що право позивача на зарахування спірного періоду до страхового стажу для перерахунку пенсії не повинно бути обмежено обставинами, незалежними від нього, а саме допущення роботодавцем неточностей при оформленні трудової книжки.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Порядок № 22-1).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу. Основним документом на підтвердження трудового стажу є трудова книжка, яка була надана позивачем до пенсійного органу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні стажу позивачу при призначенні пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до вимог частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За встановлених у справі обставин, враховуючи, що пенсійним органом не доведено правомірність прийнятого рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 05.07.2024 № 184050005066 та наявність підстав для його скасування.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що позивач у позовних вимогах не просила зарахувати до її страхового чи пільгового стажу період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 13.06.1995, а тому такі обставини не є спірними.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що станом на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, а її пільговий стаж із зарахування періодів роботи дояркою (оператором машинного доїння) з 01.07.1995 по 30.06.2001, з 01.07.2004 по 13.08.2005, з 05.01.2011 по 17.07.2023, з 02.04.2024 по 24.01.2025 становить понад 20 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем при зверненні до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії всіх визначених законодавством умов для такого призначення.

Відтак, враховуючи, що підстав для відмови в призначенні позивачу пенсії у спірних правовідносинах не було, існує лише один вид правомірної поведінки Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області - призначити позивачу таку пенсію.

Отже, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до спеціального (пільгового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи дояркою (оператором машинного доїння) з 01.07.1995 по 30.06.2001, з 01.07.2004 по 13.08.2005, з 05.01.2011 по 17.07.2023, з 02.04.2024 по 24.01.2025 та призначити ОСОБА_1 з 12.02.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 440/3016/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій