Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №212/886/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 212/886/25

№ 2/183/1805/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Шевченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

У січні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3506257 від 24.09.2021 року у розмірі 39097,55 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 24 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3506257 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого ТОВ «МІЛОАН» надав відповідачці кредит у сумі 1500000 грн., строком на 16 днів, зі сплатою відсотків за користування в розмірі 19,385 % річних, що в грошовому виразі становить 3900 грн.

26 липня 2024року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №26-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором №3506257 від 24.09.2021.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, своєчасно не сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 39097,55 грн., яка складається з: заборгованість по кредиту - 13750 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам – 23847,55 грн., заборгованість за комісією - 1500 грн.

Зазначену суму, а також судові витрати та судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідачем відзиву не надано.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 61).

У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між 24 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3506257 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого ТОВ «МІЛОАН» надав відповідачеві кредит у сумі 15000 грн., строком на 16 днів, зі сплатою відсотків за користування в розмірі 1 % в день, комісія за надання кредиту – 1500 грн. (а.с. 8-12).

Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

При цьому, відповідач зобов`язався повернути кредит у строки, що визначені цим пунктом та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього, Правилах та в Заявці на пролонгацію.

Вказаний договір було укладено в електронній формі в особистому кабінеті, внаслідок отримаймо відповіді про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) яку було нададано позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався кредитодавцем електронним повідомленням (смс- повідомлення) на мобільний телефонний номер (фінансовий номер) позичальника, а позичальник використовуючи одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) у вигляді CMC коду здійснив підписання договору, пропозиції про його укладення (акцепт), шляхом введення отриманого одноразового ідентифікатору у спеціально відведене віконце на сайті кредитодавця.

На підтвердження виконання умов підписаного договору позивачем надано довідку ТОВ ФК «Елаєнс» про зарахування коштів у розмірі 15000 грн. в системі FONDY на карту НОМЕР_1 (а.с. 19, зворот).

26 липня 2024року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №26-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором №3506257 від 24.09.2021 року (а.с. 23-32).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором, вбачається, що в період з 25.09.2021 року по 10.10.2021 року відповідачеві нараховувалися проценти за користування кредитом у розмірі, що встановлений пунктом 1.5.2 договору, тобто у розмірі 1% в день, по 150 гривень.

Далі, нарахування процентів відбувалося , згідно з пунктом 1.5.3 Договору.

Судом не встановлено наявність таких умов договору, на які посилається позивач та первісний кредитор, здійснюючи нарахування процентів у розмірі 750 гривень в день.

10.11.2021 року відповідачем сплачено проценти за кредитом у розмірі 1000 грн., 05.11.2021 року позивачкою сплачено проценти у розмірі 933 грн., тіло кредиту сплачено 625 грн., комісію у розмірі 100 грн.

Далі, 12.07.2025 року відповідачкою сплачено проценти у розмірі 933 грн., тіло кредиту – 625 грн.

За підрахунками позивача, відповідачка повинна вчасно не виконувала свої зобов`язання, тому повинна сплатити на користь позивача суму боргу у розмірі 39097,55 грн., що складається з тіла кредиту у розмірі 13750 грн., заборгованості за процентами у розмірі 23847,55 грн., комісії у розмірі 1500 грн. (а.с. 20-21).

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ході розгляду судом встановлено, що відповідач звернувся до ТОВ «МІЛОАН» з метою отримання кредитних коштів, за результатами його звернення було підписано кредитний договір №3506257 від 24.09.2021 року, після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у первісного кредитора виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором.

Оскільки, умовами кредитного договору, визначено строк кредитування 16 днів, позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначав суд вище, умовами договору визначено строк кредитування – 16 днів, протягом якого відповідачці нараховувалися відсотки за користування кредитом у розмірі 1% в день, нарахування процентів після закінчення цього строку, у розмірі, що не визначений умовами договору, суд вважає не правомірним.

За підрахунками суду, відповідачка повинна сплатити позивачеві проценти за користування кредитом протягом 16 днів 2400 грн., що відповідає умовам договору. Фактично, відповідачкою сплачено проценти у розмірі 2866 грн., а тому переплачена сума процентів у розмірі 466 грн. підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту.

Далі, на думку суду не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії, оскільки у Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Оскільки з наданої позивачем виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 встановлено, що позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію за розрахунково-касові операції, яку позивач просить стягнути з відповідача, - підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії за договором суд не вбачає.

Крім того, відповідачка сплатила первісному кредитору тіло кредит у розмірі 1250 грн., а тому з урахуванням зазначено вище, за підрахунками суду, відповідачка повинна сплати позивачеві заборгованість за кредитним договором у розмірі 13290 гривень (15000 (сума кредиту)-1250(добровільно сплачені) – 460 переплачені проценти)).

Аналізуючи вищевикладене, ураховуючи установлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи та перевіривши правильність розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню частково, а саме з відповідача, на користь позивача підлягають стягненню: заборгованість по кредиту - 13290 грн., що становить тіло кредиту.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Щодо витрат на правову допомогу суд приходить до наступних висновків.

Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 року, згідно якого погоджено суму оплати послуг позивачем в розмірі 9000 грн. Враховуючи умови договору про надання правової допомоги, складність справи, час, витрачений адвокатом та обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає за доцільне вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

В решті вимог належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №3506257 від 24 вересня 2021 року у розмірі 13290 гривень (тринадцять тисяч двісті дев`яносто гривень), яка складається з:тіла кредиту, а також витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., а всього у розмірі 16712 гривень (шістнадцять тисяч сімсот дванадцять гривень).

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження за адресою: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, оф. 10, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце рееєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Сорока О.В.