Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №380/14910/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Морська Г.М.

17 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14910/24 пров. № А/857/50039/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.

представника апелянта: Горбонос І.К.

представника заявника: Прокопик І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 380/14910/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України у Львівській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної міграційної служби України у Львівській області, Державної міграційної служби України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 21.06.2024р. №310-к/тр "Про скасування наказу ГУ ДМС України у Львівській області від 09.11.2023р. №558-к/тр щодо поновлення на посаді";

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 05.07.2024р. №342-к/тр "Про оголошення наказу ДМС України від 05.07.2024 №150-кт "Про скасування п.п.1.3 п.1 наказу ДМС віл 15.01.2024р. №17-кт" ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 05.07.2024р. №150-кт "Про скасування п.п.1.3 п.1 наказу ДМС віл 15.01.2024р. №17-кт";

- поновити на посаді заступника начальника Відділу №1 у місті Львові ГУ ДМС України у Львівській області з 06.07.2024р.;

- стягнути з Головного управління ДМС України у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.07.2024р.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2025р. адміністративний позов задоволено:

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2025р. набрало законної сили 15.07.2025р.

15.04.2025р. позивачу видані виконавчі листи №380/14910/24 в частині негайного виконання.

ОСОБА_1 24.07.2025р. виданий виконавчий лист №380/14910/24 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

03.10.2025р. від позивача надійшла заява, в якій просив замінити боржника у виконавчих листах №380/14910/24 виданих Львівським окружним адміністративним судом 15 квітня 2025 року та 15 липня 2025 року з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 11; код ЄДРПОУ:37831493) на його правонаступника - Західне міжрегіональне управління ДМС (місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 11; код ЄДРПОУ: 45870769).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2025р. заяву про заміну боржника у виконавчих листах - задоволено.

Суд першої інстанції замінив боржника у виконавчих листах №380/14910/24, виданих 15.04.2025р. та 15.07.2025р. з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 37831493, адреса: вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, 79007) на Західне міжрегіональне управління ДМС (код ЄДРПОУ 45870769, адреса: вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, 79007).

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчих листах відмовити.

Представник апелянта Горбонос І.К. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених.

Представник заявника, Прокопик І.О. в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.1, ч.4 ст.379 КАС України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчих листах до відкриття виконавчого провадження.

В п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

11.10.2024р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1160 «Про утворення міжрегіонального територіального органу та ліквідацію територіальних органів Державної міграційної служби».

Із змісту вказаної постанови:

- утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної міграційної служби - Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби;

- ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної міграційної служби - Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області та Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області;

- установлено, що Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області та Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області, які ліквідуються, продовжують здійснювати покладені на них функції та повноваження до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби.

Тобто, Головне управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області та Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області об`єднані в один міжрегіональний орган Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, що є очевидним фактом реорганізації підрозділів ДМС України.

Крім того, що механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. № 1074 (далі -Порядок № 1074).

В п.5, п.6 Порядку № 1074, видно, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.7 Порядку № 1074 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

В абз.1 п.8 Порядку № 1074 видно, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції правильно вказав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).

Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

З метою отримання інформації щодо виконання рішення суду у справі № 380/14910/24 позивач звернувся до Державної міграційної служби України з відповідним запитом.

У відповідь на запит Державна міграційна служба України листом від 06.10.2025р. №5.3-10807/1-25 повідомила, що до ДМС надходили листи ГУ ДМС у Львівській області (№4601.09/7323-25 від 26.03.2025р. та №46.09-01/10560-25 від 02.05.2025р.) щодо потреби в додатковому фінансуванні за КЕКВ 2800 «Інші видатки для збільшення кошторисних призначень на 2025 рік» де, в тому числі і для виконання судового рішення у справі №380/14910/24 та №380/8515/23.

ДМС країни повідомила, що «…Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерської служби ДМС у межах компетенції розглянуто лист ГУ ДМС у Львівській області від 02.05.2025р. №4601.09-01/10560-25 (у справі №380/14910/24) щодо збільшення кошторисних призначень на 2025 рік за загальним фондом державного бюджету за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та надано обґрунтовану відповідь листом від 11.08.2025р. №5.2/703-2025…».

Листом від 11.08.2025р. №5.2/703-2025 Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерської служби ДМС повідомив Головне управління ДМС у Львівській області що «…видатки на цілі зазначені в листі від 02.05.2025р. №4601.09-01/10560-25 не були заплановані у бюджетному запиті на 2025 рік, не передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та, відповідно, не затверджені кошторисом на 2025 рік Головному управлінню Державної міграційної служби України у Львівській області».

Із наведеного видно, що суб`єкт владних повноважень Головне управління ДМС у Львівській області не має на рахунках залишку відкритих асигнувань за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та такі видатки на цілі виконання рішення суду у справі №380/14910/24 не затвердженні кошторисом на 2025 рік.

Також у листі від 24.10.2025р. №5.3-11510/1-25 ДМС України зауважила, що Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області ліквідовані як юридичні особи публічного права та створено юридичну особу публічного права – Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби. При цьому, передача майна органів здійснюється відповідно до наказів ДМС від 24.06.2025р. №71/аг «Про передачу окремого індивідуально визначеного майна», від 30.06.2025р. №78/аг «Про затвердження акту приймання-передачі», від 30.06.2025р. №160 «Про передачу окремого індивідуально визначеного майна», від 30.06.2025р. №162 «Про затвердження акту приймання-передачі». Одночасно також здійснювалась передача активів, у тому числі бланків документів відповідно до наказу ДМС від 30.06.2025р. №164.

В ст.104 УК України видно, що ліквідація є однією із форм припинення юридичної особи. Однак, юридична особа припиняється також і в результаті реорганізації тобто злиття, приєднання, поділу, перетворення. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Тобто, об`єднання двох територіальних органів в один міжрегіональний з метою оптимізації їх діяльності (зміна структури) є форма реорганізації.

Згідно наказу ДМС України від 04.03.2025р. №55 загальна численність працівників територіальних та міжрегіональних підрозділів ДМС України складає 6083 особи. Тобто, за численністю відповідає тій же кількості працівників (не змінилась) яка була до реорганізаційних дій проведених на підставі Постанови КМ України від 11.10.2024р. № 1160, що підтверджується відомостями вказаними у наказі ДМС України від 01.11.2023р. № 251.

Здійснюючи порівняльний аналіз Положення про Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області затвердженого наказом ДМС України в редакції від 16.09.2024р. № 239 та Положення про Західне міжрегіональне управління ДМС затвердженого наказом ДМС України від 27.11.2024р. № 311, зміст повноважень, завдань та функцій тощо є однаковим.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа – Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області з 10.12.2024р. перебуває в стані припинення.

Відсутність запису про припинення Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області у Єдиному державному реєстрі не змінює факту передачі функцій та повноважень оскільки публічне правонаступництво настає з моменту переходу адміністративної компетенції.

Тобто, запис з ЄДР має декларативний характер щодо припинення державного органу у випадках адміністративного правонаступництва.

Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено огрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функції такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Водночас, встановлено законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створення іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає перехід зобов`язань до роботодавця (держави).

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом також у постановах від 20.05.2019р. ( справа № 823/5357/15), від 12.12.2018р. ( справа № 823/5397/15), від 13.03.2019р. (справа № 826/751/16).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що урахуванням того, що Головне управління ДМС у Львівській області перебуває у стані припинення, а його функції, майно та активи фактично передані новоствореному Західному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби, та через відсутність фінансування видатків Головного управління ДМС у Львівській області для здійснення виплат заборгованості на виконання рішення суду, з метою належного захисту прав позивача щодо виплати сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наявні підстави для заміни боржника у виконавчих листах у справі №380/14910/24 на Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби.

Верховний Суд від 10.01.2024р. у справі № 240/4894/23, дійшов висновків, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як «in» або «in dubio рro homine», що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби – залишити без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду з питань заміни сторони виконавчого провадження від 06 листопада 2025 року у справі № 380/14910/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 26.03.2026р.