Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №380/23607/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Кравців О.Р.

26 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23607/25 пров. № А/857/8075/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор Грейн Експо» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 380/23607/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО» до Головного управління ДПС у Волинській області, про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО» ( ТзОВ «Навігатор грейн експо» звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

-від 11 січня 2023 року №0005030703 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за лютий 2022 на суму 14 672963 грн та нараховано штрафні санкції 7336481,5 грн;

-від 11 січня 2023 року №0005050703 за формою «В3», яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за лютий 2022 року, у розмірі 518652,00 грн;

-від 11 січня 2023 року №0005080703 за формою «В1», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2022 року, у розмірі 84479,00 грн.

Ухвалою суду від 05.12.2025р. позовну заяву залишено без руху у зв`язку із невідповідністю такої вимогам ст.160,161 КАС України.

Ухвалою суду від 22.12.2025р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відмову у відкритті провадження у справі. Продовжено ТзОВ «НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО» процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2025р. про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви. Суддя вказав, що позивач із позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень звернувся до суду 02.12.2025р. із суттєвим пропуском шестимісячного строку звернення до суду та не долучив клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

22.12.2025р. позивач подав заяву про поновлення процесуального строку, в якій вказав, що постановою Верховного Суду від 09.09.2025р. у справі №380/10373/24 встановлено юридичний факт, що оскаржені податкові повідомлення-рішення (ППР) вважаються врученими позивачу 20.02.2023р. Представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду починаючи з лютого 2023 року з огляду на те, що на території України введено воєнний стан. Юридично оскаржені податкові повідомлення-рішення вважаються врученими 20.02.2023р. Однак, фактично позивач не бачив тексту оскаржених рішень, не знав мотивів їх прийняття. Після укладення договору із адвокатом та отримання відповіді на адвокатський запит позивач подав позов щодо оскарження спірних рішень. Зауважує, що до лютого 2022 року позивач перебував на обліку в Головному управлінні ДПС в Миколаївській області, а у зв`язку із воєнними діями в Миколаївській області 17.08.2022р. позивач змінив адресу на м. Львів та відповідно перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 14.01.2026р. вказана позовна заява повернута позивачу з підстав передбачених ч.2 ст.123 та п. 9 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, апелянт ТзОВ «НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2026р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.2 ст.55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, ч.1 ст.5 якої встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім того, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Із змісту ч.1-ч.3 ст.122 КАС України чітко видно, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №340/1019/19).

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Оскільки початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є ПК України.

ст.56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

В п.56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

п.56.19 ст.56 ПК України передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п.56.17 цієї статті.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020р. у справі №500/2486/19 уже сформував правовий висновок, відповідно до якого норма п.56.19 ст.56 ПК України є спеціальною щодо норми ч.4 ст.122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження – абз.3 п.56.18 ст.56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п.56.17 цієї статті.

Отже, в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (ч.2 ст.122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (ч.4 ст.122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (п.56.19 ст.56 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025р. у справі №500/2276/24.

Отже, з огляду на викладені норми та практику Верховного Суду, а також враховуючи той факт, що позивач не використовував процедуру досудового вирішення спору, у цій справі застосуванню підлягають саме приписи ч.2 ст.122 КАС України, відповідно до яких строк звернення до суду становить шість місяців та який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із змісту заяви про зміну позовних вимог чітко видно, що позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 11.01.2023р. №0005030703, №0005050703, №0005080703.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2025р. у справі №380/10373/24 встановив, що «[…] У матеріалах цієї справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4302702778353 з відміткою щодо направлення позивачу на його адресу саме оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0005030703, №0005050703, №0005080703.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким на адресу позивача направлено спірні податкові повідомлення-рішення, повернулось на адресу Головного управління ДПС у Волинській області із відміткою «За закінченням терміну зберігання», проставленою 20.02.2023р. №4302702778353.

[…] поштова кореспонденція направлялась на адресу: 079039, м. Львів, Шевченківський район, вул. Скляна, буд. 11-А, офіс 220. Зазначена адреса є місцезнаходженням позивача згідно Виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що долучена позивачем до позовної заяви (т.1 а.с.27).

п.45.2 ст.45 ПК України передбачено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що апелянт не вказував про зміну місцезнаходження, у відзиві на касаційну скаргу зазначена аналогічна адреса Товариства, як і в поданій апеляційній скарзі, а тому що адреса позивача (апелянта) є такою, за якою здійснює свою діяльність апелянт. Також не надано доказів, що невручення рекомендованого поштового відправлення відбулось через дії працівників відповідача або працівників поштової служби.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення відправлені на адресу ТзОВ НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО» та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а саме 20.02.2023р.».

Таким чином, ще з лютого 2023 року спірні податкові повідомлення-рішення вважаються врученими та позивач вважається повідомленим про такі.

При цьому, доказів оскарження спірних податкових повідомлень-рішень в досудовому (адміністративному) порядку не надано суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт самостійно зазначає і визнає, що для з`ясування змісту рішень контролюючого органу, оскільки дізнавшись про можливе існування податкових повідомлень-рішень, а саме через наявність податкового боргу, негайно звернувся з адвокатським запитом лише 24.04.2024р. Тобто, із пропуском строку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Нерозуміння або незнання законодавства також не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду (постанова ВС від 27.11.2018р. № 473/2236/17).

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав, нерозуміння або незнання законодавства не є поважною причиною пропуску строку.

Наведене правозастосування відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 19.01.2021р. у справі № 440/4686/19, від 27.11.2018р. у справі № 473/2236/17, від 17.09.2020р. у справі № 640/12324/19.

Наведені апелянтом підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Апеляційний суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача чи вчинення дій іншою особою, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Позивач не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обставини, на які покликається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк. Наведені підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають суб`єктивний характер і не позбавляли останнього можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлені КАС України строки.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Однак, повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне її подання, а тому суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви з підстав передбачених ч.2 ст.122, ч.1.ч.2 ст.123 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор Грейн Експо» - залишити без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 380/23607/25– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель