Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №300/3336/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Панікар І.В.

26 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3336/25 пров. № А/857/3909/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 300/3336/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2025р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у якому просила суд:

- визнати протиправними дії щодо відмови виплати неодержаної суми пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , перерахованої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2023р. у справі № 300/521/23 нарахована заборгованість в сумі 112750,37 грн., на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024р. у справі № 300/513/24 нарахована заборгованість в сумі 28000,00 грн., що разом складає 140750,37 грн.;

- зобов`язати здійснити виплату виключно за процедурою, визначеною ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", неодержаної суми пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , перерахованої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2023р. у справі № 300/521/23 нарахована заборгованість в сумі 112750,37 грн., на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024р. у справі № 300/513/24 нарахована заборгованість в сумі 28000,00 грн., що разом складає 140750,37 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2025р. позов задоволено

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2023р. у справі № 300/521/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019р. відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.09.2021р. № 11/6235, з урахуванням проведених платежів.

На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в серпні 2023 року здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019р.

Згідно розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою загальна сума доплати пенсії на виконання вказаного рішення суду становить 112750,37 грн.

Також, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024р. у справі № 300/513/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 01.05.2023р. щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

На виконання зазначеного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в липні 2024 року здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 .

Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою загальна сума доплати пенсії на виконання рішення суду становить 28000,00 грн.

ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, реалізувати своє право на отримання невиплачених за попередній період сум пенсії ОСОБА_2 не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.12.1988р. (а.с.8).

Позивач подала заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нарахування заборгованих на виконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 сум пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.03.2025р. за № 2564/04-16 позивачу відмовлено у здійсненні нарахування та виплати відповідних сум. (а.с.16-18).

ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.1218 ЦК України, видно, що в редакції чинній на час відкриття спадщини, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення вказаних статей не зазнали змін і в редакції ЦК України, чинній на час звернення позивача із позовом до суду.

Зазначені гарантії з приводу соціального забезпечення громадян щодо виплати пенсій закріплені у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

ч.1 ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Таким чином, вищевказаними положеннями запроваджено спеціальне правило публічного законодавства, у силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім`ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера; 3) дружині (чоловіку) померлого пенсіонера; 4) членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2023р. у справі № 300/521/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019р. відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.09.2021р №11/6235, з урахуванням проведених платежів.

На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в серпні 2023 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019р.

Згідно розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою загальна сума доплати пенсії на виконання вказаного рішення суду становить 112750,37 грн.

Також, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024р. у справі № 300/513/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 01.05.2023р. щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

На виконання зазначеного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в липні 2024 року здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 .

Як видно з розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою загальна сума доплати пенсії на виконання рішення суду становить 28000,00 грн.

Із змісту оскаржуваного рішення від 19.03.2025р. № 2564/04-16 видно, що підставою для прийняття є те, що оскільки під час розгляду заяви встановлено, що у паспорті ОСОБА_2 вказано адресу: АДРЕСА_1 . Однак, до матеріалах пенсійної справи померлого ОСОБА_2 відсутні документи, що засвідчують місце проживання особи, а саме: паспорт громадянина або витяг про місце проживання з реєстру територіальної громади, що унеможливлює підтвердження факту спільного проживання заявниці з померлим на день його смерті.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що в матеріалах справи міститься довідка № 555 від 28.04.2025р. про зареєстрових у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади (а.с.20).

З аналізу зазначеної довідки судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Зокрема, зазначено, що ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований 19.08.1992р. і знятий з реєстрації 28.11.2024р. за вищевказаною адресою.

Отже, доводи апелянта про неможливість встановлення факту спільного проживання заявниці з померлим не відповідає матеріалам справи та спростовується офіційними відомостями реєстру територіальної громади.

Оскільки ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , та останньому за його життя перерахована та нарахована, але не виплачена пенсія, призначена у відповідності Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ, пенсійний орган, відмовляючи у виплаті недоотриманої пенсії, нарахованої згідно рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2021р., діяв всупереч вимогам ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-XII, оскільки зазначена ст. визначає, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Право ОСОБА_3 на отримання вказаних сум пенсії, невиплачених її чоловіком у зв`язку зі смертю, є законними очікуваннями, оскільки така виплата передбачена національним законодавством. Таке майнове право підпадає під поняття майно у значенні ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Щодо способу захисту порушеного права, апеляційний суд вважає за необхідним вказати, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У п.40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» суд зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції, що ефективним способом відновлення порушених прав є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії її померлого чоловіка – ОСОБА_2 в розмірі 112750,37 грн. на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2023р. у справі № 300/521/23, та 28000,00 грн. на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 300/513/24, на підставі Закону України № 2262 від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституції України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області – залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 300/3336/25- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель