Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №140/14670/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14670/24 пров. № А/857/21122/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Плахтій Н.Б.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення 25 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у цих військових частинах за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №140/14670/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскільки січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), то відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, у якому постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року за № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. Тому нарахування індексації грошового забезпечення позивача у спірні періоди повинно проводитися із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачами - Військовою частиною НОМЕР_1 , Військовою частиною НОМЕР_2 та Військовою частиною НОМЕР_3 , які у своїх скаргах просили скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржників, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з проходив військову службу з 09 липня 2015 року по 05 липня 2017 року у Військовій частині НОМЕР_1 , з 06 липня 2017 року по 18 грудня 2017 року у Військовій частині НОМЕР_2 , з 19 грудня 2017 року по 31 липня 2018 року у Військовій частині НОМЕР_5 , правонаступником якої згідно з відомостями у ЄДРПОУ є військова частина НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується витягом з послужного списку, військовим квитком позивача, довідкою-розрахунком Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату індексації, довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 06.01.2025 №24, витягами з наказів НОМЕР_6 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_5 ) від 19.12.2017 №9-ос та від 31.07.2018 №135-ос.

Не погоджуючись із діями відповідачів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Як слідує з позовної заяви, одним із спірним у цій справі питань позивач вважає визначення базового місяця, який підлягає застосуванню при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Із цього приводу апеляційний суд зазначає таке.

Аналіз положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України дає підстави дійти висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався, а в подальшому зміна окладів відбулась лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, відповідно до положень Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Щодо заяви позивача про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у якій він просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката з відповідачів у загальному розмірі 7260 грн, а саме: з НОМЕР_7 прикордонного загону - 5132,82 грн; з НОМЕР_4 прикордонного загону - 1488,30 грн; з НОМЕР_8 прикордонного загону - 638,88 грн, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем подано: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; договір про надання правової допомоги від 09 травня 2023 року; рахунки та акти виконаних робіт від 17 червня 2025 року та 07 липня 2025 року; документи про оплату правничої допомоги; витяг із статуту АО «Греца і Партнери».

Як слідує з детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом, останнім надано такі послуги:

консультування клієнта (за запитом) щодо перспектив стягнення компенсацій за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, на яку витрачено 0,67 год та оцінено в 1005 грн;

підготовку відзиву на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_3 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 140/14670/24, на яку витрачено 1,25 год та оцінено в 1875 грн;

підготовку відзиву на апеляційну скаргу НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 140/14670/24, на яку витрачено 0,67 год та оцінено в 1005 грн;

подання до суду засобами електронного кабінету ЄСІКС відзиву на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_3 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 140/14670/24, на яку витрачено 0,25 год та оцінено в 375 грн;

подання до суду засобами електронного кабінету ЄСІКС відзиву на апеляційну скаргу НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 140/14670/24, на яку витрачено 0,25 год та оцінено в 375 грн;

підготовку відзиву на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 140/14670/24, на яку витрачено 1 год та оцінено в 1500 грн;

подання до суду засобами електронного кабінету ЄСІКС відзиву на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 140/14670/24, на яку витрачено 0,25 год та оцінено в 375 грн;

підготовку заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із розглядом справи № 140/14670/24 в суді апеляційної інстанції, на яку витрачено 0,50 год та оцінено в 750 грн.

На думку апеляційного суду, зазначена вартість виконаних робіт є значно завищеною з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, адвокат Митровка Я.В. представляв інтереси позивача під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, а тому був обізнаний з матеріалами справи, рішенням суду у справі та законодавством у подібних правовідносинах. Справа, що розглядається, віднесена до справ незначної складності, правова позиція по цій категорії справ неодноразово висловлена Верховним Судом і трактується однозначно на користь позивача. Окрім того, відзив на апеляційну скаргу у своїй основі ґрунтується на доводах, аналогічних до тих, що були викладених у позові, а тому підготовка відзиву не вимагала від адвоката значних зусиль та затрат. При цьому подані адвокатом відзиви є тотожними за замістом.

Також всі матеріали даної справи сформовані в системі "Електронний суд" та подання до суду засобами електронного кабінету ЄСІКС одного відзиву на апеляційну скаргу не займає 25 хв часу адвоката.

Попри те, вимога представника позивача щодо пропорційного розподілу обов`язку відшкодування судових витрат між відповідачами відповідно до періодів порушення відповідачами права позивача на отримання належного розміру індексації грошового забезпечення є безпідставною, оскільки позивачем було заявлено вимоги немайнового характеру.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, з урахуванням наведених правових норм та встановлених фактичних обставин обґрунтованим та достатнім буде розмір відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи адвокатом Митровка Я.В. у загальній сумі 1500 грн (500 грн з кожного відповідача).

Окрім того, Військовою частиною НОМЕР_3 при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір, а тому на підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України слід такий стягнути у розмірі 1453,44 грн.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №140/14670/24 – без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 500 (п`ятсот) грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 500 (п`ятсот) грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 500 (п`ятсот) грн.

Стягнути на користь держави з Військової частини НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн 44 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар