Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №320/54869/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року Київ № 320/54869/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (АТ «Українська залізниця», товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві (Укртрансбезпека, відповідач).

Просили визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 096573 від 13.08.2024.

Ухвалою від 28.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви акціонерного товариства «Українська залізниця» про забезпечення позову.

Ухвалою від 28.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено, що справа буде розглядатися одноособово суддею Скрипкою І.М. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано від відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі належним чином засвідчені копії у придатному для читання вигляді: усіх матеріалів, що стали підставою для винесення спірної постанови від 13.08.2024 № 096573; письмових пояснень щодо спірних відносин.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки позивач не надавав послуг з перевезення вантажів чи пасажирів, а здійснював перевезення вантажу для задоволення власних потреб. Зауважили, що законодавством визначено обов`язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон тахографами, а у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування або повинен мати копію графіка змінності водіїв, що і є іншим способом контролю автомобіля. Вказали, що у випадку здійснення перевезення для власних потреб товарно-транспортна накладна не оформлюється.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначали, що для цілей застосування Закону України «Про автомобільний транспорт» визначальним є факт здійснення вантажних перевезень, оскільки будь-яка особа, яка здійснює перевезення вантажів, є автомобільним перевізником. Також вказано, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними саме тахографами. Звертали увагу на відсутність документу на вантаж.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

18.06.2024 посадовими відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо транспортного засобу КАМАЗ 55102, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить АТ «Українська залізниця».

За результатами перевірки складено Акт № 056983 від 18.06.2024, в якому констатовано відсутність документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу повірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж.

Водій із актом ознайомлений і отримав копію такого документу, що підтверджується особистим підписом.

13.08.2024 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №096573, якою до позивача, відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону (відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відсутність товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж).

Позивач не погодився із вказаною постановою та звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормами пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до пункту 5 названого Положення Укртрансбезпека здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (Закон № 2344-III).

За визначенням у статті 1 названого Закону:

автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом;

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Відповідно до положень частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством (стаття 18 Закону № 2344-III).

Згідно вимог статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (стаття 48 Закон № 2344-III).

За правилами частини другої статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

У відповідності до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці від 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною 06.03.2008) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

За приписами частини третьої статті 10 названої Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції №153 жодному водію не дозволяється керувати транспортним засобом без перерви більше чотирьох годин.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком №1567, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11 2006 (Порядок №1567).

Як закріплено у пункті 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

За нормами пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункти 26, 27 Порядку №1567).

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (Положення №340).

У відповідності до абзацу першого пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

За визначенням у пункті 1.5 Положення №340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Пунктом 6.2 Положення №340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення №340).

За положеннями пункту 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 № 946/18241 (Інструкція № 385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994 016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Пункт 1.4 Інструкції №385 визначає, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

За визначенням у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Як закріплено у пункті цих 11.1 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

За нормами пункту 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 (чинного на час виникнення спірних відносин) водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Надаючи оцінку викладеному, суд приходить до висновку, що за результатом тлумачення наведених вище положень обов`язковою умовою для визнання учасника дорожнього руху перевізником є залучення у процес переміщення вантажу у просторі із використанням вантажного автомобілю та праці найманого водія.

При цьому, наявність або відсутність у процесі переміщення вантажу із використанням вантажного автомобілю та праці найманого водія саме послуги з перевезення пасажирів чи вантажів (тобто перевезення на договірних умовах за плату) не має юридичного значення, оскільки таке перевезення може відбуватись і за власний кошт (у тому числі для задоволення власних внутрішньогосподарських потреб).

Нормами чинного законодавства закріплено обов`язковий облік часу роботи водія транспортного засобу; при цьому, закріплюючи нормативно такий обов`язок законодавець мав на меті підвищити безпеку дорожнього руху, без прив`язки виду і характеру перевезень до господарської діяльності.

Крім цього, законодавством визначено обов`язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон тахографами, а у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонни повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Суд наголошує, що транспортний засіб КАМАЗ 55102 без навантаження має масу 11000 кг, при цьому у досліджуваному випадку названий автомобіль перевозив вантаж - трактор масою 2380 кг.

Тобто, поріг у 3,5 тони (який дозволяв не використовувати діючий і повірений тахограф) у цьоому випадку значно перевищений.

Суд наголошує, що законодавцем встановлено вимоги до контролю дотримання вимог тривалості робочого часу водія саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, а не у взаємозв`язку із фактом здійснення перевезення на договірних засадах за плату.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про існування у кожної юридичної особи або фізичної особи, що використовує для перевезення вантажу як на договірних засадах, так і для задоволення власних потреб такий транспортний засіб як вантажний автомобіль повною масою понад 3,5 тон з використанням праці найманого водія - обов`язку наявності тахографу із використанням такого приладу експлуатації вантажного автомобіля за призначенням або використання інших суміжних засобів обліку робочого часу найманого водія.

Такий обов`язок обумовлений необхідністю забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому має поширюватись як на автомобільного перевізника юридичну особу, що надає комерційну послугу з перевезення вантажів, так і на перевізника юридичну особу, яка здійснює переміщення вантажу для власних внутрішньогосподарських потреб без надання послуги іншим учасникам цивільних відносин. Протилежне тлумачення цієї вимоги буде мати наслідком дискримінацію однакових за статусом та категорією учасників відносин у однакових умовах участі у дорожньому русі.

Тому, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що водії, які здійснюють перевезення на вантажних автомобілях з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати діючий тахограф.

АТ «Українська залізниця» у позові вказало на ведення водієм індивідуальної контрольної книжки водія. Також позивач не заперечує відсутності тахографу.

Суд, за результатом дослідження названого документу, з`ясував, що у книжці за 13.06.2024 міститься запис лише про початок роботи 08:00. Тобто, дані у книжці не підтверджують дотримання вимоги тривалості керування без перерви максимально чотири години.

До того ж, у пункті 6.1 Положення №340 закріплено для вантажних автомобілів із повною масою понад 3,5 тон обов`язок обладнання діючими та повіреними тахографом, у той же час така вимога у випадку, який розглядається, - не дотримана.

Стосовно відсутності товарно-транспортної накладної водій у акті перевірки жодних пояснень не повідомив, а із наданої вимоги №52 від 18.06.2024 не вбачається, що вона є документом, який замінює товарно-транспортну накладну, не містить відомостей про маршрут, місце навантаження/розвантаження тощо.

При цьому, факт відсутності доказів дотримання робочого часу і часу відпочинку у досліджуваному випадку є достатнім для прийняття оскаржуваної постанови.

Щодо твердження позивача про те, що перевезення здійснювалося для власних потреб, суд вказує на таке.

Пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, вантажні перевезення за для власних потреб – це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23.

Однак, як з`ясовано з матеріалів справи під час здійснення перевезення АТ «Українська залізниця») залучено найманого працівника.

Таким чином, за наведеного у сукупності позивачем не доведено наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а остання прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України; натомість, за результатами з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом не встановлено порушень зі сторони відповідача.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.