Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №260/8667/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/8667/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 19.05.2023 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 19.05.2023 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

3) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 31.08.2024 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без урахуванням величини 2684,00 гривні (застосовувалась до 20.05.2023 року) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

4) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 31.08.2024 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат) з урахуванням величини 2684,00 гривні (застосовувалась до 20.05.2023 року) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що відповідач, всупереч законодавчим нормам його грошове забезпечення розраховував з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 розмір посадових окладів військовослужбовців покладено в залежність саме від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

10 листопада 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі електронний суд відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зокрема, зазначає, що на момент набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Окрім того, 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481, якою скасував пп. 1 п. 3 змін до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, затверджених постановою №103 від 21.02.2018, та установив, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців розраховуються з розміру 1762,00 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 залишено без руху позов в частині позовних вимог, що стосуються обчислення та виплати усього грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 31.08.2024 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та зобов`язання провести відповідний перерахунок. Запропоновано позивачу подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку (за їх наявності).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позивачу поновлено процесуальний строк звернення до суду з цим позовом, а розгляд справи продовжено.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) з 09 травня 2022 року по 31 серпня 2024 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №210 від 31.08.2024 сержанта ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас, з 31 серпня 2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії грошового атестату та карток особового рахунку військовослужбовця за період з 2022 по 2024 роки, посадовий оклад та оклад за військовим званням ОСОБА_1 були розраховані з прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018.

Відповідач вказану обставину визнає.

З метою захисту порушеного, на думку позивача, права на належний розмір оплати праці ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі – Закон), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами ч. 4 ст. 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Так, п.п. 1, 2 розділу II Порядку визначено, що посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (далі – Постанова №704).

Постановою №704 затверджено, серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

При цьому п. 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Вказане кореспондується також з примітками до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, первинно розміри посадових окладів військовослужбовців було поставлено в залежність від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Поряд з цим 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, п. 6 якої внесено зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі, п. 4 Постанови №704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва №826/6453/18 від 29.01.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови №103.

Ч. 2 ст. 265 КАС України передбачені наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, відповідно до яких такий втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року норми п. 6 постанови №103 та внесені до п. 4 Постанови №704 зміни втратили чинність та не підлягають застосуванню.

Ст. 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III визначено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

П. 8 Прикінцевих положень Закон України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік не містить.

Тобто, положення п. 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Надалі, 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Тобто, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Згідно з частинами 1 - 3 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами п. 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п. 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, п. 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

До подібного правового висновку дійшов також Верховний Суд у постановах від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 07 червня 2023 року у справі №340/2148/21 та від 18 лютого 2026 року у справі №160/33292/24.

Так, Законом України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 року 1762 гривні, який, як вже зазначено вище, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» використовувався і в 2019 році як розрахункова величина для визначення посадових окладів, зокрема, військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262.

Поряд з цим, згідно ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX у 2022 – 2024 роках установлено новий розмір прожиткового мінімуму.

Отже, зміна прожиткового мінімуму є підставою для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень відповідного календарного року, як розрахункову величину, то грошове забезпечення за період з 02 березня 2022 року по 31 серпня 2024 року виплачено у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.

Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, із врахуванням раніше виплачених сум.

З наявних в матеріалах справи карток особового рахунку військовослужбовця вбачається, що у спірному періоді ОСОБА_1 нараховувались та виплачувались також допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористані дні відпусток та одноразова грошова допомога при звільненні, розрахунок яких також здійснювався з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Отже, розмір таких також підлягає перерахунку.

У заявлених позовних вимога позивач просить здійснити перерахунок його грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 31.08.2024 з урахуванням величини 2684,00 грн (що застосовувалась до 20.05.2023).

Заявлені в цій частині позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01 січня 2023 року до 20 травня 2023 року обрахунок грошового забезпечення повинен був здійснюватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року, що становить 2684,00 грн. В свою чергу застосування величини 1762,00 грн - прожитковий мінімум на 01 січня 2018 року при обрахунку грошового забезпечення військовослужбовцям у проміжку періоду з 20 травня 2023 року по 31 серпня 2024 року є фактично звуженням уже існуючих прав даної категорії осіб, що є недопустимим. Таким чином, обрахунок грошового забезпечення позивача у проміжку періоду з 20 травня 2023 року по 31 серпня 2024 року (враховуючи чинність постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023) повинен здійснюватися не на меншому рівні, що і до 20.05.2023 року, а саме з урахуванням величини 2684,00 грн, що є прожитковим мінімумом для працездатних осіб на 01 січня 2023 року.

Згідно ч.ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Враховуючи заявлені позовні вимоги та норми ст. 9 КАС України, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 31.08.2024 з урахуванням величини прожиткового мінімуму 2684,00 грн.

Отже заявлені в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині виплати грошового забезпечення за кодом економічної класифікації видатків 2112, суд зазначає наступне.

Згідно з п.1.1 розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (далі – Інструкція №333), економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Пунктом 1.8 Інструкції №333 визначено, що за правильність віднесення видатків до поточних або капітальних відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.

Таким чином, визначення коду економічної класифікації видатків здійснюється розпорядник (одержувач) бюджетних коштів при виконанні рішення суду.

Отже вимоги позивача щодо визначення коду економічної класифікації видатків є передчасними та стосуються виключно питань виконання рішення суду. Тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 31.08.2024 року, у тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 19.05.2023 року, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (грошової компенсації за невикористані дні відпустки, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн).

4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 31.08.2024 року, у тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат) з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн.

5. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін