Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №160/19122/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 рокуСправа №160/19122/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні мені, ОСОБА_1 , пенсії № 046850018071 від 05.05.2025 року та

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії на загальних підставах весь період моєї роботи з 13.06.1989 по 01.08.1997 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.06.1983, та врахувати при призначенні пенсії архівні довідки видані виконавчим комітетом Зайцівської сільської ради № Б-60 від 16.05.2024, № Б-61 від 16.05.2024, № Б-62 від 16.05.2024 та розглянути повторно заяву про призначення пенсії подану мною 28.04.2025 року. (подану в тримісячний строк відповідно до закону, але моє право на пенсію порушено пенсійним фондом).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 28.04.2025 звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області № 046850018071 від 05.05.2025 було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відмова була вмотивована недостатністю страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.06.1989 року з 13.06.1989 по 01.08.1997 у радгоспі «Дружба», оскільки в підставі внесення запису про прийняття на роботу не зазначено дату видачі наказу №226-к та перетинається з періодом роботи у ВО «Укрелектрочермет»; згідно з архівними довідками виданими Виконавчим комітетом Зайцівської сільської ради, на ім`я ОСОБА_1 : від 16.05.2024 №Б-60 з 03.12.1988, оскільки не відповідає записам трудової книжки, не зазначено дату звільнення з роботи та по батькові зазначено неповністю (потребує перевірки); від 16.05.2024 №Б-61 та №Б-62, оскільки по батькові зазначено неповністю та відсутня інформація, що з таким прізвищем, ім`ям та по батькові інші працівники на підприємстві відсутні (потребує уточнення довідкою та перевірки). Позивач категорично не погоджується з таким рішення відповідача та вказує, що її страховий стаж належним чином підтверджується записами в трудовій книжці. Зауваження органу пенсійного фонду на окремі недоліки, допущені при заповненні трудової книжки, безпідставні, оскільки обов`язок ведення трудових книжок покладається роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначення пенсії, у недоліках таких записів трудової книжки. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Крім того, відповідач не вчинив усіх необхідних дій на перевірку відомостей в трудовій книжці. З огляду на викладене, зважаючи на достатність страхового стажу для призначення пенсії, рішення відповідача є протиправним, тому просить його скасувати, а порушені права відновити у спосіб, що заявлений.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19122/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); розрахунок страхового стажу станом на дату звернення за призначенням пенсії (28.04.2025).

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Відповідно до статті 26 Закону № 1058, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 року по 31.12.2024 - не менше 31 року. За розглядом електронної пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_1 28.04.2025 звернулася до органів Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою на призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону № 1058. За результатами розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області винесено рішення від 05.05.2025 № 046850018071 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 13.06.1989 по 01.08.1997 у радгоспі «Дружба»: за записами трудової книжки, оскільки в підставі внесення запису про прийняття на роботу не зазначено дату наказу № 226-к, в підставі звільнення з роботи не зазначено номер розпорядження; за архівними довідками, виданими Виконавчим комітетом Зайцівської сільської ради: від 16.05.2024 № Б - 60 дата прийняття на роботу з 03.12.1988 не відповідає даті прийняття на роботу з 13.06.1989 за записом трудової книжки, в довідці не зазначено дату звільнення з роботи, по батькові зазначено неповністю ОСОБА_1 ; від 16.05.2024 № Б - 61 та № Б - 62 по батькові зазначено неповністю ОСОБА_1 . Разом з цим, в довідках архівних довідках від 16.05.2024 № Б - 60, № Б - 61 та № Б - 62 відсутня інформація, що з таким прізвищем, ім`ям та по батькові інші працівники на підприємстві відсутні. До страхового стажу зараховано період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 13.06.1989 по 11.12.1990 за даним свідоцтвом про народження дитини. На підставі викладеного, для повторного розгляду заяви від 28.04.2025 та зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 13.06.1989 по 01.08.1997 у радгоспі «Дружба» не має підстав. Отже, дії органів Пенсійного фонду України є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві.

До відзиву долучено витребувані докази.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив відповідача не скористалась.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 03.02.1998 Синельниківським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, місце проживання: АДРЕСА_1 .

28.04.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.05.2025 №046850018071 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Означене рішення обґрунтоване наступним.

Вік заявниці - 60 років 5 місяців 25 днів. Страховий стаж особи становить 28 років 11 місяців 3 дні (з 01.01.2004 по 24.11.2016 обчислено за даними Реєстру з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків). До страхового стажу не зараховано періоди роботи: 1) за записами трудової книжки від 06.06.1983 серії НОМЕР_1 з 13.06.1989 по 01.08.1997 у радгоспі «Дружба», оскільки в підставі внесення запису про прийняття на роботу не зазначено дату видачі наказу №226-к та перетинається з періодом роботи у ВО «Укрелектрочермет»; 2) за архівними довідками, виданими Виконавчим комітетом Зайцівської сільської ради, на ім`я ОСОБА_1 .: від 16.05.2024 №Б-60 з 03.12.1988, оскільки не відповідає записам трудової книжки, не зазначено дату звільнення з роботи та по батькові зазначено неповністю (потребує перевірки); від 16.05.2024 №Б-61 та №Б-62, оскільки по батькові зазначено неповністю та відсутня інформація, що з таким прізвищем, ім`ям та по батькові інші працівники на підприємстві відсутні (потребує уточнення довідкою та перевірки). До страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ОСОБА_2 з 13.06.1989 по 11.12.1990 зараховано за даними свідоцтва про народження. Вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 046850018071 на дату звернення 28.04.2025 страховий стаж позивача становить 28 років 11 місяців 3 дні, до якого зараховано наступні періоди:

з 01.09.1980 по 21.06.1984 – навчання у вищих/середніх навчальних закладах – 3 роки 9 місяців 21 день;

з 13.08.1984 по 12.06.1989 – 4 роки 10 місяців 0 днів;

з 13.06.1989 по 11.12.1990 – догляд за дитиною до 3 років – 1 рік 5 місяців 29 днів;

з 01.08.1997 по 06.11.1998 – 1 рік 3 місяці 5 днів;

з 25.01.1999 по 13.02.1999 – 0 років 0 місяців 19 днів;

з 28.02.1999 по 31.12.2003 – 4 роки 10 місяців 4 дні;

з 01.01.2004 по 31.03.2016 – 12 років 3 місяці 0 днів;

з 12.07.2016 по 24.11.2016 – безробіття – 0 років 4 місяці 14 днів.

Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії від 05.05.2025 №046850018071, а також з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 13.06.1989 по 01.08.1997, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом «в» статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 24 Порядку №637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач по досягненню 60 років звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 28.04.2025 про призначення пенсії за віком.

Розгляд заяви та долучених документів за принципом екстериторіальності здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області та за результатом було прийнято рішення від 05.05.2025 №046850018071 про відмову в призначенні пенсії, яке обґрунтовано відповідачем єдиною підставою: відсутністю станом на дату звернення (28.04.2025) необхідного страхового стажу – 31 рік.

Відповідно до даного рішення, розрахунку форми РС-право тривалість страхового стажу позивача становить 28 років 11 місяців 3 дні.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу періодів трудової діяльності з 13.06.1989 по 01.08.1997.

Як слідує з розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 046850018071 на дату звернення 28.04.2025 до страхового стажу зараховано наступні періоди: з 01.09.1980 по 21.06.1984, з 13.08.1984 по 12.06.1989, з 13.06.1989 по 11.12.1990, з 01.08.1997 по 06.11.1998, з 25.01.1999 по 13.02.1999, з 28.02.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2016, з 12.07.2016 по 24.11.2016.

Отже, матеріалами справи підтверджено зарахування до страхового стажу позивача періодів її трудової діяльності з 13.06.1989 по 11.12.1990 та 01.08.1997, тож спір між сторонами щодо вказаних періодів відсутній, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

У постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22 Верховний Суд виснував, що при вирішенні спору суд зобов`язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права на час звернення до суду чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо решти спірних періодів з 12.12.1990 по 31.07.1997, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.06.1983, позивач з 13.06.1989 по 01.08.1997 працювала робітницею молочною тваринницького комплексу у радгоспі «Дружба» (10.03.1995 радгосп «Дружба» перейменовано в КСП «Дружба») (записи 6-8).

Суд зазначає, що трудова книжка в частині вказаних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять накази, протоколи та розпорядження про прийняття на роботу, перейменування та звільнення з роботи, а також підпис уповноваженого працівника та печатку підприємств.

В якості підстави для відмови у зарахуванні вказаних спірних періодів до страхового стажу відповідач в оспорюваному рішенні зазначив, що в підставі внесення запису про прийняття на роботу не зазначено дату видачі наказу №226-к та період перетинається з періодом роботи у ВО «Укрелектрочермет».

Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу).

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).

Пунктом п. 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні – в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки, як-то не зазначення номеру наказу про прийняття, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, тож вказані відповідачем зауваження не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині права на пенсію.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 (адміністративне провадження № К/9901/2537/20).

Крім того, суд вважає цілком безпідставними посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що період роботи у радгоспі «Дружба» перетинається з роботою в ВО «Укрелектрочермет», оскільки таке спростовується записами №5 та №6 в трудовій книжці, згідно з якими 12.06.1989 позивач звільнена з посади токаря ВО «Укрелектрочермет», а з 13.06.1989 – прийнята на посаду робітницею молочною тваринницького комплексу у радгоспі «Дружба».

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вибірково зараховуючи спірні періоди роботи позивача згідно із трудовою книжкою до страхового стажу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 12.12.1990 по 31.07.1997 включно.

За змістом частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії від 05.05.2025 № 046850018071 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо іншої частини позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду заяви позивача від 28.04.2025 у вигляді рішення від 05.05.2025 №046850018071, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність дій відповідача щодо вибіркового обрахунку спірного страхового стажу позивача та зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу періоди її роботи з 12.12.1990 по 31.07.1997 включно.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві в призначенні пенсії за віком, що встановлено судом, поряд з цим на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи також на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги в частині зобов`язати відповідача врахувати при обчисленні пенсії заробітну плату згідно з архівних довідок не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів порушеного права в цій частині. Позаяк, станом на час розгляду справи питання призначення пенсії позивачу ще не вирішено, як і питання розрахунку суми пенсійної виплати. Водночас, судовому захисту підлягають лише реально порушені права, захист не порушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд.9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд.9) від 05.05.2025 №046850018071 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд.9) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до страхового стажу наступні періоди її роботи з 12.12.1990 по 31.07.1997 включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд.9) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 28.04.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд.9) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова