Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №160/28842/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 рокуСправа №160/28842/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Турлакової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №160/28842/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі №160/28842/25 адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування наказів, задоволено, а саме вирішено:

визнати протиправними та скасувати пункти 11, 15 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: « 11. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про_ матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 152600,42 грн.», « 15. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 11782658,06 грн.»;

визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: « 22. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 » у частині щодо покладення на підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 повної матеріальної відповідальності;

визнати протиправним та скасувати абзац 4 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617» наступного змісту: « 11. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 124225,59 грн.»;

визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617» наступного змісту: « 3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_6 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_6 по своїм військовослужбовцям» у частині щодо покладення, на підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 повної матеріальної відповідальності;

визнати протиправним та скасувати абзац 6 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони стягнути завдану шкоду в сумі 11906883,65 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення»;

визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків» у частині щодо стягнення коштів з підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 .

Від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд ухвалити у справі №160/28842/25 додаткове рішення, яким стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на загальну суму 27680 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивачем 26.09.2025 року здійснено витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката на суму 8000 грн., у звязку з підготовкою для звернення до суду з позовною заявою. Також, у суді досліджено надані із позовною заявою документи, що підтверджують здійснення позивачем витрат на загальну суму 180 грн. Окрім того, позивачем 03.02.2026 здійснено судові витрати, повязані з правничою допомогою адвоката на загальну суму 19500 грн., які сплачені позивачем адвокату Спеповому О.В. відповідно до договору №1/09 від 01.09.2025, на підставі акту про виконання та приймання наданих послуг. Таким чином позивачем здійснено судові витрати на загальну суму 27680 грн., які з огляду на положення ч.5 ст.134 КАС України є співмірними із значенням справи для позивача, впливом вирішення справи на репутацію позивача, складністю справи, кількістю та обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на їх надання.

Від відповідачів заперечення на клопотання про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат не надходили.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Інститут додаткового рішення не може використовуватися як спосіб перегляду або зміни вже ухваленого рішення, а також не може підміняти собою апеляційне оскарження. Додаткове рішення не є процесуальним механізмом для повторного розгляду вимог, щодо яких суд уже висловив правову позицію.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Суд зазначає, що відповідачами не надано заперечень щодо не співмірності витрат на правничу допомогу та будь-якого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не подано.

В той же час згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11 травня 2018 року по справі № 814/698/16 (провадження N К/9901/11835/18).

Отже, не зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання відповідачів про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд зобов`язаний перевірити обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу та їх пропорційність до предмета спору.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 27680 грн., позивачем надано: додаток №1 до договору про надання правової допомоги та здійснення представництва №1/09 від 01.09.2025 року (умови визначення розміру гонорару за надання правової допомоги, здійснення представництва та проведення розрахунків за надані послуги), акт про виконання та приймання наданих послуг №1 від 26.09.2025 (додаток №2 договору про надання правової допомоги та здійснення представництва №1/09 від 01.09.2025 року), акт про виконання та приймання наданих послуг №2 (додаток №2 договору про надання правової допомоги та здійснення представництва №1/09 від 01.09.2025 року), ордер про надання правничої допомоги серія АЕ №1426507 від 19.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №2875 від 05.12.2014.

Також суд зазначає, що згідно акту прийому-передачі, адвокатом надано правову допомогу щодо: опрацювання наданих клієнтом документів, з питань відповідності актів субєкта владних повноважень законодавству у сфері, що є предметом публічно-правового спору, вивчення судової практики з цих питань, проведення усної консультації та узгодження правової позиції; підготовка і подання адвокатського запиту в інтересах клієнта до військових частин; підготовка позовної заяви до суду; складання заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою; складання заяви про забезпечення позову; складання заяви про виклик свідків; вивчення відзиву та складання відповіді на відзив ВЧ НОМЕР_1 ; вивчення відзиву та складання відповіді на відзив ВЧ НОМЕР_2 ; вивчення витягів з наказів командира ВЧ НОМЕР_2 та складання додаткових пояснень; участь представника у 7 судових засіданнях.

Надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам "неминучості" такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу: опрацювання наданих клієнтом документів, з питань відповідності актів суб`єкта владних повноважень законодавству у сфері, що є предметом публічно-правового спору, вивчення судової практики з цих питань, проведення усної консультації та узгодження правової позиції; підготовка і подання адвокатського запиту в інтересах клієнта до військових частин; складання заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою; складання заяви про забезпечення позову, охоплюються послугою зі складання позовної заяви.

Отже, такі процесуальні дії не були обов`язковими для розгляду та вирішення цієї справи та вчинені позивачем на власний розсуд, а тому не є неминучими.

Судом враховано, що позивач та представник позивача брали участь у судових засіданнях в приміщенні суду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. (по 5000 грн. з кожного).

Керуючись ст. 132, 134, 139, 143, 241-243, 248, 252 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення,- задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова