Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №160/16145/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 рокуСправа №160/16145/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які призвели до порушення принципу недискримінації у його діяльності, а саме до того, що ОСОБА_1 , як представник дискримінованої групи громадян України (євреїв та неєвреїв, асоційованих із ними), які виїхали на постійне місце проживання в Ізраїль, перебуває у ситуації забороненої дискримінації щодо інших пенсіонерів, що проявляється у виключенні позивачки, всупереч Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з кола осіб, яким проводяться індексація, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області негайно припинити дискримінацію;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити ОСОБА_1 до кола осіб, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводить індексацію, автоматично масові перерахунки та доплати та надбавки до пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату з 07.10.2009 року по теперішній час пенсії позивачки, виходячи з наявного та достатнього на момент призначення пенсії за вислугу років зі зниженням пенсійного віку (в 1999 році) стажу роботи ОСОБА_1 , в розмірі на момент здійснення її виплати, відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 та від 20.02.2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент виконання судового рішення, та здійснити виплату різниці з вирахуванням виплаченої майнової шкоди та сплачених сум відповідачем, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області усунутись від опрацювання справи позивачки з позначкою “Ознака роботи” “Працює” та скасувати позначку “Працює” в пенсійній справі ОСОБА_1 .

05.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 5 813,76 грн.

17.06.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із уточненою позовною заявою, поданою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно знаходження громадянки ОСОБА_1 — представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю — у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом скасування всіх змін, внесених відповідачем до електронної пенсійної справи позивачки в режимі «макетної обробки», як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом скасування результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, зокрема вказаних у розрахунках в листі відповідача від 20.02.2025 року №9064-960/М-01/8-0400/25 та в протоколі розрахунку від 24.02.2021 та від 02.03.2021.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області застосувати до позивачки загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити позивачку до кола осіб, яким відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії позивачки починаючи з 07.10.2009 року відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 та від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», саме - в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наявна систематична дискримінація, на підставі антисемітизму, з боку органів Пенсійного фонду України, по відношенню до осіб єврейської національності або асоційованих з ними, які в зв`язку з їх виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль, були незаконно позбавлені їх майна, їх державного депозиту – пенсії і які, після рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, борються за відновлення свого порушеного майнового права. Також позивачем зазначено, що коли більшість людей думає про расизм, вони, ймовірно, уявляють собі расові образи, злочини на ґрунті ненависті чи інші відверто расистські дії. Однак, існують й інші, менш очевидні, але зрештою не менш руйнівні форми расизму. Так званий структурний та системний расизм часто залишається непомітним, принаймні для тих, хто не є його жертвою. Йдеться про систематичну дискримінацію громадян України, євреїв та асоційованих з ними не євреїв, що виїхали в Ізраїль, з метою повного чи часткового позбавлення їхньої власності - пенсії, що є антисемітизмом - крайньою формою расизму, оскільки вона базується, з одного боку, на етнічній нетерпимості до євреїв і до їхнього прагнення повернутися в Ізраїль, а з іншого - є реакцією на соціальну модернізацію, яка дозволяє цій групі вимагати свої права в Україні, навіть перебуваючи в Ізраїлі. У зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

19.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду, шляхом надання до суду документу про доплату судового збору у розмірі 7 751,68 грн.

25.06.2025 року на виконання ухвали суду від 19.06.2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою.

30.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

14.10.2025 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року скасовано.

Справу №160/16145/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

01.12.2025 року адміністративна справа №160/27600/21 надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

05.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження дану адміністративну справу та відкрито провадження у справі, а також призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

03.02.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву зазначено, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого ним страхового стажу та отриманої заробітної плати, з якої сплачувалися стархові внески. Відповідач також зазначив, що наявний стаж позивача становить 17 років 0 місяців 4 дні. Підсумовуючи відповідач зауважив, що розрахунок пенсії позивача проведено із мінімального розміру пенсії, визначеного виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність пропорційно наявного страхового стажу. Крім цього відповідач зазначив, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії застосовується при обчисленні заробітної плати (дохід) за період страхового стажу, що враховується для обчислення пенсії за визначеною формулою. Саме середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески підлягає індексації відповідно до частини 2 ст. 42 Закону №1058, в свою чергу в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні відомості про її заробітну плату і розрахунок пенсії проведено з мінімального розміру пенсії пропорційно наявному стажу. Таким чином підстави для застосування при розрахунку пенсії позивача положень ч.2 ст.42 Закону №1058 відсутні. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року по справі №160/16593/20 судом встановлено, що ОСОБА_1 до жовтня 1999 року проживала на території України та отримувала пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Починаючи з 2000 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії.

25.01.2021 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/16593/20, зокрема, визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у неприйнятті рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, викладену у відмові від 05.09.2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, та винести відповідне рішення щодо поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведення компенсації втрати частини доходів.

ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року по справі №160/16593/20 поновлено на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно протоколу призначення пенсії, наявного в матеріалах пенсійної справи, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як встановлено судом з протоколу призначення пенсії, ОСОБА_1 отримує пенсії у таких розмірах: з 01.10.2022 року – 2 327,00 грн.; з 13.10.2022 року – 2 483,00 грн.; з 01.12.2022 року – 2 549,00 грн.; з 01.01.2023 року – 2 549,00 грн.; з 01.03.2023 року – 2 549,00 грн.; з 01.01.2024 року – 2 549,00 грн.; з 01.03.2024 року – 2 817,00 грн.; з 01.04.2024 року – 2 817,00 грн.

Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 14.10.2025 року зазначив, що в даному випадку предметом позову є визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно знаходження громадянки ОСОБА_1 — представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю — у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.

Отже суд має надати оцінку питанню, чи проявляє відповідач до позивача дискримінацію.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» антисемітизм - певне сприйняття євреїв, що виражається як ненависть до євреїв. Риторичні та фізичні прояви антисемітизму спрямовані на євреїв чи неєвреїв та/або їхню власність, установи, релігійні місця єврейської громади.

Згідно статті 2 Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» проявами антисемітизму є:

заперечення у праві самоідентифікації осіб єврейського походження;

заклик, приховування або виправдання вбивства чи заподіяння шкоди особам єврейського походження;

висловлення неправдивих відомостей, ненависницьких та таких, що озлоблюють, заяв про осіб єврейського походження;

публічні висловлювання, пов`язані із засудженням осіб єврейського походження як колективно відповідальних за реальні чи уявні правопорушення, скоєні однією особою або групою осіб незалежно від етнічного походження чи віросповідання;

заперечення факту переслідування і масового знищення євреїв під час Другої світової війни (Голокост);

виготовлення, поширення будь-яких матеріалів, що містять антисемітські висловлювання, а також публічне використання матеріалів, символів та зображень антисемітського змісту;

умисне пошкодження або руйнування будівель, інших споруд, що належать особам єврейського походження, єврейським громадам та громадським єврейським організаціям, а також релігійних або культових споруд (будинків) з мотивів антисемітизму;

умисне пошкодження, руйнування або осквернення місць поховань осіб єврейського походження, пам`ятників, пам`ятних знаків, присвячених особам єврейського походження, з мотивів антисемітизму;

нетерпимість до осіб неєврейського походження, які були ідентифіковані як особи єврейського походження;

заклики до антисемітизму.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» антисемітизм, його прояви в Україні забороняються.

Фактично з тексту позову випливає, що позивач вважає антисемітизмом дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії у розмірі, який на думку позивача, є проявом дискримінації.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Судом встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність станом на з 01.01.2022 року становив 1 934,00 грн.; станом на 01.07.2022 року – 2 027,00 грн.; станом на 01.12.2022 року – 2 093,00 грн.; станом на 01.01.2023 року – 2 093,00 грн.; станом на 01.01.2024 року – 2 361,00 грн.; станом на 01.01.2025 року – 2 361,00 грн.

В свою чергу розмір пенсії позивача становив: з 01.10.2022 року – 2 327,00 грн.; з 13.10.2022 року – 2 483,00 грн.; з 01.12.2022 року – 2 549,00 грн.; з 01.01.2023 року – 2 549,00 грн.; з 01.03.2023 року – 2 549,00 грн.; з 01.01.2024 року – 2 549,00 грн.; з 01.03.2024 року – 2 817,00 грн.; з 01.04.2024 року – 2 817,00 грн.

Суд зазначає, що відповідачем визначено розмір пенсії позивача виходячи з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому положення статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не визнані у встановленому порядку неконституційними.

Крім цього суд не вбачає проявом антисемітизму в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» призначення та виплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсії позивача у розмірі, визначеному в порядку частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» самі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення розміру пенсії позивача не можуть бути проявом дискримінації, як про це зазначає позивач у позові, а саме: знаходження позивача - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю — у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.

Таким чином, з огляду на визначений Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 14.10.2025 року предмет даного позову, а саме: визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно знаходження громадянки ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю — у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами, суд не вбачає підстав для визнання вказаної бездіяльності протиправною та задоволення вказаної позовної вимоги.

З огляду на той факт, що основна позовна вимога задоволенню не підлягає, враховуючи висновки Третього апеляційного адміністративного суду у постанові від 14.10.2025 року щодо предмета даного позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.77, 90, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський