Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №495/152/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/152/26

Номер провадження 3/495/88/2026

26 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровськогоміськрайонного суду Одеськоїобласті Топалова А.Л., розглянувши матеріали, що надійшли від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " НОМЕР_1 прикордонного загону про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч.2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 .

ВСТАНОВИЛА:

30.12.2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загонунадійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, за частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ№013780Е від 30.12.2025 ОСОБА_1 ставиться у провину в чинення адміністративного правопорушення за частиною другою статті 204-1 КУпАп із наступним формулюванням: 30.12.12.2025 року о 23:10 год. під час здійснення прикордонного контролю осіб на виїзд з України було виявлено громадянина України, ОСОБА_2 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України без відповідних документів, а саме з використанням паспорта громадянина Республіки Болгарія, будучи у правових відносинах з Україною згідно ст. 2 Закону України «Про громадянство України». Своїми діями порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», частини другої статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль», статей 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», пункту другого «Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як такий, що притягувався до адміністративної відповідальності протягом року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Відтак, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Диспозиція частини 2 статті 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, щомістять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Частиною 1статті 2 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що документами, щодають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

Статтею 3 даного Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цьогоЗакону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила).

Відповідно до пункту другого вказаних Правил, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним із таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, в тому числі паспорт громадянина України.

Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України.

Згідно статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього закону.

Однак, ОСОБА_1 документів, які дають право громадянину України на виїзд з України визначених статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», не надано.

Натомість ОСОБА_1 наданий паспорт громадянина Болгарії № НОМЕР_2 , що не узгоджується з вищевказаними приписами чинного законодавства, а відтак не є законною підставою для перетинання кордону.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.204-1 КУпАП за ознакою повторності.

Допустимими та належними доказами у справі має бути підтверджено факт вчинення особою протягом року з моменту набрання чинності постанови суду, якою особу було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Однак до протоколу не додано належних доказів, зокрема судового рішення про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завіреною належним чином, та містити інформацію про набрання чинності.

У чинному КУпАП відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції Українивизнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому враховуючи, що завданнямКодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно дост.1 КУпАП, крім іншого, є і запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, слід дійти висновку, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в протоколі, однак лише в частині зміни правової кваліфікації правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження.

З позиції Верховного Суду в постанові від 19 жовтня 2021 в справі №552/2540/20 вбачається, що межі повноважень суду щодо перекваліфікації/зміни кваліфікації допускаються лише в бік покращення становища особи, зокрема шляхом застосування закону про менш тяжке діяння. Закриття судом провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій не узгоджується із завданнями судочинства. Відмова від переслідування особи за наявності у її діях ознак іншого караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред`явлено звинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного і створить умови для повторної віктимізації.

За наведених обставин, враховуючи, що перекваліфікація інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення призводить до пом`якшення відповідальності, приходжу до висновку, про необхідність такої перекваліфікації та вважаю доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.

При цьому перекваліфікація дій не порушує прав ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення.

У даній справі встановлено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке відповідальність регламентована ч.1 ст.204-1 КУпАП, відповідно й особа, яка вчинила це адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Вина ОСОБА_1 підтверджена зібраними у справі доказами: протоколом ПдРУ № 013780Е від 30.12.2025, копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; копією паспорта громадянина Болгарії ОСОБА_1 ; рапортом начальника 1 групи ІПК віпс (тип А) віпс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) ОСОБА_3 ; рапортом помічника начальника вілддлілоу-начальника відділення кінологічної служби віпс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) ОСОБА_4 .

Санкція ч.1 ст. 204-1 КУпАП передбачає накладення штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу порушника, та приходить до висновку про застосування стягнення в межах санкції цієї статті у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, та є достатнім і необхідним для виховання особи, запобігання новим проступкам.

У відповідності до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з порушника судовий збір.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Постанова сможе бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Анна ТОПАЛОВА