Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №569/6714/25 — Рівненський апеляційний суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

33028, м. Рівне, вул. Драгоманова, 9.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/6714/25

Провадження № 22-ц/4815/399/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання – Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в

Рівненській області,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2025 року (ухвалену у складі судді Панас О.В., повний текст ухвали виготовлено 24 листопада 2025 року) про закриття провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених пенсійних коштів, –

в с т а н о в и в :

04 квітня 2025 року ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених пенсійних коштів.

Позов обґрунтовувало тим, що відповідачка, володіючи достовірною інформацією про смерть ОСОБА_2 , незаконно заволоділа коштами Пенсійного фонду на суму 10 151,89 грн, отримавши його пенсійні кошти після його смерті.

Просили, на підставі ст.ст. 1212, 1214, 1215 ЦК України, стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачені пенсійні кошти у сумі 10151,89 грн на користь ГУ ПФУ в Рівненській області, а також судові витрати у сумі 2422,40 грн.

У судовому засіданні суду першої інстанції 19.11.2025 року представник позивача просила закрити провадження у справі з тих підстав, що борг в сумі 10151,89 грн погашений добровільно 10.10.2025 року та повернути сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2025 року клопотання представника позивача Головного Управління ПФУ в Рівненській області про закриття провадження - задоволено.

Провадження по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених пенсійних коштів – закрито.

Роз`яснено сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернуто позивачу, як платнику – Головне Управління ПФУ в Рівненській області сплачений судовий збір в сумі 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. згідно платіжної інструкції № 5843 від 30.12.2024, який зарахований до Державного бюджету України у сумі 2422,40 грн.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу.

Ухвала мотивована тим, що оскільки відсутній предмет спору – заява представника позивача підлягає до задоволення, а провадження у справі підлягає до закриття.

Зважаючи на те, що закриття провадження у справі не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, а достовірних доказів необґрунтованості дій позивача судом не встановлено, відтак суд дійшов висновку, що заявником не доведено необґрунтованості дій позивача при пред`явленні позову, а відтак права на відшкодування понесених витрат у ОСОБА_1 не виникає.

09 грудня 2025 року ОСОБА_1 оскаржила ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Вказує, що контроль за нарахуванням та виплатою пенсії здійснює управління пенсійного забезпечення, надання соціальних послуг, житлових субсидій та пільг та управління з питань виплат.

Пояснює, що відповідачка не отримувало кошти, заявлені до повернення, а їх отримання, а також повернення здійснювала мати відповідачки – ОСОБА_3 .

21.10.2025 у листі Головного управління Пенсійного фонду України № 1700-0202-8/79464 допущено описку у частині особи яка повертала отримані пенсійні виплати. А саме - отримання та повернення коштів здійснювалося - ОСОБА_3 . Дані відомості підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.11.2025 № 22245-22368/П-02/8-1700/25. Так, відповідно до листа № 22245-22368/П-02/8-1700/25 від 19.11.2025 визначено, що у листі Управління від 21.10.2025 № 1700-0202-8/79464 - допущено описку, що спростовує позицію позивача, а також підтверджує, що мотивувальна (описова) частина оскаржуваної ухвали містить інформацію, яка не відповідає реальним обставинам справи.

У порушення ст.ст. 1, 5, 6, 7, 15, 81 ЦПК України, судом не враховано, що у даній справі було залучено неналежного відповідача, адже спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є саме ОСОБА_3 (вдова померлого пенсіонера), яка і отримувала пенсію, а не ОСОБА_1 .

Окрім того, стороною відповідача підтверджено понесені витрати. Так відповідачка надавала суду докази понесених судових витрат, зокрема: акт приймання-передачі наданих послуг; договір про надання правової допомоги № 262-110 від 23.04.2025; які також не були враховані судом першої інстанції.

Просить суд скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2025 року у справі № 569/6714/25.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у розмірі 12 000 грн. Змінити описову (мотивувальну) частину ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2025 року, зазначивши про отримання та повернення коштів не ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 .

16.01.2026 року ГУ ПФУ в Рівненській області подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошує на законності оскаржуваної ухвали.

Покликається на безпідставність доводів апеляційної скарги про неналежність відповідача.

Вказує, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Просить про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду – без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.10.2025 року ОСОБА_3 на рахунок Пенсійного фонду України внесено кошти у розмірі 10151,89 грн, які були передані їй від доньки ОСОБА_1 як отримана нею пенсія померлого ОСОБА_2 .

Факт повернення ОСОБА_3 на рахунок Пенсійного фонду України безпідставно отриманих нею коштів як пенсії померлого ОСОБА_2 підтверджується зокрема відповіддю ГУ ПФУ в Рівненській області від 19.11.2025 року (а.с. 213).

Вказане підтверджує доводи апеляційної скарги щодо залучення неналежного відповідача, адже спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є саме ОСОБА_3 , яка і отримала безпідставно його пенсію та повернула її на рахунок позивача.

Отже, наявні достатні правові та фактичні підстави для застосування судом положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України щодо компенсації відповідачу здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стороною відповідача підтверджено понесені витрати – надано до суду першої інстанції копії договору про надання правової допомоги № 262-110 від 23.04.2025 року; додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 262-110 від 23.04.2025 року, де зазначено найменування та опис робіт адвоката та їх вартість (а.с. 74, 75).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

На підставі встановлених судом обставин справи та положень чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката Москаля Я.О. в розмірі 12000 є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому, зважаючи на положення ч. 5 ст. 142 ЦПК України підлягають до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає, що аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому ухвала місцевого суду, в частині відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, підлягає до скасування, з прийняттям у цій частині нової – про задоволення такого клопотання.

Окрім того, ОСОБА_1 заявлено клопотання про стягнення з позивача на її користь витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 16 300 грн.

Проаналізувавши обставини справи та докази, додані ОСОБА_1 до вищенаведеного клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення на її користь витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 грн, що є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом в суді апеляційної інстанції обсягом послуг та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2025 року в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу скасувати.

Клопотання ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 12000 грн у рахунок відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

У решті – ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 605,60 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 1000 грн у рахунок відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.