Додаткове рішення від 18 березня 2026 р. у справі №545/3882/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3882/24 Номер провадження 22-з/814/53/26 Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Комаренко Оксани Валеріївни про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом, у подальшому уточнивши позовні вимоги, просив зменшити розмір аліментів до 37,5% всіх видів заробітної плати та доходів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 29.04.2024 і до досягнення дітьми повноліття; відкликати судовий наказ виданий Полтавським районним судом Полтавського району Полтавської області від 01.05.2024 у справі №545/1833/24.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Павленка Анатолія Івановича – залишено без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2025 року – залишено без змін.

03 лютого 2026 року на адресу Полтавського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Комаренко Оксани Валеріївни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі.

Заява мотивована тим, що 29 січня 2026 року, під час судового засідання, представником відповідача було зроблено заяву про долучення доказів понесених відповідачем судових витрат протягом 5 днів з моменту винесення рішення.

До заяви про ухвалення додаткового рішення було подано наступні докази витрат на правову допомогу: Договір про надання правових послуг № 12АД/08, акт прийому-передачі послуг до Договору про надання правових послуг «12АД/08 від 12 серпня 2025року, квитанцію №39 від 12.08.2026 про оплату гонорару у сумі 6000 грн.

Просила суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 фактично виконані та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Від ОСОБА_2 надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Вважає розмір заявлених витрат є необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи та завищеними.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу надану в суді апеляційної інстанції надано: Договір про надання правових послуг № 12АД/08, акт прийому-передачі послуг до Договору про надання правових послуг № 12АД/08 від 12 серпня 2025року, квитанцію №39 від 12.08.2026 про оплату гонорару у сумі 6000 грн.

В акті прийому передачі наданих послуг до Договору про надання правних послуг №12АД/08 від 12 серпня 2025 року зазначено: аналіз апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заява про ухвалення додаткового рішення (3 год) -3000,00 грн; участь у судовому засідання апеляційного суду (1 год) – 3000,00 грн, всього 6000,00 грн.

Так, матеріалами справи доводиться, що адвокатом було підготовлено відзив на апеляційну скаргу від 29.08.2025 року та участь в судовому засіданні 29 січня 2026 року.

Визначаючи розмір понесених позивачем правничих витрат, які підлягають компенсації, колегія суддів ураховує, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 6000,00 грн, колегія суддів вважає за доцільне застосувати позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за якої такі зобов`язання не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відтак, з огляду на фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, колегія суддів визнає наявними підстави для відшкодування правничих витрат, понесених відповідачем у розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити заяву представника позивача та ухвалити по справі додаткове рішення в частині відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 141, 270, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Комаренко Оксани Валеріївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Постановити по справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 березня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль