Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №760/27540/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27540/25

Провадження №2/760/3892/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

з участю секретаря судового засідання Бебешка Д.С.,

представника позивачів ОСОБА_18.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Перша київська державна нотаріальна контора, Житлово-будівельний кооператив «Науковець», про визнання права власності,

встановив:

у жовтні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Карпюк А.В., звернулись до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Перша київська державна нотаріальна контора, Житлово-будівельний кооператив «Науковець», про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є рідним племінником позивачів. Зокрема, батько спадкодавця - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідним братом позивача ОСОБА_2 , а мати спадкодавця - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 не мав власних дітей, та не був одруженим, крім того батьки спадкодавця як і його дід та баба померли раніше, а також в нього не було при житті рідних братів та сестер. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями третьої черги спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як його рідні тітка та дядько, відповідно, які звернулися із заявами про прийняття спадщини на підставі яких державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 1130/2024 щодо майна померлого. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 0,0471 га, кадастровий номер 8000000000:90:545:0011, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також квартира АДРЕСА_2 . Померлий заповіту не залишив. Зауважували, що на вказану земельну ділянку позивачам 26.08.2025 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори видане свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 1130/2024, зареєстроване в реєстрі № 8-908). Однак, що стосується зазначеного житлового приміщення, то постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.08.2025 року № 4156/02-31 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки право власності на вказану квартиру у померлого ОСОБА_4 , батька спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виникло через те, що квартира АДРЕСА_2 , ні за ким не зареєстрована, а право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації (ст. ст. 182, 331 ЦК України). Вказане житлове приміщення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - батьки спадкодавця ОСОБА_2 отримали на підставі ордера № А 13257 від 30.04.1965 року. При цьому, сума паєнакопичення за зазначену квартиру складала 4 257 карбованців 95 копійок і була сплачена в повному обсязі батьком спадкодавця - ОСОБА_4 у грудні 1979 року. Довідкою ЖБК «Науковець» підтверджується, що ОСОБА_4 виплатив пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим був власником вказаної квартири. Матір спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 за життя не виявила бажання отримати свою частку в праві на квартиру АДРЕСА_2 , як дружина члена кооперативу ОСОБА_4 , та визнання такого права за життя не ініціювала. Таким чином, спадкодавець ОСОБА_3 та його матір ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги та вважаються такими, що фактично прийняли спадщину за законом на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 батька та чоловіка, відповідно, - ОСОБА_4 (ст. 1261 ЦК України), який заповіту не залишив, а саме по 1/2 частці зазначеного житлового приміщення, адже на момент смерті останнього проживали разом з ним за адресою: АДРЕСА_3 , та протягом строку, встановленого ст. 1270 цього ж Кодексу, вони не заявили про відмову від неї, однак своїх спадкових прав не оформили. Враховуючи, те, що на момент смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкодавець ОСОБА_3 проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_3 , тому останній також вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України після її смерті, а саме 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 , як спадкоємець першої черги за законом - дитина спадкодавця. Таким чином, до спадкодавця ОСОБА_3 перейшли права на всю квартиру АДРЕСА_4 в цілому. Позивачі є рідними тіткою та дядьком померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та єдиними спадкоємцями його майна. До спадкової маси після смерті ОСОБА_3 , яку мають успадкувати позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , увійшла, в тому числі й квартира АДРЕСА_2 , яка належала його батькові ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті повної виплати ним як членом кооперативу пайового внеску та, яку згідно з вимогами ч. 3 ст. 1268 ЦК України спочатку фактично успадкували ОСОБА_3 та його матір ОСОБА_5 в рівних частках, а пізніше, після смерті останньої, спадкодавець ОСОБА_3 в цілому, до якого також в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України перейшло право на належну за життя його матері 1/2 частку вказаного житлового приміщення та, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, державним нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану квартиру, в зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на вказане житлове приміщення. Дійсно, спадкодавець ОСОБА_3 не мав правовстановлюючих документів на зазначене житлове приміщення, та не здійснив за собою державної реєстрації права власності на цю спадкову нерухомість, так само як і його батько та попередній спадкодавець - ОСОБА_4 , який набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 , внісши свій пайовий внесок за квартиру в повному обсязі, а також відповідно їх матір і дружина ОСОБА_5 , яка за життя не оформила та не зареєструвала право власності на належну їй в порядку спадкування за законом 1/2 частку цієї квартири. Отже, в разі відсутності правовстановлюючого документа позивач звертається до суду у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості. Однак, позивачі не можуть оформити право власності на квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно відомостей про вказане спадкове майно, що унеможливлює в повній мірі володіти та користуватись, а також розпоряджатися цим майном. Позивачі в іншій спосіб, крім як звернутися з позовом до суду із вказаним позовом про визнання права власності в порядку спадкування, захистити своє порушене право не мають змоги, в зв`язку із чим ставлять питання про визнання за кожним із них права власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , за кожним.

03 жовтня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді 08 жовтня 2025 року.

Судом направлявся запит щодо надання інформації про місцезнаходження відповідача у справі. Відповідь на запит надійшла судді 19 листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 27 липня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Перша київська державна нотаріальна контора, Житлово-будівельний кооператив «Науковець», про визнання права власності, до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено підготовче засідання; клопотання представника позивачів про витребування доказів, - задоволено частково; зобов`язано Першу київську державну нотаріальну контору (місцезнаходження: 01135, м. Київ, Берестейський проспект, буд. 11, код ЄДРПОУ 02901807) надати Солом`янському районному суду м. Києва копію спадкової справи №1130/2024, заведену після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; у задоволенні клопотання в іншій частині, - відмовлено.

04 лютого 2025 року на виконання Ухвали суду від Першої київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №1130/2024, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

09 лютого 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним. Як вбачається з позовної заяви, підставою звернення до суду з даним позовом є неможливість отримання спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартира АДРЕСА_4 . Зазначена квартира належала батьку ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , на підставі ордера № А 13257 від 30.04.1965. Ордер було видано на сім`ю з двох осіб: ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 . У грудні 1979 року ОСОБА_4 було сплачено в повному обсязі суму паєнакопичення на зазначену квартиру у сумі 4 257,95 карб., що підтверджується довідкою ЖБК «Науковець». ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті спадкоємцями першої черги вважались його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_3 , які на підставі ст. 1268 ЦК України фактично прийняли спадщину за законом, по 1/2 частині спадкової квартири, оскільки проживали у цій квартирі протягом строку, визначеного ст. 1270 ЦК України. Однак, не оформили своїх спадкових справ. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадкоємцем після її смерті за першої чергою вважався її син, який проживав разом з нею на момент смерті, у визначений ст. 1270 ЦК України строк. Однак, не оформив своїх спадкових справ. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями виступають тітка та дядько, які є третьою чергою спадкування. Постановою Першої київської державної нотаріальної контори від 26.08.2025 № 4156/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що право власності на спадкове майно не зареєстровано ані в КП КМР КМ БТІ, а ні в Державному реєстрі речових прав, про що було зазначено у довідці КП КМР КМ БТІ від 04.02.2025 №3198. Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на докази, що містяться в матеріалах справи, просили суд на підставі поданих стороною доказів прийняти рішення згідно норм чинного законодавства.

Ухвалою від 12 лютого 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Інших процесуальних рішень не вчинялось.

Представник позивачів в судове засідання з`явилась, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві просив розгляд справи здійснити за відсутності представника відповідача.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином,.

У листі що надійшов до суду 04.02.2026 року від третьої особи - Перша київська державна нотаріальна контора, просили розгляд справи без їх представника.

Вислухавши представника позивачів, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з ордера №А13857 на житлове приміщення від 30 квітня 1965 року, ОСОБА_4 було надано право зайняття двох кімнат 25,9 кв.м. в квартирі АДРЕСА_4 (а.с. 47).

Відповідно до Довідки Житлово-будівельного кооперативу «Науковець» від 05 березня 2013 року, ОСОБА_4 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_5 , повністю сплатив паєнакопичення за квартиру в розмірі 4 257 руб. 95 коп., заборгованості по внесках на експлуатацію і ремонт будинку не має (а.с. 48).

Згідно до листа КП КМР «КМ БТІ» (Вих. КВ-2025 №3198 від 04.02.2025 року), згідно з даними реєстрових книг Бюро, квартира АДРЕСА_4 на праві власності не зареєстрована (а.с. 49).

Відповідно до вимог ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Так, згідно з вимогами ст. 15 Закону України «Про власність» № 697-XII від 07.02.1991 року, (редакція чинна станом на момент виникнення відповідних правовідносин), член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Таким чином, у власності ОСОБА_4 перебувала квартира АДРЕСА_4 .

Як вбачається зі Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого повторно 12 квітня 2025 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис №725, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Харкові (а.с. 61).

Відповідно до Архівної довідки Державного архіву Харківської області (Вих. №01-41/1430 від 10.04.2025 року), батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 62).

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 30 травня 1962 року зареєстрували шлюб, після реєстрації одруження присвоєно прізвища: чоловікові - ОСОБА_4 , дружині - ОСОБА_5 , про що зроблений відповідний актовий запис №3904 (а.с. 50).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 25 серпня 1984 року зареєстрували шлюб, після реєстрації одруження присвоєно прізвища: чоловікові - ОСОБА_12 , дружині - ОСОБА_12 , про що зроблений відповідний актовий запис №7 (а.с. 51).

Як вбачається з посвідки про народження № НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с. 52).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 23 листопада 1965 року, про що складено відповідний актовий запис №25, батьками ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_10 є ОСОБА_14 та ОСОБА_16 (а.с. 53).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , 12 квітня 2025 року повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві, батьками ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_11 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що 18 червня 1946 року складено відповідний актовий запис №1149 (а.с. 63).

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_12 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про що 16 квітня 1964 року складено відповідний актовий запис №484.

Відповідно до досліджених судом свідоцтв про народження та свідоцтв про одруження, ОСОБА_3 , є рідним племінником позивачів.

Таким чином, позивачі є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 .

Судом досліджено витребувану від Першої київської державної нотаріальної контори спадкової справи №1130/2024, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (Вих. №4156/02-31 від 26 серпня 2025 року, було відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом в рівних частках кожному на квартиру АДРЕСА_4 після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_13 їх рідного племінника ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що право власності на вказану квартиру у померлого ОСОБА_4 , батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , не виникло (а.с. 65).

Інших доказів надано суду не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до ст. 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, позивачі є спадкоємцями третьої черги за законом та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. ст. 1296, 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо в складі спадщини є нерухоме майно спадкоємець, який прийняв спадщину зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 4.15 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02. 2012 за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування (постанови Верховного Суду: від 20.06.2018 у справі № 640/13903/16-ц /провадження № 61-15147св18/, від 20.06.2018 у справі № 266/5267/18 /провадження № 61-6647св19/, від 20.03.2019 у справі № 550/1040/16-ц /провадження № 61-28423св18/; від 22.04.2020 у справі № 601/2592/18 /провадження № 61-17859св19/; від 22.04.2020 у справі № 127/23809/18 /провадження № 61-11210св19/; від 27.05.2020 у справі № 361/7518/16-ц /провадження № 61-43734св18/, від 16.09.2020 у справі № 464/1663/18 /провадження № 61-9410св19/ від 02.08.2023 у справі № 640/1851/19 /провадження № 61-13504св21/).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19 /провадження № 61-16069св20/).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши перешкоди для оформлення права власності на спадкове майно у нотаріальному порядку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд враховує, що як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтерес.

З огляду на наведене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2 - 13, 76 - 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Перша київська державна нотаріальна контора, Житлово-будівельний кооператив «Науковець», про визнання права власності, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_14 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_9 ) право власності на 1 / 2 частку квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості що учасників справи:

Позивачі:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_14 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 );

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач:

Київська міська рада (місцезнаходження: 01044, місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141).

Третя особа:

Перша київська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: 01135, м. Київ, Берестейський проспект, буд. 11, код ЄДРПОУ 02901807),

Житлово-будівельний кооператив «Науковець» (місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 31-Б, код ЄДРПОУ 22885743).

Суддя І. О. Тесленко