Рішення від 05 лютого 2025 р. у справі №760/6620/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/5149/25

В справі 760/6620/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

06 лютого 2025 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.,

за участю секретаря Левіцької Н.О.,

представника Позивача - адвоката Влащенка О.А.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації.

ІІ. Описова частина

20.03.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Влащенко Олег Анатолійович звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області 17 липня 2004 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року шлюб між сторонами розірвано.

Позивач зазначає, що діти проживають разом з ним, а Відповідачка не приділяє дітям належної уваги та не надає матеріальної допомоги на їх утримання. Спільне господарство сторони не ведуть з січня 2022 року.

На підставі викладеного представник Позивача просив суд:

-визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4 , 2006 року народження, разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки усіх її доходів щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення ними повноліття; стягнути з відповідачки судові витрати.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.03.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.

27.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації у порядку статті 181 ЦПК України надала до суду письмові пояснення, в яких повідомила, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла чотирнадцяти років, у зв`язку з чим відповідно до частини третьої статті 160 СК України місце її проживання визначається нею самою, а тому правові підстави для задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання ОСОБА_4 відсутні. Також зазначено, що ОСОБА_3 15.07.2024 надала до Служби заяву, в якій повідомила, що не заперечує щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком. Орган опіки та піклування дійшов висновку про відсутність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини та просив розглянути справу за відсутності представника Служби.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Влащенко О.А. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, заяв та клопотань не подавала.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності.

ІІІ. Мотивувальна частина

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо позовних вимог про визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнення аліментів на її утримання, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент ухвалення рішення судом досягла повноліття (вісімнадцяти років).

Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, а неповнолітньою - дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Відповідно до частини третьої цієї статті якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Оскільки ОСОБА_4 на момент ухвалення рішення досягла повноліття, вона не є дитиною у розумінні Сімейного кодексу України, а отже, вимога позивача про визначення місця її проживання є безпредметною.

Згідно з частиною першою статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Оскільки ОСОБА_4 досягла вісімнадцяти років, правові підстави для стягнення аліментів на її утримання також відсутні.

За таких обставин позовні вимоги в частині визначення місця проживання та стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З повідомлення Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.07.2024 встановлено, що Відповідачка ОСОБА_2 подала до Служби заяву, в якій зазначила, що не заперечує щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_1 . Служба дійшла висновку, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини, у зв`язку з чим не має правових підстав для надання висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачкою фактично відсутній спір щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 , оскільки Відповідачка не заперечує проти проживання дитини з батьком.

Разом з тим, обов`язок доказування покладається на сторону, яка заявляє відповідні вимоги. Позивач, який просить суд визначити місце проживання дитини саме з ним, повинен надати суду належні та допустимі докази на підтвердження обставин, що мають значення для вирішення спору.

Проте Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: не надано доказів фактичного місця проживання дитини ОСОБА_5 , не подано доказів, що дитина навчається у закладі освіти за місцем проживання Позивача; не надано доказів щодо матеріального забезпечення Позивача та його можливості утримувати дитину; не надано акту обстеження житлово-побутових умов проживання дитини; не надано будь-яких інших доказів, які б підтверджували створення належних умов для проживання, виховання та розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, що мають значення для правильного вирішення спору про визначення місця проживання дитини, суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини справи та ухвалити обґрунтоване рішення в інтересах дитини.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суд повинен виходити насамперед з інтересів дитини. Ухвалення рішення про визначення місця проживання дитини за відсутності доказів, які б підтверджували можливість забезпечення належних умов для її проживання, виховання та розвитку, не відповідало б інтересам дитини.

За таких обставин позовна вимога про визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Частиною другою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Разом з тим, для вирішення питання про стягнення аліментів суду необхідно встановити обставини, які мають значення для справи, зокрема: з ким із батьків фактично проживає дитина, чи дійсно один з батьків не бере участі в утриманні дитини, матеріальний стан сторін, наявність інших обставин, що впливають на визначення розміру аліментів.

Як зазначено вище, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що дитина ОСОБА_5 фактично проживає з ним, що він забезпечує її утримання, а Відповідачка ухиляється від виконання батьківського обов`язку з утримання дитини. Також не надано доказів щодо доходів Відповідачки, її матеріального стану.

За відсутності доказів, які б підтверджували фактичне проживання дитини з позивачем та ухилення відповідачки від її утримання, суд не має правових підстав для задоволення вимоги про стягнення аліментів.

За таких обставин позовна вимога про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, підстави для стягнення судових витрат з Відповідачки на користь Позивача відповідно до статті 141 ЦПК України відсутні.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. 180-182, 161 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: відомості відсутні;

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації: м.Київ, пр. Повітрофлотський, 41, код ЄДРПОУ: 37485506.

Суддя: