Вирок від 26 березня 2026 р. у справі №753/3253/23 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3253/23

провадження № 1-кп/753/491/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 42020101100000129 від 13.07.2020, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Вахрушево Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

представник потерпілої ОСОБА_10 ,

потерпіла ОСОБА_11 ,

захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

встановив:

І. Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним

1. ОСОБА_6 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення за таких обставин.

2. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 09.06.1993 р.н. № НОМЕР_1 , яке видане ІНФОРМАЦІЯ_3 , став власником квартири АДРЕСА_3 (далі - квартира АДРЕСА_4 ). ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, спадкоємців останній не мав, та квартира АДРЕСА_4 у зв`язку з відсутністю у останнього спадкоємців стала відмерлою спадщиною, яка відповідно до норм ЦПК України повинна була перейти у власність територіальної громади міста Києва.

3. Не пізніше 08.05.2020 ОСОБА_6 отримав інформацію про те, що квартира АДРЕСА_4 тривалий час ніким не використовується, так як її власник ОСОБА_14 помер, а спадкоємців у останнього немає. У цей час у ОСОБА_6 виник злочинний корисливий умисел, направлений на заволодіння квартирою АДРЕСА_4 шляхом обману, тобто використання завідомо підроблених документів для оформлення продажу квартири АДРЕСА_4 нібито власником та внесення приватним нотаріусом відомостей про реєстрацію права власності на квартиру на підконтрольну ОСОБА_6 особу у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

4. З цією метою, не пізніше 08.05.2020 ОСОБА_6 отримав фотокопію справжнього паспорта громадянина України на ім?я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВ ГУДМС України в місті Києві 22.04.2015 та залучив невстановлену слідством особу, яка надала ОСОБА_6 фотокартку із власним зображенням лиця, яку було вклеєно до виготовленого невстановленою особою паспорта громадянина України ОСОБА_14 .

5. У подальшому, ОСОБА_6 не пізніше 08.05.2020 через ОСОБА_15 залучив для заволодіння квартирою АДРЕСА_4 ОСОБА_16 , якому запропонував за винагороду укласти зі сторони покупця договір купівлі-продажу квартири у приватного нотаріуса, на що останній, не будучи обізнаним про злочинний умисел ОСОБА_6 , погодився.

6. Надалі, за вказівкою ОСОБА_6 ОСОБА_16 та невстановлена слідством особа, 08.05.2020 прибули до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_5 , де приватному нотаріусу невстановленою слідством особою було надано завідомо підроблений документ, що посвідчує особу продавця, а саме паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВ ГУДМС України в місті Києві 22.04.2015, з вклеєною фотокарткою із зображенням лиця невстановленої особи, та правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_4 для укладення договору купівлі-продажу квартири.

7. У свою чергу приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , використовуючи свої повноваження, офіційні реквізити, печатку нотаріуса та наданий вищевказаний завідомо підроблений документ, підготував договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , згідно з яким продавцем квартири був померлий ОСОБА_14 , а покупцем став ОСОБА_16 , після чого передав його на підпис сторонам. Надалі, після укладення сторонами договору 08.05.2020, о 18 год. 46 хв., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності підконтрольного ОСОБА_6 ОСОБА_16 на квартиру АДРЕСА_4 .

8. Відтак, ОСОБА_6 08.05.2020, о 18 год. 46 хв., за адресою: АДРЕСА_5 , з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення заволодів через підконтрольних осіб шляхом обману та використання завідомо підробленого документа квартирою АДРЕСА_3 , вартість якої складає 3 042 214 (три мільйона сорок дві тисячі двісті чотирнадцять) гривень, тобто чужим майном у особливо великих розмірах.

9. Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

10. Окрім цього, у невстановлений слідством день та час, але не пізніше 08.05.2020, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, ОСОБА_6 отримав фотокопію паспорта громадянина України на ім?я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВ ГУДМС України в місті Києві 22.04.2015.

11. Діючи згідно з розробленим планом, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_6 продовжуючи вчинення злочинних дій по заволодінню квартирою АДРЕСА_4 , залучив невстановлену слідством особу, яка надала ОСОБА_6 власну фотокартку, яку було вклеєно невстановленою особою до паспорта громадянина України на ім?я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , виданого Шевченківським РВ ГУДМС України в місті Києві 22.04.2015.

12. Надалі, ОСОБА_6 08.05.2020, у денний час до 18 год. 46 хв., у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення та обману приватного нотаріуса надав знаряддя вчинення кримінального правопорушення невстановленій слідством особі для використання, а саме завідомо підроблений документ, що посвідчує особу продавця, тобто паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВ ГУДМС України в місті Києві 22.04.2015, з інформацією, яка не відповідає дійсності, а саме зображенням лиця нібито ОСОБА_14 у виді вклеєної фотокартки невстановленої особи для укладення договору купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_6 . У свою чергу приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , використовуючи свої повноваження, офіційні реквізити, печатку нотаріуса та наданий невстановленою особою вищевказаний завідомо підроблений паспорт ОСОБА_14 , підготував договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , згідно з яким продавцем квартири був померлий ОСОБА_14 , а покупцем став ОСОБА_16 , після чого передав його на підпис сторонам.

14. Надалі, після укладення сторонами договору 08.05.2020, о 18 год. 46 хв., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_5 , вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_16 на квартиру АДРЕСА_4 .

15. Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України.

ІІ. Позиції сторін у судових дебатах

16. Прокурор ОСОБА_8 під час судових дебатів вважав, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень повністю доведена наданими суду доказами. Він просив визнати ОСОБА_6 винуватим за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, а за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, прокурор просив остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

17. Представник потерпілого ОСОБА_10 , думку якої підтримала потерпіла ОСОБА_11 , вважала кваліфікацію дій ОСОБА_6 правильною, у зв`язку з чим погодилася із запропонованим прокурором покаранням, а також просила суд задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

18. Захисник ОСОБА_18 , якого повністю підтримав обвинувачений ОСОБА_6 , вважав, що вина ОСОБА_6 не доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом посилаючись на таке.

- ОСОБА_6 ніколи не був власником квартири АДРЕСА_3 , а отже не мав реальної можливості здійснювати щодо неї розпорядження. Як вважав захисник, за відсутності у нього права власності чи фактичного володіння відсутній обов`язковий елемент складу злочину шахрайства як перехід майна або права на нього у володіння;

- всі договори купівлі-продажу квартири (між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , між ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , між ОСОБА_15 та ОСОБА_19 ) були укладені відповідно до вимог цивільного законодавства та нотаріально посвідчені. Жоден із зазначених договорів не був визнаний судом недійсним і не оспорювався сторонами, що на переконання захисту, підтверджує правомірність переходу права власності та виключає ознаки шахрайства загалом;

- жоден зі свідків, допитаних у судовому засіданні, не підтвердив участі ОСОБА_6 в укладенні або підписанні договорів купівлі-продажу квартири, а також його присутності у нотаріуса під час посвідчення правочинів. Навпаки, показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 безпосередньо в суді, на переконання захисту, спростували версію сторони обвинувачення. У зв`язку із цим наголошував захисник, що суд має оцінювати докази, досліджені безпосередньо в судовому засіданні, тому захист вважав недопустимим покладатися на протоколи впізнання та попередні показання, які суперечать судовим;

- після смерті ОСОБА_14 спадкоємці відсутні, у зв`язку з чим квартира АДРЕСА_4 мала статус відумерлої спадщини та підлягала переходу у власність територіальної громади м. Києва. Водночас потерпіла ОСОБА_11 не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а тому, як вказував захисник, її права як потерпілої не були порушені, а сам факт заподіяння їй майнової шкоди не доведений;

- обвинувачення не довело факту надання ОСОБА_6 завідомо підробленого документа або будь-якої допомоги у його використанні. Свідки не підтвердили передачу документів від ОСОБА_6 нотаріусу, а будь-яких прямих доказів його зв`язку з підробленим паспортом матеріали не містять.

19. Спираючись на все викладене, захисник просив суд визнати ОСОБА_6 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України і ухвалити стосовно нього виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

ІІІ. Показання допитаних осіб

3.1 Показання обвинуваченого ОСОБА_6 .

20. Обвинувачений ОСОБА_6 у суді показав, що у 2023 році йому зателефонували оперативні працівники та повідомили про необхідність з`явитися на допит у кримінальному провадженні щодо шахрайства. Коли він прибув разом із адвокатом, його почали розпитувати стосовно окремих осіб, на що він зазначив, що знає їх по спільній роботі в охороні ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». З приводу обставин, що викладені у висунутому обвинуваченні, йому нічого не відомо та відмежувався від таких.

21. На запитання прокурора він вказав, що жодного відношення до квартири за адресою: АДРЕСА_7 , немає. Щодо знайомства зі свідками пояснив, що вони разом працювали в охороні. Востаннє спілкувався зі свідком ОСОБА_20 не пригадав коли.

22. На запитання представника потерпілої пояснив, що зі свідками, окрім робочих, жодних відносин не підтримував, нотаріуса також не знає. З приводу того, чому його телефон перебував у день та час вчинення нотаріальних дій у місці знаходження нотаріуса, допустив, що міг просто проїжджати повз. Водночас зазначив, що під час вчинення правочинів особисто він присутнім не був.

23. На запитання свого захисника повідомив, що працював у ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у службі безпеки торгового центру, до його обов`язків входив контроль за роботою охоронців відповідної компанії. Повторив, що свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у той період працювали охоронцями. Будь-яких особистих відносин із ними він не підтримував, оскільки, як він пояснив, фактично через нього їх було звільнено у зв`язку з неналежним виконанням ними службових обов`язків. На завершення зазначив, що під час досудового розслідування на нього здійснювався тиск з боку правоохоронних органів.

3.2 Показання потерпілої ОСОБА_11 .

24. Потерпіла ОСОБА_11 у суді показала, що її батьки розлучилися, коли їй було два роки. Мати забороняла їй спілкуватися з батьком, оскільки, як пояснювала матір, він міг завдати їй шкоди. Батько з`являвся у їхньому житті зрідка. У лютому 2023 року їй зателефонували та попросили приїхати, пояснивши, що квартира батька після його смерті була продана вже двічі.

25. На запитання прокурора потерпіла зазначила, що не знала, де саме знаходилася квартира батька, їй було лише відомо, що він проживав там разом зі своєю сестрою. Востаннє вона спілкувалася з батьком, коли їй виповнилося 30 років. У право на спадщину щодо вказаної квартири вона не вступала, про інших спадкоємців цієї квартири їй не відомо. Про факт продажу квартири їй стало відомо зі слів слідчого.

26. На запитання представника потерпілого вона пояснила, що після того, як дізналася від слідчого про смерть батька, звернулася до відповідних органів для отримання свідоцтва про смерть, яке згодом отримала. Зазначеним свідоцтвом підтверджується, що її батько помер у 2019 році. Причину розірвання шлюбу з батьком мати пояснювала складним характером останнього, що проявлялося у його способі життя.

3.3 Показання свідка ОСОБА_16 .

27. Свідок ОСОБА_16 у суді повідомив, що працював охоронцем у ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » разом зі свідком ОСОБА_15 , який попросив його поїхати та підписати низку документів. Зазначив, що він навіть не знав, які саме документи підписував, а також не знав осіб, які там перебували, окрім ОСОБА_15 .

28. На запитання прокурора вказав, що працював охоронцем у ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », працював разом із ОСОБА_15 , який був старшим зміни, та з ОСОБА_6 , який обіймав посаду керівника служби безпеки. Підписати документи йому запропонував ОСОБА_15 приблизно у травні. За це він нічого не отримував, однак ОСОБА_15 допоміг змінити графік чергувань. Які саме це були документи, йому не відомо, оскільки під час перебування у нотаріуса він у їх зміст не вникав. Нотаріус знаходився на Осокорках, на АДРЕСА_8 . Йому просто поклали документи на стіл і він підписав їх, не читаючи.

29. Свідок вказав, що проживав за адресою: АДРЕСА_7 , оскільки йому повідомили, що у разі підписання документів він зможе проживати там на безоплатній основі. Про це йому сказав чоловік, який віз його до нотаріуса, однак хто саме це був, свідок пояснити не зміг. У зазначеній квартирі він проживав близько одного місяця, після чого на початку літа виселився.

30. ОСОБА_6 він бачив лише на роботі та загалом не знав, що той може бути причетний до цієї справи. Також зазначив, що скористався правовою допомогою адвоката під час допиту в суді, оскільки під час досудового розслідування на нього чинився тиск з боку працівників поліції, які повідомляли, що його можуть притягнути до відповідальності за вказаних обставин. Свідок зазначив, що не готував жодних документів для нотаріуса, квартиру не купував, а особа ОСОБА_14 йому не відома.

31. На запитання захисника вказав, що, окрім ОСОБА_15 , більше ні з ким не спілкувався. Також був чоловік, який привіз його до нотаріуса, а згодом і до квартири за адресою: АДРЕСА_7 . Як виглядав цей чоловік, він не пам`ятає, оскільки з часу тієї події минуло багато часу. Відносини з ОСОБА_6 були посередні, оскільки в колективі його недолюблювали через постійні штрафи працівників. Щодо тиску з боку працівників поліції зазначив, що йому казали підписати протокол допиту, інакше його можуть притягнути до відповідальності.

32. На запитання представника потерпілого показав, що він ніколи самостійно не звертався до нотаріуса. Не пам`ятає, скільки разів ставив підпис, однак підписував документи внизу сторінок. Нотаріус брав у нього особисті дані та заносив їх просто зі слів свідка. Жодних роз`яснень щодо змісту документів йому не надавали, а примірники підписаних документів у нього не залишилися.

33. На додаткові запитання прокурора вказав, що під час досудового розслідування його допитували двічі. Йому не відомо, хто звернувся до ОСОБА_15 з проханням залучити його для підписання документів, так само як і те, чи має ОСОБА_15 відношення до вказаної квартири.

34. На підсумкові запитання головуючого судді свідок пояснив, що ОСОБА_15 попросив його щось підписати, після чого він сів до автомобіля та разом із невідомим чоловіком поїхав до нотаріуса. Там він повідомив свої особисті дані, не надаючи паспорта, підписав всі документи, які йому вказали, а надалі проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , та мав певні пільги щодо графіка чергувань. До цієї квартири він заїхав того ж дня, коли перебував у нотаріуса, а доставив його туди чоловік, який також залишив йому ключі від цієї квартири.

3.4 Показання свідка ОСОБА_15 .

35. Свідок ОСОБА_15 на запитання прокурора пояснив, що знає ОСОБА_16 , оскільки вони разом працювали в охороні ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». ОСОБА_6 він також знає, оскільки той працював у службі безпеки вказаного торгового центру. Про квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , йому нічого не відомо, і ОСОБА_6 з цього приводу до нього не звертався.

36. Пояснюючи, чому під час досудового розслідування він надавав протилежні показання, свідок зазначив, що йому демонстрували фотографії осіб, яких він знав, на одних був зображений ОСОБА_16 , на інших ОСОБА_6 , оскільки він знав лише цих двох осіб, то на них і вказував.

37. Свідок пам`ятає, що його допитували у відділенні поліції під час досудового розслідування. Коли прокурор зачитав фрагмент протоколу допиту, в якому свідок зазначав, що ОСОБА_6 за винагороду попросив його підписати певні документи, ОСОБА_15 пояснив, що особою, з якою він контактував, був чоловік на ім`я ОСОБА_21 , який представлявся як ОСОБА_22 . ОСОБА_6 він знає, однак не пам`ятає, чи підходив той до нього з цього питання, а також не зміг однозначно сказати, чи надавав під час досудового розслідування саме такі показання.

38. Пояснюючи показання свідка ОСОБА_16 про те, що саме ОСОБА_15 просив його підписати документи, свідок заперечив ці обставини, зазначивши, що йому про це нічого не відомо.

39. Свідок зазначив, що пам`ятає, як перебував у нотаріуса та підписував документи. До нотаріуса його возив ОСОБА_21 . Пояснюючи, чому під час досудового розслідування він вказував, що його супроводжував ОСОБА_6 , свідок зазначив, що насправді його підвозив саме ОСОБА_21 . Також вказав, що у суді повідомляє правдиві показання, тоді як під час слідства він лише підписав протокол допиту, складений слідчим.

40. На запитання представника потерпілого свідок пояснив, що не пам`ятає, які саме документи підписував у нотаріуса. Як він пригадав, це було приблизно 3-4 роки тому на момент допиту в суді. У нотаріуса він перебував двічі, оскільки під час першого візиту документи були оформлені неправильно. Першого разу він їхав до нотаріуса самостійно на таксі, а адресу знав зі слів ОСОБА_21 . Окрім нотаріуса та його помічника, у приміщенні більше нікого не було. За підписання документів він отримав 600 доларів США, однак значення підписаних документів не усвідомлював, оскільки його запевняли, що все буде добре.

41. На запитання захисника свідок зазначив, що під час досудового розслідування, при проведенні впізнання, перед цим йому показували фотографії, після чого він вказував на осіб, яких знав, не розуміючи суті цієї процесуальної дії.

42. Він також пояснив, що не отримував жодних грошових коштів від покупця квартири.

Примітка. У зв`язку з внесенням відомостей до ЄРДР за фактом надання свідком ОСОБА_15 неправдивих показань під час його допиту в суді прокурором було заявлено клопотання про повторний допит свідка у судовому засіданні, яке судом було задоволено.

43. Під час повторного допиту свідок ОСОБА_15 повторив, що ОСОБА_6 до нього не звертався з будь-якими проханнями щодо квартири, та зазначив, що підтримує свої раніше надані показання. Свідок вказав, що жодного відношення до квартири за адресою: АДРЕСА_7 , він не має та ніколи там не перебував. Він не пам`ятає, чи підписував договір купівлі-продажу з ОСОБА_16 , однак зазначив, що підписував певні документи у нотаріуса.

44. До нотаріуса його привозили ОСОБА_22 та ще один невідомий йому чоловік. Щодо договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ОСОБА_19 , свідок зазначив, що вони підписували його у нотаріуса в присутності її чоловіка, однак ОСОБА_6 при цьому не було. Грошові кошти від ОСОБА_19 він особисто не отримував, однак допустив, що вони могли передаватися ОСОБА_21 . Йому було виплачено 600 доларів за підписання документів, у зміст яких він не вникав.

45. Свідок зазначив, що востаннє спілкувався з ОСОБА_6 3-4 роки тому, проте влітку 2020 року вони не спілкувалися.

46. На запитання представника потерпілого свідок повторив, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , він ніколи не був і навіть не знає, де вона знаходиться. Зазначену квартиру ОСОБА_19 перед продажем він не показував.

47. На запитання захисника свідок вказав, що після його допиту в суді до нього приїжджали двоє працівників поліції до лікарні, у палату, та погрожували притягненням до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим він звернувся з відповідною заявою до Державного бюро розслідувань.

3.5 Показання свідка сторони захисту ОСОБА_19 .

48. Свідок повідомила суду, що продавши власну квартиру та ознайомившись із ринком нерухомості, вирішила придбати квартиру за адресою: АДРЕСА_7 . Вона побачила оголошення на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 , зателефонувала рієлтору на ім`я ОСОБА_23 та домовилася про перегляд квартири.

АДРЕСА_9 . У подальшому свідок ознайомилася з документами, перевірила їх через нотаріуса та придбала квартиру у ОСОБА_15 , який разом із рієлтором показував їй зазначену квартиру. Надалі вона разом зі своїм чоловіком з`явилася до нотаріуса, де після посвідчення правочину стала власницею квартири. Також ОСОБА_15 надав їй розписку про отримання грошових коштів за продаж зазначеної квартири.

50. Після цього свідок користувалася цією квартирою разом із трьома дітьми. Після початку повномасштабного вторгнення вона вивезла своїх дітей за кордон до Ізраїлю, а після повернення дізналася, що на квартиру накладено арешт у зв`язку з кримінальним провадженням. Свідок переконана, що у зв`язку з невизнанням її потерпілою у кримінальному провадженні були порушені її права.

51. На запитання захисника свідок зазначила, що нотаріуса обирав або рієлтор ОСОБА_21 , або ОСОБА_15 , однак точно цього не пам`ятає. Грошові кошти вона передавала безпосередньо у приміщенні нотаріуса на Печерську. Під час укладення договору були присутні нотаріус, його помічник, ОСОБА_15 та рієлтор ОСОБА_21 . ОСОБА_6 вона не знає та під час допиту в суді побачила його вперше.

52. На запитання прокурора свідок вказала, що ОСОБА_14 їй не відомий. Договір купівлі-продажу квартири був підписаний влітку 2020 року.

53. На запитання представника потерпілого свідок пояснила, що не пам`ятає, чи звертала увагу на те, що перед продажем квартири ОСОБА_15 був її власником лише протягом двох тижнів.

IV Документи, речові докази, висновки експертиз

4.1 Процесуальні дії/рішення органу досудового розслідування та ухвали слідчих суддів

54. Витяг з ЄРДР № 42020101100000129 від 13.07.2020 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (арк.к.п. 102, 106, т.1).

55. Повідомлення старшого слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_24 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 103, т.1).

56. Доручення заступника начальника відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_25 від 17.07.2020 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 101, т.1).

57. Постанова заступника начальника відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_25 від 17.07.2020 про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 104, т.1).

58. Постанова заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_26 від 17.07.2020 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 105, т.1).

59. Постанова в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_27 від 31.03.2021 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 135-136, т.1).

60. Постанова заступника начальника відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_25 від 17.04.2021 про доручення проведення досудового розслідування групі слідчих у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 134, т.1).

61. Клопотання слідчого погоджене з прокурором про тимчасовий доступ до речей і документів від 06 липня 2021 року про надання дозволу на доступ до інформації приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , в офісі за адресою: АДРЕСА_5 , а саме: оригіналів договору купівлі-продажу квартири від 08.05.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 124, та оригінали документів, що подавались і були складені у зв`язку із його посвідченням (заяви від імені ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , документи щодо права власності, оцінки, технічний паспорт, витяги та інші документи), а також оригінали договору купівлі-продажу квартири від 30.06.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 175, та оригінали документів, що подавались і були складені у зв?язку із його посвідченням (заяви від імені ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , документи щодо права власності, оцінки, технічний паспорт, витяги та інші документи) (арк.к.п. 138-140, т.1).

62. Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року, якою клопотання слідчого погоджене з прокурором задоволено частково та надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , в офісі за адресою: АДРЕСА_5 , з можливістю вилучення, а саме: 1) оригінал договору купівлі-продажу квартири від 08.05.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 175, та оригінали документів, що подавались і були складені у зв`язку із його посвідченням (заяви від імені ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , документи щодо права власності, оцінки, технічний паспорт, витяги); 2) оригінал договору купівлі-продажу квартири від 30.06.2020, зареєстрований в реєстрі за № 124, та оригінали документів, що подавались і були складені у зв?язку із його посвідченням (заяви від імені ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , документи щодо права власності, оцінки, технічний паспорт, витяги) (арк.к.п. 150-153, т.1).

63. Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29 жовтня 2021 року за наслідками виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року із описом документів, які були вилучені (арк.к.п. 154-160, т.1).

64. Клопотання слідчого погоджене із прокурором від 10 грудня 2021 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 на двадцять місяців (арк.к.п. 226-227, т.1).

65. Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року, якою клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування задоволено частково та продовжено строк розслідування на шість місяців (арк.к.п. 228-230, т.1).

66. Доручення слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_24 від 10.01.2022 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 203, т.1).

67. Доручення слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_24 від 02.05.2022 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 76, т.2).

68. Постанова заступника начальника відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_28 від 04.07.2022 про зміну складу групи слідчих у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 77, т.2).

69. Постанова заступника начальника відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_28 від 22.07.2022 про зміну складу групи слідчих у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 78, т.2).

70. Клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 , погоджене із прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 11.07.2022 про тимчасовий доступ до речей і документів. Відповідно до якого слідчий звертається з клопотанням про надання тимчасового доступу до інформації операторів мобільного зв`язку з можливістю вилучення їх копій в друкованому та електронному вигляді (здійснити виїмку) у оператора телекомунікації ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », оператора телекомунікації ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », зокрема документів щодо дати, часу і тривалості вхідних та вихідних телефонних з`єднань, з посиланням на ретранслятор та прив`язку до базових станцій та їх адресу, а також адресу місцеперебування абонента «А» та абонента «Б» в момент кожного вхідного та вихідного телефонного з?єднання із зазначенням типу з`єднання, ідентифікатора IMEI та IMSI) та інформацію про GPRS-трафік, з урахуванням нульових дзвінків нижче зазначених абонентських номерів, СМС-повідомлення без розкриття їх змісту у вигляді з?єднань, щодо абонентських номерів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , в період часу з 01 квітня до 20 липня 2020 року (арк.к.п. 79-83, т.2).

71. Постанова керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_30 від 12.07.2022, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, а саме до інформації операторів телекомунікацій ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » щодо абонентських номерів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 за період з 01 квітня до 20 липня 2020 року (відомості про вхідні та вихідні з`єднання, SMS без розкриття змісту, нульові з`єднання, GPRS-трафік, прив`язку до базових станцій, IMEI та IMSI), з можливістю вилучення їх копій у друкованому та електронному вигляді, строком дії 30 днів (арк.к.п. 84-89, т.2).

72. Доручення старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_31 від 12.07.2022 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 117-118, т.2).

73. Супровідний лист старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 від 18.07.2022, яким постанову про тимчасовий доступ направлено для виконання операторам мобільного зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (арк.к.п. 90, т.2).

74. Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 09.08.2022, яким старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 зафіксовано отримання інформації у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на підставі постанови прокурора. Опис речей і документів, вилучених за результатами тимчасового доступу у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » із електронним носієм (CD-R диска) з відповідною інформацією (арк.к.п. 91-93, т.2).

75. Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.08.2022, яким старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 зафіксовано отримання інформації у ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на виконання постанови прокурора. Опис речей і документів, вилучених за результатами тимчасового доступу у ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » із електронним носієм (CD-R диска) з відповідною інформацією (арк.к.п. 94-96, т.2).

76. Доручення старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_31 від 18.08.2022 про проведення аналізу отриманої від операторів мобільного зв`язку інформації у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 97-98, т.2).

77. Протокол огляду від 18.08.2022, складений оперуповноваженим ССП Шевченківського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_32 , відповідно до якого зафіксовано огляд DVD-R диска, отриманого в результаті тимчасового доступу до речей і документів у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », на якому містився файл із деталізацією телефонних з`єднань номера НОМЕР_3 (яким користується ОСОБА_6 ) за період з 01.04.2020 до 20.07.2020. У протоколі міститься інформація про кількість телефонних з?єднань з абонентським номером НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_15 . Також встановлено, що 08.05.2022, в день коли було посвідчено договір купівлі-продажу № 124 від 08.05.2020, ОСОБА_6 знаходився за адресою: АДРЕСА_10 . Також 30.06.2020, в день коли було посвідчено договір купівлі-продажу № 175 від 30.06.2020 за адресою нотаріуса ОСОБА_17 ( АДРЕСА_11 ) ОСОБА_6 в період з 12:06 до 13:57; з 17:06 до 17:26 та 19:03 до 19:38 перебував в зоні дії базової станції: АДРЕСА_12 , котра поряд із місцем здійснення нотаріальної діяльності ОСОБА_17 17.07.2020, в день коли було посвідчено договір купівлі-продажу № 558 від 17.07.2020 у ПНКМНО ОСОБА_33 ( АДРЕСА_13 ) - ОСОБА_6 в період з 12:55 до 14:58 перебував в радіусі дії базової станції за адресою: АДРЕСА_14 (арк.к.п. 100-106, т.2).

78. Протокол огляду від 26.08.2022, складений оперуповноваженим ССП Шевченківського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_32 , відповідно до якого зафіксовано огляд DVD-R диска, отриманого в результаті тимчасового доступу до речей і документів у ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », на якому містився файл із деталізацією телефонних з`єднань номера НОМЕР_4 (яким користується ОСОБА_15 ) за період з 01.04.2020 до 20.07.2020. Встановлено, що 30.06.2020, в день коли було посвідчено договір купівлі-продажу № 175 від 30.06.2020 за адресою нотаріуса ОСОБА_17 ( АДРЕСА_11 ) ОСОБА_15 в період з 18:13 до 19:32 перебував в зоні дії базової станції: АДРЕСА_15 , супермаркет ІНФОРМАЦІЯ_9 та АДРЕСА_12 , ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_10 ", власна щогла на даху, котра поряд з місцем здійснення нотаріальної діяльності ОСОБА_17 17.07.2020, в день коли було посвідчено договір купівлі-продажу № 558 від 17.07.2020 у нотаріуса ОСОБА_33 ( АДРЕСА_13 ) - ОСОБА_15 в період з 14:44 до 16:30 перебував в радіусі дії базової станції за адресою: АДРЕСА_16 та АДРЕСА_8 , " ІНФОРМАЦІЯ_11 " (арк.к.п. 107-114, т.2).

79. Рапорт старшого оперуповноваженого СКП Шевченківського УП ГУНП у м. Києві повідомлено про встановлення свідків та потерпілої у кримінальному провадженні, а також про неможливість їх допиту (у тому числі ОСОБА_19 ) у зв`язку з виїздом за межі України, що підтверджено даними ІТС « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (арк.к.п. 120-121, т.2).

80. Листи ІНФОРМАЦІЯ_13 від 11.08.2022, якими надано витяг з бази даних щодо фактів перетину державного кордону України свідками ОСОБА_19 та ОСОБА_34 (арк.к.п. 127-128, т.2).

81. Постанова заступника начальника відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_28 від 03.10.2022, якою доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 групі слідчих та визначено старшого групи (арк.к.п. 129, т.2).

82. Витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 42020101100000129 від 13.07.2020 за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України щодо заволодіння квартирою АДРЕСА_3 . У витязі з ЄРДР також відображено внесення додаткових відомостей 03.02.2021 за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України щодо підроблення документів, пов`язаних з нерухомим майном. Окремим записом у витязі з ЄРДР зафіксовано внесення відомостей 09.02.2021 за ч. 2 ст. 190 КК України за заявою про шахрайські дії щодо земельної ділянки (арк.к.п. 130-132, т.2).

83. Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 від 11.07.2022, якою квартиру АДРЕСА_3 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (аркк.п. 133-134, т.2).

84. Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 21.07.2022 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 з метою збереження речового доказу (арк.к.п. 135-137, т.2).

85. Ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_14 від 21.07.2022, якою накладено арешту на квартиру АДРЕСА_3 (арк.к.п. 138-141, т.2).

86. Постанова старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_35 від 10.11.2021 про призначення судово оціночно-будівельної експертизи з метою визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_3 станом на 08.05.2020 та 17.07.2020 відповідно (арк.к.п. 146-147, т.2).

87. Висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_15 № СЕ-19/111-21/54833-ОБ від 19.04.2022, яким визначено ринкову вартість квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 54,9 кв.м, житловою площею 25,4 кв.м, яка складається з однієї кімнати, і встановлено, що станом на 08.05.2020 її вартість становить 113 437,13 доларів США (3 042 214,00 грн без ПДВ), а станом на 17.07.2020 - 113 437,13 доларів США (3 093 862,00 грн без ПДВ). У дослідницькій частині експертом наведено розрахунки, коригування та обґрунтування прийнятих показників (арк.к.п. 152-169, т.2).

88. Постанова старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_24 від 31.05.2022 про призначення судово-почеркознавчої експертизи з метою встановлення виконавців підписів від імені ОСОБА_14 , ОСОБА_36 та ОСОБА_15 у договорах купівлі-продажу квартири від 08.05.2020 та 30.06.2020 (арк.к.п. 171-172, т.2).

89. Висновок судового експерта ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_37 № СЕ-19/111-22/17830-ПЧ від 08.06.2022, за результатами проведеного почеркознавчого дослідження підписів у зазначених договорах та порівняння їх із наданими зразками встановлено, що підпис від імені ОСОБА_14 у договорі від 08.05.2020 виконано не ОСОБА_14 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_36 у графі «покупець» договору від 08.05.2020 виконано ОСОБА_38 ; підпис від імені ОСОБА_36 у графі «продавець» договору від 30.06.2020 виконано не ОСОБА_38 , а іншою особою; водночас підпис від імені ОСОБА_15 у графі «покупець» договору від 30.06.2020 виконано ОСОБА_15 (арк.к.п. 175-180, т.2).

90. Постанова заступника начальника відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_28 від 03.08.2022, якою змінено групу слідчих у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 та визначено новий склад слідчої групи з призначенням старшого групи (арк.к.п. 181, т.2).

91. Доручення старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 від 01.09.2022, яким доручено провести слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020, зокрема допитати в якості свідка ОСОБА_6 з приводу обставин заволодіння квартирою АДРЕСА_3 та укладення договорів купівлі-продажу (арк.к.п. 182, т.2).

92. Постанова прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 31.10.2022 про виділення матеріалів досудового розслідування № 42020101100000129 від 13.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України, в окреме кримінальне провадження з присвоєнням нового реєстраційного номера (арк.к.п. 183-184, т.2).

93. Постанова прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 02.11.2022 про визначення територіальної підслідності за слідчими ІНФОРМАЦІЯ_16 з огляду на місце вчинення кримінального правопорушення у Дарницькому районі м. Києва (арк.к.п. 188-189, т.2).

94. Постанова заступника керівника Дарницької окружної прокуратури м. Києва від 30.11.2022 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020, якою призначено групу прокурорів та визначено старшого групи для здійснення процесуального керівництва (арк.к.п. 190, т.2).

95. Постанова заступника керівника Київської міської прокуратури від 05.01.2023 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування № 42020101100000129 від 13.07.2020, якою доручено проводити досудове розслідування ІНФОРМАЦІЯ_17 (арк.к.п. 191-192, т.2).

96. Доручення заступника начальника відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_28 від 10.01.2023 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 194, т.2).

97. Постанова заступника начальника відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_28 від 10.01.2023, якою призначено групу слідчих у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 та визначено склад слідчої групи з призначенням старшого групи (арк.к.п. 195, т.2).

98. Постанова заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_27 від 09.01.2023 про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 196-197, т.2).

99. Витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12023100100000152 від 18.01.2023 за ознаками ч. 4 ст. 358 КК України (арк.к.п. 200-201, т.2).

100. Доручення заступника начальника відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_28 від 18.01.2023 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100100000152 від 18.01.2023 (арк.к.п. 199, т.2).

101. Повідомлення заступника начальника відділення ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_28 від 18.01.2023 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100100000152 від 18.01.2023 (арк.к.п. 202, т.2).

102. Постанова заступника начальника відділення ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_28 від 18.01.2023, якою призначено групу слідчих у кримінальному провадженні № 12023100100000152 від 18.01.2023 та визначено склад слідчої групи з призначенням старшого групи (арк.к.п. 203, т.2).

103. Постанова заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_27 від 09.01.2023 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12023100100000152 від 18.01.2023 (арк.к.п. 204-205, т.2).

104. Постанова прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 18.01.2023 про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 12023100100000152 від 18.01.2023 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України, в одне провадження із кримінальним провадженням № 42020101100000129 від 13.07.2020, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (арк.к.п. 206-207, т.2).

105. Доручення старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 від 19.01.2023, яким доручено провести слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020, зокрема встановити місцезнаходження ОСОБА_6 (арк.к.п. 218-219, т.2).

106. Постанова старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 від 20.02.2023, якою надані 26.06.2021 ОСОБА_16 блокнот коричневого кольору зі зразками його підпису та почерку, а також проект договору оренди зі зразками його підпису та почерку, та надані 24.05.2021 ОСОБА_15 до протоколу додаткового допиту свідка нотаріально завірену копію договору купівлі-продажу № 558 від 17.07.2020 зі зразками підпису та почерку ОСОБА_15 , та 2 квитанції АТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » зі зразками підпису та почерку ОСОБА_15 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 21-22, т.3).

107. Доручення прокурора ІНФОРМАЦІЯ_20 від 24.02.2023 ОСОБА_7 про відкриття матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 23, т.3).

108. Повідомлення старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 від 24.02.2023, яким повідомлено підозрюваному ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_18 про завершення досудового розслідування та відкрито матеріали у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 24, т.3).

109. Повідомлення старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 від 24.02.2023, яким повідомлено потерпілу ОСОБА_11 та її представника ОСОБА_10 про завершення досудового розслідування та відкрито матеріали у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020 (арк.к.п. 25, т.3).

110. Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020, відповідно до якого 24 лютого 2023 року ОСОБА_11 та її представник ОСОБА_10 ознайомились із наданими матеріалами (арк.к.п. 27-28, т.3).

111. Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020101100000129 від 13.07.2020, відповідно до якого 28 лютого 2023 року підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_18 ознайомились із наданими матеріалами (арк.к.п. 29-35, т.3).

4.2 Документи щодо послідовністі правочинів та державна реєстрація права власності на квартиру

АДРЕСА_17 . Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , видане 09.06.1993 ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_14 (арк.к.п. 168, т.1).

113. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартири за адресою: АДРЕСА_7 (арк.к.п. 113-117, 179-192, 197-199, т.1).

114. Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (щодо спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину), якою встановлено відсутність у реєстрі відомостей про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_14 . Також підтверджено відсутність інформації про заповіти чи спадкові договори, складені ОСОБА_14 (арк.к.п. 122-125, т.2).

115. Заява продавця та покупця про підтвердження укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , підписана від імені ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 08.05.2020 (арк.к.п. 161, т.1).

116. Копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_16 , який містить анкетні дані, фотокартку, дату та орган видачі паспорта, особистий підпис (арк.к.п. 237-239, т.1).

117. Копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_5 , виданого Шевченківським РВ ГУДМС України в місті Києві 22.04.2015, із вклеєною фотокарткою з відомостями про реєстрацію місця проживання, з яких вбачається реєстрація за адресою: АДРЕСА_7 , а також картка фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_14 (арк.к.п. 162, т.1).

118. Заява продавця ОСОБА_14 , у якій зазначено, що квартира АДРЕСА_3 перебуває у його особистій приватній власності та не обтяжена правами третіх осіб, підписана та посвідчена приватним нотаріусом 08.05.2020 (арк.к.п. 163, т.1).

119. Заява від імені ОСОБА_14 , адресована приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , у якій зазначено відомості про відсутність зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_3 , підписана та посвідчена нотаріусом 08.05.2020 (арк.к.п. 168, т.1).

120. Заява покупця ОСОБА_16 , у якій він підтверджує придбання квартири АДРЕСА_3 за власні кошти, підписана та посвідчена приватним нотаріусом 08.05.2020 (арк.к.п. 166, т.1).

121. Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо відсутності актового запису про шлюб ОСОБА_14 , сформований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08.05.2020 (арк.к.п. 164, т.1).

122. Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо відсутності актового запису про шлюб ОСОБА_16 , сформований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08.05.2020 (арк.к.п. 167, т.1).

123. Копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , з персональними даними та підписом (арк.к.п. 165, т.1).

124. Звіт про оцінку майна, що містить висновок про ринкову вартість квартири АДРЕСА_3 станом на 08 травня 2020 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_22 ». Об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 49,30 кв. м за звітом про оцінку станом на 08 травня 2020 року було оцінено у 536 200 гривень як ринкову вартість без ПДВ (арк.к.п. 170-178, т.1).

125. Договір-купівлі продажу від 08 травня 2020 року укладений між ОСОБА_14 як продавцем та ОСОБА_16 як покупцем відповідно до якого предметом договору є квартира за адресою: АДРЕСА_7 (арк.к.п. 193-196, 204-207, т.1).

126. Замовлення № 11702 від 13.05.2020, подане ОСОБА_16 до КП « ІНФОРМАЦІЯ_23 », яке стосується проведення технічної інвентаризації квартири за адресою: АДРЕСА_7 , та виготовлення технічного паспорта (арк.к.п. 203, т.1).

127. Довідка КП Київської міської ради « ІНФОРМАЦІЯ_23 » від 20.05.2020 № КВ-2020/11702, яка містить відомості про технічні характеристики квартири АДРЕСА_3 , у тому числі, зокрема загальну площу 54,9 кв.м та житлову площу 25,4 кв.м. Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , який містить відомості про поверх розташування, планування квартири, інженерне обладнання та загальні технічні характеристики об`єкта (арк.к.п. 208-209, т.1).

128. Договір-купівлі продажу від 30 червня 2020 року укладений між ОСОБА_16 як продавцем та ОСОБА_15 як покупцем відповідно до якого предметом договору є квартира за адресою: АДРЕСА_7 (арк.к.п. 120-123, т.1).

4.3 Протоколи проведення слідчих (розшукових) дій

129. Протокол отримання зразків для експертизи від 25 червня 2021 року, складений в місті Києві, яким зафіксовано відібрання у ОСОБА_16 зразків підпису для проведення почеркознавчої експертизи у межах кримінального провадження № 42020101100000129 від 13.07.2020, шляхом власноручного виконання ОСОБА_16 підписів ручкою на 10 аркушах (арк.к.п. 240-250, т.1).

130. Протокол огляду від 16 лютого 2023 року, складений старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 , яким зафіксовано огляд блокнота з обкладинкою коричневого кольору, добровільно наданого свідком ОСОБА_16 . Під час огляду встановлено наявність у блокноті рукописних записів, серед яких на одному з аркушів зафіксовано рукописний напис зі змістом «Забрати речі з ОСОБА_39 », на який звернуто окрему увагу. Відповідні фотозображення із блокноту долучені до протоколу у виді додатків (арк.к.п. 09-25, т.2).

131. Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 січня 2023 року, складеним старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 , встановлено, що свідок ОСОБА_16 впізнав особу на фотознімку під № 2 ( ОСОБА_6 ), який у червні 2020 року приїжджав до квартири АДРЕСА_3 , разом з особою, яка (зі слів останнього), була власником квартири (арк.к.п. 26-28, т.2).

132. Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 січня 2023 року, складений старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 , встановлено, що свідок ОСОБА_16 не впізнав жодну особу, яка була присутня у червні 2020 року у квартирі АДРЕСА_3 (арк.к.п. 29-33, т.2).

133. Протокол отримання зразків для експертизи від 24 травня 2021 року, складений в місті Києві, яким зафіксовано відібрання у ОСОБА_15 зразків підпису для проведення почеркознавчої експертизи у межах кримінального провадження № 42020101100000129 від 13.07.2020, шляхом власноручного виконання ОСОБА_15 підписів ручкою на 10 аркушах (арк.к.п. 58-68, т.2).

134. Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 лютого 2023 року, складений старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 , встановлено, що свідок ОСОБА_15 впізнав особу на фотознімку під № 2 ( ОСОБА_6 ), який запропонував йому за винагороду зареєструвати на себе квартиру АДРЕСА_3 , а згодом і виступити продавцем вказаної квартири (арк.к.п. 69-71, т.2).

135. Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 лютого 2023 року, складеним старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 , встановлено, що свідок ОСОБА_15 впізнав особу на фотознімку під № 2 ( ОСОБА_16 ), який оформлював право власності на квартиру АДРЕСА_3 (арк.к.п. 72-75, т.2).

4.4 Документи, що не входять до предмета доказування та стосуються втрати документів на квартиру ОСОБА_14 у 2015 році

136. Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.05.2015, який фіксує звернення ОСОБА_14 до Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві із заявою про втрату документа, що посвідчує право власності на квартиру АДРЕСА_3 (арк.к.п. 214-215, т.1).

137. Копії паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_14 , який містить анкетні дані, фотокартку, дату та орган видачі паспорта, особистий підпис, відмітки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_7 (арк.к.п. 216-216, т.1).

138. Висновок від 28.05.2015 за результатами розгляду заяви про кримінальне правопорушення, зареєстрованої в ЖЕО № 24223 від 22.05.2015, складений за результатами перевірки повідомлення ОСОБА_14 про втрату правовстановлюючого документа, в якому зазначено, що будь-яких протиправних дій стосовно ОСОБА_14 або ознак кримінального правопорушення під час перевірки встановлено не було (арк.к.п. 218, т.1).

139. Лист-повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_24 адресований ОСОБА_14 про результати розгляду його заяви та відсутність підстав для реєстрації кримінального провадження, в якому зазначено, що для відновлення свідоцтва про право власності на житло йому необхідно звернутися до органу, який видавав відповідний документ (арк.к.п. 220, т.1).

140. Лист Шевченківського управління поліції ГУНП у місті Києві від 20.04.2021 адресований ІНФОРМАЦІЯ_25 з вимогою надати інформацію щодо видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 та за чиєю ініціативою (арк.к.п. 221, т.1).

141. Відповідь ІНФОРМАЦІЯ_25 від 26.04.2021, у якій зазначено, що квартира АДРЕСА_3 була приватизована на ім`я ОСОБА_14 , а підставою для видачі дубліката свідоцтва стала його особиста заява, яка додається до відповіді (арк.к.п. 222-225, т.1).

V. Мотиви, із яких суд виходив при ухваленні обвинувального вироку

5.1 Оцінка доказів та встановлення фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень

142. Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим - рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

143. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ст.ст. 91, 92 КПК України).

144. Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

145. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).

146. Відповідно до вимог ст. 85 КПК України належним є доказ, який прямо чи не прямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

147. Згідно з вимогами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

148. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (ст. 94 КПК України).

149. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

150. У цій ситуації, у порядку ч. 1 ст. 92 КПК України, прокурор, за наслідками розгляду провадження, обставини визначені ч. 1 ст. 91 цього Кодексу довів поза розумним сумнівом.

151. При формуванні такого підходу суд також враховує, що в постанові від 07 грудня 2020 року в справі № 728/578/19 ІНФОРМАЦІЯ_26 вказав, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

152. Навпаки, як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.

153. Предметом цього судового розгляду є обставини заволодіння чужим майном 08 травня 2020 року шляхом обману із використанням завідомо підробленого документа, а саме квартирою АДРЕСА_3 .

154. Із досліджених судом матеріалів кримінального провадження, зокрема інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, суд встановив, що правочини з приводу вказаної квартири у відповідний та наближений до нього період часу вчинялися у такій послідовності.

155. Так, 08 травня 2020 року було укладено договір купівлі-продажу (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , серія та номер 124) між ОСОБА_14 (як продавцем) та ОСОБА_16 (як покупцем) за ціною 536 200 грн, що відповідно до офіційного курсу валют на зазначену дату становило еквівалент 20 000 доларів США.

156. Надалі, 30 червня 2020 року було укладено договір купівлі-продажу (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , серія та номер 175) між ОСОБА_16 (як продавцем)та ОСОБА_15 (як покупцем) за ціною 266 900 грн, що відповідно до курсу валют на зазначену дату становило еквівалент 10 000 доларів США.

157. У подальшому, 17 липня 2020 року було укладено договір купівлі-продажу (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_40 , серія та номер 558) між ОСОБА_15 (як продавцем) та ОСОБА_19 (як покупцем) за ціною 1 306 340 грн, що відповідно до курсу валют на зазначену дату становило еквівалент 47 900 доларів США.

158. Як уже зазначалося судом, предметом судового розгляду у цьому кримінальному провадженні є обставини заволодіння квартирою АДРЕСА_3 саме 08 травня 2020 року, що відповідно і становить зміст висунутого обвинувачення ОСОБА_6 .

Між тим, під час судового розгляду всі без винятку допитані свідки у своїх показаннях так чи інакше зверталися до обставин укладення подальших правочинів щодо зазначеної квартири, а саме договорів купівлі-продажу від 30 червня 2020 року та 17 липня 2020 року.

159. У зв`язку з цим, з метою повного та всебічного з`ясування фактичних обставин кримінального провадження, суд вважає за необхідне звернути увагу і на зазначені правочини, однак лише в тій мірі, в якій вони мають значення для оцінки обставин, що становлять предмет висунутого обвинувачення, не виходячи при цьому за його межі.

160. Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, квартира АДРЕСА_3 на праві приватної власності належала лише ОСОБА_14 , який набув право власності на зазначене житло в порядку приватизації ІНФОРМАЦІЯ_27 .

161. Відповідно до наявних у матеріалах справи документів, ІНФОРМАЦІЯ_28 ОСОБА_14 помер, при цьому на момент смерті він перебував у вказаній квартирі, що підтверджується відповідними матеріалами, отриманими органом досудового розслідування.

162. Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що до 08 травня 2020 року жодних правочинів щодо відчуження або переходу права власності на зазначену квартиру не вчинялося, а власником квартири залишався саме ОСОБА_14 .

163. 08 травня 2020 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , відповідно до якого продавцем зазначено ОСОБА_14 , а покупцем ОСОБА_41 .

164. Так, на підставі ухвали слідчого судді було надано тимчасовий доступ до документів нотаріальних справ, що стосуються договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладених 08 травня 2020 року та 30 червня 2020 року, які були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 .

165. У межах зазначеного доступу органом досудового розслідування, окрім іншого, було отримано копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_14 , яка містилася у матеріалах відповідної нотаріальної справи та була використана при посвідченні договору купівлі-продажу від 08 травня 2020 року.

166. Разом з тим, у матеріалах кримінального провадження також міститься копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_14 , отримана органом досудового розслідування з архівних матеріалів, у зв`язку з тим, що останній у 2015 році особисто звертався до органів поліції, у межах чого були вилучені відповідні копії документів, що посвідчують його особу.

167. Порівняння зазначених копій паспорта вказує про їх очевидні відмінності, зокрема щодо фотозображення чоловіка, який зазначений у документі.

168. Крім того, відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_14 у договорі купівлі-продажу квартири від 08 травня 2020 року у графі «продавець ОСОБА_14 » виконаний не ОСОБА_14 , а іншою особою.

169. Отже, суд дійшов висновку, що під час укладення зазначеного правочину очевидно було використано документ, який містив відомості про особу ОСОБА_14 , однак фактична участь його в укладенні є неможливою (із урахуванням його смерті у жовтні 2019), що вказує про використання при вчиненні правочину завідомо підробленого документа.

170. При цьому зазначений договір купівлі-продажу було укладено за ціною 536 200 грн, що відповідно до офіційного курсу валют на зазначену дату становило еквівалент 20 000 доларів США, тоді як згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-21/54833-ОБ від 19 квітня 2022 року ринкова вартість вказаної квартири на момент укладення правочину була суттєво вищою (113 437 доларів США або 3 042 214 грн) що додатково говорить про очевидну невідповідність ціни договору фактичній ринковій вартості вказаної квартири.

171. Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 ствердив, що дійсно 08 травня 2020 року перебував у приміщенні нотаріуса, де підписував певні документи, хоча точної дати таких подій не пригадав. При цьому він підтвердив, що поставив свої підписи у відповідних документах, не усвідомлюючи при цьому їх змісту та юридичного значення.

172. Свідок ОСОБА_16 також кілька разів повторював, що вчинити такі дії його попросив ОСОБА_15 , який пообіцяв йому за це певні переваги на роботі, у тому числі зміни у графіку чергувань, а також можливість безоплатно проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_7 .

173. Водночас свідок ОСОБА_16 зазначив, що ОСОБА_6 , наскільки йому відомо, не був залучений до вказаної ситуації.

174. Суд насамперед звертає увагу, що показання свідка ОСОБА_16 частково узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду, серед яких договір купівлі-продажу від 08 травня 2020 року, відповідно до якого він виступає покупцем зазначеної квартири, а також іншими документами нотаріальної справи, які були підписані ним під час вчинення нотаріальної дії. Із висновку судової почеркознавчої експертизи вбачається, що підпис від імені ОСОБА_16 у договорі купівлі-продажу квартири від 08 травня 2020 року у графі «покупець ОСОБА_16 » виконано саме ОСОБА_16 .

175. Відтак, вказані висновки експерта також узгоджуються із показаннями самого ОСОБА_16 , наданими під час судового розгляду, у яких він підтвердив факт підписання відповідного договору.

176. Разом з тим, суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_16 , наданих під час судового розгляду, у частині тверджень про те, що ОСОБА_6 не мав жодного стосунку до обставин, пов`язаних із відчуженням квартири АДРЕСА_3 .

177. Так, із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 січня 2023 року вбачається, що свідок ОСОБА_16 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка разом із чоловіком, що представився власником квартири, приїжджала до зазначеної квартири у червні 2020 року.

178. Суд звертає увагу, що зазначені обставини, за твердженням самого свідка, відбувалися у період, коли квартира вже перебувала у власності ОСОБА_16 , однак ще до її подальшого відчуження ОСОБА_15 , що узгоджується із встановленою судом хронологією переходу права власності на майно.

179. Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 не зміг надати переконливого пояснення причин такої зміни своєї позиції, обмежившись твердженнями про те, що під час досудового розслідування на нього нібито чинився тиск з боку правоохоронних органів із вимогою вказати на причетність ОСОБА_6 до зазначених подій.

180. Водночас будь-яких даних, які б підтверджували наявність такого тиску або свідчили б про недобровільність наданих ним під час досудового розслідування показань, матеріали кримінального провадження не містять, у зв`язку з чим суд оцінює зазначені доводи свідка критично.

181. Крім того, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 сам зазначив, що погодився підписати відповідні документи, оскільки йому було обіцяно певні пільги щодо графіка чергувань на роботі, де він працював охоронцем у « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Водночас ОСОБА_6 у вказаний період обіймав посаду керівника служби безпеки охорони зазначеного ТРЦ, а тому саме у межах його повноважень перебувало вирішення питань, пов`язаних з організацією роботи та графіком чергувань працівників охорони. А отже, сам свідок ОСОБА_16 , погоджуючись на підписання відповідних документів в обмін на обіцяні пільги з приводу чергувань, вочевидь усвідомлював, що вирішення таких питань могло залежати від керівництва служби безпеки, де він працював, себто тільки ОСОБА_6 .

182. Таким чином, досліджені судом докази дають підстави встановити обставини укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 08 травня 2020 року та свідчать про заволодіння зазначеним майном шляхом обману із використанням підробленого документа, що підтверджується наведеними судом доказами, зокрема встановленим фактом смерті ОСОБА_14 до укладення правочину, відмінністю копій його паспорта, висновком судової почеркознавчої експертизи щодо підпису від його імені та показанням свідка ОСОБА_16 .

183. Далі суд вважає за необхідне звернути увагу на подальший перехід права власності на зазначену квартиру.

184. Так, 30 червня 2020 року було укладено договір купівлі-продажу квартири (посвідчений тим самим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , який посвідчував і договір від 08 травня 2020 року, серія та номер 175) між ОСОБА_16 (як продавцем) та ОСОБА_15 (як покупцем) за ціною 266 900 грн, що відповідно до офіційного курсу валют на зазначену дату становило еквівалент 10 000 доларів США.

185. Свідок ОСОБА_15 , допитаний у судовому засіданні за участю двох адвокатів (одному із яких навіть допомагав ставити питання захисник обвинуваченого), під час первинного та повторного допиту показав, що дійсно перебував у приміщенні нотаріуса у дату, яку він не зміг пригадати, де підписав низку документів. Водночас свідок заперечив, що саме він ініціював підписання ОСОБА_16 будь-яких документів, а також повідомив, що ніколи не перебував у вказаній квартирі та немає відношення до обставин її відчуження. При цьому у судовому засіданні ОСОБА_15 пояснив, що підписав невідомі йому документи за грошову винагороду у розмірі 600 доларів США на прохання особи на ім`я ОСОБА_21 , обставини знайомства з яким та інші деталі співпраці пояснити не зміг.

186. Крім того, свідок заперечив причетність до цих подій ОСОБА_6 , хоча під час досудового розслідування надавав протилежні за змістом показання, посилаючись знову ж таки на тиск з боку правоохоронців.

187. Водночас суд критично оцінює зазначені показання свідка ОСОБА_15 , надані під час судового розгляду, оскільки вони спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні доказами.

188. Так, із протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, складених під час досудового розслідування, вбачається, що свідок ОСОБА_15 під час першої слідчої дії впізнав ОСОБА_16 як особу, яка оформлювала право власності на зазначену квартиру, а під час іншого пред`явлення для впізнання вказав на ОСОБА_6 як на особу, яка за грошову винагороду запропонувала йому зареєструвати на себе право власності на спірну квартиру.

189. Поміж цього, із наданої стороною обвинувачення інформації щодо з`єднань мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_6 , вбачається, що 30 червня 2020 року, о 19 год. 23 хв., вказаний телефон фіксувався базовими станціями мобільного зв`язку у районі АДРЕСА_18 . Водночас мобільний телефон, яким користувався ОСОБА_15 , у цей же проміжок часу з 18 год. 13 хв. до 19 год. 32 хв. 30 червня 2020 року також фіксувався базовими станціями мобільного зв`язку у районі

АДРЕСА_19 . Як випливає із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 30 червня 2020 року, о 19 год. 07 хв. 41 сек., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 було здійснено державну реєстрацію переходу права власності на квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .

191. Отже, робоче місце зазначеного нотаріуса розташоване за адресою: АДРЕСА_18 , що знаходиться у безпосередній близькості до місця фіксації мобільних телефонів ОСОБА_6 та ОСОБА_15 08 травня 2020 року, при цьому час такої фіксації узгоджується з часом здійснення державної реєстрації переходу права власності на вказану квартиру у цей же день.

192. У свою чергу доводи сторони захисту про те, що інформація від оператора мобільного зв`язку була зібрана з порушенням вимог закону, оскільки постанова прокурора про тимчасовий доступ до речей і документів суперечить вимогам КПК України, з огляду на те, що Шевченківський районний суд міста Києва не припиняв своєї роботи, а прокурором не було належним чином обґрунтовано необхідність звернення саме до керівника органу прокуратури, що є підставою для визнання відповідної інформації недопустимим доказом, суд вважає безпідставними.

193. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, ухвалюючи постанову про тимчасовий доступ до речей і документів від 12 липня 2022 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а саме п. 20-7 розд. ХІ «Перехідні положення» КПК України, згідно з якими під час дії надзвичайного або воєнного стану на території України тимчасовий доступ до речей і документів, визначених у пунктах 2, 5, 7, 8 ч. 1 ст. 162 КПК України, може здійснюватися на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником органу прокуратури.

194. Отже, інформація на підставі тимчасового доступу до речей і документів отримана прокурором у встановленому законом порядку, що діяв на той момент часу.

195. Далі суд зазначає, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_15 у договорі купівлі-продажу квартири від 30 червня 2020 року у графі «покупець ОСОБА_15 » виконано саме ОСОБА_15 .

196. Проте, згідно з тим самим висновком експерта підпис від імені ОСОБА_16 у зазначеному договорі у графі «продавець ОСОБА_16 » виконано не ОСОБА_16 , а іншою особою.

197. Зазначені обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_16 , наданими у судовому засіданні, відповідно до яких він повідомив, що особисто перебував у приміщенні нотаріуса лише один раз під час укладення договору купівлі-продажу від 08 травня 2020 року.

198. Примітно, що наказом ІНФОРМАЦІЯ_29 ОСОБА_42 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 було анульовано, а в ІНФОРМАЦІЯ_30 перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно нього та інших осіб за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.4 ст. 190; ч. 3 ст. 365-2 КК України, за іншими епізодами, пов`язаними із заволодінням квартирою, власниця якої померла у 2002 році.

199. Хоч, повідомлені прокурором відомості самі по собі не вказують про вчинення інкримінованого кримінального правопорушення у кримінальному провадженні та не можуть розцінюватися як доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому враховуються судом лише як інформація, повідомлена стороною обвинувачення під час судового розгляду.

200. Отже, обставини укладення договору купівлі-продажу квартири від 30 червня 2020 року, які були досліджені під час судового розгляду зазначені судом не випадково, оскільки вони перебувають у безпосередньому взаємозв`язку з подіями, що передували цьому правочину.

201. Так, із досліджених доказів убачається, що ОСОБА_16 , який 08 травня 2020 року виступив покупцем квартири, уже 30 червня 2020 року відчужив її ОСОБА_15 , який у свою чергу виступив покупцем за вказаним договором. При цьому як ОСОБА_16 , так і ОСОБА_15 під час проведення слідчих дій на стадії досудового розслідування вказували на ОСОБА_6 як на особу, яка організовувала відповідні дії щодо переоформлення права власності на квартиру.

202. Зазначені обставини узгоджуються між собою, відповідають встановленій судом послідовності подій та кореспондуються з іншими матеріалами кримінального провадження.

203. Водночас твердження обох свідків, а також і захисників ОСОБА_6 , висловлені під час судового розгляду, про нібито здійснення тиску на свідків з боку працівників правоохоронних органів з метою надання викривальних показань стосовно ОСОБА_6 , суд оцінює як надумані.

204. Як випливає із досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, у тому числі рапортів працівників поліції та доручень слідчого, на початкових етапах розслідування перевірялась причетність значної кількості осіб, які могли бути пов`язані з обставинами заволодіння квартирою, де наводилось десяток прізвищ різних осіб, у тому числі ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . Проте, у жодному з цих документів прізвище ОСОБА_6 не згадувалося, і воно з`явилось у матеріалах кримінального провадження лише після проведення відповідних слідчих дій за участю свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , саме від останніх.

205. Отож, з огляду на те, що у той час органу досудового розслідування не була відома особа ОСОБА_6 , твердження про можливість попереднього впливу на свідків або нав`язування їм потрібних відомостей є неспроможними.

206. Таким чином, доводи обох свідків про те, що працівники правоохоронних органів заздалегідь схиляли їх до надання показань саме стосовно ОСОБА_6 , не знаходять свого підтвердження у досліджених судом доказах, натомість наведені обставини навпаки про узгодженість первинних слідчих дій за участю свідків із встановленою судом послідовністю подій.

207. Суд також не може залишити осторонь характер їх участі у відповідних правочинах.

208. Так, як встановлено із матеріалів кримінального провадження та показань самих свідків, ОСОБА_16 погодився виступити покупцем квартири за грошову винагороду та певні побутові переваги на роботі, а ОСОБА_15 підписав документи щодо набуття права власності на квартиру за винагороду у розмірі близько 600 доларів США, при цьому обидва свідки фактично не цікавилися змістом підписуваних ними документів та не мали реального наміру набувати або відчужувати цю квартиру.

209. Більше того, звертає на себе увагу і невідповідність вартості квартири, зазначеної у послідовних договорах купівлі-продажу, спочатку 536 200 грн (еквівалент рівно 20 000 доларів США), а вже через півтора місяці 266 900 грн (еквівалент рівно 10 000 доларів США), що саме по собі не знаходить логічного пояснення з точки зору звичайного цивільного обороту цього нерухомого майна із урахуванням висновку експертизи, яка була проведена стороною обвинувачення, де визначено вартість квартири у вказаний проміжок часу більше 3 000 000 грн.

210. Спираючись на викладене, суд встановлює, що участь ОСОБА_16 та ОСОБА_15 у відповідних правочинах була номінальною, тоді як їх дії здійснювалися за вказівками ОСОБА_6 , який організовував та координував подальше переоформлення права власності на вказану квартиру.

211. Далі, вже 17 липня 2020 року було укладено ще один договір купівлі-продажу зазначеної квартири між ОСОБА_15 та ОСОБА_19 (яка була допитана у судовому засіданні як свідок сторони захисту), що став третім послідовним правочином щодо цієї квартири.

212. Вказані обставини також були досліджені під час судового розгляду та не залишаються поза увагою суду, однак їх оцінка буде наведена у наступному розділі цього вироку.

213. Наразі ж суд переходить до оцінки доводів сторони захисту щодо недопустимості окремих доказів, а також щодо наявності чи відсутності окремих елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

5.2 Щодо доводів сторони захисту про відсутність у діях обвинуваченого ознак заволодіння майном та статусу потерпілої

214. Захист наполягав, що ОСОБА_6 ніколи не був власником квартири АДРЕСА_3 , а отже і не мав реальної можливості здійснювати щодо неї розпорядження, тому, за відсутності у нього права власності чи фактичного володіння відсутній обов`язковий елемент складу злочину шахрайства як перехід майна або права на нього у володіння.

215. Проте, суд не може погодитись із такими доводами сторони захисту.

216. Положення закону про кримінальну відповідальність визначають шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, де за лексико-граматичним способом тлумачення закону обман і зловживання довірою передбачені у ст. 190 КК як самостійні (альтернативні) способи вчинення шахрайства.

217. Обман як спосіб шахрайства полягає в повідомленні неправдивих відомостей (активний обман) або у приховуванні відомостей про обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для рішення про передачу майна або права на майно, за наявності обов`язку їх повідомити (пасивний обман).

218. До адресатів обману при вчиненні шахрайства належать не лише власники, а й інші особи, уповноважені власником або законом (у широкому його розумінні) на вчинення дій стосовно майна. Не виключається шахрайство в разі заволодіння чужим майном шляхом обману особи, яка фактично володіє ним без належних правових підстав, зокрема і такої, яка протиправно заволоділа ним.

219. Вказівка у ст.190 КК України на вчинення дій стосовно чужого майна свідчить про те, що відповідальність за шахрайство пов`язана із встановленням усвідомлення винним факту заволодіння майном, яке належить іншій особі (чужим для нього), за відсутності законних підстав для того. При цьому усвідомлення винуватим, кому саме належить чуже для нього майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, увівши в оману власника або іншу особу, не є обов`язковим для встановлення ознак шахрайства.

220. Функціонально обман при вчиненні шахрайства не завжди спрямований на виникнення у потерпілого уявлення про вигідність чи обов`язковість передачі майна (наприклад, це стосується випадків передачі майна в тимчасове безоплатне користування, заволодіння чужим майном під виглядом збирання благодійної допомоги (військовим, пораненим, біженцям, хворим і т.п.), добровільних внесків, пожертвувань тощо).

221. Повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей є особливими видами інформаційного впливу на психіку особи з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює, який призводить до того, що особа перекручено сприймає дійсність, а отже, здійснює процес мислення на ґрунті омани, що й обумовлює ззовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє майном, на передачу майна чи права на нього винному, а отже і наступне фактичне протиправне заволодіння тим чужим майном або набуття права на таке.

222. Заволодінням установлюється панування над річчю, що і є результатом застосованого обману потерпілого, якого в такий спосіб ззовні добровільно спонукають передати винуватому майно чи право на майно, фактичним наслідком чого є заподіяння матеріальної шкоди.

223. На відміну від викрадення чужого майна (таємного за ст. 185 КК України чи відкритого за ст. 186 цього Кодексу), де протиправне заволодіння чужим майном є початковим етапом реалізації умислу винної особи, що передує його вилученню з володіння потерпілого, законодавець пов`язує ознаки шахрайства саме із заволодінням чужим майном або набуттям права на нього, а тому кваліфікація діяння за ст. 190 КК України не пов`язана із встановленням реальної первинної можливості розпорядитися майном (правом на майно) на власний розсуд, що є обов`язковим для викрадення, оскільки віддзеркалює момент юридичного завершення етапу протиправного вилучення чужого майна.

224. Отже, шахрайство, вчинене шляхом обману, є закінченим кримінальним правопорушенням з моменту протиправного заволодіння чужим майном або придбання права на чуже майно.

225. Наведене вище викладене у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі від 17 жовтня 2022 року у справі № 686/13801/16-к.

226. Про це ж саме йдеться у постанові ІНФОРМАЦІЯ_31 від 14 вересня 2022 року у справі № 419/703/16-к, в якій вказано, що вказівка в ст. 190 КК України на вчинення шахрайства стосовно чужого майна, виходячи з органічного зв`язку між його об`єктивними ознаками, психічне ставлення до яких необхідно встановити за змістом цієї кримінально-правової норми, свідчить про те, що кримінальна відповідальність за шахрайство пов`язана, як правило, не з встановленням ознак конкретної особи, власності якої заподіяно шкоду, а з встановленням усвідомлення винним факту заволодіння майном, яке належить іншій особі (чужим для нього), з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав для того і збільшення внаслідок цього власних майнових фондів (чи третьої особи).

227. Отже, заволодіння може здійснюватися як на користь самого винного, так і на користь третіх осіб, за відсутності законних підстав для такого набуття майна.

228. Тому відсутність формального переходу права власності на спірну квартиру безпосередньо до ОСОБА_6 сама по собі не виключає його участі у заволодінні нею шляхом обману, оскільки судом встановлено, що відповідні дії ОСОБА_16 та ОСОБА_15 здійснювалися за організації та координації ОСОБА_6 .

229. Інакше, за логікою сторони захисту, будь-хто міг б уникнути кримінальної відповідальності за шахрайство, оформлюючи незаконно отримане ним майно на так би мовити підставних осіб, що є загальновідомими обставинами.

230. Суд також критично оцінює доводи сторони захисту про те, що жоден із правочинів щодо відчуження квартири АДРЕСА_3 не визнані судом недійсним у порядку цивільного судочинства, а відтак відсутні підстави для кваліфікації дій ОСОБА_6 як шахрайства.

231. Так, кримінально-правова оцінка дій обвинуваченого здійснюється судом у межах кримінального провадження на підставі досліджених доказів та встановлених обставин, а тому не ставиться у залежність від наявності чи відсутності рішення суду у порядку цивільного провадження про визнання відповідних правочинів недійсними.

232. При цьому наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб`єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як злочинного шахрайства, передбаченого ст. 190 КК (постанова ІНФОРМАЦІЯ_32 від 24 листопада 2016 року у справі № 5-250кс16).

233. Таким чином, відсутність судових рішень про визнання відповідних договорів недійсними не виключає можливості встановлення судом у кримінальному провадженні факту протиправного заволодіння майном, якщо такий факт підтверджується дослідженими доказами, що і було встановлено судом під час розгляду цього кримінального провадження.

234. Також суд відкидає доводи сторони захисту про те, що квартира мала статус відумерлої спадщини, а тому права потерпілої ОСОБА_11 не могли бути порушені у цьому кримінальному провадженні.

235. Як встановлено судом, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 не володів інформацією про наявність у ОСОБА_14 рідної доньки, а відтак, усвідомлюючи відсутність відомих йому спадкоємців, сприймав зазначене майно як таке, що може набути статусу відумерлої спадщини. Саме за таких умов у нього виник умисел на заволодіння вказаною квартирою. Але разом із тим, у подальшому вже під час досудового розслідування були встановлені контактні дані спадкоємиці першої черги ОСОБА_11 , яка у встановленому законом порядку визнана потерпілою у цьому кримінальному провадженні та саме їй як спадкоємцю завдано майнову шкоду.

236. Таким чином, вказані посилання сторони захисту ґрунтуються на неправильному розумінні фактичних обставин цього кримінального провадження та не спростовують наявності складу інкримінованого кримінального правопорушення у діях ОСОБА_6

5.3 Щодо доводів сторони захисту про порушення підслідності вказаного кримінального провадження

237. Сторона захисту також ставила питання про недопустимість частини доказів у кримінальному провадженні з підстав порушення правил підслідності.

238. Так, захист наполягав, що укладення договору купівлі-продажу квартири за участю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , робоче місце якого розташоване на території Дарницького району міста Києва, тому досудове розслідування мало здійснюватися слідчими Дарницького УП ГУНП у місті Києві. Натомість фактично розслідування проводилось слідчими Шевченківського УП ГУНП у місті Києві, які, як вважав захист, із самого початку слідства були обізнані про територіальну підслідність кримінального правопорушення, однак не звернулися до прокурора для її визначення у порядку, передбаченому ст. 218 КПК України, та продовжили здійснювати досудове розслідування.

239. Через це захист вважав, що всі докази, зібрані у такому кримінальному провадженні, отримані неналежним органом досудового розслідування, а відтак є недопустимими.

240. Оцінюючи наведені доводи сторони захисту, суд дійшов до протилежного висновку з огляду на наступне.

241. Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

242. Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

243. У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.

244. Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

245. Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

246. Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.

247. Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

248. Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частини 1, 2 ст. 214 КПК України).

249. Слід зауважити, що КПК України не передбачає вимоги дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Стаття 214 КПК України не містить вимоги про дотримання при внесенні відомостей до ЄРДР правил підслідності і вказівки на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне органу.

250. Суд встановив, що у цьому кримінальному провадженні підставою для внесення відомостей до ЄРДР став рапорт від 13 липня 2020 року, у якому йшлося про можливі протиправні дії щодо об`єктів нерухомості, розташованих на території Шевченківського району міста Києва.

251. Відтак, на початковому етапі досудового розслідування правоохоронними органами перевірялися обставини заволодіння нерухомим майном саме на території Шевченківського району, що і зумовило здійснення розслідування відповідним органом досудового розслідування, тобто Шевченківським УП ГУНП у м. Києві.

252. У подальшому під час досудового розслідування було встановлено обставини, пов`язані із квартирою АДРЕСА_3 , яка розташована на території Шевченківського району міста Києва, що узгоджується із первинною інформацією, викладеною у рапорті та внесеною до ЄРДР.

253. Посилання сторони захисту на те, що слідчим органам нібито було достеменно відомо про посвідчення одного з правочинів приватним нотаріусом ОСОБА_17 , який здійснює нотаріальну діяльність на території Дарницького району міста Києва, суд вважає необґрунтованими.

254. Як встановлено під час судового розгляду, правочини щодо спірної квартири посвідчувалися різними нотаріусами та на території різних адміністративних районів міста Києва, зокрема останній за часом договір купівлі-продажу від 17 липня 2020 року був посвідчений нотаріусом на території Печерського району міста Києва.

255. Отже, на первинному етапі досудового розслідування без встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення не існувало підстав для однозначного визначення територіальної підслідності.

256. Разом з тим, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 02 листопада 2022 року після встановлення обставин кримінального правопорушення та причетних до нього осіб прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва зрештою було визначено підслідність за Дарницьким управлінням поліції ГУНП у місті Києві.

257. У подальшому, 05 січня 2023 року, заступником керівника ІНФОРМАЦІЯ_33 було прийнято постанову про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, а саме Шевченківському управлінню поліції ГУНП у місті Києві, у зв`язку з неефективністю здійснення розслідування раніше визначеним органом.

258. Суд бере до уваги, що згідно з ч. 5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

259. Отже, у ч. 5 ст. 36 КПК України виписано наступну систему елементів процедури: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні постанові; г) вмотивованість такої постанови.

260. Для доручення здійснення досудового розслідування іншому органу на будь-якому етапі досудового розслідування необхідно мати підстави, а саме констатацію неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК України. В іншому випадку матиме місце порушення належної правової процедури реалізації повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України.

261. Постанова прокурора про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яка здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів з точки зору допустимості (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду 24 травня 2021 року у справа № 640/5023/19).

262. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у цьому випадку рішення про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу було прийнято належним суб`єктом, а саме заступником керівника ІНФОРМАЦІЯ_33 , який відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України наділений повноваженнями приймати такі процесуальні рішення.

263. При цьому підставою для прийняття зазначеної постанови стала очевидна неефективність досудового розслідування, яке здійснювалося Дарницьким управлінням поліції ГУНП у місті Києві.

264. Як встановлено судом, після визначення підслідності за вказаним органом досудового розслідування та встановлення основних обставин кримінального правопорушення протягом понад двох місяців жодної слідчої (розшукової) чи іншої процесуальної дії фактично проведено не було, за винятком формального визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні.

265. Таким чином, висновок прокурора про неефективність здійснення досудового розслідування відповідним органом досудового розслідування є обґрунтованим, очевидним та відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а тому прийняте рішення про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування відповідає вимогам ч. 5 ст. 36 КПК України.

266. Суд також відзначає, що загалом інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у статті 2 КПК України. Водночас забезпечення ефективного розслідування і, як складова цієї діяльності, визначення органу розслідування є по суті управлінською діяльністю прокурора, у якого можуть бути різні підстави для передачі справи тому чи іншому органу. Це можуть бути відомості про особисту зацікавленість посадових осіб «правильного» органу розслідування в результатах справи, і їхня функціональна залежність від сторін у справі, відсутність достатнього досвіду, ресурсів та інформації в того органу, який має проводити розслідування за визначеною законом підслідністю тощо (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 725/1375/19).

267. Так, за правилами ч. 1 ст. 216 КПК України слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

268. Отже, кримінальні правопорушенні, у яких ОСОБА_6 висунуте звинувачення підслідні саме слідчим органам Національної поліції.

269. У своїх запереченнях сторона захисту не вказала яким чином на допустимість зібраних у цьому кримінальному провадженні доказів впливав факт розслідування кримінального правопорушення слідчим Шевченківського, а не Дарницького УП ГУНП у м. Києві з огляду на те, що КПК України встановлює однакові правила збирання доказів для усіх органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування.

270. Суд не вбачає порушень правил підслідності за обставин, коли досудове розслідування здійснюється іншим районним УП ГУНП у м. Києві, однак в межах компетенції одного органу досудового розслідування.

271. Аналогічних висновків дійшов і Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 12 серпня 2025 року у справі № 941/1790/20.

VI. Висновки суду за результатами оцінки доказів та кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого із урахуванням чинності закону про кримінальну відповідальність

6.1 Щодо доведеності вини ОСОБА_6 .

272. Суд у цьому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 оцінював надані докази безпосередньо, а саме провівши під час судового розгляду допит потерпілої, свідків сторони обвинувачення та захисту, заслухав версію подій обвинуваченого, досліджував письмові матеріали провадження, висновки експертиз тощо.

273. Судом була надана можливість сторонам кримінального провадження всебічно брати участь у допиті вказаних осіб та надавати заперечення щодо зібраних органом досудового розслідування доказів.

274. Відповідно до ст. 94 КПК України достатніми є докази, які в сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування в конкретному провадженні за положеннями ст. 91 цього Кодексу.

275. Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин, за яких відбулось вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.

276. Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів (письмових матеріалів, показань потерпілих, свідків та пояснень обвинуваченого) - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

6.2 Щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України

277. Суд зазначає, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення шахрайства 08 травня 2020 року у формі обману, вчиненого в особливо великих розмірах.

278. Питання щодо наявності у діях обвинуваченого обману як способу вчинення шахрайства суд вже надав йому вичерпну оцінку у попередньому розділі вироку (див. п. 5.2).

279. Наразі суд вважає за необхідне оцінити наявність кваліфікуючої ознаки - особливо великого розміру.

280. Так, у диспозиції ст. 190 КК України визначено, що шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою. Водночас ч. 4 цієї статті передбачає відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах.

281. Відповідно до примітки до ст. 185 КК України, яка поширюється на статті 185-187 та 189-191, 194 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим в особливо великих розмірах, якщо воно вчинене на суму, яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент його вчинення.

282. При цьому для цілей кваліфікації кримінальних правопорушень неоподатковуваний мінімум доходів громадян визначається на рівні податкової соціальної пільги, що передбачено положеннями підпункту 169.1.1 пункту 169.1 ст. 169 ПК України. Згідно з вказаною нормою податкова соціальна пільга становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня відповідного року.

283. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня до 30 червня 2020 року становив 2 102 грн.

284. Отже, податкова соціальна пільга у 2020 році становила 1 051 грн, а особливо великим розміром у розумінні кримінального закону є сума, що у 600 і більше разів перевищує зазначений показник, тобто 630 600 грн.

285. Відповідно до дослідженого висновку експерта ІНФОРМАЦІЯ_15 № СЕ-19/111-21/54833-ОБ від 19.04.2022, ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 54,9 кв.м, станом на 08 травня 2020 року становила 113 437,13 доларів США, що за курсом Національного банку України на той час складало 3 042 214,00 грн (без ПДВ).

286. Таким чином, вартість майна, яким заволодів ОСОБА_6 , перевищує встановлений кримінальним законом поріг особливо великого розміру.

287. Отже, кваліфікація дій ОСОБА_6 як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого в особливо великих розмірах, є правильною, а його дії обґрунтовано кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України.

6.3 Щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України

288. Частиною ч. 4 ст. 358 КК України передбачено кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа. При цьому ОСОБА_6 інкримінується сприяння використанню такого документа, тобто вчинення цього кримінального правопорушення у формі пособництва.

289. Як уже зазначалося судом вище, під час укладення первинного правочину щодо квартири було використано підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_14 , до якого було вклеєно фотокартку іншої, невстановленої слідством особи, що дозволило створити видимість участі справжнього власника квартири у вчиненні відповідних юридичних дій.

290. Суд при цьому враховує, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за використання підробленого документа не є обов`язковим встановлення того, хто саме виготовив такий документ, яким способом це було зроблено та чи притягувалася така особа до кримінальної відповідальності. Вирішальним є встановлення того факту, що особа, яка використовує документ, усвідомлювала його підроблений характер.

291. Зазначений правовий підхід викладений у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 квітня 2024 року у справі № 161/9346/19, де зазначено, що для кваліфікації дій за використання підробленого документа достатньо встановити, що особа знала про його несправжність.

292. У цьому кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи підроблений характер документа, сприяв його використанню під час укладення правочину, у тому числі шляхом організації відповідних дій та забезпечення можливості використання такого документа для оформлення переходу права власності на квартиру.

293. Таким чином, ОСОБА_6 своїми діями сприяв використанню завідомо підробленого документа, що полягало у забезпеченні реалізації схеми незаконного відчуження квартири із використанням документа з підробленою фотокарткою невстановленої особи.

294. Отож, кваліфікація дій ОСОБА_6 як пособництва у використанні завідомо підробленого документа є правильною, а його дії обґрунтовано кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України.

295. Таким чином, на підставі повного та безпосереднього дослідження зібраних у провадженні доказів суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України.

6.4 Щодо закону про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню

296. При цьому суд враховує, що згідно ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

297. Відповідно до ч. 4 ст. 5 КК України якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

298. Таким чином, суд під час зазначення кваліфікації діянь ОСОБА_6 зважатиме на наведені положення та застосовуватиме ту редакцію закону про кримінальну відповідальність, яка була чинною на момент вчинення протиправних дій, за винятком того випадку, коли наступна редакція закону про кримінальну відповідальність пом`якшуватиме відповідальність обвинуваченого або іншим чином поліпшуватиме його становище.

299. За обставин цього провадження є дійсним факт, що статті КК України, за якими обвинувачений ОСОБА_6 визнається винуватим зазнавали змін.

300. Так, розмірковуючи над правильністю кваліфікації дій обвинуваченого суд зазначає, що оскільки протиправні дії ОСОБА_6 були вчиненні 08 травня 2020 року, то з того часу редакція ст.190 КК України зазнавала неодноразових змін.

301. Зауважуючи на чинну редакцію ст. 190 КК України, суд зазначає, що відповідно до Закону № 3233-IX від 13.07.2023 відбулась зміна редакції ст. 190, шахрайство, вчинене особливо великих розмірах, віднесено до ч. 5 ст. 190 КК України, але санкція за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах залишилась не змінною, що не свідчить про декриміналізацію чи навпаки криміналізацію окремих дій.

302. Тому зазначений закон застосуванню не підлягає, а дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 190 КК України в редакції, яка діяла у травні 2020 року, тобто Закон від 22.11.2018 № 2617-VIII.

303. У свою чергу відповідно до чинної на травень 2020 року редакції ч. 4 ст. 358 КК України (запровадженої Законом України № 1666-VIII від 06.10.2016 чинній на час вчинення кримінального правопорушення) використання завідомо підробленого документа карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

304. При цьому санкція ч. 4 ст. 358 КК України зазнала змін Законом України від 23.08.2023 № 3342-ІХ в бік пом`якшення покарання, адже внесені зміни до закону про кримінальну відповідальність призвели до виключення покарання у виді арешту за санкцією ч. 4 ст. 358 КК України, що діяла на момент вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

305. Відтак, відповідно до вимог ст. 5 КК України підлягають застосуванню ч. 4 ст. 358 КК України в редакції Закону України від 23.08.2023 № 3342-ІХ.

306. З урахуванням викладеного, суд переходить до вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6

VII. Призначення покарання

307. Положення КК України встановлюють, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

308. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.ст. 50, 65 КК України).

309. Варто вказати, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

310. Однак, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню та передбачає, що покарання має бути домірним вчиненому.

311. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про його особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

312. Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінального проступку (ч. 4 ст. 358) та особливого тяжкого злочину (ч. 4 ст. 190 КК України), конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (заперечив вину), особу обвинуваченого, а саме: зрілого віку, працевлаштований, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей 2013 та 2016 років, раніше не судимого, має постійне місце проживання.

313. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, не встановлено.

314. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, а також дані про особу обвинуваченого.

315. Так, суд бере до уваги, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 відбулося незаконне заволодіння чужим нерухомим майном - квартирою, що було вчинене шляхом використання підроблених документів, із залученням значної кількості осіб, у тому числі нотаріуса, та спричинило майнову шкоду потерпілій.

316. При цьому обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав, щирого каяття не виявив, шкоди потерпілій не відшкодував, тому суд не знаходить правових підстав для застосування положень статті 69 КК України (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом).

317. Призначаючи покарання за ч. 4 ст. 190 КК України суд враховує, що санкцією цієї статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

318. З урахуванням особи обвинуваченого, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин його вчинення, а також принципів справедливості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років без конфіскації майна є достатнім для досягнення мети покарання, визначеної законом про кримінальну відповідальність.

319. Водночас, враховуючи, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, молодого віку, з вищою освітою, має на утриманні двох малолітніх дітей, працевлаштований та має стійкі соціальні зв`язки, суд дійшов висновку про можливість на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк у максимальному розмірі, передбаченому законом. Застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з урахуванням наведених вище обставин, які дають можливість дійти висновку, що обвинувачений не є небезпечним для суспільства та потребує певного прощення держави без ізоляції від суспільства.

320. За ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі строком на один рік.

321. Водночас, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

322. Так, суд встановив, що ОСОБА_6 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 України не пізніше 08 травня 2020 року, що віднесений до кримінальних проступків згідно зі ст. 12 КК України за яке передбачено покарання у виді обмеження волі, а тому строк давності відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України становить три роки.

323. Трирічний строк із дня вчинення інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення (08.05.2020) сплив 07.05.2023.

324. Враховуючи викладене, суд встановив, що строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення сплив через два місяці після направлення обвинувального акта до суду, а якщо точніше, то на стадії дослідження письмових доказів та відповідно і до моменту постановлення цього вироку.

325. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди обвинуваченого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови ККС ВС від 10.06.2021 у справі № 640/11750/17, від 25.02.2021 у справі № 192/3301/16-к).

326. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 1, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суд має обов`язок роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

327. Сторона захисту відмовились від заявлення клопотань про закриття кримінального провадження в частині висунутого їм обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК України з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

328. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

329. Позаяк обвинувачений заперечував щодо закриття справи через закінчення строків давності, суд має звільнити його від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, яка є спеціальною нормою та застосовується саме у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

330. З`ясувавши, що на момент судового розгляду минув строк, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України, а обвинувачений не дав свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, суд дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання за цей кримінальний проступок на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, ч. 2 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

VII. Цивільний позов

331. У цьому кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_11 звернулась з позовом до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

332. Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

333. За вимогами ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом та із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

334. Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

335. Враховуючи, що суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 , то суд переходить до розгляду питання щодо вказаного цивільного позову.

7.1 Узагальнені вимоги цивільного позову та позиція обвинуваченого

336. У позовній заяві потерпіла ОСОБА_11 зазначає, що після смерті її батька ОСОБА_14 , який був єдиним власником квартири АДРЕСА_3 , обвинувачений ОСОБА_6 організував незаконне переоформлення права власності на зазначену квартиру, внаслідок чого вона була позбавлена можливості набути спадкове майно.

337. Потерпіла просить суд стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 3 042 214 грн, що відповідає ринковій вартості зазначеної квартири.

338. Крім того, просила стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, обґрунтовуючи це тим, що внаслідок втрати спадкового майна та тривалого кримінального провадження вона зазнала значних душевних переживань, погіршення емоційного стану та необхідності витрачати значні зусилля для захисту своїх прав.

339.Також потерпіла просила суд стягнути з обвинуваченого витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з участю її представника у цьому кримінальному провадженні.

340. Обвинувачений ОСОБА_6 під час судового розгляду заперечив вимоги цивільного позову у повному обсязі, наголошуючи на своїй невинуватості у інкримінованих йому діяннях.

7.2 Щодо відшкодування матеріальної шкоди

341. Вимогами ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

342. У кримінальному провадженні під матеріальними збитками треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 420/1667/18).

343. Відповідно до дослідженого у судовому засіданні свідоцтва про народження потерпілої ОСОБА_11 , її рідним батьком зазначено ОСОБА_14 .

344. Суд враховує, що в основі спадкування за законом лежить принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

345.Кожна черга спадкоємців становить визначене законом коло осіб, сформоване з урахуванням ступеня їхньої близькості до спадкодавця, що ґрунтується на припущенні, що спадкодавець передав би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї чи іншим родичам відповідного ступеня споріднення.

346. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

347. Отже, потерпіла ОСОБА_11 як рідна донька ОСОБА_14 належить до першої черги спадкоємців за законом, а відтак саме вона мала право на спадкування належного спадкодавцеві майна, зокрема квартири АДРЕСА_3 .

348. Водночас суд звертає увагу, що у висунутому обвинуваченні зазначено, що квартира АДРЕСА_3 у зв`язку з відсутністю спадкоємців мала стати відумерлою спадщиною. Разом із тим, такі твердження містять неточність, оскільки станом на 08 травня 2020 року, тобто на момент вчинення першого правочину щодо вказаної квартири, з моменту смерті ОСОБА_14 ще не минув один рік, у зв`язку з чим спадщина відповідно до вимог цивільного законодавства не могла бути визнана відумерлою.

349. При цьому суд враховує, що окремі питання, пов`язані з оформленням спадкових прав на зазначене майно, на сьогоднішній день є предметом розгляду в порядку цивільного судочинства у ІНФОРМАЦІЯ_34 .

350. Разом із тим, зазначені обставини не спростовують факту завдання потерпілій майнової шкоди внаслідок протиправних дій обвинуваченого.

351. Так, дослідженим у судовому засіданні висновком експерта встановлено ринкову вартість квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 54,9 кв. м. у сумі 113 437,13 доларів США, що за курсом Національного банку України на той час складало 3 042 214,00 грн (без ПДВ).

352. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме на вказану суму потерпілій було завдано матеріальної шкоди, у зв`язку з чим цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 підлягає задоволенню, а з обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає стягненню на користь потерпілої 3 042 214,00 грн у рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.

7.3 Щодо відшкодування моральної шкоди

353. За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

354. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

355. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

356. Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

357. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не має приводити до її безпідставного збагачення (постанова ІНФОРМАЦІЯ_35 від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).

358. Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого, що за наслідками протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_11 безумовно було завдано моральної шкоди.

359. Так, квартира АДРЕСА_3 , яка після смерті ОСОБА_14 мала перейти до потерпілої як до спадкоємця першої черги за законом, була шляхом обману відчужена обвинуваченим шляхом використання підроблених документів.

360. Внаслідок зазначених протиправних дій потерпіла була змушена тривалий час відстоювати свої порушені права у судовому порядку, що спричинило для неї значні моральні переживання, пов`язані як із втратою майна, яке повинно було перейти їй у спадщину, так і з необхідністю брати участь у численних судових провадженнях.

361. Наразі питання щодо вказаної квартири є предметом розгляду не лише у цьому кримінальному провадженні, а й у ряді цивільних справ.

362. Суд враховує характер та тривалість моральних переживань потерпілої, обставини вчинення кримінального правопорушення, а також принципи розумності та справедливості.

363. Таким чином, заявлені потерпілою вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн є обґрунтованими та співмірними із завданими їй моральними стражданнями, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

7.4 Щодо витрат на професійну правничу допомогу

364. Кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на таку допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).

365. Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений з адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

366. Відтак, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

367. Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в постанові ІНФОРМАЦІЯ_35 від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі ІНФОРМАЦІЯ_36 від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

368. Такі самі критерії, як зазначено Верховним Судом, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист людських прав і засадничих свобод. Відповідно до практики ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, у випадку, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

369. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

370. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження надання потерпілій, себто цивільному позивачу ОСОБА_11 правничої допомоги відбувалося адвокатом ОСОБА_10 на підставі договору про надання правової допомоги.

371. Впродовж судового провадження вона здійснювала представництво її інтересів.

372. Суд встановив, що адвокат ОСОБА_10 , як представник потерпілого та цивільного позивача, підготувала позовну заяву, яка була подана до суду про відшкодування шкоди.

373. Також потерпіла була представлена адвокатом і під час всіх судових засідань у цьому кримінальному провадженні.

374. Як вже зазначав суд, потерпіла на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подала розрахунок вартості витрат на правову допомогу, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг становить 5 000 грн.

375. З огляду на обсяг виконаної роботи, процесуальну активність адвоката, кількість проведених судових засідань і фактичний час, витрачений нею, суд вважає заявлену суму 5 000 грн обґрунтованою, співмірною та такою, що підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

VIII. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

376. Під час досудового розслідування 30 січня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, що завершив свою дію 19 березня 2023 року. Під час судового розгляду запобіжний захід не обирався.

377. Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.

378. Вирішуючи питання щодо долі речових доказів, суд виходить із того, що надані 26.06.2021 ОСОБА_16 блокнот коричневого кольору зі зразками його підпису та почерку; проект договору оренди зі зразками його підпису та почерку; надані 24.05.2021 ОСОБА_15 до протоколу додаткового допиту свідка нотаріально завірену копію договору купівлі-продажу № 558 від 17.07.2020 зі зразками підпису та почерку ОСОБА_15 ; 2 квитанції АТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » зі зразками підпису та почерку ОСОБА_15 , залишити у матеріалах кримінального провадження.

379. З приводу речового доказу у виді квартири за адресою: АДРЕСА_7 , суд зазначає таке.

380. Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

381. Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, та не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а також визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

382. Норми Конституції України, положення міжнародних актів та практика Європейського суду з прав людини надали Конституційному Суду України підстави для висновку, що спеціальна конфіскація, визначена в статях 96-1, 96-2 КК України, є можливим для правозастосування кримінально-правовим заходом. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022 приписи статей 96-1, 96-2 КК України узгоджуються із нормами Конституції України та Конвенції.

383. Підстави застосовування спеціальної конфіскації визначаються законом України про кримінальну відповідальність, отже, положення кримінального процесуального закону застосовуються в тій частині, що їм не суперечить.

384. Спеціальна конфіскація є заходом кримінально-правового характеру, який полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у визначених законом випадках.

385. Порядок її застосування спеціальної конфіскації унормовано положеннями частин 9-12 ст. 100 КПК України.

386. Так, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК України.

387. Суд повертається до третього правочину щодо вказаної квартири, який мав місце 17 липня 2020 року, відповідно до якого продавцем виступив ОСОБА_15 , а покупцем ОСОБА_19 .

388. Станом на день ухвалення вироку саме ОСОБА_19 є власницею квартири АДРЕСА_3 , на яку ухвалою слідчого судді у межах цього кримінального провадження було накладено арешт та яка визнана речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

389. Суд звертає увагу, що ОСОБА_19 безліч разів зверталася до суду з різними клопотаннями, у тому числі про повернення обвинувального акта прокурору, визнання її потерпілою, скасування арешту на вказану квартиру, а згодом була допитана у судовому засіданні як свідок сторони захисту.

390. Хоча суд враховує, що під час досудового розслідування ОСОБА_19 демонструвала протилежну поведінку, оскільки, будучи викликаною органом досудового розслідування для проведення слідчих дій, не з`являлася за викликами та фактично уникала участі у слідчих діях, виїжджаючи за межі України.

391. Суд наголошує, що відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.

392. У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення такі обставини довела.

393. Так, судом встановлено, що до укладення правочину 17 липня 2020 року щодо спірної квартири вже було укладено два договори, а саме 08 травня 2020 року та 30 червня 2020 року, відповідно до яких квартира відчужувалася за 20 000 доларів США та 10 000 доларів США відповідно.

394. Під час судового розгляду були допитані як покупець ОСОБА_19 , так і продавець ОСОБА_15 , при цьому їх показання щодо обставин укладення цього договору є взаємно суперечливими.

395. Так, ОСОБА_19 стверджувала, що перед укладенням договору квартиру їй особисто показував ОСОБА_15 , а грошові кошти у сумі 50 000 доларів, передбачені договором купівлі-продажу, вона передала останньому під розписку.

396. Натомість ОСОБА_15 під час допиту заперечив, що коли-небудь показував квартиру ОСОБА_19 , а також повідомив, що фактично жодних грошових коштів у вказаному розмірі від неї не отримував, пояснивши, що за підписання відповідних документів за 30 червня 2020 року йому було передано 600 доларів США.

397. При цьому суд бере до уваги, що як неодноразово повідомляла сама ОСОБА_19 , вона є адвокатом.

398. Суд виходить із того, що ОСОБА_19 , яка має юридичну освіту та професійну діяльність, пов`язану із застосуванням права, вочевидь повинна була проявляти підвищений рівень правової обачності при укладенні правочинів щодо нерухомого майна. Особливо це стосується випадків, коли протягом короткого проміжку часу відбувається неодноразова зміна власників одного й того ж об`єкта нерухомості, що викликає обґрунтовані сумніви щодо правомірності походження такого майна.

399. У практиці укладення правочинів щодо нерухомості такі обставини, як часта зміна власників протягом короткого часу, є очевидним сигналом для проведення додаткової перевірки походження майна, що зазвичай здійснюється шляхом витребування попередніх договорів у продавців та з`ясування підстав переходу права власності.

400. Наведені обставини демонструють, що укладений 17 липня 2020 року договір купівлі-продажу мав формальний характер, а фактичне передання грошових коштів у зазначеному розмірі ОСОБА_15 не підтверджується.

401. Так, у наданому ОСОБА_19 договорі купівлі-продажу ціна квартири зазначена у розмірі 1 306 340 грн.

402. Водночас долучена нею розписка, нібито написана ОСОБА_15 , містить відомості про отримання ним 50 000 доларів США за вказану квартиру.

403. Суд звертає увагу, що станом на 17 липня 2020 року відповідно до офіційного курсу валют зазначена у договорі сума 1 306 340 грн становила 47 900 доларів США, що не відповідає сумі, зазначеній у розписці.

404. Така невідповідність між ціною правочину, визначеною у договорі купівлі-продажу, та сумою, зазначеною у розписці, викликає обґрунтовані сумніви щодо реальності здійснення відповідних розрахунків між сторонами. При цьому, що такі розрахунки категорично заперечила одна із сторін цієї угоди.

405. Виявлені суперечності додатково вказують про формальний характер укладеного правочину.

406. Отже, вказана квартира підлягає спеціальній конфіскації, оскільки вона є майном, одержаним внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а її теперішній власник ОСОБА_19 знала про незаконне походження цього майна.

407. Застосування у цьому випадку спеціальної конфіскації повною мірою відповідає як приписам кримінального закону, так і його правовій меті, адже спрямоване на недопущення легалізації майна, набутого злочинним шляхом.

408. Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, квартира АДРЕСА_3 підлягає спеціальній конфіскації.

409. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції Закону України від 23.08.2023 № 3342-ІХ), та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII), та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки.

На підставі пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 виконання наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Під час досудового розслідування 30 січня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, що завершив свою дію 19 березня 2023 року. Під час судового розгляду запобіжний захід не обирався.

2. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_11 на відшкодування завданих злочином матеріальних збитків у розмірі 3 042 214 грн (три мільйона сорок дві тисячі двісті чотирнадцять гривень), моральної шкоди у розмірі 50 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень), витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн (п?ять тисяч гривень).

Загалом на суму 3 097 214 грн (три мільйона дев`яносто сім тисяч двісті чотирнадцять гривень).

3. Після набрання вироком законної сили стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальні витрати, здійснені у цьому кримінальному провадженні, за проведення:

- судової оціночно-будівельної експертизи № CE-19/111-21/54833-ОБ від 19 квітня 2022 року на загальну суму 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п?ять) гривень 92 копійки;

- судової почеркознавчої експертизи № CE-19/111-22/17830-ПЧ від 08 червня 2022 року на загальну суму 4 118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) гривень 88 копійок;

- судової почеркознавчої експертизи № CE-19/111-22/44436-ПЧ від 21 листопада 2022 року на загальну суму 3 020 (три тисяча двадцять) гривень 48 копійок.

Загалом на суму 9 885 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят п?ять) гривень 28 копійок.

4. Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме: надані 26.06.2021 ОСОБА_16 блокнот коричневого кольору зі зразками його підпису та почерку; проект договору оренди зі зразками його підпису та почерку; надані 24.05.2021 ОСОБА_15 до протоколу додаткового допиту свідка нотаріально завірену копію договору купівлі-продажу № 558 від 17.07.2020 зі зразками підпису та почерку ОСОБА_15 ; 2 квитанції АТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » зі зразками підпису та почерку ОСОБА_15 , залишити у матеріалах кримінального провадження.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України конфіскувати в дохід держави квартиру за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 49,26 квадратні метри (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 692036780000), скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року.

5. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

6. Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_43