Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №756/3521/26 — Оболонський районний суд міста Києва

25.03.2026 Справа № 756/3521/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/3521/26

3/756/1453/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 ), за ст. 124 КУпАП,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

22.02.2026 о 12:15 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки HYUNDAI SANTA FE (д.н.з. НОМЕР_1 ) по дорозі Великій кільцевій у місті Києві, була неуважна за кермом, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом марки VOLKSWAGEN JETTA (д.н.з. НОМЕР_2 ), що рухався попереду, чим порушила вимоги підпункту «б» пункту 2.3. та пункту 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою винуватість не визнала, зазначила, що належним чином дотримувалась безпечної дистанції та безпечної швидкості руху, зіткнення з транспортним засобом, який рухався попереду відбулось внаслідок поганої оглядовості в напрямку рух через незадовільні умови дорожнього покриття та різкого гальмування автомобіля, що рухався попереду. Вважала безпідставним інкримінування їй недотримання підпункту «б» пункту 2.3. та пункту 13.1. Правил дорожнього руху.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 251 цього Кодексу передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №598177, у схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, а також у письмових поясненнях її учасників.

Доводи ОСОБА_2 про те, що патрульним поліцейським неправильно складено схему місця ДТП, яку додано до протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає безпідставними, оскільки за результатами складання цього документа поліцейський та учасники ДТП поставили свої підписи про ознайомлення з ним. Жодних заперечень про неправильність складання схеми місця ДТП учасники зіткнення не висловлювали, про що свідчать зміст як схеми місця ДТП так і зміст письмових пояснень від 22.02.2026 водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так само суд критично оцінює доводи ОСОБА_2 про те, що вона належним чином дотримувалась безпечної дистанції та швидкісного режиму (20 метрів та 40 км/год відповідно), тому поліцейським безпідставно інкриміновано їй порушення пункту 13.1. Правил дорожнього руху.

Правилами дорожнього руху не встановлено інтервалу руху між транспортними засобами. Водночас, відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху безпечна дистанція - це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру. Водії повинні інтуїтивно визначати безпечну дистанцію, залежно від дорожніх умов.

Водночас, пояснення ОСОБА_2 про те, що оглядовість на вказаній ділянці дороги була утруднена через незадовільні умови дорожнього покриття та про те, що остання вживала дії щодо зупинки транспортного засобу, проте такі її дії були «трохи недостатніми», враховуючи наслідки, що настали у вигляді допущення зіткнення з транспортним засобом, що зупинився попереду, навпаки свідчать про правильність визначення працівниками поліції пунктів Правил дорожнього руху, недотримання яких водієм ОСОБА_2 призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Пункт 1.3. Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Таким чином, ОСОБА_2 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2.3. Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 13.1. Правил дорожнього руху передбачає, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Виходячи зі змісту вищезазначених положень Правил дорожнього руху України, саме на водієві лежить обов`язок щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, який під час керування транспортним засобом повинен враховувати дорожню обстановку, в тому числі пору року, атмосферні явища, стан поверхні проїзної частини і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, як в даному випадку, в умовах незадовільних умов дорожнього покриття.

Твердження ОСОБА_2 про те, що її письмові пояснення від 22.02.2026 після події дорожньо-транспортної пригоди були написані нею під дією сильного душевного хвилювання, тому не містять значення нею про обставини неналежних дорожніх умов, про які вона повідомила суду, суд не приймає до уваги з огляду на відсутність доказів та вважає такі твердження ОСОБА_2 такими, що обрані водієм як спосіб захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною винуватість та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, як «порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів» та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення відповідно до санкції вказаної норми.

Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.

Керуючись статтями 401, 124, 221, 276-280, 283-287, 289 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Суддя А.В. Касьян