Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №755/18446/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18446/25

Провадження №: 2/755/4165/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді: Хромової О.О.,

при секретарі: Церні В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» про повернення стягнутого на підставі виконавчого документу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», в якому просить стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 23 639,20 грн, 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі

205,05 грн, інфляційні збитки у розмірі 93,90 грн та судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 березня 2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис № 18015 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошових коштів в розмірі 23 639,20 грн. На підставі вказаного виконавчого напису 30 серпня 2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидору Л.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошових коштів в розмірі 23 639,20 грн. Однак, рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року року по справі № 203/966/25 виконавчий напис від 12 березня 2021 року № 18015, вчинений Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., визнано таким, що не підлягає примусовому виконанню. Рішення набрало законної сили 03 червня 2025 року. Водночас, в ході примусового виконання з доходів ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти в розмірі 23 639,20 грн. У зв`язку із чим, 22 липня 2025 року на адресу відповідача направлено досудову вимогу про повернення стягнутих грошових коштів ОСОБА_1 . Відповіді на вимогу не надано, грошові кошти не повернуто.

Правові підстави набуття відповідачем грошових коштів в сумі 23 639,20 грн, що стягнуто з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису, який у подальшому визнано судом таким, що не підлягає примусовому виконанню, відпали, тому, з огляду на положення статті 1212 ЦК України, кошти підлягають поверненню позивачу.

Обов`язок повернення коштів, отриманих за виконавчим написом нотаріуса, виник у відповідача з моменту набрання законної сили рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 02 травня

2025 року року по справі № 203/966/25, тобто, з 03 червня 2025 року. Період прострочення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів складає 106 календарних днів. З огляду на положення статті 625 ЦК України інфляційне збільшення складає 93,90 грн, 3 % річних - 205,95 грн, що підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене позов просив задовольнити та стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 23 639,20 грн, 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 205,05 грн, інфляційні збитки у розмірі 93,90 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

06 листопада 2025 року (вхід. від 07 листопада 2025 року № 67746) до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шахторіна А.С., надійшло клопотання про долучення доказів понесення судових витрат.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав. Ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 30 вересня 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа, що міститься в матеріалах справи.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Частиною другою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

27 лютого 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» правонаступником якого є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та ОСОБА_1 було укладено договір № 578534387 від 27 лютого

2019 року про надання кредиту, за умовами якого товариство зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредитні кошти, в свою чергу останній зобов`язувалася їх повернути. Вказаний договір було укладено в електронній формі без нотаріального посвідчення.

На підставі вищевказаного договору № 578534387 від 27 лютого 2019 року, Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 12 березня 2021 року вчинено виконавчий напис № 18015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 23 639,20 грн.

Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року року по справі

№ 203/966/25 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 18015, вчинений 12 березня 2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» коштів в розмірі 23 639,20 гривень.

Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року по справі

№ 203/966/25 набрало законної сили 03 червня 2025 року.

З матеріалів справи встановлено, що 24 квітня 2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорчук Л.В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 18015, вчиненого 12 березня 2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» коштів в розмірі 23 639,20 грн, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавцем встановлено, що на депозитарний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі, достатній для повного погашення заборгованості за виконавчим документом, сплати основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження. Рішення згідно з виконавчим документом фактично виконано в повному обсязі.

У листі Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорчук Л.В. від 11 червня 2025 року, вих. № 61732, у відповідь на адвокатський запит адвоката Шахторіна А.С. зазначено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису від 12 березня 2021 року № 18015, виданого Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» коштів в розмірі 23 639,20 грн.

24 квітня 2025 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Станом на 11 червня 2025 року в межах виконавчого провадження з доходів боржника стягнуто кошти на загальну суму 27 485,74 грн. Згідно розподілу, здійсненого приватним виконавцем на суму 27 002,34 грн з наданих коштів перераховано: 999,22 грн - в рахунок сплати витрат виконавчого провадження, 2 363,92 грн - в рахунок сплати основної винагороди приватного виконавця, 23 639,20 грн - в рахунок сплати заборгованості за виконавчим провадженням (та перераховано на рахунок стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»). Грошові кошти у розмірі 483,40 грн приватним виконавцем розподілені не були, дані кошти знаходяться на рахунку приватного виконавця.

Судом встановлено, що 22 липня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Шахторіним А.С., на адресу електронної пошти ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» направлено досудову вимогу, у якій запропоновано повернути безпідставно набуті грошові кошти в сумі 23 639,20 грн ОСОБА_1 на його рахунок в строк до 31 липня 2025 року.

Також досудову вимогу від 22 липня 2025 року направлено на поштову адресу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 04 серпня 2025 року. З інформації із сервісу «Трекінг» оператора поштового зв`язку за номером поштового відправлення встановлено, що вказане поштове відправлення вручено одержувачу 11 серпнпя 2025 року.

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі

№ 910/1238/17 ).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття ( збереження ) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц та від

13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті

1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 02 травня

2025 року року по справі № 203/966/25 виконавчий напис № 18015, вчинений 12 березня 2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі

23 639,20 грн, визнано таким, що не підлягає виконанню, відтак кошти, стягнуті при примусовому виконанні виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

У позовній заяві позивач вказує, що в ході примусового виконання виконавчого напису № 18015, вчиненого 12 березня 2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості, відбулося примусове стягнення грошових коштів у розмірі 23 639,20 грн.

З постанови Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. від 24 квітня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 встановлено, що рішення за виконавчим документом фактично виконано в повному обсязі.

З вказаного вбачається, що правові підстави набуття ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошових коштів у сумі 23 639,20 грн, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису № 18015, вчиненого

12 березня 2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 23 639,20 грн, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, а відтак, такі кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.

Стосовно вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року по справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц суд касаційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК і навів правовий висновок про те, що у наведеній нормі визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами», причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Отже, правова підстава, за якої ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було набуто кошти в сумі 23 639,20 грн, відпала з дати набрання законної сили рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від

02 травня 2025 року року по справі № 203/966/25, тобто з 03 червня 2025 року.

Таким чином, починаючи з 03 серпня 2023 року у позивача виникло право нарахувати 3 % річних та інфляційні втрати на суму отриманих відповідачем коштів у сумі 23 639,20 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань на суму коштів - 23 639,20 грн за період з 04 червня 2025 року по 17 вересня 2025 року.

Вказаний розрахунок є правильним, відповідачем заперечень щодо розрахунку не висловлено, власного розрахунку не надано.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» втрат від інфляції у розмірі 93,90 грн та 3 % річних у розмірі 205,95 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття

79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на проаналізовані правові норми, встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про повернення стягнутого на підставі виконавчого документу, підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

При зверненні до суду з даним позовом позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 19 вересня 2025 року № 280.

Приписами частини першої статті 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 968,96 грн.

Стосовно витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від

28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом просив відшкодувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 100,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено: ордер від 18 вересня 2025 року серії АЕ № 1425863 про надання правничої допомоги

ОСОБА_1 , виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально; договір від

10 вересня 2025 року про надання професійної правничої (правової) допомоги укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Шахторіним А.С., розписку від 10 вересня 2025 року про отримання гонорару в готівковій формі за договором від 10 вересня 2025 року в розмірі 5 000,00 грн; квитанцію від 19 вересня 2025 року № 33594 на суму 2 000,00 грн про часткову оплату гонорару ОСОБА_1 адвокату за договором від 10 вересня 2025 року; квитанцію від 08 жовтня 2025 року № 28416 на суму 4 000,00 грн про часткову оплату гонорару ОСОБА_1 адвокату за договором від 10 вересня 2025 року; квитанцію від 04 листопада 2025 року № 31264 на суму 4 000,00 грн про часткову оплату гонорару ОСОБА_1 адвокату за договором від 10 вересня 2025 року.

Також до матеріалів справи долучено Акт від 04 листопада 2025 року виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10 вересня 2025 року, у якому ОСОБА_1 та адвокат Шахторін А.С. погодили, що відповідно до умов договору про адання професійної правничої (правової) допомоги від 10 вересня 2025 року виконавцем надано замовнику таку правову (правничу) допомогу: 1) надання консультацій, роз`яснень правових питань, що стосуються предмету доручення, протягом часу дії договору; 2) підготовка та подання заяв, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, а також на сприяння їх відновленню: підготовка та подача до суду позовної заяви, підготовка та подача до суду клопотання про долучення доказів понесених судових витрат позивачем.

Зазначено, що вартість правничої допомоги становить у фіксованому розмірі 15 000,00 грн.

Надаючи оцінку переліку наданих послуг суд враховує, що у провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа № 203/966/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає примусовому виконанню, представництво інтересів позивача також здійснював адвокат Шахторін А.С. Таким чином, підготовка позовної заяви по справі № 755/18446/25 не потребувала повторного консультування клієнта, юридичного аналізу ситуації, збирання доказів та тривалої підготовки, оскільки вимоги подібні та обґрунтовані аналогічними обставинами.

Суд також враховує, що дана справа про стягнення безпідставно набутих коштів, за критеріями предмету та підстав позову, кількості учасників та предмету доказування належить до справ незначної складності, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року

№ 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, обсягу додатків до них та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 15 000,00 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 18, 82, 1212 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» про повернення стягнутого на підставі виконавчого документу, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 23 639,20 грн, 3 % річних у розмірі 205,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 93,90 грн, що разом складає 23 938,15 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот тридцять вісім гривень 15 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання:

АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42254696, адреса місцезнаходження: бульв. Верховної Ради, буд. 34, офіс 511, м. Київ, 02094.

Повне рішення суду виготовлено 27 березня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова