Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №369/14783/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14783/25

Провадження № 2/369/5662/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг (послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території) у розмірі 2 061,64 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2442,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 38316473) здійснює обслуговування та утримання будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 (далі – Відповідач 1) є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку. Внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов`язань по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг (послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території) утворилась заборгованості в розмірі 2 061,64 грн. 02.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» (далі – Позивач) було укладено Договір про надання послуг з факторингу № 02/06.25 відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» зобов`язався за плату відступити Позивачеві право грошової вимоги, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за відповідним правом грошової вимоги, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та набуває всіх прав за них. Відповідно до Реєстру боржників права вимоги до яких відступаються, сума та підстава заборгованості, який є невід`ємним Додатком № 1 до Договору про надання послуг факторингу №02/06.25 від 02.06.2025 до Позивача перейшло право вимоги за зобов`язаннями Відповідача щодо оплати житлово-комунальних послуг у сумі 2 061,64 грн. (Додаток № 1 до Договору про надання фінансових послуг факторингу №02/06.25 від 02.06.2025 додається). Таким чином, право вимоги до Відповідача, щодо стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_3 , наразі належить Позивачу. До того ж, згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово- комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Згідно зі ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на правах спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири. Таким чином, враховуючи наведене, Відповідач зобов`язаний приймати участь у витратах по управлінню багатоквартирним будинком. Тому, з врахуванням вищенаведеного, оскільки Відповідачу надавались послуги з управління будинком, підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» заборгованість по оплаті за послуги управління багатоквартирним будинком. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір: 2422,40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу: 3500,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.08.2025 року відкрите провадження у справі, судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначене проведення судового засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 року, справу № 369/14783/25 передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_2 , згідно розпорядження № 1714 від 09.12.2025 року, у зв`язку зі звільненням головуючого судді ОСОБА_3 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі поданої заяви про відставку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.12.2025 року справу прийнято до провадження судді, призначений судовий розгляд.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно позову просив провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, вказав, що з позовною заявою не погоджується в повному обсязі з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, позовна заява не містить доказів направлення будь-яких вимог Відповідачу щодо сплати заборгованості відповідно до діючого законодавства, відсутність заборгованості, яка була придбана за Договором про надання послуг факторингу №02/06.25 02.06.2025. Вказує, що в підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав детальний розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 02.06.2025р. (додаток 2). Як видно з наданого розрахунку, заборгованість за житлово-комунальні послуги виникла в період з червня 2016 року по грудень 2016 року. Таким чином, заборгованість за житлово-комунальні послуги, що виникла за червень 2016 року, повинна була сплачена в липні 2016 року, а житлово-комунальні послуги за грудень 2016 року повинні були оплачені в січні 2017 року. Виходячи із зазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС», яке надавало житлово-комунальні послуги вже в січні-лютому 2017 року могло довідатися та знало про існування боргу за червень-грудень 2016 року. Тобто, з метою погашення боргу за комунальні послуги Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС», яке надавало житлово-комунальні послуги, повинно було звернутися з позовом про стягнення боргу протягом перебігу терміну позовної давності в строк до кінця 2019 року. Таким чином, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що виникла в період з червня 2016 року по грудень 2016 року можливо лише в строк до кінця 2019 року відповідно до встановлених строків позовної давності. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» за Договором про надання послуг з факторингу №02/06.25 відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» заборгованість за житлово-комунальні послуги, строк позовної давності за якою минув. ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі. ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_3 та вона йому не належить. В підтвердження того, що зазначена квартира не належить Відповідачу саме Позивач надав інформаційну довідку №437285908 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (додаток 1), з якої видно, що ОСОБА_1 є боржником, а не власником та квартира АДРЕСА_2 . В підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав детальний розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 02.06.2025р. (додаток 2). Як видно з наданого розрахунку, заборгованість за житлово-комунальні послуги виникла в період з червня 2016 року по грудень 2016 року. Власником квартири в цей період був ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер якого НОМЕР_1 , в підтвердження чого Відповідач надає ду Договір дарування квартири від 26 грудня 2016 року (додаток 3), з якого видно, що ОСОБА_1 став власником квартири 26 грудня 2016 року, а власником квартири був ОСОБА_4 з 06 червня 2016 року (підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданої Кліщиним Д.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06.06.2016р., номер запису про право власності 14825498, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 939902532224) по 26 грудня 2016 року. В підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав детальний розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 02.06.2025р. (додаток 2). Заборгованість за житлово-комунальні послуги виникла в період з червня 2016 року по грудень 2016 року. Власником квартири в цей період був ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер якого НОМЕР_1 , в підтвердження чого Відповідач надає на розгляд суду Договір дарування квартири від 26 грудня 2016 року (додаток 3). Враховуючи викладене, ні ОСОБА_1 , ні власники квартири АДРЕСА_2 на сьогоднішній день не можуть відповідати за борги попереднього власника ОСОБА_4 , до якого і необхідно було подавати позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки борги за комунальні послуги до нового власника житла не переходять, є особистими і прив`язані до особи споживача, а не до майна та укладеним Договором дарування квартири від 26 грудня 2016 року перехід боргів за житлово-комунальні послуги не передбачений. В своїй позовній заяві, Договорі про надання послуг з факторингу №02/06,25 від 02 червня 2025, реєстрі, згідно якого купувалася заборгованість, зазначено саме ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (додаток 4), який належить ОСОБА_4 , тобто купувалася заборгованість ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яку Позивач намагається стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ). Таким чином, була придбана заборгованість ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), до якого і повинен був звертатися Позивач про стягнення цієї заборгованості. Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» ніколи не надсилало вимог щодо сплати боргу за житлово-комунальні послуги ні власнику квартири ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ні ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ). Зазначає, що згідно квитанції на оплату комунальних послуг за 2020 р, 2022, 2023 р. (додаток 5), в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» виставляло суму за оплату комунальних послуг (графа утримання будинку), в графі «борг минулих періодів» зазначалася сума всіх комунальних платежів (утримання будинку, вода, опалення тощо) за минулий місяць та попередні борги наростаючим підсумком (за наявності), в графі «сплачено» зазначалася сума оплати споживачем, в графі «нараховано» зазначалася загальна сума всіх комунальних послуг за поточний місяць. Всі рахунки, що надавалися, завжди вчасно оплачувалися та в повному обсязі. В призначенні платежу завжди вказувався конкретний період, за який сплачувалися рахунок, наприклад, за жовтень 2023 року був виставлений загальний рахунок на 877,07 грн. - в призначенні платежу сплата йшла в цій же сумі саме за жовтень 2023 року, тобто оплачувалися саме поточні платежі, на погашення будь-яких боргів гроші не направлялися, адже боргів не існувало. При розгляді наданих квитанцій на оплату комунальних послуг та квитанцій щодо їх оплати за 2020 рік, 2022 рік, 2023 рік чітко видно, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» ніколи не нараховувало та не виставляло до оплати борг в сумі 2061,64 грн. Це чітко видно і в останній квитанції за жовтень 2023 року, в якій зазначений «борг минулих періодів» в сумі 823,15 гри., який був сплачений в цій же сумі та нарахований борг за поточний місяць, який теж сплачений. З листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» перестало надавати послуги мешканням, новим надавачем послуг стало ОСББ «АВІА-КВАРТАЛ», яке і почало виставляти рахунки за надані житлово-комунальні послуги, та в квитанції за листопад 2023 року відсутня будь-яка заборгованість.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення відповідача, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 26.12.2016 року ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_3 .

Згідно Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав відповідно до договору дарування від 13.03.2023 року власником вказаної квартири є ОСОБА_5

02.06.2025 року між ТОВ «Квартал-авіа сервіс» та ТОВ «Арагон» укладено договір про надання послуг з факторингу № 02/06.25, відповідно до умов п.1.1 якого ТОВ «Арагон» зобов`язується передати грошові кошти в сумі 703985 гр. 69 коп. в розпорядження ТОВ «Квартал-авіа сервіс» за плату, а ТОВ «Квартал-авіа сервіс» зобов`язується відступити ТОВ «Арагон» своє право грошової вимоги до боржників, які вказані в додатку № 1, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

02.06.2025 року між ТОВ «Квартал-авіа сервіс» та ТОВ «Арагон» підписано реєстр прав вимог, відповідно до якого сторони на виконання вказаного вище договору факторингу затвердили (уклали) реєстр прав вимог про наступне: боржник – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); об`єкт – кв. АДРЕСА_3 ; сума заборгованості – 2061 грн; підстава виникнення заборгованості – ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Стаття 512 ЦК України визначає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Згідно положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

За змістом укладеного договору факторингу, ТОВ «Квартал-авіа сервіс» відступило ТОВ «Арагон» своє право грошової вимоги до відповідача, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом частини четвертої цієї статті, структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Під виконавцем комунальної послуги у даному законі розуміється суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як зазначило ТОВ «ФК «Арагон» у позовній заяві, обслуговування, утримання та експлуатацію будинку АДРЕСА_1 здійснює ТОВ «Квартал-авіа сервіс».

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг (послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території) утворилась заборгованість в розмірі 2061 грн. 64 коп.

До матеріалів справи було додано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що обрахунок за житлово-комунальні послуги за вказаною квартирою обраховується, починаючи з червня 2016 року.

Згідно вказаного розрахунку за період з червня 2016 року по грудень 2016 року не було проведено оплату за житлово - комунальні послуги.

З січня 2017 року відповідач проводив щомісячну оплату за житлово- комунальні послуги.

А тому предметом цього спору є заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з червня 2016 року по грудень 2016 року.

Вирішуючи цей спір, суд вказує таке.

Позивачем ТОВ «ФК «Арагон» не доведено обставин того, що відповідач ОСОБА_1 був власником вказаної квартири АДРЕСА_3 у вказаний період, а також того, що ТОВ «Квартал-авіа сервіс» здійснювало обслуговування, утримання та експлуатацію цієї квартири у вказаний період та надавало відповідачу житлово-комунальні послуги.

Натомість відповідач надав суду копію договору дарування квартири, з якого вбачається, що власником вказаної квартири він став з 26.12.2016 року, а з наданих ним квитанцій вбачається, що починаючи з цього періоду ним оплачувалися комунальні послуги.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Також судом враховується правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 905/635/18, відповідно до якої у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

За відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження факту того, що ТОВ «Квартал-авіа сервіс» є виконавцем комунальної послуги згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним між ним та відповідачем, неможливо перевірити дійсність вимоги на момент її відступлення.

У рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Обов`язок доказування і подання доказів надання послуг з управління багатоквартирним будинком покладається на позивача відповідно до правил статей 81, 83 ЦПК України (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 27 березня 2023 року у справі № 920/1343/21).

На підставі викладеного, враховуючи наведені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

У свою чергу, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивачем не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про наявність у відповідача заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог відповідача про застосування строків позовні давності суд вказує таке.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22) звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верхового Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Таким чином, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, суд не стягує з відповідача понесені позивачем судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст. 15, 638, 901 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

27.03.2026