Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №369/8959/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8959/24

Провадження № 2/369/1426/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

за участю:

представника позивача Молявко О.М.,

представника відповідача Криницької Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/8959/24 за позовною заявою приватного підприємства «АГРОТРЕЙД ГРУПП» до Головного управління держпродспоживслужби в Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, скасування реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію машини, визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року представник позивача приватного підприємства «АГРОТРЕЙД ГРУПП» – адвокат Молявко Олеся Михайлівна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Головного управління держпродспоживслужби в Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, скасування реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію машини, визнання права власності за набувальною давністю.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі Договору (найму) оренди транспортного засобу №18/08/16 від 18 серпня 2016 року, укладеного між ПП «АГРОТРЕЙД ГРУПП» (далі – Позивач) та ОСОБА_2 , позивач з 2016 року є користувачем транспортного засобу - комбайну зернозбирального з жаткою: марки JOHN DEER, модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , двигун номер НОМЕР_3 , рік випуску 2007, в комплекті з жаткою, серійний номер НОМЕР_4 , ширина – 7,6 м (далі – комбайн).

У 2022 році Позивачем встановлено, що Відповідач-2 – ОСОБА_2 на момент укладення договору не мав права власності на транспортний засіб. Завідомо усвідомлюючи даний факт він умисно ввів в оману уповноваженого представника Позивача щодо обставин, що мають істотне значення (наявність у особи права власності на майно), в результаті чого стало можливо укладення Відповідачем-2 та Позивачем договору, щодо майна на яке Відповідач-2 не мав жодних прав. З викладених вище підстав даний договір (найму) оренди транспортного засобу №18/08/16 від 18 серпня 2016 року, на думку представника позивача, підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Крім того, як зазначає представник позивача, за відсутності правовстановлюючого документу, передбаченого пп. 1 п. 4 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року № 694, у редакції, чинній на момент реєстрації комбайна, що є предметом даного спору (далі – Порядок), реєстрація Відповідачем-1 за Відповідачем-2 комбайну та видача Свідоцтва про реєстрацію машини є незаконними. На підставі цього, на думку представника позивача, дублікат Свідоцтва про реєстрацію машини №ОМ062406 від 04 вересня 2020 року на комбайн, підлягає визнанню недійсним.

Також, представник позивача зазначає, що Позивач як особа, що добросовісно заволоділа чужим майном, відкрито, безперервно володіє комбайном з 2016 року по сьогодні, керуючись ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України має право набути право власності на комбайн за набувальною власністю, оскілки справжній власник цього майна не відомий, у зв`язку з чим позивач звертається з даним позовом до суду та просить:

1. Визнати недійсним Договір (найму) оренди транспортного засобу №18/08/16 від 18 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «АГРОТРЕЙД ГРУПП» з моменту його укладення;

2. Скасувати реєстрацію машини на комбайн зернозбиральний з жаткою: марки JOHN DEER, модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , двигун номер НОМЕР_3 , рік випуску 2007, здійснену Головним управлінням Державною інспекцією сільського господарства в Київській області 17 серпня 2016 року та визнати недійсним Дублікат Свідоцтва про реєстрацію машини № НОМЕР_5 від 04 вересня 2020 року, виданий Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області про реєстрацію транспортного засобу - комбайн зернозбиральний з жаткою: марки JOHN DEER, модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , двигун номер НОМЕР_3 , рік випуску 2007, за ОСОБА_2 ;

3. Визнати за Приватним підприємством «АГРОТРЕЙД ГРУПП» право власності на комбайн зернозбиральний з жаткою: марки JOHN DEER, модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , двигун номер НОМЕР_3 , рік випуску 2007, в комплекті з жаткою, серійний номер НОМЕР_4 , ширина – 7,6 м. за набувальною давністю;

4. Стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 27 травня 2024 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

10 лютого 2024 року на адресу суду від представника відповідача-1 Головного управління держпродспоживслужби в Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що у липні 2022 року ПП «АГРОТРЕЙД ГРУПП» зверталося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та ОСОБА_2 (справа № 369/6739/22) з вимогами про скасування реєстрації машини комбайну зернозбирального з жаткою, визнання недійсним Дублікату Свідоцтва про реєстрацію машини та визнання за ПП «АГРОТРЕЙД ГРУПП» права власності на комбайн зернозбиральний з жаткою. Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року по справі №369/6739/22 вказаний позов був залишений без задоволення. Таким чином, як зазначає представник відповідача-1, Позивач вже звертався до суду з тими самими вимогами до того самого відповідача, у зв`язку із чим провадження у справі підлягає закриттю. Крім того, зазначила, що відповідно до абз. 5 п. 3.1 діючого «Порядку роботи, пов`язаної з реєстрацією та зняттям з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів», затвердженому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №644 від 22 листопада 2011 року (далі - Порядок №644): - документом, що підтверджує право власності на машини ввезені на митну територію України та реєструються вперше є митна декларація (далі - Декларація) на паперовому носії або її копія, засвідчена в установленому порядку. В поданій Декларації були зазначені документи які надавалися для митного контролю Державній митній службі України, без яких на територію України не може бути ввезена техніка, та які також підтверджують власність на ввезене до території України Спірного майна. При реєстрації Комбайну невідповідність чинному законодавству поданих разом з заявою документів, зокрема, митної декларації № 001202 від 07 жовтня 2015 року при реєстрації не виявлена. Отже реєстрація Комбайна відбулася на підставі належного документу, наданого Відповідачем-2 Відповідачу-1, у визначеному законодавством порядку, а реєстрація такого обладнання здійснюється виключно за бажанням власника. Також зазначили, що правових підстав для відмови у видачі Дублікату свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_5 від 04 вересня 2020 року ОСОБА_2 у Головного управління не було. Отже, Дублікат видано Головним управлінням у відповідності до вимог та процедур встановлених Порядком №694 та підстави для визнання його недійсним - відсутні. На підставі викладеного, представник відповідач-1 просила суд закрити провадження у справі.

04 жовтня 2024 року на адресу суду від представника відповідача-2 ОСОБА_2 – адвоката Криницької Наталії Віталіївни надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання підтримала доводи представника відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву та просила закрити провадження у цій справі у частині позовних вимог про скасування реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію машини, визнання права власності на Комбайн за набувальною давністю, оскільки набуло чинності рішення суду у справі № 369/6739/22, яким вирішено по суті спір Позивача до Відповідачів з тотожними предметом та підставами. Щодо вимоги позивача про визнання Договору недійсним вказала, що така вимога не може бути задоволена, оскільки виходячи із приписів статей 215, 220, 799 Цивільного кодексу України, Договір є нікчемним. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. На підставі викладеного, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання Договору оренди недійсним, а в іншій частині вимог - закрити провадження.

04 жовтня 2024 року на адресу суду від представника відповідача-2 ОСОБА_2 – адвоката Криницької Наталії Віталіївни надійшла зустрічна позовна заява, у якій остання просила суд зобов`язати Приватне підприємство «АГРОТРЕЙД ГРУПП» повернути ОСОБА_2 безпідставно набутого майна – комбайну зернозбирального з жаткою: марки JOHN DEERЕ, модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , двигун номер НОМЕР_3 , в комплекті з жаткою, серійний номер НОМЕР_4 , ширина – 7,6 м. та судові витрати, понесені Позивачем, покласти на Приватне підприємство «АГРОТРЕЙД ГРУПП».

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи № 2324 від 28 листопада 2024 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2024 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2024 року прийнято до провадження цивільну справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року у прийнятті зустрічного позову було відмовлено.

Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача-1 заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просила закрити провадження у справі.

У судовому засіданні представник відповідача-2 заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просила закрити провадження у справі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 18 серпня 2016 року між фізичною особою – ОСОБА_2 та ПП «АГРОТРЕЙД ГРУПП» було укладено Договір (найму) оренди транспортного засобу № 18/08/16, відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає, в строкове платне користування транспортний засіб – комбайн зернозбиральний з жаткою: марки JOHN DEER, модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , двигун номер НОМЕР_3 , рік випуску 2007, в комплекті з жаткою, серійний номер 7113, ширина – 7,6 м, який належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого та зареєстрованого ДІСГ в Київській області 17 серпня 2016 року.

З 2016 року вказаний транспортний засіб перебував у користуванні ПП «АГРОТРЕЙД ГРУПП» на підставі укладеного між сторонами договору, та використовувався позивачем у господарській діяльності. Позивач утримував вказаний транспортний засіб, проводив ремонтні роботи за власний рахунок, на підтвердження чого суду надані відповідні докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 8.1. Договору (найму) оренди транспортного засобу № 18/08/16 від 18 серпня 2016 року, договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. Договору та закінчується 31 грудня 2019 року, а в частині сплати грошових коштів - до повного виконання такого обов`язку. Якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору, то, за відсутності письмового заперечення орендодавця протягом одного місяця, договір щоразу вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений договором.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним Договору (найму) оренди транспортного засобу №18/08/16 від 18 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «АГРОТРЕЙД ГРУПП», суд зазначає наступне.

У частині 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наведено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частина 1 ст. 215 ЦК України визначає підставою недійсності правочину недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених наведеними приписами статті 203 Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України договір підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені ст. 216 ЦК України. Положення ст.216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 зазначено, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна із сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Договір (найму) оренди транспортного засобу №18/08/16 укладений 18 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «АГРОТРЕЙД ГРУПП», оформлено в простій письмовій формі, та всупереч вимог ч. 2 ст. 799 ЦК України сторонами не дотримано процедури обов`язкового нотаріального посвідчення договору, що свідчить про його нікчемність, а тому цей договір не породжує прав і обов`язків та наслідків для сторін.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 19 жовтня 2016 року у справі №6-1551цс16, від 22 листопада 2017 року у справі № 6-428цс17, та висновками Верховного Суду, що містяться в постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 755/6287/16-ц та від 27 березня 2019 року у справі № 288/231/16-ц.

Недійсний (нікчемний) правочин є недійсним з моменту його вчинення, він не створює юридичних наслідків (не призводить до виникнення у сторін такого правочину прав і обов`язків), крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що укладений 18 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «АГРОТРЕЙД ГРУПП» Договір (найму) оренди транспортного засобу №18/08/16 є нікчемним, а нікчемний правочин, у свою чергу, є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом, з огляду на що, вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про скасування реєстрації транспортного засобу та визнання недійсним дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповіддю Уманського РУП НПУ в Черкаській області від 11 липня 2022 року №2702 повідомлено, що у СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області розслідується кримінальне провадження № 42021252100000031 від 29 грудня 2021 року, відкритого щодо подання ОСОБА_2 завідомо недостовірного повідомлення про вчинення кримінального правопорушення про викрадення в нього комбайну JOHN DEER, WTS 96801, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 03 лютого 2022 року було подано запит на Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області щодо реєстрації сільськогосподарської техніки комбайна «JOHN DEER», модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , жатки серійний номер 7113. Листом вих.№ 10-6/1179-22 від 23 лютого 2022 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області повідомило, що згідно даних з уніфікованої автоматизованої електронно – облікової системи «Агротех» інформація щодо реєстрації жатки зернозбиральної – відсутня. Щодо реєстрації сільськогосподарської техніки комбайн «JOHN DEER 9680і WTS», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазначено, що даний транспортний засіб зареєстрований 17 серпня 2016 року за ОСОБА_2 ( НОМЕР_7 ), видано свідоцтво № НОМЕР_5 (04 вересня 2020 року видано дублікат), номерний знак НОМЕР_2 . Надано копії наявних документів реєстрації та видачі дубліката свідоцтва. 24 травня 2022 року було подано повторний запит на Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області щодо реєстрації сільськогосподарської техніки комбайна JOHN DEER, модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в комплекті з жаткою, серійний номер 7113. Листом вих.№ 10-6/2536-22 від 10 червня 2022 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області повідомило, що згідно даних з уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи «AgroTech» інформація про реєстрацію жатки зернозбиральної – відсутня. Щодо реєстрації комбайна JOHN DEER, модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в комплекті з жаткою, серійний номер 7113 вказано, що відповідно до п. 28 постанови Кабінету Міністрів України № 694 від 08 вересня 2009 року, документи, що подані для реєстрації та зняття з обліку машин, зберігаються в інспекції протягом п`яти років, по закінченні строку зберігання зазначені документи підлягають знищенню, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 422 від 10 вересня 2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державна інспекція сільського господарства знаходиться у стані ліквідації, архівні документи, а саме книги про реєстрацію, заяви та документи, від Держсільгоспінспекції до Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області не передавалися. Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області не має змоги надати документи на підставі яких було здійснено реєстрацію комбайна JOHN DEER, модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2

Як на підставу для скасування реєстрації транспортного засобу та визнання недійсним Дублікату Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач посилається на відсутність у ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, передбаченого пп. 1 п. 4 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, і самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, що затверджений постановою КМУ № 694 від 08 липня 2009 року (в редакції, чинній на момент реєстрації).

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно правової позиції ВС, викладеної у постанові №911/1278/20, положеннями частини 1 статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Відповідно до пункту 8 постанови Кабінету міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, серед іншого, є оформлені в установленому порядку: митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Відповідно до п. 4 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, і самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, що затверджений постановою КМУ № 694 від 08 липня 2009 року (далі - Порядок №694), машина реєструється протягом семи днів на підставі зареєстрованої в установленому порядку державним інспектором заяви власника або уповноваженої ним особи у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі. До заяви додається, серед іншого, митна декларація ( 450-2012-п ) на паперовому носії або її копія, засвідчена в установленому порядку, або електронна митна декларація, або уніфікована митна квитанція МД-1 ( za066-05 ) - для машин, що ввезені на митну територію України та реєструються вперше.

Відповідно до п. 3.1 Порядку роботи, пов`язаної з реєстрацією та зняттям з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 644 від 22 листопада 2011 року (далі - Порядок №644), реєстрація машин проводиться державними інспекторами інспекцій відповідно до вимог Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року №694. Документами, що підтверджують право власності або правомірність використання машини, можуть бути будь-які з нижченаведених (оригінали або завірені в установленому порядку копії), зокрема, митна декларація на паперовому носії або її копія, засвідчена в установленому порядку, або електронна митна декларація, або уніфікована митна квитанція МД-1 (z0066-05) - для машин, що ввезені на митну територію України та реєструються вперше.

Листом вих.№ 10-6/1179-22 від 23 лютого 2022 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області повідомило, що згідно даних з уніфікованої автоматизованої електронно – облікової системи «Агротех» інформація щодо реєстрації жатки зернозбиральної – відсутня. Щодо реєстрації сільськогосподарської техніки комбайн «JOHN DEER 9680і WTS», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазначено, що даний транспортний засіб зареєстрований 17 серпня 2016 року за ОСОБА_2 ( НОМЕР_7 ), видано свідоцтво № НОМЕР_5 (04 вересня 2020 року видано дублікат), номерний знак НОМЕР_2 . Надано копії наявних документів реєстрації та видачі дубліката свідоцтва.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу.

У Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі № 686/28882/23 (провадження 61-13125св24).

Дослідивши матеріали цивільної справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про скасування реєстрації транспортного засобу з огляду на те, що стороною позивача не надано жодного доказу, який би достовірно свідчив про те, що реєстрація транспортного засобу було проведена без відповідних правовстановлюючих документів або з порушенням встановленого для такої реєстрації порядку.

Посилання сторони позивача на те, що відповідачами не надано документів, які підтверджували право власності ОСОБА_2 на транспортний засіб на час ввезення його на територію України та реєстрації за відповідачем-2, саме по собі не свідчить про відсутність у ОСОБА_2 таких документів станом на момент реєстрації транспортного засобу.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що транспортний засіб - комбайн «JOHN DEER 9680і WTS», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 17 серпня 2016 року був зареєстрований за ОСОБА_2 ( НОМЕР_7 ), видано свідоцтво № НОМЕР_5 (04 вересня 2020 року видано дублікат), у зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що реєстрація транспортного засобу була проведена правомірно та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а згодом і дублікат свідоцтва були видані на підставі поданих ОСОБА_2 документів, оскільки стороною позивача не доведено протилежне.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для скасування реєстрації транспортного засобу та визнання недійсним Дублікату Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у зв`язку із недоведеністю.

Щодо вимоги позивача про визнання права власності за набувальною давністю, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин 1 та 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року, у справі № 910/17274/19.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи 18 серпня 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПП «Агротрейд Групп» (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу - комбайн зернозбиральний з жаткою: марки JOHN DEER, модель WTS 96801, серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , двигун номер НОМЕР_3 , рік випуску 2007, в комплекті з жаткою, серійний номер НОМЕР_4 , ширина – 7,6 м.

Згідно з п. 1.1 предмет договору (комбайн марки JOHN DEER, модель WTS 96801) належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_6 , виданого та зареєстрованого ДІСГ в Київській області 17 серпня 2016 року.

Відповідно до п. 8.1 Договору строк дії такого договору закінчується 31 грудня 2019 року. Якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору, то за відсутності письмового заперечення орендодавця протягом одного місяця, договір щоразу вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що в межах розгляду вказаної справи укладений 18 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «АГРОТРЕЙД ГРУПП» Договір (найму) оренди транспортного засобу №18/08/16 було визнано нікчемним, водночас, вказане не спростовує обставини фактичної передачі майна орендарю у користування на підставах, визначених у договорі, який сторони сприймали як укладений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Отже, позивач володіє спірним рухомим майном на підставі договору оренди, який хоч і є нікчемним в силу закону, водночас сприймався сторонами як дійсний під час його укладення та був спрямований на виникнення відповідних прав та обов`язків у сторін (отримання в оренду майна однією стороною та орендної плати іншою), що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Вказана обставина виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник, та зобов`язаний повернути майно після закінчення строку дії договору.

Крім того, щодо заявленого відповідачами клопотання про закриття провадження в частині вимог про скасування реєстрації транспортного засобу, визнання недійсним дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та визнання права власності за набувальною давністю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України із посиланням на постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у справі № 369/6739/22, суд зазначає наступне.

Вказаною постановою від 31 січня 2024 року у справі № 369/6739/22, Київським апеляційним судом було скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2023 року та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства «АГРОТРЕЙД ГРУПП» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, ОСОБА_2 про скасування реєстрації транспортного засобу, визнання недійсним дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та визнання права власності за набувальною давністю було залишено без задоволення.

На думку відповідачів, оскільки набуло чинності рішення суду, яким вирішено по суті спір Позивача до Відповідачів з тотожними предметом та підставами, провадження у цій справі підлягає закриттю у частині позовних вимог про скасування реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію машини, визнання права власності на Комбайн за набувальною давністю.

Водночас, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі в цій частині з огляду на те, що у межах розгляду даної цивільної справи стороною позивача було заявлено додаткову вимогу про визнання недійсним договору оренди, а відтак, предмет позову не є тотожним у зазначених справах, у зв`язку із чим, клопотання про закриття провадження не підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, матеріали справи не містять, а відтак суд вважає позовні вимоги безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову приватного підприємства «АГРОТРЕЙД ГРУПП» до Головного управління держпродспоживслужби в Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, скасування реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію машини, визнання права власності за набувальною давністю, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 13 березня 2026 року.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА