Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №369/14735/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14735/24

Провадження № 2-др/369/84/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26.03.2026 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., за участі секретаря судових засідань Худинець Д.С. розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , Феодосіївська сільська рада про встановлення земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , Феодосіївська сільська рада про встановлення земельного сервітуту.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.01.2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту – задоволено частково.

Встановлено постійний, безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222487001:01:004:5189, загальною площею 0,0374 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації трубопроводів, інших лінійних комунікацій від вулиці Південна, с. Ходосівка, Обухівського району, Київської області до земельної ділянки з кадастровим номером 3222487001:01:004:5454, загальною площею: 0,06 га згідно варіанту №1 висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 07 березня 2025 року № 06/17-24-25, складеного судовим експертом Черніним Яковом Олександровичем. Конфігурацію сервітуту встановити згідно Додатку №3, межі земельного сервітуту встановити в межах координат згідно п 4.4.2.1. Таблиця 27 вказаного Висновку, визначених у Національній системі.

В іншій частині позову відмовлено.

20.02.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення доказів та стягнення судових витрат. Просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 понесені нею у справі №369/14735/24 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 877,50 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені ним у справі №369/14735/24 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 71 397,50 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені ним у справі №369/14735/24 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 250,00 грн.

14.03.2026 року на адресу суду від представника позивачів надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професіну допомогу. Просив суд відмовити у стягненні із позивачів понесених судових витрат ОСОБА_7 повністю. Відмовити у стягнення із позивачів понесених судових витрат ОСОБА_4 повністю. Зменшити розмір заявлених до стягнення із ОСОБА_3 як з пенсіонерки що проживає у м Херсон судових витрат ОСОБА_5 до 1000,00 грн.

Згідно з приписами ч.1ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд не вбачає необхідності у виклику учасників справи. Тому, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивачів на користь ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.01.2026 року вбачається, що вимога про встановлення сервітуту, яка заявлена до ОСОБА_4 була задоволена повністю, а тому підстави для стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивачів на користь ОСОБА_7 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.02.2025 року замінено відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , на належного відповідача - ОСОБА_4 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.02.2025 року виправлено описку у резолютивній частині ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2025 року, викладено другий абзац резолютивної частини ухвали у наступній редакції ««Замінити відповідача: ОСОБА_7 на належного відповідача - ОСОБА_4 », замість не вірно вказаного ««замінити відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , на належного відповідача - ОСОБА_4 ».

Відповідно до ч. 5 ст. 51 ЦПК України відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ст.120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

У статті 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 3, 4 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

У вказаній справі відповідача ОСОБА_7 замінено на відповідача ОСОБА_4 ухвалою суду від 18 лютого 2025 року, з заявою про стягнення витрат на професійну допомогу представник звернувся 12.02.2026 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для залишення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивачів на користь ОСОБА_7 без розгляду.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивачів на користь ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Як вбачається з матеріалів справи 21 червня 2024 року між АБ «Висіцької «ВІВ ЛІГАЛ» та ОСОБА_5 було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №115/2024.

Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення представником відповідача на підтвердження наданих витрат на правову допомогу було надано договір про надання професійної правничої допомоги №115/2024 року від 21.06.2024 року, акт приймання наданих послуг від 12 лютого 2026 року відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №115/2024 від 21 червня 2024 року, платіжні інструкції на загальну суму 71 397,50 грн.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дослідивши, додані представником відповідача, докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатом, враховуючи складність даної цивільної справи та часом витраченим адвокатом, кількість судових засідань, а також подані заперечення представника позивачів, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених витрат ОСОБА_5 на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_5 у розмірі по 20 000 гривень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного та керуючись ст. 270 суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч грн.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч грн.).

В іншій частині відмовити.

У задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити.

Заяву ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ