Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №362/460/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/460/25

провадження № 2/362/442/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.26 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Поповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

Учасники справи, які взяли участь у судовому розгляді по суті:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ;

представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 ;

представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 .

Суд установив:

Суть і підстави первісного позову, позиція сторін

ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом, у якому просить в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2 ) на її користь грошову компенсацію вартості транспортного засобу марки «Toyota Camry»,д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску.

В обґрунтування позову зазначила, що у період шлюбу подружжям набуто у власність транспортний засіб марки «Toyota Camry»,д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, що підтверджується листом - відповіддю Головного сервісного центру МВС України на адвокатський запит, яким підтверджується, що 19 вересня 2023 року був придбаний автомобіль марки «Toyota Camry»,д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску. 06 грудня 2024 року вказаний транспортний засіб відчужений без відому дружини – позивача. Окрім того, позивач зазначає, що дійсна ринкова вартість спірного транспортного засобу становить 800 600,00 грн., що підтверджується стислим висновком оцінювача ПП «М.С.Консалтинг».

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 заперечив щодо заявлених вимог. Зокрема, посилався на той факт, що спірний автомобіль був його особистою приватною вартістю. Зазначає, що такий автомобіль придбано відповідачем 19 вересня 2023 року не за рахунок спільного майна подружжя, а за кошти, які належали йому особисто, як то: грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд за дитиною з інвалідністю, отримані та збережені матір`ю відповідача у період з 2005 до 2017 року, та які були передані йому за розпискою від 10 вересня 2023 року з конкретною метою - для придбання відповідачем автомобіля; грошові кошти матері відповідача, відкладені та збережені нею для свого сина протягом всього його дитинства, які були теж передані відповідачу за розпискою від 10 вересня 2023 року з тією ж метою; власні грошові кошти відповідача, отримані ним з 2017 до жовтня 2022 (до укладення шлюбу з позивачем) у вигляді державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям з інвалідністю. Окрім того, відповідач зазначив, що вартість майна, що підлягає поділу має визначатися виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Тоді як вартість спірного автомобіля у розмірі 800 600,00 грн., яка підтверджується стислим висновком ПП «М.С.Консалтинг» не відповідає дійсності, адже зазначений автомобіль станом на момент його перереєстрації на нового власника мав багато несправностей основних його вузлів і агрегатів, через що потребував капітального ремонту. Через вказані обставини його ринкова вартість становить 82 600 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна від 04 лютого 2025 року. Наголосив, що звіт про оцінку майна від 04 лютого 2025 року містить всі необхідні вихідні дані щодо технічного стану спірного автомобіля і був виданий з урахуванням зазначених обставин, а тому є більш об`єктивним, достовірним і повним на підтвердження його дійсної ринкової вартості. Тоді як стислий висновок ПП «М.С.Консалтинг» складений без урахування зазначених вихідних даних (про несправність спірного автомобіля), і без проведення фактичного огляду такого автомобіля оцінщиком, тому вказаний висновок не може вважатися належним підтвердженням дійсної ринкової вартості спірного автомобіля.

У своїй відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що не погоджується з доводами відповідача, вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують підставність позовних вимог про поділ майна спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_1 заперечує обставини достатності коштів від сум соціальної допомоги для заощадження на загальну суму 20 000 доларів США та факт їх заощадження (збирання) у вказаний період часу, його матір`ю ОСОБА_5 з подальшим наданням цих коштів сину. Вказала, що відповідачем не надано до справи доказів існування фінансової можливості у його батьків утримувати його, як сина з інвалідністю з дитинства в період часу з 2005 року до 2017 року без витрачання соціальної допомоги і надбавки, яка виплачувалась його непрацюючій матері. У справі відсутні докази про загальний сукупний дохід сім`ї - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в період часу з 28 вересня 2005 року до 26 жовтня 2017 року в межах якого ОСОБА_5 отримувала надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю, яка призначалася з врахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Крім того, зазначає, що соціальна підтримка надавалась одному з батьків – матері, саме з тих підстав, що вона не працювала, була постійно зайнята доглядом за сином і відповідно не мала будь-якого іншого доходу. Посилається також на той факт, що спроможність ОСОБА_5 - матері відповідача заощадити за рахунок соціальних виплат для свого сина грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, навіть в межах 18 років, є вкрай сумнівним, тоді як відповідач не надав доказів на підтвердження існування у його матері фінансової можливості для надання йому станом на 10 вересня 2023 року коштів у сумі 20 000 доларів США для придбання автомобіля. Більше того, позивач зазначає. що з 12 листопада 2022 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , а отже пенсія, яка отримана її чоловіком з 12 листопада 2022 року також є спільною сумісною власністю подружжя.

У запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_2 навів розрахунок грошових коштів, отриманих матір`ю в якості державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та надбавки на догляд за дитиною-інвалідом, який, на його думку, свідчить, що його матір за період з 28 вересня 2005 року по 26 жовтня 2017 року отримала державну допомогу у загальному розмірі 15 355,30 доларів США, решта грошових коштів були її особистими заощадженнями. Окрім того, відповідач вказує, що з моменту досягнення ним повноліття та до укладення шлюбу він також отримував державну допомогу, сукупний розмір якої становить 3 419,50 доларів США. А отже, на його думку, станом на дату придбання спірного автомобіля він мав власні кошти в зазначеному розмірі, а також кошти отримані від матері на підставі розписки.

Суть і підстави зустрічного позову, позиція сторін

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просить визнати таким, що був його особистою приватною власністю, транспортний засіб «Toyota Camry», 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , придбаний ним 19 вересня 2023 року, перереєстрований на нового власника 06 грудня 2024 року.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Грошові кошти, за які було придбано спірний транспортний засіб не можуть вважатися спільним майном подружжя. Таке майно було його особистою приватною власністю, у зв?язку із чим поділ такого майна є необґрунтованим та незаконним. Зі змісту зустрічного позову також вбачається, що ОСОБА_2 07 листопада 2017 року встановлено III (третю) групу інвалідності з дитинства (по зору) довічно та рекомендовані постійні періодичні огляди лікаря-офтальмолога, що зумовлює постійні фінансові витрати. Враховуючи вищевказані обставини, задовго до укладення шлюбу позивач за зустрічним позовом став на облік в Управлінні соціального захисту населення Васильківської міської ради та отримував державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради вих. №171 від 05 лютого 2025 року. Вся сума державної допомоги, отриманої позивачем за зустрічним позовом, відкладалась ним і не витрачалась аж до придбання автомобіля «Toyota Camry»,д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску. Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що його рідна матір, ОСОБА_5 , як його законний представник у період з 28 вересня 2005 року до 26 жовтня 2017 року перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Васильківської міської ради та за всі ці роки теж отримувала державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд за дитиною з інвалідністю, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради вих. № 05-228/02 від 05 лютого 2025 року. 10 вересня 2023 року позивач за зустрічним позовом та його матір, ОСОБА_5 , підписали розписку, відповідно до якої остання передала сину грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, які нею відкладалися з сум державної соціальної допомоги та власних заощаджень, з метою купівлі позивачем за зустрічним позовом автомобіля.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, вважає позов безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначила, що всі наведені у сукупності обставини, які підтверджені письмовими доказами надають підстави для обґрунтованого сумніву у придбанні спірного транспортного засобу за особисті кошти ОСОБА_2 , отримані як соціальні виплати ним особисто та його матір`ю.

Процедура

Ухвалою від 27 січня 2025 року суд відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 27 лютого 2025 року суд прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та об`єднав їх в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою від 17 червня 2025 року суд витребував у Головного управління пенсійного фонду України в Київській області Довідки за формою ОК-5 на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період з 2005 року по 2017 рік, викликав у судове засідання після призначення справи до розгляду по суті свідків ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), призначив в даній цивільній справі судову фізико-хімічну експертизу.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав ОСОБА_2 у п`ятиденний строк з дня постановлення цієї ухвали надати до матеріалів справи оригінал розписки від 10 вересня 2023 року, копія якої міститься у справі. 08 жовтня 2025 року директор ТОВ «Науководослідна лабораторія судових експертиз» звернувся до суду з листом щодо умов проведення експертизи, яким, у тому числі повідомив, що для проведення експертизи необхідно надати оригінал досліджуваного документа – розписки від 10 вересня 2023 року, копія якої міститься в матеріалах справи. 14 жовтня 2025 року на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_2 , якою останній повідомив про відсутність об`єктивної можливості надати суду оригінал вказаного доказу. Зокрема, послався на те, що оригінал вказаної розписки востаннє перебував не у ОСОБА_2 , а його матері - ОСОБА_5 , так як саме нею передавалися грошові кошти відповідачу. Неодноразові звернення відповідача (позивача за зустрічним позовом) з проханням передати йому оригінал розписки або ж безпосередньо надати його до суду не призвели до очікуваного результату. Крім того, ОСОБА_2 приспускає, що така розписка може бути загубленою.

Ухвалою від 22 жовтня 2025 року суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 10 листопада 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Вступна та резолютивна частини судового рішення оголошені 19 березня 2026 року.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 листопада 2022 року.

19 вересня 2023 року ОСОБА_2 набув у власність транспортний засіб марки «Toyota Camry», 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією наданою Головним сервісним центром МВС.

06 грудня 2024 року вказаний транспортний засіб відчужений ОСОБА_2 .

Між сторонами виник спір щодо належності вказаного транспортного засобу на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_1 на підтвердження ринкової вартості автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, надала до суду стислий висновок, виготовлений ПП «М.С.Консалтинг», відповідно до якого орієнтовна ринкова вартість автомобіля становить 800 600,00 грн.

Своєю чергою, ОСОБА_2 надав суду Звіт про оцінку мана, виконаний оцінювачем Центру незалежної оцінки ПП «Актив Інвест», з якого вбачається, що оцінювач дійшов висновку, що ймовірна ринкова вартість транспортного засобу (з урахуванням наданих замовником вихідних даних) складає 754 600,00 грн. Крім того, зазначено, що з урахуванням наданих замовником вихідних даних (акту технічного огляду транспортного засобу від 05 грудня 2024 року, виконаного ФОП ОСОБА_9 ), а саме наявного кошторису в Акті технічного огляду на заміну/ремонт вузлів та агрегатів транспортного засобу та супутніх виконаних робіт, який складає 672 000,00 грн., ймовірна ринкова вартість транспортного засобу (з урахуванням наданих замовником вихідних даних) станом на 04 лютого 2025 року складає 82 600,00 грн.

Нормативно-правове регулювання та мотиви суду

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина друга статті 60 СК України).

За приписами частин першої, другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статті 372 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За приписами статті 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до змісту вказаних норм у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.

Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 77-78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Так, згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно, набуте ними за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто; житло, набуте ними за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Судам також роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оцінивши надані сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що спірний автомобіль Toyota Camry, 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 належав сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки його було придбано за час перебування сторін у шлюбі.

ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно. Суд критично оцінює посилання останнього на те, що спірний транспортний засіб є його особистою приватною власністю.

Так, ОСОБА_2 в обґрунтування своїх доводів посилається на наявність розписки від 10 вересня 2023 року про отримання грошових коштів у розмірі 20 000 доларів від своєї матері, яка, своєю чергою, володіла відповідною сумою з власних заощаджень, а також сум державної соціальної допомоги.

Як зазначено вище, зважаючи на наявність у ОСОБА_1 сумнівів у наданні коштів ОСОБА_5 своєму сину ОСОБА_2 на придбання спірного майна - Toyota Camry VIN код НОМЕР_3 та складенні розписки про надання коштів у дату вказану в розписці (10 вересня 2023 року), суд призначив у справі фізико-хімічну експертизу, на вирішення якої поставив питання: чи відповідає давність підпису громадянки ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) даті вказаній в розписці (10 вересня 2023 року); якщо ні, то в який період був виконаний підпис громадянкою ОСОБА_5 в розписці; чи відповідає давність підпису громадянина ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) даті вказаній в розписці (10 вересня 2023 року); якщо ні, то в який період був виконаний підпис громадянином ОСОБА_2 в розписці.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав ОСОБА_2 у п`ятиденний строк з дня постановлення цієї ухвали надати до матеріалів справи оригінал розписки від 10 вересня 2023 року, копія якої міститься у справі.

Разом із тим, ОСОБА_2 повідомив суду про неможливість надати об`єкт дослідження експерту, посилаючись на те, що оригінал вказаної розписки від 10 вересня 2023 року перебуває у його матері, яка не надала її на його вимогу.

Суд звертає увагу на положення статті 109 ЦПК України, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У зазначеній нормі процесуального закону встановлено спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, які мають значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

ОСОБА_2 був обізнаний із необхідністю надати розписку, а також зобов`язаний ухвалою суду надати до матеріалів справи оригінал розписки від 10 вересня 2023 року.

Однак, вимогу суду ОСОБА_2 не виконав.

Суд розцінює таку поведінку як ухилення від проведення експертизи, яка надала б можливість суду надати належну оцінку його аргументам.

Отже, проаналізувавши встановлені у судовому засіданні фактичні обставини справи, враховуючи положення статті 109 ЦПК України, у зв`язку з тим, що відповідач ухилився від проведення фізико-хімічної експертизи, суд вважає необхідним визнати факт, для з`ясування якого така експертиза була призначена, а саме факт того, що давність підписів сторін у розписці не відповідає даті її складання.

Суд також не може визнати обґрунтованими аргументи ОСОБА_2 про наявність у його матері власних заощаджень у розмірі, достатньому для придбання спірного автомобіля.

Так, згідно з наданими Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області відомостями розмір сукупного доходу батьків відповідача за зустрічним позовом у період з 2005 року по 2017 рік не є таким, що дозволяє припустити їх спроможність заощадити суму, необхідну для купівлі транспортного засобу, щодо якого виник спір, із урахуванням необхідності забезпечення елементарної життєдіяльності людини.

Підсумовуючи викладене, суд не знаходить підстав для висновку, що спірне майно є особистою власністю відповідача ОСОБА_2 , та, відповідно, для задоволення зустрічного позову.

Надалі суд установив і сторони не заперечували, що спірний об`єкт спільної сумісної власності подружжя відчужений ОСОБА_2 .

Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля, суд виходить із того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визначається з урахуванням ринкової ціни на автомобіль на час його відчуження.

Клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення вартості майна в процесі розгляду справи сторонами не заявлялось.

Отже, суд визначає вартість спірного майна відповідно до наданих сторонами доказів.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, відповідно до яких, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

При цьому доказування вимог здійснюють сторони.

Так, правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з частиною четвертою статті 3 України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

Як визначено у частині першій статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

У пунктах 56, 57 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що Звіт про оцінку майна складається в електронній та паперовій формі, якщо складання звіту про оцінку майна в паперовій формі передбачено нормативно-правовими актами з оцінки майна або договором на проведення оцінки майна, та може складатися в повній або стислій формі.

Звіт про оцінку майна дозволяється складати у стислій формі у разі доопрацювання (актуалізації) оцінки об`єкта оцінки на нову дату оцінки, а також в інших випадках, визначених відповідними національними стандартами.

У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні зазначатися етапи проведення незалежної оцінки майна, здійснені оціночні процедури, міститися висновок про вартість, а також зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом.

Позивач за первісним позовом, для підтвердження вартості спірного автомобіля надав стисливий висновок, виконаний ПП «М.С.Консалтинг».

Суд не приймає вказаний стисливий висновок як належний доказ вартості спірного транспортного засобу, та приймає як належний і більш достовірний доказ Звіт про оцінку транспортного засобу, наданий стороною відповідача за первісним позовом, як такий, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, та вважає доведеною вартість спірного транспортного засобу саме у розмірі 754 600,00 грн.

За обставин даної справи судом визнається допустимим доказом оцінка проведена Центром незалежної оцінки ПП «Актив Інвест», а зазначена у ньому вартість автомобіля може прийматися як достовірна на час розгляду справи.

Разом із тим, з наданого ОСОБА_2 висновку оцінювача вбачається, що замовником – ОСОБА_2 надано до оцінки Акт технічного огляду транспортного засобу від 05 грудня 2024 року, виконаного ФОП ОСОБА_9 . Однак, цей акт відсутній у матеріалах даної справи, у тому числі матеріалах звіту про оцінку транспортного засобу, що позбавляє суд можливості встановити наявність чи відсутність несправностей спірного транспортного засобу.

За наведених обставин, суд при визначенні розміру компенсації позивачу за первісним позовом за належну їй частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, виходить з ринкової ціни на автомобіль, визначеної у Звіті про оцінку майна, виконаному ПП «Актив Інвест», та вважає за належте частково задовольнити позов стягнути з ОСОБА_2 377 300,00 грн. компенсації вартості автомобіля, тобто 1/2 частини його вартості.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищенаведених висновків суду, на підставі статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 належить стягнути на корить ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 3 773 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 377 300 (триста сімдесят сім тисяч триста) гривень компенсації вартості 1/2 частини відчуженого транспортного засобу марки «Toyota Camry», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

3. В іншій частині первісний позов залишити без задоволення.

4. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 773 (три тисячі сімсот сімдесят три) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення: 27 березня 2026 року.

Суддя О.В. Попович