Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №357/19231/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19231/25

Провадження № 2/357/691/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 39100 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.01.2024 року між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1373454 про надання споживчого кредиту.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 4000 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 359 днів: з 06.01.2024 року по 31.12.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору

Позивач зазначає, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 4000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 27 червня 2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 27062025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 договору факторингу від 27 червня 2025 року № 27062025 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» повідомило в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані новому кредитору - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», про відступлення права грошової вимоги за договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора.

Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 1373454 від 06.01.2024 року загальна сума заборгованості склала 39100 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 4000 грн., заборгованості за процентами - 35100 грн.

Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача адвокат Павловський Б.М. направив відзив по справі де зазначив, що відповідач повністю заперечує проти позову виходячи з наступного.

Так, позивач стверджує , що відповідно до договору факторингу до нього перейшло право вимоги до відповідача у загальній сумі 39 100 гривень, де 4 000,00 гривень сума кредиту, 35 100,00 гривень - сума процентів. Беручи до уваги зміст норми ст. 516 ЦК України, дійсно, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Разом з цим, не відповідає вимогам достовірності й письмове повідомлення, сформоване та долучене до справи щодо відступлення права вимоги, оскільки відсутні докази його відправлення та отримання відповідачем. Крім того представник посилається на практику Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14 278/2177/15 559/1622/19-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №-ц (провадження № 61-22158св19), від 22 квітня 2024 року у справі № (провадження номер 61-12049св23) де вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Проте, належної виписки, як первинного документа, яка сформована первісним кредитором, як володільцем даної інформації, до позовної заяви не додано, що не дозволяє встановити, чи виконував позичальник свої зобов`язання за кредитним договором (частково або в повному обсязі). Одночасно зазначає, що кредитний договір вважається укладеним не з моменту підписання, а з моменту отримання коштів. Так, позивач не надав належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів саме ТОВ «СЛОН КРЕДИТ». В даному випадку, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах, оскільки не доведено факт існування договірних правовідносин з приводу надання кредиту відповідачеві, факт надання кредитних коштів, як і виникнення заборгованості у позичальника перед первісним кредитором, її актуальний розмір, розмір внесених позичальником коштів, набуття позивачем права вимоги за даним кредитним договором. З урахуванням викладеної у відзиві позиції, просить відмовити у позові повністю.

Представник позивача скористався своїм правом та скерував до суду відповідь на відзив, відповідно до якого, спростовуючи доводи представника відповідача наведені у відзиві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Кредитний договір укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Відповідачем укладений за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов та укладено електронний Договір № 1373454 про надання споживчого кредиту, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Щодо перерахування коштів та розрахунків, представник позивача зазначає, що переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК». За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору № 1373454 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 4000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того було здійснено адвокатський запит до банку емітенту платіжної картки щодо підтвердження належності картки Відповідачу та перерахування коштів за договором первісним кредитором. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК» та відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 21.02.2026 р.

Сума заборгованості за Договором розрахована у відповідності до Розрахунку заборгованості за кредитом від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ». Так, укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах. Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору. Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. Договору. 05.02.2024 Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 06.01.2024 року по 27.06.2025 року, (дата укладання Договору факторингу), у Відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 35100 грн.

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Щодо правомірності факторингу та повідомлення про відступлення прав вимоги.

Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 4.1. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 27 червня 2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 27062025, за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача (Витяг з реєстру боржників щодо Відповідача додано до позовної заяви).

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер. Враховуючи вищезазначене, відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Щодо реєстру боржників необхідно зазначити, що Позивачем додано до

позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, що

підписаний керівником Товариства та скріплений печаткою Товариства відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020, оскільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням ЗУ “Про захист персональних даних”.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 вказану справу передано на розгляд судді Ярмолі О.Я.

Ухвалою судді від 29.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

27.02.2026 року відповідач подала суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

23.02.2026 року від АТ «Універсал Банк» на адресу суду надійшла витребувана судом інформація.

20.03.2026 року представник відповідача через систему «Електронний суд» подав відзив на позов.

23.03.2026 року представником ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подано відповідь на відзив.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримано.

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Павловський Б.М.в судове засідання не з`явилися, при розгляді справи просили врахувати правову позицію викладену у відзиві поданих до суду.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 06.01.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1373454 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 4000,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п.1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідно до пунктів 2.4., 2.5 договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

Пункт 3.1 договору визначає, що проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 .

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано грошові кошти у сумі 4000,00 грн, на платіжну карту НОМЕР_1 .

Зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 , також підтверджується наданою АТ «Універсал Банк» інформацією.

В порядку витребування доказів АТ «Універсал Банк» повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 .

Також, повідомлено, щодо поповнення картки № НОМЕР_1 було зарахування коштів на суму 4000 грн 06.01.2024.

27 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 27062025, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 27.06.2025 до Договору факторингу №27062025 від 27.06.2025, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 1373454 від 06.01.2024 року заборгованість відповідача становить 39100 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 4000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 35100 грн.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

При цьому, у кредитному договорі та додатку до нього (графік платежів) всі складові загальної суми щомісячного платежу визначені у твердій сумі, та відповідачем підписано графік платежів.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Так, договір № 1373454 про надання споживчого кредиту від 06.01.2024 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С216, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечувала факт укладення спірного Кредитного договору з позивачем та отримання кредитних коштів за вказаним договором, однак відповідач не надала доказів того, що картковий рахунок зазначений у договорі, їй не належить. Доказів звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Також, відповідач не надала суду виписки по зазначеному картковому рахунку на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на її рахунок, враховуючи, що первісний кредитор не є банківською установою. Тобто відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Сторона відповідача аналізує докази позивача, вказує на їх недостатність, неналежність і при цьому не надає жодного доказу своїх заперечень.

Зокрема, сторона відповідача не спростовує в належний спосіб факт отримання, користування і часткове повернення кредитних коштів за вказаним договором. Всі заперечення сторони відповідача зводяться до аналізу і оцінки доказів сторони позивача.

Якщо фінансова установа надає докази (виписку, договір), що гроші зараховані на рахунок позичальника, то саме позичальник має довести факт неотримання коштів або те, що рахунок йому не належить. У разі невизнання боргу, особа зобов`язана спростувати належність рахунку, а не просто заперечувати факт отримання, або вказувати на неповноту доказів сторони позивача.

Суд звертає увагу на особливості доказування в цивільному процесі і наголошує на тому, що відповідач побудував свою позицію на концепції «Негативного доказу» (постанова ВС від 27.05.2020 по справі № 2-879/13)

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. ( Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності вказаного кредитного договору. Договір № 1373454 недійсними не визнано.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів за вищенаведеним кредитним договором та наявність у відповідача заборгованості у заявленому до стягнення розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про успішне перерахування коштів, розрахунками заборгованості, детальними розрахунками заборгованості від первісних кредиторів, копією кредитного договору та договорів факторингу.

Доказів того, що вказана картка не належить відповідачу, або на неї не було зараховано 4000 грн на виконання умов кредитного договору, відповідачем не надано. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що номер телефону, який використувався під час укладення кредитного договору їй не належить, та не є його фінансовим номером, що унеможливлювало б підтвердження проведення операції по підписанню договору.

Отже, суд вважає, що стороною позивача доведено факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами за вище вказаним договором.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не нараховувало ніяких сум заборгованості за кредитним договором відносно позичальника, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги за договором кредиту.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Вдступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 .

До позовної заяви додана копія договору факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», за яким Первісний кредитор відступив товариству ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» право вимоги за Кредитним договором.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що позивач набув право вимоги до позичальника ОСОБА_1 , відступлене первісним кредитором.

Судові витрати по справі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 10000 гривень витрат на професійну правову допомогу в рамках договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, які і заявив до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги представником позивача надано суду: договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.

Обсяг виконаних робіт виконаних адвокатом підтверджується доданими до суду документами, зокрема: заявкою №11068 від 21.10.2025 р. на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; актом № 11968 прийому-передачі виконаних робіт, з якого вбачається, який вид послуг був наданий адвокатом та вказана вартість за кожну послугу, загальна вартість послуг становить 10 000 грн., рахунок на оплату №11968-19/11-2025 від 19 листопада 2025 р.

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію даної справи, яка є малозначною, та існує багато судової практики в даній категорії спору, а також, враховуючи, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність цієї справи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 5422,40 грн (судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 39100,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч сто гривень 00 копiйок) та понесені судові витрати у сумі 5422,40 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривнi 40 копійок ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено 27.03.2026р.

Суддя О. Я. Ярмола