Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №165/3834/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/3834/25

Провадження № 2/165/265/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

з участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

встановив:

28 жовтня 2025 року до Нововолинського міського суду Волинської області звернулась позивач ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить збільшити розмір аліментів та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 5 000 грн. щомісячно, але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів для дитини відповідного віку, що становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією суми відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 19.06.2023 року у справі №931/308/23 року було задоволено позов ОСОБА_3 та ухвалено рішення про стягнення на користь позивачки з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду з позовом, а саме з 10.04.2023 року. На момент звернення до суду з позовом прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становить 2 563 грн. Проте, з моменту ухвалення рішення по справі пройшло декілька років, а розмір витрат на утримання малолітньої доньки суттєво збільшився, що унеможливлює забезпечення позивачем самостійно (з урахуванням того, що батько дитини ухиляється від сплати аліментів) достойного рівня життя для дитини. Крім того, рівень заробітку ОСОБА_2 дозволяє йому виплачувати більші суми коштів для своєї малолітньої доньки.

Посилаючись на вищевказані обставини, а також на збільшення розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зростання індексу інфляції, несення основних витрат на розвиток та задоволення особистих потреб дитини позивачем, матеріальний стан відповідача, просила задовольнити її позовні вимоги. Свої вимоги мотивує положеннями статей 180-183 Сімейного кодексу України щодо можливості збільшення у судовому порядку розміру аліментів.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 06.11.2025 року за вищевказаним позовом відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ним копії ухвали.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві відповідач вимоги позивача визнав частково, зазначив, що не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі по 3 000 грн. щомісячно. Свої заперечення проти позовних вимог позивача та визначеної нею суми аліментів обґрунтовує тим, що позивач аргументує погіршення свого майнового стану загальновідомими подіями у державі, які мають вплив на усіх громадян, а не виключно на позивачку: війною з російською федерацією, погіршенням економіки, зростанням інфляції та зниженням купівельної спроможності населення. Вказані вище обставини впливають також і на відповідача, якщо приймати до уваги вказані обставини на підтвердження вимог позивача, то і відповідач вказані обставини міг би зазначати, як підставу для зменшення розміру аліментів. Проте, відповідно до ст. 192 СК України, вказані аргументи не можуть вважатися підставою для збільшення аліментів.

Також зазначає, що погіршення матеріального становища у позивача не було та вказана обставина спростовується тим, що позивачка 08.05.2024 року придбала квартиру у м. Нововолинську. Крім того, відповідач вказує на те, що ніколи не ухилявся від сплати аліментів, що підтверджується довідкою Іваничівської ВДВС про відсутність заборгованості по аліментах, яку відповідач долучає до справи; відповідач навпаки брав на себе усе можливе навантаження та не допускав заборгованості із сплати аліментів; коли дитина перебуває з відповідачем, він також несе витрати на придбання одягу, іграшок та необхідних речей, тому позивач не несе одноособових фінансових витрат на забезпечення дитини. Вважає, що позивач намагається маніпулювати станом здоров`я ОСОБА_5 без жодних підстав, оскільки ніяких доказів витрат на лікування дитини не надає.

Крім того, відповідач вважав, що вказаний позов спровокований саме його боротьбою за право проводити більше часу із дитиною, а також чинення перешкод позивачкою у спілкуванні з дитиною; на підтвердження існування складних відносин з колишньою дружиною долучив копії рішення Нововолинської міської ради від 10.02.2025 року, яким йому було визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дочкою, а також зобов`язано позивачку не чинити перешкод у цьому. Зазначив, що обов`язок належного утримання дитини покладається на обох батьків та враховуючи рівність прав і обов`язків батьків, позивач теж має нести рівні витрати на утримання дитини. Проте, позивач не надала жодного доказу на підтвердження того, що донька потребує таких витрат на її щомісячне утримання, розрахунок на щомісячне утримання також не надала.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та, посилаючись на досліджені судом докази, які підтверджують погіршення майнового стану позивача, та можливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному позивачем розмірі, що підтверджуються письмовими доказами наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, просила задовольнити подане нею під час підготовчого провадження клопотання про визнання письмових доказів, поданих відповідачем неналежними доказами, оскільки вони на її переконання не стосуються предмета спору, не спростовують та не підтверджують обставини справи.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково з мотивів, які викладені ним у відзиві та підтверджені наданими ним письмовими доказами; зазначив, що ніколи не відмовлявся від спілкування з дитиною, її утримання та несенні додаткових витрат на дитину, проте вважав, що позивач створює йому перешкоди в реалізації його прав, а також намагається ввести суд в оману щодо ухилення його від сплати аліментів, погіршення свого майнового стану, вважав, що вказані обставини спростовуються матеріалами справи, та з урахуванням свого майнового стану та рівня доходу, який становить близько 27 тис грн. щомісячно, не заперечував щодо стягнення з нього аліментів у сумі 3 000 грн. щомісячно.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи та оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою та другою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Нововолинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 29.09.2020 року (а.с. 7).

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 06 квітня 2023 року у цивільній справі №931/247/23 було розірвано шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 120-122).

З рішення Локачинського районного суду Волинської області від 19 червня 2023 року у цивільній справі №931/308/23 вбачається, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволені та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією суми відповідно до закону, починаючи з 10 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили та звернуте до виконання (а.с. 123-125).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Локачинської селищної ради Волинської області №68 від 27.04.2023 року місце проживання малолітньої дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено разом з матір`ю ОСОБА_3 , жителькою села Коритниця Володимирського району Волинської області. Дитина зареєстрована та проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 16.05.2024 та копією вищевказаного рішення виконавчого комітету (а.с. 19, 6).

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 виданої 22.11.2006 року ОСОБА_6 , позивачка 18.11.2025 року звільнена з посади керуючою магазином за угодою сторін та не працює (а.с. 93-94).

Крім того, позивачка має ще одну неповнолітню дитину на утриманні, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 11.10.2013 року виконавчим комітетом Привітненської сільської ради Локачинського району Волинської області (а.с. 95).

Стороною позивача на підтвердження погіршення її майнового стану, який викликаний хворобою, оперативним лікуванням старшої доньки позивача та необхідністю постійного догляду за дитиною, що позбавило позивача можливості працювати та стало підставою для звернення з позовом саме у жовтні 2025 року, надані копії медичних документів: виписки №777527 з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_7 , виданої КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства», медичного висновку №39 від 29.10.2025 року про дитину з інвалідністю - ОСОБА_7 , копією індивідуальної програми реабілітації інваліда №124 від 30.10.2025 року, висновку №315 від 11.11.2025 року про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації щодо ОСОБА_7 , видатковою накладною №326/25 від 12 листопада 2025 року на придбання індивідуального ортезу вартістю 15 000 грн. ОСОБА_7 (а.с. 97-103).

На виконання ухвали суду, якою було задоволено клопотання представника позивача та витребувані письмові докази щодо майнового стану відповідача, на адресу суду Головним управлінням ДПС у Волинській області Державної податкової служби України листом №796/5/03-20-12-02-05 від 06.02.2026 року спрямовано інформацію щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період з липня 2025 по грудень 2025 року гр. ОСОБА_2 , вбачається, що відповідач упродовж вищевказаного періоду з різних джерел отримав 296831,22 грн. доходу, який підлягав оподаткуванню, тобто середньомісячний дохід відповідача складав 49471,87 грн.(а.с. 140-141).

Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів щодо збільшення потреб дитини, розміру понесених нею витрат на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , не надано розрахунку суми аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, а доводи позивача про те, що батько дитини - відповідач у справі всіляко ухиляється від сплати аліментів, спростовуються письмовими доказами, наданими відповідачем.

Відповідно до наданих стороною відповідача письмових доказів, відповідач ОСОБА_2 не має заборгованості із сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою №32648 від 18.11.2025 року, виданою Іваничівським відділом державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області (а.с. 52).

З наданої відповідачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, номер довідки 999766886, вбачається, що квартира АДРЕСА_2 придбана позивачем ОСОБА_3 08.05.2024 року (тобто після ухвалення рішення судом про стягнення на її користь аліментів з відповідача) та перебуває у її одноособовій власності (а.с. 62).

З рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області №155 від 10.02.2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 за його зверненням та заявою визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_8 та зобов`язано ОСОБА_3 не перешкоджати відповідачу брати участь у вихованні доньки, завчасно попереджати про можливість та причини зміни у визначеному порядку зустрічей (а.с. 53). З відповідей з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області та виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області (а.с. 54-56), вбачається, що відповідач звертався до органів опіки та піклування, а також до органів поліції із заявами про чинення йому перешкод у спілкуванні з дитиною колишньою дружиною - позивачем у справі, з якою проводилися профілактичні бесіди.

Вищевказані письмові докази, не зважаючи на позицію сторони позивача та заявлене клопотання про визнання їх неналежними, суд приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів, оскільки вони доводять зміну майнового стану позивача після ухвалення попереднього судового рішення про стягнення аліментів, що відповідає вимогам ст. 192 СК України, оскільки вказана обставина підлягає з`ясуванню при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, а також спростовують твердження позивача про те, що відповідач втратив інтерес до дитини, не здійснює її належне утримання та ухиляється від сплати аліментів.

Разом з тим, суд не приймає до уваги надану відповідачем аналітику онлайн-банкінгу щодо витрат на пальне за листопад 2025 року та витрати у мережі аптек, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що вказане пальне використовувалося на доїзд до місця проживання дитини та на придбання ліків чи предметів гігієни для неї, отже вказані докази є неналежними.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 Сімейного кодексу України, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Отже, обов`язок із забезпечення належного рівня життя дітей покладений в рівній мірі як на батька так і на матір.

Аліменти є важливим механізмом, який гарантує виконання батьками свого обов`язку забезпечувати дитину всім необхідним для її добробуту: соціальними благами, якісним харчуванням, житлом, розвагами, захистом та піклуванням. Правовий зв`язок між батьками та дитиною базується на її походженні й не залежить від наявності чи відсутності шлюбу між батьками.

Відтак, обов`язок утримувати дитину зберігається незалежно від сімейного стану батьків, та не залежить від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, чи шлюб є розірваним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сторона позивача в обґрунтування збільшення розміру аліментів посилається на те, що на день звернення до суду із даним позовом розмір стягуваних з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі не є достатнім для забезпечення необхідного рівня життя дитини, а також не відповідає визначеному у законодавстві гарантованому мінімальному розміру аліментів. Крім того, вказує на те, що в неї є ще неповнолітня дитина, яка потребує лікування, реабілітації та догляду, у зв`язку з чим позивач змушена була звільнитися з роботи, що призвело до погіршення її майнового стану, а відповідач отримує дохід в сумі, яка в кілька разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто має можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі, ніж було визначено раніше.

Відповідач у поданому відзиві вказує, що визнає позов частково в сумі 3 000 грн. в зв`язку з тим, що збільшився визначений законом мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, але вважає, що позивачем не підтверджені понесені нею витрати на утримання дитини, зазначає, що старша дитина хворіє давно та вказана обставина виникла до винесення попереднього рішення суду, яким з нього стягуються аліменти, натомість позивач поліпшила свій майновий стан, придбавши квартиру, намагалася ввести суд в оману, вказавши, що він ухиляється від сплати аліментів та утримання дитини, а також що після сплати податків в нього залишається близько 27 тис. грн., з яких він може сплачувати 3 тис. грн аліментів. На переконання відповідача саме така сума не буде становити для нього надмірного навантаження. При цьому, будь-яких доказів щодо зміни свого сімейного стану, перебування на його утриманні інших осіб, погіршення або покращення майнового стану або стану здоров`я відповідач не надав, у зв`язку з чим на переконання суду, не довів належними та допустимими доказами, що він не має можливості сплачувати аліменти у вказаному позивачем розмірі.

Підстава для індексації розміру аліментів передбачена ч. 2 ст. 184 СК України.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, погіршенням матеріального становища отримувача аліментів, зміною сімейного стану, один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів, зміна стану здоров`я, сімейного стану тощо може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка зазначена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 (справа 643/11949/19, провадження№ 61-2698св21).

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» з 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить 2 817 грн.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Отже, аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно.

Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд зауважує, що закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям у розмірі, необхідному для забезпечення належного та достатнього рівня життя дитини та її всебічного розвитку. Водночас, обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Під час визначення розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені статті 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Отже суд, дослідивши усі матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у їх взаємозв`язку для підтвердження або спростування обставин, на які посилаються сторони, дійшов переконання, що позивачем доведено зміну її майнового стану та перебування на її утриманні ще однієї неповнолітньої дитини, яка потребує витрат на лікування, реабілітації та стороннього догляду. Разом з тим, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження інших обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а саме щодо розміру понесених нею витрат, збільшення її витрат на утримання дитини та розрахунку таких витрат.

При цьому, суд дійшов переконання, що стороною відповідача не доведено існування обставин, внаслідок яких він не може сплачувати аліменти в іншому, збільшеному розмірі.

На переконання суду, ухвалюючи рішення у вказаній справі, суд передусім має діяти в інтересах дітей, та враховуючи пріоритетність інтересів дитини, на утримання якої стягуються аліменти, має забезпечити дотримання справедливого балансу між правом на належний та достатній рівень матеріального забезпечення дитини та обов`язками батьків щодо утримання усіх неповнолітніх дітей.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги зміну майнового стану позивача, проживання дитини, на утримання якої стягуються аліменти, у родині в якій є ще одна дитина, яка потребує додаткових витрат позивача на лікування та догляд, збільшення визначеного законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та невідповідність розміру аліментів, які стягуються з відповідача, розміру коштів на утримання дитини визначеному законом, а також можливість відповідача сплачувати аліменти в розмірі, визначеному позивачем, оскільки він отримує середньомісячний дохід в сумі близько 49 тис. грн., суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача.

Отже, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки належить задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, судовий збір нею при зверненні до суду із позовною заявою не сплачувався.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Звертаючись до суду, представник позивача просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 понесені витрати позивачем на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, на підтвердження понесення яких не долучила до позовної заяви детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що слугує підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 268 ЦПК України, ст. 192 СК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Локачинського районного суду Волинської області від 19.06.2023 року у справі №931/308/23 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, з урахуванням індексації відповідно до закону, проте не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Повне рішення суду складено 27.03.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС