Вирок від 26 березня 2026 р. у справі №165/4203/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/4203/25

Провадження № 1-кп/165/219/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нововолинськ кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2025 року за №12025030000000661, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Нововолинська Волинської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, –

встановив:

ОСОБА_4 наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 10.08.2020 № 575-о/с по Управлінню патрульної поліції у Волинській області відповідно до ч. 2 ст. 47, ч. 1 ст. 49, ст. 52, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про Національну поліцію» прийнята на службу в поліцію за конкурсом та призначена з 10.08.2020 на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону, присвоєно спеціальне звання рядового поліції та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером 0164281.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» передбачено, що Національна поліція України є правоохоронним органом.

Відповідно до Положення про Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, затвердженого Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 19.12.2015 № 66, Управління патрульної поліції у Волинській області є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції та згідно із законодавством України реалізовує свої повноваження на території Волинської області.

Відповідно до п. п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон), поліцейські є особами, уповноваженими на виконання функцій держави та суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону.

Таким чином, ОСОБА_4 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, та згідно ч. 2 ст. 45 Закону, примітки до ст. 366-2 КК України є суб`єктом декларування і суб`єктом злочину, передбаченого ст. 366-3 КК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18.03.2022 № 632-о/с по управлінню патрульної поліції у Волинській області відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_4 звільнено зі служби в поліції.

Водночас, ОСОБА_4 у порушення вимог Закону щодо необхідності подання декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, не подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік і декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2022 по 18.03.2022.

Так, відповідно до Закону України від 08.07.2022 № 2381-IХ «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», який набрав чинності 03.08.2022, суб`єкт декларування зобов`язаний подати декларацію, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», протягом дев`яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Законом України від 20.09.2023 № 3384-IХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено декларування у порядку та строки, що визначені ст. 45 Закону.

Відповідно до п. п. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 № 449/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 № 987/36609, декларація при звільненні подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону.

Поряд з тим, в умовах воєнного стану Законом можуть бути встановлені інші строки подання щорічної декларації.

Так, у пункті 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону визначено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію відповідно до ст. 45 цього Закону, кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Оскільки, ОСОБА_4 звільнилася із займаної посади 18.03.2022, вона зобов`язана була не пізніше 31.01.2024 подати щорічну декларацію за 2021 рік і декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2022 по 18.03.2022, шляхом заповнення відповідної форми на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) в Реєстрі.

У зв`язку з цим, НАЗК згідно з приписами ст. 51-2 Закону направило ОСОБА_4 повідомлення про факт неподання щорічної декларації за 2021 рік (лист від 11.02.2025 № 47-02/11319-25) та декларації при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2022 по 18.03.2022 (лист від 27.01.2025 № 47-02/6748-25) з вимогою подати такі декларації протягом десяти днів з дня отримання повідомлення.

Оперуповноваженим Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_6 23.05.2025 близько 16 год. 00 хв. за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , особисто вручено ОСОБА_4 листи НАЗК від 11.02.2025 № 47-02/11319-25 та від 27.01.2025 № 47-02/6748-25, яким повідомлено останній про необхідність подання декларацій.

Станом на 31.01.2024 згідно з відомостями Реєстру, щорічну декларацію за 2021 рік та декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2022 по 18.03.2022, ОСОБА_4 не подала, хоча з вимогами Закону була ознайомлена під підпис.

Таким чином, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своєї бездіяльності, будучи згідно положень п. п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону суб`єктом декларування та маючи встановлений Законом обов`язок подати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік та за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), а саме за період з 01.01.2022 по 18.03.2022, у термін до 31.01.2024 не зробила цього, після чого достовірно знаючи про необхідність подання шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік та при звільненні, маючи безперешкодну можливість вчинити ці дії, в період з 31.01.2024 по даний час, умисно не подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік та за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), а саме за період з 01.01.2022 по 18.03.2022.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися в умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала у повному обсязі та не оспорюючи фактичних обставин, пояснила суду, що вона була обізнана про обов`язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а також декларації при звільненні, проте не зробила цього через несприятливі сімейні обставини, оскільки вона сама виховує трьох дітей, найменшій дитині один рік, перебувала у важкому психоемоційному стані через розлучення з чоловіком, у вчиненому щиро розкаялася, просила суворо її не карати, оскільки вона повністю усвідомила незаконність своїх дій.

У зв`язку з визнанням обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, відсутністю заперечень з боку учасників судового провадження, судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів та обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю та кваліфікує її дії за ст. 366-3 КК України, як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченої. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином та не призвело до тяжких наслідків; наявність пом`якшуючої покарання обставини; особу та сімейний стан винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, розлучена, виховує трьох неповнолітніх дітей; не працює, оскільки здійснює догляд за малолітньою дитиною до досягнення нею трьох років та отримує соціальні виплати від держави, іншого джерела доходу не має; позитивно характеризується за місцем проживання, а також враховує ставлення обвинуваченої до вчиненого нею кримінального правопорушення, яке побудоване на критичній оцінці її протиправної поведінки, щирому каятті, повному визнанні вини і готовності нести кримінальну відповідальність за скоєне.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 , з метою її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, необхідно призначити покарання в межах санкції ст. 366-3 КК України у виді штрафу, оскільки виправлення обвинуваченої можливе без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, з позбавленням обвинуваченої права обіймати посади поліцейських та державних службовців у правоохоронних органах строком на один рік.

Враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов переконання про необхідність призначення покарання ОСОБА_4 у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ст. 366-3 КК України. При цьому, визначаючи вид та строк додаткового покарання, суд бере до уваги, що на теперішній час ОСОБА_4 не працює, оскільки здійснює догляд за малолітньою дитиною, але має право на працю та утримання родини, з урахуванням чого суд вважає, що таким чином буде дотримано баланс між метою призначення покарання та правом ОСОБА_4 на працю та отримання доходу з метою матеріального забезпечення як себе, так і членів своєї родини

На думку суду покарання, обране у відношенні обвинуваченої, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого нею кримінального правопорушення і наслідками, які настали в результаті його вчинення.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник просили суд призначити покарання у виді штрафу та розстрочити його виплату, мотивувавши своє клопотання скрутним матеріальним становищем обвинуваченої, яка, окрім соціальних виплат від держави на утримання дітей, не має інших джерел прибутку. Разом з тим обвинувачена запевнила суд, що буде сплачувати штраф частинами.

Суд вважає вказані доводи обвинуваченої та її захисника переконливими, у зв`язку з чим дійшов переконання про наявність підстав для розстрочки виплати штрафу.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395, 532 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень з позбавленням права обіймати посади поліцейських та державних службовців у правоохоронних органах строком на один рік.

На підставі частини четвертої статті 53 КК України розстрочити ОСОБА_4 сплату штрафу в розмірі 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень рівними частинами на строк 10 місяців, встановивши суму виплати штрафу в розмірі 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень щомісячно, до 30 числа кожного місяця, починаючи з дня набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляція учасниками процесу до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Нововолинський міський суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій, її захиснику та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_7