Вирок від 26 березня 2026 р. у справі №164/1431/24 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/1431/24

п/с 1-кп/164/58/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року. Селище Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді ОСОБА_1

з участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12024030540000147 від 8 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мелітополь Запорізької області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, працевлаштованого, неодноразово судимого, востаннє 23 червня 2021 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України, -

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 4 березня 2024 року у справі №164/329/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність указаної постанови суду, яка набрала законної сили та, будучи ознайомленим із нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом, чим ухилявся від виконання постанови Маневицького районного суду Волинської області від 4 березня 2024 року у справі №164/329/24 за наступних обставин.

Так, всупереч указаного судового рішення, 22 квітня 2024 року о 13 годині 19 хвилин ОСОБА_4 керував автомобілем марки «Mitsubishi Galant», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та рухався по вул. Незалежності у сел. Маневичі Волинської області, де був зупинений старшим інспектором СРПП ВП №1 (сел.Маневичі) Камінь – Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 .

У подальшому поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 22 квітня 2024 року серії ААД №496637 за ч.2 ст. 130 КУпАП та скеровано до Маневицького районного суду Волинської області.

Окрім цього, всупереч виконання постанови Маневицького районного суду Волинської області від 4 березня 2024 року у справі №164/329/24, яка набрала законної сили та будучи ознайомленим із нею, 22 квітня 2024 року о 18 годині 26 хвилин ОСОБА_4 повторно керував автомобілем марки «Mitsubishi Galant», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та рухався по вул. Луцькій у сел.Маневичі Волинської області, де був зупинений інспектором СРПП ВП №1 (сел.Маневичі) Камінь – Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 .

У подальшому поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 22 квітня 2024 року серії ААД №496567 за ч.2 ст. 130 КУпАП та скеровано до Маневицького районного суду Волинської області.

Також, усупереч виконання постанови Маневицького районного суду Волинської області від 4 березня 2024 року у справі №164/329/24, яка набрала законної сили та будучи ознайомленим із нею, 23 квітня 2024 року о 15 годині 47 хвилин ОСОБА_4 повторно керував автомобілем «Mitsubishi Galant», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та рухався по вул. Незалежності у селищі Маневичі Камінь – Каширського району Волинської області, де був зупинений інспектором СРПП ВП №1 (сел. Маневичі) Камінь – Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 .

У подальшому поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 23 квітня 2024 року серії ААД №496646 за ч.2 ст. 130 КУпАП та скеровано його до Маневицького районного суду Волинської області.

Окрім цього, всупереч виконання постанови Маневицького районного суду Волинської області від 4 березня 2024 року у справі №164/329/24, яка набрала законної сили та будучи ознайомленим із нею, 7 травня 2024 року о 9 годині 38 хвилин, ОСОБА_4 повторно керував автомобілем марки «Mitsubishi Galant», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та рухався по вул. Незалежності у сел. Маневичі Волинської області, де був зупинений поліцейським СРПП ВП №1 (сел.Маневичі) Камінь – Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 .

У подальшому поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 7 травня 2024 року серії ААД №496508 за ч.2 ст. 130 КУпАП та скеровано його до Маневицького районного суду Волинської області.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконував постанову суду, що набрала законної сили, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України.

Позиція обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю за обставин, зазначених у обвинувальному акті. Суду дав показання про те, що автомобіль марки «Mitsubishi Galant» перебуває у спільному володінні із дружиною. Автомобіль певний період був запаркований у центрі селища, однак коли виникла потреба перегнати автомобіль до місця проживання на вул. Шевченка, будучи обізнаним про позбавлення його права керування транспортними засобами постановою суду, вирішив попросити дозвіл у працівників поліції. Зателефонувавши працівнику поліції (прізвища якого не пригадує), отримав неофіційний дозвіл перегнати авто. На той момент ще думав, що постанова суду не набрала законної сили і вважав, що ще можна кермувати, бо в застосунку «Дія» не було відмітки про відсутність водійського посвідчення. Розкаюється у вчиненому та просить суворо не карати, взяти до уваги те, що частину із загальної суми адміністративних штрафів він оплатив та буде оплачувати по мірі можливості.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого кримінального правопорушення також повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до постанови Маневицького районного суду Волинської області від 4 березня 2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Судове рішення набрало законної сили 15 березня 2024 року (а.п.128).

Суд не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу того, що поїздка після ухвалення постанови про позбавлення його права керування транспортними засобами була одноразовою та здійснена вимушено під впливом особистих обставин, вважає такі показання спрямованими на пом`якшення відповідальності.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину повторно та рецидив злочинів.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

Згідно зі ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У ході судового розгляду кримінального провадження прокурором не заявлялись клопотання про зміну обвинувачення чи висунення додаткового обвинувачення, а тому суд при розгляді цього кримінального провадження виходить із обвинувачення відповідно до обвинувального акта щодо ОСОБА_4 .

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вимогами ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

При призначенні покарання суд враховує наявність обставин, які пом`якшують покарання та обставини, які його обтяжують – вчинення злочину повторно та рецидив злочинів, а також приймає до уваги особу обвинуваченого, зокрема, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі (а.п.56 – 58).

Згідно з довідкою серії ВОЛ №11170, виданою ДУ «Маневицька ВК (№42)» 5 квітня 2023 року ОСОБА_4 звільнений із установи виконання покарань по відбуттю строку покарання, прямує до місця проживання у м.Запоріжжя (а.п.55).

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 30 липня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України і призначено покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді обмеження волі звільнено із випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст. 76 КК України зобов`язано засудженого ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а.п.67 – 69).

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 9 вересня 2025 року ОСОБА_4 на підставі ч.1 ст. 78 КК України від покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців за вироком Маневицького районного суду Волинської області від 30 липня 2024 року звільнено у зв`язку із закінченням іспитового строку (а.п.131).

При призначенні покарання поза увагою суду не залишається й те, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався як до кримінальної, так і адміністративної відповідальності (а.п.41 - 45), у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебував (а.п.51), однак згідно із характеристикою за місцем проживання у сел. Маневичі, виданою дільничним офіцером поліції 30 травня 2024 року обвинувачений характеризується як особа, що вживає спиртні напої.

Обвинуваченим під час розгляду кримінального провадження було надано суду довідку від 23 січня 2024 року №760-7001953603 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.п.93), довідку ФОП ОСОБА_11 від 29 січня 2025 року про те, що він із 21 січня 2025 року є працевлаштованим на посаді бармена (а.п.74) та свідоцтва про народження ОСОБА_12 , 11 лютого 2014 року, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши, що малолітні перебувають на його утриманні (а.п.81-82).

Покликання обвинуваченого на те, що у нього на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей суд не бере до уваги, оскільки наявність малолітніх дітей у співмешканки, біологічним батьком яких є інший чоловік, не підтверджує перебування їх на утриманні у ОСОБА_4 .

Також обвинувачений ОСОБА_4 просив суд взяти до уваги те, що ним частково сплачено штрафи за притягнення до адміністративної відповідальності.

Із відповіді Маневицького відділу ДВС у Камінь – Каширському районі Волинської області №30637 від 21 жовтня 2024 року на запит прокурора вбачається, що станом на 18 жовтня 2024 року у відділі перебуває сімнадцять виконавчих документів з примусового стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь держави і загальна сума штрафів по постановах Маневицького районного суду за ст. 130 КУпАП складає 292 400 гривень (а.п.71).

Із відповіді Маневицького відділу ДВС у Камінь – Каширському районі Волинської області №18414 від 13 червня 2025 року на запит прокурора вбачається, що станом на 13 червня 2025 року у відділі перебуває чотирнадцять виконавчих документів з примусового стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь держави і загальна сума штрафів по постановах Маневицького районного суду за ст. 130 КУпАП складає 286 618, 59 гривень (а.п.105 - 106).

Із відповіді Маневицького відділу ДВС у Камінь – Каширському районі Волинської області №28604 від 20 жовтня 2025 року на запит прокурора вбачається, що станом на 20 жовтня 2025 року у відділі перебуває сім виконавчих документів з примусового стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь держави і загальна сума штрафів за виконавчими провадженнями, яка підлягає стягненню, становить 292 400, 00 гривень. Загальна сума сплачених ОСОБА_4 штрафів за період з 21 жовтня 2024 року по 20 жовтня 2025 року складає 18 502, 88 гривень. Дати проплат та суми: 1 011, 25 грн від 23 червня 2025 року; 4 900 грн від 16 червня 2025 року; 5 779, 27 грн від 26 травня 2025 року; 81 грн від 26 травня 2025 року; 1 020 грн від 28 січня 2025 року; 1 514, 56 грн від 24 січня 2025 року; 605, 60 грн від 24 січня 2025 року; 2 380 грн від 26 травня 2025 року; 605, 60 грн від 28 січня 2025 року; 605, 60 грн від 24 січня 2025 року. Суми, які залишаються не відшкодованими станом на дату надання відповіді на запит складають 284 109, 48 грн. кількість виконавчих проваджень із зазначенням предмету стягнення, що закінчені, у зв`язку з фактичним виконанням за період з 21 жовтня 2024 року по 20 жовтня 2025 року становить 7 (сім) виконавчих проваджень по стягненню штрафів на користь держави та стягнень судового збору. На примусове виконання виконавчі листи про стягнення із ОСОБА_4 штрафів за період із 21 жовтня 2024 року по 20 жовтня 2025 року не надходили (а.п.134 - 135).

Тобто, обвинуваченим частково здійснено оплату накладених судовими рішеннями адміністративних стягнень лише під час розгляду цього кримінального провадження, що, на думку суду, також спрямовано на пом`якшення можливого призначеного покарання, однак суд звертає увагу, що оплата штрафів є обов`язком особи, яка притягається до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 27 листопада 2025 року було визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 174 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень. Судове рішення набрало законної сили (а.п. 136).

Статтею 9 КУпАП установлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

ОСОБА_4 був обізнаний про наявність відносно нього постанови Маневицького районного суду Волинської області від 4 березня 2024 року, якою його позбавлено права керування транспортними засобами, проте всупереч судовому рішенню здійснював керування транспортним засобом, що на думку суду, свідчить про умисне ухилення останнього від виконання постанови суду, що є однією з форм невиконання судового рішення як підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК.

У цьому кримінальному провадженні зібрані докази свідчать про систематичність вчинення правопорушень і про умисне невиконання судового рішення ОСОБА_4 .

Санкцією частини першої статті 382 КК України за невиконання судового рішення передбачена кримінальна відповідальність у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Державний обвинувач у судових дебатах просила суд призначити ОСОБА_4 покарання у виді 2 років позбавлення волі, сторона захисту вважала таке покарання занадто суворим та просили призначити покарання у виді штрафу.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, наявність значної суми боргу за виконавчими листами, що на думку суду, унеможливлює призначення покарання у виді штрафу, особу винного, який неодноразово притягувався як до кримінальної, так і до адміністративної відповідальності, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим засудженим, так і іншими особами, можливе лише при призначенні покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, ближче на мінімальної межі, що також відповідатиме вимогам ст. 2 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експертів відсутні, запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, призначивши покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: три оптичних диски із відеозаписами з портативних нагрудних відео реєстраторів поліцейських та фактами оформлення щодо ОСОБА_4 адміністративних матеріалів – залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Маневицького районного суду

Волинської області ОСОБА_1