Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №707/5054/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 707/5054/25

Провадження № 22-ц/821/736/26

Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

представник відповідача: адвокат Худа Ірина Романівна,

розглянувши упорядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Худи Ірини Романівни на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року(постановлену в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області під головуванням судді Волкової Н.С.) про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

10 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

19 грудня 2025 року до суду надійшла заява від представника ОСОБА_2 –адвоката Лебєдєвої Т.О. про надання строку для примирення, в якій просила суд надати строк для примирення з позивачем на шість місяців та зупинити провадження у справі до закінчення строку для примирення.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року з метою надання подружжю строку для примирення, зупинено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу на один місяць, призначивши наступне судове засідання на 20 лютого 2026 року о 09 год. 30 хв.

Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що з метою виконання свого обов`язку по вжиттю заходів щодо примирення подружжя, із урахуванням бажання сторін примиритися, суд вважав за необхідне надати сторонам термін для примирення тривалістю один місяць. Вказана тривалість строку для примирення, на думку суду, є достатньою для вирішення сторонами питання про можливість примирення та збереження шлюбу. Крім того, надання строку для примирення не буде суперечити моральним засадам суспільства щодо вжиття заходів стосовно збереження шлюбу.

В апеляційній скарзі, поданій 04 лютого 2026 року через засоби поштового зв`язку, представник ОСОБА_2 – адвокат Худа І.Р., вважаючи, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, які мають важливе значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просила змінити ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року в частині надання сторонам строку для примирення, збільшивши його до шести місяців.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції, надаючи строк для примирення тривалістю лише один місяць, не врахував, що подружжя перебуває у шлюбі протягом тривалого часу, сторони мають двох неповнолітніх дітей, між подружжям збережені почуття взаємної поваги та любові, а складна емоційна ситуація, спричинена війною в Україні, вплинула на психологічний стан сторін та прийняття поспішного рішення щодо подання позову про розірвання шлюбу. Проте, сімейний зв`язок можливо та потрібно відновити і відповідач вживає для цього необхідні дії.

Вказує, що на даний час відповідач з дітьми тимчасово перебуває у Польщі у гостях у брата, що ускладнює можливість примирення подружжя у межах визначеного судом строку.

Вважає, що у сторін є шанс відновити сімейні стосунки та зберегти сім`ю.

У запереченнях, які надійшли до Черкаського апеляційного суду 09 березня 2026 року, ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , скасувати ухвалу про зупинення провадження, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті, вважаючи, що подальше зупинення провадження у справі не сприятиме примиренню сторін і фактично використовується стороною відповідача як засіб затягування судового розгляду. Вважає, що подальше зупинення провадження у справі порушує принцип розумних строків розгляду справи, а також право позивача на припинення шлюбу.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно п.14 ч.1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Зупиняючи провадження у справі до закінчення строку для примирення, суд першої інстанції виходив із того, що надання строку для примирення сприятиме збереженню сім`ї.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Стаття 211 ЦПК України передбачає, що одним із завдань розгляду справи по суті визначається сприяння примиренню сторін.

Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.

Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду та надання сторонам строку на примирення. Якщо після закінчення визначеного судом строку, примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Ч. 7 ст. 240 ЦПК України визначено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Пунктом 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення строку для примирення, визначеного судом.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду.

Таким чином, якщо у справі про розірвання шлюбу суд дійде висновку про необхідність надання подружжю строку для примирення, який не може перевищувати шести місяців, суд відповідно до імперативної вказівки пункту четвертого частини першої статті 251 ЦПК України зобов`язаний зупинити провадження у справі на цей строк.

У даній справі суд першої інстанції визнав можливим примирення сторін, оскільки відповідачка звернулася до суду з відповідною заявою, та зупинив провадження у справі на строк, який не перевищує встановлений частиною сьомою статті 240 ЦПК України.

Є необгрунтованими доводи апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції при наданні сторонам строку на примирення тривалістю лише один місяць, того, що подружжя перебуває у шлюбі протягом тривалого часу, мають двох неповнолітніх дітей, між подружжям збережені почуття взаємної поваги та любові, а складна емоційна ситуація, спричинена війною в Україні, вплинула на психологічний стан сторін та прийняття поспішного рішення щодо подання позову про розірвання шлюбу, оскільки, надаючи строк для примирення подружжя в один місяць, суд першої інстанції виходив із позиції обох сторін, врахував обставини справи і, на переконання колегії суддів, визначив строк на примирення, який є необхідним та достатнім.

Також є необгрунтованими посилання скаржника, що у сторін є шанс відновити сімейні стосунки та зберегти сім`ю, що неможливо зробити на протязі одного місяця, оскільки у визначений судом строк для примирення, відповідач не скористалась ним для реалізації мети, з якою такий строк надавався, а збільшення строку для примирення до шести місяців є невиправданим і одним із способів затягування процесу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, якою було зупинено провадження у справі та надано сторонам строк для примирення, є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Худи Ірини Романівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2026 рокупро зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова