Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №707/3495/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 707/3495/25

Провадження № 22-ц/821/563/26

Категорія: 304090200

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

представник позивача: адвокат Луньова Анна Геннадіївна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представникаАкціонерного товариства «Сенс Банк» - адвоката Луньової Анни Геннадіївни на заочне рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Білопольської Н.А. в приміщенні Кам`янськогорайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

04 вересня 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 листопада 2020 року між АТ «Альфа-Банк», яке 30 листопада 2022 року змінило найменування на АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, у відповідності до умов якої банк зобов`язувався надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредит, сплатити комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 46 395,69 грн, з яких 29 192,47 грн – прострочене тіло кредиту, 17 153,72 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 49,50 грн – заборгованість по комісії.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовило необхідність звернення АТ «Сенс Банк» до суду за захистом своїх прав.

За таких підстав, банк просив суд прийняти рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 395,69 грн та сплачений судовий збір

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач на підставі досягнутої угоди отримував кредитні кошти, а, в подальшому, не виконав обов`язок із їх повернення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 12 січня 2026 року засобами поштового зв`язку, представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Луньова А.Г., вважаючи рішення необгрунтованим, прийнятим при невірному застосуванні судом норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що матеріали свідчать, що 26.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до банку з пропозицією про укладення кредитного договору, внаслідок чого між сторонами було укладено відповідний договір.

Банк вимоги договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі та на умовах, визначених договором, що підтверджується не лише розрахунком заборгованості, а й випискою по рахунку боржника, яка є належним доказом.

Крім того, з виписки боржника вбачається, що він користувався кредитними коштами, здійснював в межах ліміту платіжні операції, зокрема, перерахунок коштів з картки на карту, оплату комунальних послуг, оплату товарів та зняття готівки.

Вважає, що фактично суд першої інстанції ухилився від виконання процесуального обов`язку щодо дослідження наявних в матеріалах справи доказів, внаслідок чого звільнив відповідача від виконання обов`язку щодо повернення коштів та сплати відсотків за користування ними.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань 30 листопада 2022 року.

На підтвердження заявлених вимог позивачем АТ «Сенс Банк» надано оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно з якою ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (а.с. 43), згідно умов якої відповідач пропонує позивачу укласти Угоду про обслуговування Кредитної картки та відкрити відновлювальну кредитну лінію, яка є невід`ємною частиною договору про обслуговування фізичних осіб а АТ «Альфа-Банк», та поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, а також просив повідомити йому реквізити рахунку та випустити міжнародну платіжну карту з максимальним лімітом кредиту 200 000,00 гривень, сума доступного кредиту на момент складання оферти 10 000,00 грн, процентною ставкою за користування кредитною лінією для торгових операцій пропонував встановити та/або операцій зняття коштів готівкою 39,99% річних, тип процентної ставки - фіксована.

Також відповідач запропонував банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами Договору.

У розділі V оферти відповідач зазначив, що всі відносини між ним та банком та істотні умови надання та користування кредитом, які не врегульовані Угодою, права і обов`язки сторін, порядок зміни і припинення дії Угоди, відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов Угоди ОСОБА_1 пропонував врегулювати Договором, діюча редакція якого розміщена на офіційному сайті банку в мережі Інтернет.

Також судом встановлено, що вона не містить відомостей про те, яку саме міжнародну платіжну карту VISA Rewards пропонується випустити, з яким строком її дії та з якою сумою кредитного ліміту.

Відомості про строк дії платіжної картки типу VISA Rewards оферта не містить.

Також до матеріалів позовної заяви позивачем долучено анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб, акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту та заяву (акцепт) № 248.631529475.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування з відміткою про їх підписання 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 (а.с. 44-45).

Із матеріалів справи вбачається, що анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача. У першій частині Анкети наявне прохання відповідача відкрити поточні рахунки в гривні/доларахСША/евро на його ім`я згідно з чинним законодавством та відповідно до умов Договору.

Друга частина Анкети «Акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа – Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі – Публічна пропозиція)» у пункті 2.1. підпункту 2.1.1. містить текст про те, що підписанням цього акцепту ОСОБА_1 підтверджує акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між ним та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сайті Банку. Також другий розділ анкети містить відмітку навпроти тексту такого змісту: «Публічну пропозицію прошу надати шляхом самостійної можливості завантаження чинної Публічної пропозиції, розміщеної на офіційному веб –сайті банку у мережі Інтернет ( а.с. 44 зворотня сторона).

Акцепт містить умову про те, що реквізити рахунку клієнту будуть повідомлені окремо.

Доказів повідомлення цих реквізитів суду не надано.

Акцепт не містить інформації про суму встановленої кредитної лінії та інформації про вид випущеної міжнародної платіжної картки і строк її дії з моменту випуску.

За умовами розділу V акцепту сторони домовились, що всі відносини між клієнтом і банком та істотні умови надання і користування кредитом, які не врегульовані Угодою, права та обов`язки сторін, порядок зміни і припинення дії угоди, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов угоди регулюється Договором, діюча редакція якого розміщена на офіційному сайті банку в мережі Інтернет (а.с.45 зворотня сторона).

Згідно з паспортом споживчого кредиту мета отримання кредиту: на споживчі цілі, сума (ліміт) кредиту: 10 000,00 грн, максимальна сума кредиту: 200 000,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка: 43,22 %, тип процентної ставки: фіксована (а.с. 45).

За розрахунком заборгованості за кредитом загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 46 395,69 грн, з яких: 29 192,47 грн – прострочене тіло кредиту, 17 153,72 грн – відсотки за користування кредитом, 49,50 грн – комісія (а.с. 38).

Окрім того, позивач надав виписку по рахунку з кредитною карткою Visa Rewards за період з 26 листопада 2020 року по 25 березня 2025 року за договором № 631529475 (а.с. 39-41).

17 червня 2025 року представником АТ «Сенс Банк» направлено відповідачу вимогу про усунення порушень з виконання договірних зобов`язань за кредитним договором, а саме сплату заборгованості по кредиту в розмірі 46 395,69 грн (а.с. 27-29).

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Виконання кредитором своїх зобов`язань, фактична видача позичальнику кредиту та часткове виконання позичальником зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом підтверджені позивачем наданням до справи розрахунку заборгованості за кредитом у гривні.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1054 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін,

Судом встановлено, що 26.11.2020 відповідач ОСОБА_1 подав до АТ «Альфа Банк» оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Розділом ІІ, ІІІ оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії визначено, що відповідач пропонує банку відкрити поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, також просив повідомити йому реквізити рахунку та випустити міжнародну платіжну карту з максимальним лімітом кредиту 200 000,00 гривень, процентною ставкою за користування кредитною лінією для торгових операцій пропоновува встановити та/або операцій зняття коштів готівкою у розмірі 39,99% річних, тип процентної ставки - фіксована.

Також відповідач запропонував банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами Договору ( розділ І V оферти).

При цьому, оферта не містить відомостей про те, яку саме міжнародну платіжну карту пропонується випустити, з яким строком її дії та з якою сумою кредитного ліміту.

Відповідно до копії акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.11.2020 банк пропозицію ОСОБА_1 приймає і відкриває йому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні.

Акцепт містить умову про те, що реквізити рахунку клієнту будуть повідомлені окремо.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення цих реквізитів.

Також, акцепт містить інформації про суму встановленої кредитної лінії у сумі 10 000,00 грн проте не містить інформації про вид випущеної міжнародної платіжної картки і строк її дії з моменту випуску.

На підтвердження позовних вимог банком до позовної заяви було долучено анкету-заяву, підписану відповідачем 26.11.2020, розрахунок заборгованості та виписку по рахунку.

З анкети- заяви вбачається, що вона містить лише персональні дані відповідача, а також наявне прохання відповідача відкрити поточні рахунки в гривні/доларах США/евро на його ім`я згідно з чинним законодавством та відповідно до умов Договору.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей відносно того, які поточні рахунки були відкриті на ім`я відповідача, які картки були видані та строк їх дії.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження перерахування банком на рахунок відповідача коштів саме у розмірі 10 000,00 грн.

Також відповідно до розрахунку заборгованості датою надання кредиту зазначене 26.11.2020, вказаний номер кредитного договору, який не можливо розгледіти, в офертах та акцептах відсутня дата їх підписання, відсутній номер кредитного договору, лише вказана сума ліміту 10 000,00 грн.

Згідно виписки по рахунку НОМЕР_1 за кредитним договором № 631529475 та кредитною карткою Vasa Rewards за період з 26.11.2020 по 25.03.2025 ліміт кредиту встановлений 0,00 грн, доступний – 0,00 грн, власні кошти на початок періоду – 0,00 грн, всього витрат – 82 230,37 грн, всього надходжень 82 230,37 грн; власні кошти на кінець періоду – 0,00 грн, доступні кошти на кінець періоду – 0,00 грн, поточна сума заборгованості на кінцеву дату виписки – 0,00 грн, обов`язковий мінімальний платіж – 0,00 грн, загальна сума платіжного періоду - 0,00 грн, термін сплати до 25.03.2025, а розмір заборгованості не вказаний.

Наведене свідчить про відсутність доказів того, що при зверненні до банку 26.11.2020 відповідач дійсно отримав кредит в розмірі та на умовах, про які стверджує позивач.

Адже за змістом оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії розмір доступного кредиту (кредитної лінії) на момент складання оферти хоч і вказаний в розмірі 10 000,00 грн, діюча редакція Договору з Додатками суду не надана, строк дії картки не визначений, порядок нарахування процентів не вказаний і не підтверджений відповідними доказами.

Також із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Анкету – заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа - Банк», Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, однак належні та допустимі докази того, що відповідач отримав саме кредитну картку зі встановленням на неї кредиту в узгодженому Договором розмірі,, що відповідач був ознайомлений та надав згоду саме на ті конкретні умови, які були викладені в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сайті Банку, на які посилається позивач, як на докази умов кредитного договору від 26.11.2020, суду не надані.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними в частині недоведення позивачем належними та допустими доказами перерахування відповідачу коштів у сумі 10 000,00 грн на виконання кредитного договору.

Також є вірними висновки суду, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26 листопада 2020 року не може вважатись достатнім доказом на підтвердження існуючої заборгованості та повинен оцінюватись в сукупності із доказами, які підтверджують факт перерахування коштів відповідачу.

Виписка по рахунку не містить розміру заборгованості, і як вірно зазначено судом першої інстанції, у даній виписці відображені операції з оплати товарів, проте неможливо встановити одержання кредитних коштів відповідачем.

Доводи скаржника, що з виписки боржника вбачається, що він користувався кредитними коштами, здійснював в межах ліміту платіжні операції, зокрема, перерахунок коштів з картки на карту, оплату комунальних послуг, оплату товарів та зняття готівки, відхиляються колегією суддів, оскільки виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку, проте, надана банком виписка не містить даних про особу, яка склала виписку та дату її складення, а тому не може вважатися первинним документом та належним доказом.

Крім того, виписка по рахунку формується на підставі обумовленого договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку, однак враховуючи анкету-заяву від 26.11.2020 та розрахунок заборгованості, суд не може встановити обставини видачі кредиту та його розміру, строк дії договору,що позбавляє суд можливості перевірити розмір кредитної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у визначеному АТ «Сенс Банк» розмірі , оскільки АТ «Сенс Банк» не надало належні та допустимі докази на підтвердження отримання кредитних коштів, їх розмір, період користування та повернення цих коштів.

Інші доводи, наведені представником АТ «Сенс Банк» - адвокатом Луньовою А.Г. в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, проте суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника АТ «Сенс Банк» - адвоката Луньової А.Г. на заочне рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2025 року, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвоката Луньової Анни Геннадіївни - залишити без задоволення.

Заочне рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Т.Л. Фетісова