Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №536/1340/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1340/25 Номер провадження 22-ц/814/756/26Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді: Чумак О.В.,

суддів: Обідіної О.І., Пилипчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 серпня 2025 року, ухвалене суддею Река А.С.

по справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву, тим самим приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

29.12.2020, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 уклав із АТ «А-Банк» кредитний договір №А507СТ155101068571 щодо надання позичальнику кредиту в розмірі 90000 грн., строком кредитування на 60 місяців та зі сплатою процентів 50 % річних.

АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме, надало відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.

Відповідач свої зобов`язання по сплаті кредиту не виконав у зв`язку з чим станом на 04.06.2025 виникла заборгованість в загальному розмірі 145939,74 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 81771,08 грн. та заборгованості за процентами 64168,66 грн.

Враховуючи викладене позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 145939,74 грн. та сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 серпня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №A507CT155101068571 від 29 грудня 2020 року у розмірі 145939 грн. 74 коп. та судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що матеріали справи не містять доказів відкриття в банку рахунку на ім`я ОСОБА_1 та перерахунок кредитних коштів на даний рахунок.

Окрім того, долучена позивачем виписка по кредиту не є належним та допустимим доказом заборгованості за кредитним договором, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, зокрема відсутній номер рахунку відкритий на відповідача або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка безпосередньо була набувачем та розпорядником грошових коштів.

Від представника АТ «Акцент-Банк» Ковальчук О.Ю. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що відповідно до положень ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2019 року відповідач власноруч підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, у якій погодився, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач своїм підписом зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банка (а.с. 6).

29 грудня 2020 року, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 подав до АТ «Акцент-Банк» заяву про надання послуги «Швидка готівка» №A507CT155101068571 та підписав Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» (а.с. 6-7 (зворотня сторона)).

Підписанням вказаної заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що Заява про надання послуг «Швидка готівка» разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується електронним підписом відповідача у заяві, а саме одноразовим ідентифікатором +380674941207.

Відповідно до п. 4-6 даного договору сума кредиту становить 90000 грн., строк кредиту – 60 місяців, процентна ставка (фіксована) – 50 %.

У п. 7 заяви клієнта ОСОБА_1 № А507СТ155101068571 від 29.12.2020 зазначено, що номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5169157003412719. Рахунок для внесення платежів - UA803077700000029095211977529.

На підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів позивач до позовної заяви долучив меморіальний ордер № TR.16254328.32396.70074 від 29.12.2020, згідно з відомостями якого проведено успішну транзакцію у розмірі 90000,00 грн., призначення платежу: Видача кредиту згідно договору №A507CT155101068571 від 29.12.2020(а.с. 10, зворотня сторона).

При цьому, в графі «платник» зазначено відповідача ОСОБА_1 в графі «отримувач» - онлайн кэш-кредит.

Відповідно до виписки по кредиту та розрахунку заборгованості за договором №A507CT155101068571 від 29.01.2020 станом на 04.06.2025 року сума боргу відповідача становить 145939,74 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 81771,08 грн. та заборгованості за процентами 64168,66 грн.(а.с. 12).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктом 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.01.2021 р. у цивільній справі № 524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…».

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав заяву клієнта № А507СТ155101068571 від 29.12.2020, паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблицю обчислення вартості кредиту одноразовим ідентифікатором +380674941207, чим також підтвердив ознайомлення з дійсними умовами і правилами надання банківських послуг.

Даний номер телефону вказаний ОСОБА_1 в анкеті-заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 10.04.2019 та зазначений ним в апеляційній скарзі, що підтверджує факт його належності відповідачу.

Доводи апеляційної скарги вказані обставини не спростовують.

Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами.

Разом з тим, у спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду по справі № 200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі 753/16762/15-ц).

На підтвердження факту видачі відповідачу кредитних коштів позивачем до матеріалів справи долучено меморіальний ордер № TR.16254328.32396.70074 від 29.12.2020 з призначенням платежу: видача кредиту згідно договору №А507СТ155101068571 від 29.12.2020, платник – ОСОБА_1 (дебет рах. № НОМЕР_1 ), отримувач Онлайн кэш-кредит (кредит рах. № НОМЕР_2 ) (а.с. 10 (зворотня сторона)).

Разом з тим, у п. 7 заяви клієнта ОСОБА_1 № А507СТ155101068571 від 29.12.2020 зазначено, що номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5169157003412719. Рахунок для внесення платежів - НОМЕР_3 .

Також позивачем до позовної заяви долучено виписку по кредиту А507СТ155101068571 за період з 29.12.2020-03.06.2025, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитом станом на 03.06.2025 становить 145939,74 грн. (а.с. 11-13).

Проте, дана виписка по кредиту ОСОБА_1 № А507СТ155101068571, не є випискою по рахунку відповідача, оскільки не містить даних про рух коштів по рахунку, номер якого у ній взагалі не зазначений. Також виписка по кредиту не містить відображення інформації про видачу відповідачу кредитних коштів, а саме факту фіксування банківської операції про зарахування кредиту на рахунок відповідача.

З долученої позивачем виписки по картці НОМЕР_4 (рахунок: НОМЕР_5 ) за період з 29.12.2020-17.07.2025, на яку, згідно п. 7 заяви ОСОБА_1 № А507СТ155101068571, повинна бути зарахована сума кредиту, вбачається, що заборгованість (станом на 17.07.2025) становить 0,00 грн. При цьому дата і час останньої операції зазначена 24.07.2022 10:04. Згідно даної виписки сума витрат за вказаний період становить 108549,74 грн., сума зарахувань – 108542,50 грн. (а.с. 42з - 42і).

Оскільки вищевказані докази містять суперечності щодо вказаної в них інформації, з метою встановлення дійсних обставин по справі, перевірки доводів сторін, їх з`ясування, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27.01.2026 витребувано від АТ «Акцент-Банк» докази по справі, а саме: докази отримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , платіжної картки № НОМЕР_6 ; інформацію щодо власника рахунку № НОМЕР_1 , що зазначений у меморіальному ордері № TR.16254328.32396.70074 від 29.12.2020; інформацію щодо власника рахунку НОМЕР_5 , що зазначений у виписці по картці № НОМЕР_4 , наданій банком; належним чином завірену виписку по банківському рахунку НОМЕР_3 , яка б містила інформацію про проведені банком операції із зазначенням конкретних банківських рахунків та операцій по них в частині видачі кредитних коштів, нарахування відсотків, погашення заборгованості за кредитним договором А507СТ155101068571 від 29.12.2020. Надано строк для виконання ухвали суду до 10 березня 2026 року.

Копія даної ухвали доставлена до електронного кабінету АТ «Акцент-Банк» 12.02.2026 о 08:27:21, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.

Окрім того, копія даної ухвали в паперовому вигляді отримана позивачем 26.02.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Проте, АТ «Акцент-Банк» ухвалу апеляційного суду про витребування доказів у визначений строк не виконало, доказів неможливості надання витребуваних ухвалою суду відомостей не повідомило.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційним судом враховано, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим, до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. Із врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 року у справі № 199/7014/20.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження фактичної видачі кредиту, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За апеляційний перегляд даної справи ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 3633,60 грн., який відповідно до вищевказаних вимог, підлягає стягненню з АТ «Акцент-Банк» на його користь.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 4, 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді О.І. Обідіна

Л.І. Пилипчук