Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №554/5162/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/5162/25 Номер провадження 22-ц/814/1245/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича

на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2025 року, ухвалене в місті Полтава під головуванням судді Савченко Л. І., за участю присяжних Красноштан І. В. та Єльченко Ю. М., дата складення повного рішення суду 20 жовтня 2025 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко Д. В. звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка перебуває на обліку в КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» ВП Обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром № 1.

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 31.03.2025 ОСОБА_2 має психічне захворювання: змішана корково підкоркова судинна деменція, помірного третинного ступеня тяжкості. Крім того, до вказаного консультативного висновку додається і висновок психолога, з якого вбачається, що при проведенні психологічного обстеження виявлено, зокрема, що ОСОБА_2 не самостійна у відповідях, постійно просить допомоги у сина. Також у неї почалися галюцинації, останнім часом буває агресивна та не адекватна.

Внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, чим може заподіяти шкоду собі та оточуючим, у зв`язку із чим, для забезпечення особистих майнових та немайнових прав ОСОБА_2 , вона потребує постійної опіки та догляду.

Вказував, що крім заявника ОСОБА_1 інших осіб, які б могли опікуватися ОСОБА_2 немає, оскільки її чоловік та старший син померли, а інших родичів вона не має, тому фактично лише заявник допомагає матері та забезпечує її всім необхідним для нормального життя, відтак є достатні підстави для визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною.

Відмовлено у призначенні ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 .

Зобов`язано орган опіки та піклування в особі Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради вирішити питання опіки над недієздатною ОСОБА_2 , відповідно до законодавства.

Встановлено строк дії даного рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною у два роки, який обчислюється з дня набрання рішенням законної сили.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови у призначенні ОСОБА_3 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко Д. В. подав апеляційну скаргу та, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити над ОСОБА_2 , опіку і призначити сина - ОСОБА_1 її опікуном.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді судинної деменції, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вказує, що відмова у призначенні опікуна за відсутності альтернативної кандидатури та необхідних дій щодо забезпечення правової охорони недієздатної особи суперечить завданням цивільного судочинства та фактично створює ситуацію правової невизначеності.

Вважає, що суд невмотивовано зазначив про необґрунтованість подання через те, що орган опіки та піклування у своєму поданні про призначення опікуна над недієздатною особою належно не мотивував можливості здійснення опіки заявником, з урахуванням його зайнятості (проходження військової служби у ЗСУ), взаємини підопічної та кандидата в опікуни, не вказав, чи досліджено стан його здоров`я та чи не має у зв`язку з цим перешкод для здійснення обов`язків опікуна.

Наголошує, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , надає їй постійну допомогу, здійснює догляд, забезпечує її майнові та немайнові права та інтереси. Орган опіки та піклування встановив також, що інших близьких родичів, які могли б здійснювати опіку, не існує: чоловік ОСОБА_2 помер, старший син також помер, що підтверджується належними доказами. Таким чином, ОСОБА_1 є єдиною близькою людиною для підопічної, яка фактично доглядає за нею, а взаємини між підопічною та кандидатом у опікуни є довірливими, тісними та сімейними, і цей факт детально відображено у поданні.

Реальні сімейні стосунки підтверджені доказами та актом обстеження, однозначно свідчать про існування сімейного життя та виконання заявником обов`язків сина, а тому призначення ОСОБА_3 опікуном повністю відповідає вимогам законодавства, інтересам недієздатної особи та принципу правової визначеності.

Крім того, ОСОБА_1 не перебуває на лінії безпосереднього зіткнення з ворогом, що підтверджує можливість поєднання служби із виконанням обов`язків опікуна, тим більше що фактично він уже протягом тривалого часу забезпечує свою матір матеріально та організаційно.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права, не оцінивши належним чином конкретні обставини справи, зокрема, факт постійного фактичного догляду заявника за матір`ю, її повну цивільну недієздатність та відсутність інших осіб, які можуть бути її опікунами, що призвело до помилкового вирішення справи в цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника та органу опіки та піклування, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Октябрським відділом РАЦС м. Полтави 23 лютого 1982 року на підставі актового запису про народження № 229 від 23.02.1982 (а. с. 15).

Згідно Висновку судово-психіатричного експерта Полтавської філії судових експертиз Державної Установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» № 468 від 11.07.2025 ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді судинної деменції, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 66-68).

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік - ОСОБА_5 , що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13.08.2018 та серії НОМЕР_3 від 29.06.2023 (а. с. 18, 19).

Даних про інших близьких осіб, які можуть бути опікунами недієздатної особи - ОСОБА_2 , крім заявника ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Департаментом соціального захисту населення Полтавської міської ради проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 (акт обстеження № 106 від 06.10.2025) та встановлено, що за ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює догляд її син - ОСОБА_1 , який піклується про свою матір та забезпечує її всім необхідним (а. с. 91).

Згідно подання Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради, в особі органу опіки та піклування, про призначення опікуна, з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітньої особи, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки, опікуном над ОСОБА_2 доцільно призначити її сина - ОСОБА_1 , який може виконувати обов`язки опікуна.

Зі службової характеристики на солдата ОСОБА_6 від 22.04.2025, вбачається, що він зарахований до військової частини НОМЕР_4 згідно наказу № 2 від 13.03.2022, проходить службу на посаді сапера 2-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу. За час проходження служби зарекомендував себе добре, характеризується позитивно. 14.08.2023 нагороджений почесним нагрудним знаком « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (а. с. 117).

Відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять даних про те, що заявник надавав матері постійну допомогу та здійснював догляд за нею, а його присутність під час проведення обстеження умов проживання ОСОБА_2 не підтверджує факту проживання заявника разом з матір`ю, здійснення за нею постійного догляду та створення необхідних побутових умов.

Також суд вказав, що Орган опіки та піклування у своєму поданні щодо призначення опікуна над недієздатною особою належно не мотивував можливості здійснення опіки заявником, з урахуванням його зайнятості (проходження військової служби у ЗСУ), взаємини підопічної та кандидата в опікуни, не вказав, чи досліджено стан його здоров`я та чи не має у зв`язку з цим перешкод для здійснення обов`язків опікуна, а тому дійшов висновку про необґрунтованість подання.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Згідно статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

У статті 62 ЦК України вказано, що опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно частин другої-четвертої статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Згідно статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23).

У справі, що переглядається апеляційним судом, визнавши ОСОБА_2 недієздатною особою, суд першої інстанції відмовив у задоволенні подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної матері з тих мотивів, що заявник проходить військову службу, що унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків опікуна.

Водночас сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою, на що вказав Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24).

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711 св 24) зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Наявне у матеріалах справи подання органу опіки та піклування - Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради містить належне обґрунтування призначення саме ОСОБА_1 опікуном у разі визнання ОСОБА_2 недієздатною, оскільки інші близькі родичи, які могли б здійснювати опіку, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка ОСОБА_2 та батька заявника - ОСОБА_3 , та смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її старшого сина та брата заявника - ОСОБА_4 , відсутні, а фактичний догляд за недієздатною матір`ю здійснює заявник ОСОБА_1 , який піклується про свою матір, створює їй необхідні умови для проживання та забезпечує всім необхідним.

Отже, можливість здійснення заявником ОСОБА_1 повноважень опікуна була перевірена органом опіки та піклування, який на підставі документів, визначених підпунктом 3.3 пункту 3 Правил опіки та піклування, висловив обґрунтовану пропозицію про доцільність призначення його опікуном, зокрема, і з огляду на проходження ОСОБА_1 військової служби, що не перешкоджає здійсненню ним догляду за своєю матір`ю та забезпеченню її майнових і немайнових прав та інтересів.

Суд першої інстанції, даючи оцінку відповідності цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, крім перебування ОСОБА_1 на військовій службі, інших аргументів не навів, та попри те, що заявник є єдиним близьким родичем ОСОБА_2 , яка в силу хронічного, стійкого психічного розладу не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки, безпідставно відмовив у встановленні над ОСОБА_2 опіки і призначенні заявника її опікуном.

При цьому висновки суду про недоведеність факту надання заявником постійної допомоги своїй матері та здійснення за нею догляду за відсутності іншої особи, яка могла це виконувати, є безпідставними та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2025 року в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна