Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №295/5299/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/5299/25 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 70 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/5299/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Приведьона Віталія Миколайовича, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2025 року та представника ОСОБА_2 - адвоката Давиденко Надії Володимирівни, на додаткове рішення цього ж суду від 11 серпня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Перекупки І. Г., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 січня 2023 року у справі № 295/13510/22 стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Також рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2016 року з нього на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 травня 2016 року і до досягнення повноліття.

Згідно з судовими рішеннями з нього стягуються аліменти в загальному розмірі 7/12 (1/4 + 1/3) частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, що становить 58,33 %, при цьому, за змістом ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 відсотків.

Дані обставини ставлять його в край тяжкий матеріальний стан та призводять до накопичення у нього щомісячної заборгованості за аліментами й автоматичного віднесення його до категорії «боржника» аж до повноліття дітей, що позбавляє його можливості вчиняти будь-які дії відносно рухомого або нерухомого майна.

Після стягненняаліментів на другу дитину його матеріальний стан змінився.

Під час ухвалення рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 січня 2023 року не була врахована та обставина, що на його утриманні перебуває ще одна малолітня дитина, та не з`ясовувався його майновий стан, виходячи із того, що рішення приймалося без його участі.

Зауважив що він є військовослужбовцем Збройних Сил України з 2013 року, має статус учасника бойових дій та на даний час стан його здоров`я погіршився. У зв`язку з цим йому призначили відповідне лікування та вирішується питання оперативного лікування кили МХВ L5S1, що підтверджується протоколом МРТ обстеження від 28.03.2025 року, випискою із медичної карти хворого від 31.03.2025 року та направленням па подальший медичний огляд від 03.04.2025 року. Зміни в стані його здоров`я потребують додаткових матеріальних витрат на лікування.

Вважає, що вказані обставини та докази свідчать про зміну (значне погіршення) стану здоров`я та матеріального становища його як платника аліментів.

Таким чином, просив суд зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/3 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше гарантованого 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 11 серпня 2025 року заяву представника відповідача - адвоката Давиденко Надії Володимирівни, про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Приведьон В.М., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, зазначає, що згідно з судовими рішеннями із позивача підлягають стягненню аліменти в загальному розмірі 7/12 (1/4 + 1/3) частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, що становить 58,33 %, при цьому, за змістом ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів 50 відсотків. Дані обставини ставлять позивача у вкрай тяжкий матеріальний стан та призводять до накопичення у нього щомісячної заборгованості за аліментами.

Крім того, позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України з 2013 року, має статус учасника бойових дій та на даний час стан його здоров`я погіршився, у зв`язку з цим йому призначили відповідне лікування та вирішується питання оперативного лікування кили MXB L5S1, що підтверджується протоколом МРТ обстеження від 28.03.2025 року, випискою із медичної карти хворого від 31.03.2025 року та направленням на подальший медичний огляд від 03.04.2025 року.

Зміни в стані його здоров`я потребують додаткових матеріальних витрат на лікування.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Давиденко Н.В., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Зокрема, зазначає, що стягнення аліментів не свідчить про погіршення матеріального становища позивача. З доданих позивачем документів навпаки вбачається поліпшення його матеріального стану, оскільки відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2025 № 52 грошове забезпечення позивача у березні 2025 року (на момент подання цього позову) становить 37071,97 грн, що свідчить про покращення його матеріального становища. Безпідставними є також посилання позивача на перевищення стягнень по аліментах 50% його доходів. Позивач не надав доказів погіршення стану здоров`я саме після ухвалення рішення про стягнення аліментів від 31.03.2023 року.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 серпня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Давиденко Н.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Зокрема, зазначає, що суд за власною ініціативою зменшив розмір витрат відповідача з 13000 грн до 5000 грн. Додаткове рішення Богунського районного суду від 11 серпня 2025 року в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, оскільки позивачем не заявлялись будь-які клопотання щодо зменшення судових витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем при розгляді даної справи.

Посилається на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), в якій зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Приведьона В.М., на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2025 року підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Давиденко Н.В., на додаткове рішення цього ж суду від 11 серпня 2025 року - залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 січня 2023 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Судом також встановлено, що рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 травня 2016 року і до досягнення повноліття.

Згідно з Наказом № 184 від 29 червня 2024 року ОСОБА_1 призначено на посаду помічника командира бригади військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 про розмір грошового забезпечення та розмір утриманих аліментів колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 від 28.03.2025 року № 473 за період з березня 2022 року по липень 2024 року з нього утримано 110500,91 грн аліментів.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення від 17.04.2025 року № 52 ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді «помічник командира військової частини – начальник служби» та його грошове забезпечення за період з червня 2024 року по березень 2025 року становить 323787,44 грн.

Постановою головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі у виконавчому провадженні № 76537215 від 7 квітня 2025 року звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 та здійснено відрахування із суми його доходів у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто заборгованість, яка утворилась у боржника з 21 грудня 2022 року по 1 квітня 2025 року.

У постанові також зазначено, що заборгованість за попереднім місцем проходження військової служби боржника становить 120198,34 грн.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач надав суду протокол МРТ- обстеження від 28.03.2025 року, який свідчить про наявність у ОСОБА_1 дегенеративно-дистрофічних змін поперекового відділу хребта.

Відповідно до виписки із медичної карти хворого ОСОБА_1 від 31.03.2025 року у нього наявний діагноз – інші уточнені цереброваскулярні хвороби, енцефалопатія змішаного генеза, залишкові явища перенесених ГМІ, лівобічна пірамідна недостатність, помірно виражені вестибулоатактичні порушення, стійкий цефалгічний, церебрастенічний с-ми, мнестичні зниження.

Видано направлення на медичний огляд, консультацію нейрохірурга (невролога) від 03.04.2025 року № 162.

Відповідно до частин першої та другої ст.27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з статтею 141 СК України мати , батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150,180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 міститься висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Як свідчать матеріали справи, після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стан здоров`я позивача погіршився. Внаслідок діагностованих у нього захворювань він змушений проходити курси лікування та медичні обстеження.

Враховуючи погіршення стану здоров`я позивача, колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 січня 2023 року у справі № 295/13510/22 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зменшити із 1/3 частки до 1/4 частки заробітку ( доходу) щомісячно.

Із огляду на викладене вище та відповідно до положень ст.376ЦПК України рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, зменшивши розмір аліментів, які стягуються за рішенням суду, з 1/3 частки до 1/4 частки.

Що стосується оскарження додаткового рішення суду, слід зазначити наступне.

8 серпня 2025 року адвокат Давиденко Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заяви вказала, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2025 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину відмовлено. Разом з тим, при винесені рішення судом не було вирішено питання про судові витрати а саме

У відзиві на позовну заяву адвокат Давиденко Н.В. надала в якості доказів рахунок-фактуру № 1 від 9 червня 2025 року, детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року, який складається з: первинної правової консультації клієнта з питань, викладених в позовній заяві, з детальним аналізом норм сімейного законодавства та судової практики, підготовка на подання до суду відзиву на позовну заяву, представництво інтересів клієнта у суді. Загальна вартість наданих послуг, яка складається з 5 годин та 3 засідань, становить 13 000 грн. Окрім того, адвокатом долучено акт наданих послуг правничої допомоги відповідно до договору від 19.05.2025 року, а також договір про надання правничої допомоги від 19 травня 2025 року, у якому зазначено про те, що сторони погодили визначити фіксований розмір гонорару адвоката - 13000 грн.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення ( пункт 6 частини першої статті 1 цього Закону).

Відповідно до статті 19 даного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( статті 30 вказаного Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.

Як свідчать матеріали справи, заява про ухвалення додаткового рішення була подана через підсистему « Електронний суд» 8 серпня 2025 року.

Додаткове рішення у справі ухвалене 11 серпня 2025 року.

Впродовж цього періоду до суду не надходило клопотання позивача та його представника про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («Еast/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відповідно до частини третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Надаючи оцінку доводам заяви про ухвалення додаткового рішення щодо понесених ОСОБА_2 витрат на послуги адвоката та наданим на їх підтвердження доказам, слід зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розмірута/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30вказаного Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Наявний в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги свідчить про те, що сторони погодили фіксований розмір гонорару – 13000 грн.

У детальному описі наданих адвокатом Давиденко Н.В. послуг зазначені такі види послуг: первинна правова консультація клієнта з питань, викладених в позовній заяві, з детальним аналізом норм сімейного законодавства та судової практики щодо порушених у позовній заяві питань, аналіз практики Верховного Суду; підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву; представництво інтересів клієнта у Богунському районному суді м. Житомира.

Водночас, заявлені витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Заявлені витрати в частині первинної правової консультації клієнта з питань, викладених в позовній заяві, з детальним аналізом норм сімейного законодавства та судової практики щодо порушених у позовній заяві питань, - не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки сама по собі первинна консультація та аналіз норм сімейного законодавства, а також аналіз судової практики не належать до самостійного виду адвокатських послуг щодо представництва та захисту прав клієнта у суді, оскільки охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на позов, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Водночас, колегія суддів погоджується з тим, що адвокат Давиденко Н.В. підготувала та подала відзив на позов, заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а також приймала участь у судовому засіданні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,375,376,379,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Приведьона Віталія Миколайовича, задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 до 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили й до повноліття дитини.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Давиденко Надії Володимирівни, залишити без задоволення, а додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 серпня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: