Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №296/9230/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 296/9230/25Головуючий у 1-й інст. Аксьонов В. Є.

Категорія 130Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокум. Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Миколайчук П.В.,

із секретарем судового засідання Журавською Д.П.,

за участю захисника Ткачука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Ткачука Володимира Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 18 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 18 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 09 серпня 2025 року о 23 год. 20 хв. в м. Житомирі по вул. Корольова, поблизу будинку №149 керував транспортним засобом ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги

На постанову суду адвокатом Ткачуком В.В. подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Захисник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_2 мотивує апеляційну скаргу наступним:

- в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом;

- підставою зупинки транспортного засобу була непрацююча підсвітка номера, проте в подальшому на відеозаписі видно, що підсвітка працює;

- відеозаписи, надані поліцією, фрагментарні, не мають хронологічної послідовності, приховують частину об`єктивних подій і свідчать про штучне створення (фальсифікацію) доказів, а суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про призначення комп`ютерно-мережевої експертизи, у виклику та допиті свідків;

- суд проігнорував те, що ОСОБА_1 вже був визнаний винним 29.08.2024 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст. 130 КУпАП та позбавлений права керування транспортними засобами на 5 років. Попри наявність повторності, інспектор у протоколі помилково знову кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто суд, перебравши функцію обвинувача, ухвалив рішення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, проігнорувавши принцип презумпції невинуватості та факт невірної кваліфікації дій водія.

Позиції учасників справи

В судовому засіданні захисник Ткачук В.В. підтримав апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній, додатково деталізував доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його інтереси представляє адвокат Ткачук В.В., який не заперечує проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 .

Суд, відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважав за можливе слухати справу за відсутності ОСОБА_1 .

Мотиви та висновки суду апеляційної інстанції

Заслухавши пояснення учасників справи на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан сп`яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).

У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №418069 від 10.08.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення наркотичного сп`яніння від 09.08.2025 року; рапортом поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капрала поліції Дмитра Іванчука від 10.08.2025 року; оглянутими в судовому засіданні відеозаписами з місця події.

На переконання апеляційного суду, зазначені докази є належними та допустимими, оскільки відповідають вимогам, зазначеним у ст. 251 КУпАП та в своїй сукупності повністю підтверджують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо твердження захисника про відсутність доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , то суд першої інстанції обгрунтовано врахував зміст відеозаписів, на яких вбачається рух транспортного засобу, його зупинка, спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , який на початку спілкування не заперечував, що він був водієм транспортного засобу, але вказував на неналежний, на його думку, доказ керування ним автомобілем, який надавався для огляду поліцейським, не вказував, хто був водієм, якщо не він. При цьому, з відеозапису камери спостереження не вбачається, що хтось залишав водійське місце транспортного засобу після його зупинки та перед під`їздом автомобіля поліцейських. Тому, висновки суду першої інстанції про те, що факт керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується наявними доказами, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими.

Доводи захисника про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки підсвітка номера після зупинки авто працювала належним чином, не впливають на можливість оцінки судом факту порушення водієм п. 2.5 ПДР України.

Так, з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки. Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не містить такого елементу, як «причина зупинки транспортного засобу». Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно він інших видів адміністративної відповідальності.

Щодо фрагментарності відеозаписів та їх неналежності, то суд також не погоджується з цими доводами захисника.

Так, Порядок використання фото та відеотехніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до п.5 до розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, зареєстровано в МЮУ 11.01.2019 №28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Таким чином, на спростування тверджень сторони захисту, апеляційний суд зазначає, що зазначене положення підзаконного акту вказує на необхідність безперервності ведення відеозапису під час виконання поліцейським своїх обов`язків (перебування на чергуванні тощо), а не зобов`язує надати безперервний відеозапис для огляду суду. Такий обов`язок не закріплений, дійсність відеозапису стороною захисту не спростовано (дата, час, місце та фактичні обставини події). Тому доводи сторони захисту є безпідставними, оскільки суд при розгляді справи аналізує лише той обсяг доказів, який наявний на час розгляду справи.

При цьому, слід зауважити, що за змістом відеозапису не встановлено переривання в часі запису події у її хронологічного порядку, що узгоджується з іншими доказами у справі в їх сукупності, що вірно досліджено судом першої інстанції, події, зафіксовані на відеозаписах відповідають тим, що зазначені в письмових доказах, їх зміст в достатній мірі дає можливість перевірити як обставини події, так і дотримання поліцейським обов`язку фіксації порядку огляду, що передбачено ст. 266 КУпАП.

Щодо відмови судом у задоволенні клопотань захисника про призначення комп`ютерно-мережевої експертизи, у виклику та допиті свідків, то вказане не позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити та оцінити докази в їх сукупності. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові в належному обсязі мотивував свої висновки про відмову в задоволенні відповідних клопотань, і суд апеляційної інстанції з ними погоджується.

Щодо доводів захисника з приводу невірної кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 вже був визнаний винним у вчиненні 30.06.2024 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова суду від 29.08.2024, яка набрала законної сили. В свою чергу, відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП, яку захисник вважав належною для кваліфікації дій ОСОБА_1 , настає за «повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті».

Повторним, відповідно до пункту 2 статті 35 КУпАП, визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

Тобто, хоча факт повторності для кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 130 КУпАП і підтверджується лише постановою суду про визнання особи винною, проте річний строк у випадку повторності дій починає рахуватися не з дня винесення постанови, яка є лише доказом вчинення правопорушення, а саме з дня вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У даній справі, станом на 09.08.2025 (дата вчинення правопорушення, за яке притягується ОСОБА_1 оскаржуваною постановою) вже минув рік з часу вчинення правопорушення, передбаченого ч .1 ст. 130 КУпАП, - 30.06.2024 (дата вчинення правопорушення, за яке особу притягнуто до відповідальності постановою суду від 29.08.2024), а тому, незважаючи на дату розгляду тієї справи, дії ОСОБА_1 належним чином кваліфіковані саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та за відсутності такої кваліфікуючої ознаки як повторність.

Тому доводи захисника про неналежну кваліфікацію дій ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції не спростовують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги суд не знайшов.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Ткачука Володимира Васильовича в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 18 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяП. Миколайчук