Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №296/7677/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/7677/25 Головуючий у 1-й інст. Франчук С. В.

Номер провадження №33/4805/296/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,- адвоката Ткачука Володимира Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Ткачука Володимира Васильовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 25 серпня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 25 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 06.07.2025 о 03 год 00 хв про вул Бориса Тена, 43, в м Житомирі, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Ткачук В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, зазначає, що матеріалами справи, у тому числі відеозаписом, не доведено факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . На думку апелянта, висновок суду про керування транспортним засобом ґрунтується на припущеннях, зокрема на інтерпретації відеозапису щодо увімкнення гальмівних ліхтарів автомобіля «Hyundai», що саме по собі не підтверджує факту керування. При цьому звертає увагу, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 вийшов із передніх правих пасажирських дверей. Також зазначає, що твердження працівника поліції про те, що вона особисто бачила, як ОСОБА_1 пересідав, не підтверджується відеозаписом та є необґрунтованим. Крім того, вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо допущених працівниками поліції порушень під час спілкування з ОСОБА_1 , які, на думку апелянта, відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» свідчать про недопустимість отриманих доказів. Посилається на те, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, до початку вчинення процесуальних дій, а також не повідомлено про здійснення відеофіксації. Також захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам про можливу упередженість працівників поліції, які, за його твердженням, з початку спілкування зайняли обвинувальну позицію, проігнорували пояснення ОСОБА_1 про те, що водій залишив місце події, а також використовували обставини порушення комендантської години як засіб психологічного впливу. Окрім цього, зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а лише вказував, що не є водієм транспортного засобу, у зв`язку з чим вимога про проходження огляду була безпідставною. На думку апелянта, працівники поліції неправильно інтерпретували його пояснення як відмову від проходження огляду.

Разом із апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник послався на те, що копію постанови про повернення апеляційної скарги отримав 12.09.2025 та усунув недоліки скарги, долучивши документи на підтвердження повноважень надання правової допомоги ОСОБА_1 в апеляційному суді.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 382808 від 06.07.2025 вбачається, що 06.07.2025 о 03 год 00 хв про вул Бориса Тена, 43, в м Житомирі, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1-3).

За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 382808 від 06.07.2025 (а.с.1-3); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5152036 від 06.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР за ч.5 ст.121 КУпАП (а.с.5); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (а.с.6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ОМСЦ» ЖОР від 06.07.2025 (а.с.4); рапортом лейтенанта поліції (а.с.8); диском з відеозаписом події (а.с.9).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано. Матеріалами справи об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

З наявного у справі відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями відмовився виконати законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння як із використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Адміністративні матеріали складено у присутності ОСОБА_1 , його ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, однак від підпису протоколу, інших документів та надання пояснень він відмовився, що підтверджується матеріалами справи. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом.

Дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та неправомірність його зупинки були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлені судом першої інстанції обставини в їх сукупності свідчать про перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу безпосередньо перед його зупинкою.

Посилання на те, що він «не є водієм», не спростовує встановлених судом обставин керування транспортним засобом, а лише відображає його позицію захисту, яка обґрунтовано оцінена судом критично.

Доводи апеляційної скарги з цього приводу зводяться до переоцінки доказів, належним чином досліджених судом першої інстанції, та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.

Посилання апеляційної скарги на порушення працівниками поліції порядку оформлення адміністративних матеріалів є безпідставними та спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що адміністративні матеріали складено у присутності ОСОБА_1 , якого ознайомлено з їх змістом, а також роз`яснено його права, передбачені законодавством (43:00).

Із відеозапису також убачається, що підставою для зупинки транспортного засобу була перевірка документів у період дії комендантської години.

Твердження про здійснення працівниками поліції психологічного тиску на ОСОБА_1 не підтверджуються жодними доказами та спростовуються відеозаписом.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП складено у встановленій формі з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, не заслуговують на увагу, оскільки з відеозапису вбачається, що пропозиції пройти огляд як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я висловлювались неодноразово, однак ОСОБА_1 фактично ухилявся від їх виконання, посилаючись на те, що він не є водієм.

Лише після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 висловив бажання пройти огляд у закладі охорони здоров`я (1:21:51), що обґрунтовано оцінено судом як таке, що не спростовує факту відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку. Подальше висловлення згоди на проходження огляду після завершення складання адміністративних матеріалів не змінює факту вчинення правопорушення та не впливає на правову оцінку дій водія.

Доводи апеляційної скарги про нібито сфальсифіковані обставини події є голослівними та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не спростовують доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не містять посилань на нові обставини чи докази, які б давали підстави для скасування оскаржуваної постанови.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

постановив:

Клопотання адвоката Ткачука Володимира Васильовича, подане в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 25 серпня 2025 року.

Апеляційну скаргу адвоката Ткачука Володимира Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 25 серпня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич