Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №291/774/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №291/774/25 Головуючий у 1-й інст. Федорчук І. В.

Категорія 20 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Панкеєвої В.А.,

суддів: Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.,

за участю секретаря Добровольської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 291/774/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ружинська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, порушення правил добросусідства, вчинення дій по усуненню перешкод,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Федорчук І.В. у селищі Ружин,

встановив:

07 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, в обґрунтування якого зазначила, що є власником житлового будинку з господарськими будівлями і земельною ділянкою, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . По сусідству з нею проживає відповідач, яка не дотримується правил добросусідства, від чого позивач вимушена відчувати незручності в користуванні своєю власністю. Відповідач розмістила на межі з господарством позивача вулики з бджолами, які постійно залітають до неї на подвір`я, в будинок та жалять її, онуків, друзів, порушують спокій.

На її прохання перенести пасіку в інше місце відповідач протягом двох років не реагує. Декілька разів зверталась до місцевої влади, проводились перевірки, ОСОБА_4 попереджали про усунення даних перешкод, але вона вимоги не виконує.

Відповідачка займаючись бджільництвом на належній їй присадибній ділянці порушує чинне законодавство, яке регулює відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл. Позивач просила суд зобов`язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні власністю та порушення правил добросусідства шляхом перенесення пасіки з бджолами в інше місце або облаштувати пасіку згідно встановлених ветеринарно-санітарних норм та правил/огорожа 2,5 м висотою та інше.

Під час розгляду справи позивачка підтримала позов у частині вимоги про перенесення пасіки з бджолами в інше місце.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом переносу пасіки з бджолами в інше місце.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим. Так, висновок суду про недотримання вимог щодо площі розміщення бджолосімей, висоти паркану, порушення правила добросусідства є надуманим та необґрунтованим належними та допустимими доказами. Cуд першої інстанції не врахував того, що позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу відносно того, що паркан, який затягнуто сіткою для затінення щільної структури "не перекриває можливі маршрути обльоту бджіл знизу та з боків". Посилання суду на пояснення позивачки як на доказ який підтверджує даний факт, є безпідставними, оскільки будь-яких інших доказів відносно того, що довжина та ширина встановленої нею садової сітки не перекриває можливі маршрути обльоту бджіл знизу та з боків позивачкою не надано. Також позивачкою не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між негативним впливом на здоров`я її та членів сім`ї та розміщенням і утриманням пасіки.

Те, що позивачку чи членів її сім`ї вкусила бджола не свідчить, по-перше, що ця бджола була саме з вуликів відповідачки, та, по-друге, що позивачка чи члени її сім`ї самі не спровокували бджолу на укус тощо. Крім того, суд не прийняв до уваги, що за заявами позивачки щодо порушення правил добросусідства робоча група Ружинської селищної ради проводила огляд земельної ділянки позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , однак не проводилося обстеження належної відповідачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 , на якій розташовані вулики.

Рішенням суду порушено її право на тримання пасіки на власній земельній ділянці, яка належить особі на праві приватної власності, при відсутності прямої законодавчої заборони на таке тримання, обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках, та не визначено будь-яке "інше місце", куди б позивач мала перенести вулики.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 10:00 год 26 березня 2026 року.

12.02.2026 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ружинської селищної ради надійшли письмові пояснення.

Так, третя особа зазначає, що відповідно до статей 11, 12, 15 Закону України "Про бджільництво" утримання бджіл на земельних ділянках, що перебувають у приватній власності громадян, допускається без отримання спеціального дозволу органів місцевого самоврядування за умови дотримання ветеринарно-санітарних правил. При цьому Закон України "Про бджільництво", Земельний кодекс України, підзаконні нормативно-правові акти не містять імперативних норм, які б встановлювали мінімальну відстань від індивідуальної пасіки до межі суміжної земельної ділянки; заборону на розміщення пасік на присадибних земельних ділянках; обов`язок перенесення пасіки у разі відсутності доведених порушень ветеринарно-санітарних вимог. Ружинською селищною радою у відповіді від 02.10.2025 № 02-12/627 зафіксовано, що між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 встановлено огорожу із сітки типу "рабиця", поверх якої змонтовано садову сітку для затінення, загальною висотою близько 2,5 м. Зазначена огорожа має щільну структуру та перешкоджає прямому льоту бджіл у бік суміжної земельної ділянки, що відповідає пункту 1.3 "Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл", затвердженої наказом № 9 від 30.01.2001. За зверненнями позивачки працівниками Ружинської селищної ради здійснювався виїзд та огляд суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого було складено відповідь від 02.10.2025 № 02-12/627, у якій Ружинська селищна рада не робила висновків про повну відсутність порушень з боку відповідачки, а лише зафіксувала фактичний стан огорожі між земельними ділянками.

Оцінка достатності такої огорожі з точки зору забезпечення безпеки, дотримання правил добросусідства, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, належить виключно до повноважень суду, що обґрунтовано було здійснено судом першої інстанції.

Щодо доводів про відсутність обстеження земельної ділянки відповідачки третя особа зазначила, що Ружинська селищна рада не наділена повноваженнями здійснювати повноцінні ветеринарно-санітарні або спеціалізовані експертні обстеження пасік. Разом з тим, відповідачка не зверталася до Ружинської селищної ради з письмовими заявами про проведення повторного чи розширеного обстеження; не ініціювала створення комісії за участю профільних органів; не заявляла відповідних клопотань у суді першої інстанції.

Отже, доводи апелянта про неповноту з`ясування обставин не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

10.03.2026 позивачка подала відзив, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначала, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи та входять до предмета доказування, належним чином оцінив докази і правильно застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На момент розгляду справи пасіка не була огороджена по периметру парканом заввишки не менше 2,5 м, не була зареєстрована у встановленому законодавством порядку, а будь-які дані про те, чи обсаджена вона плодовими деревами та кущами, відсутні. Більше того, сама відповідачка в апеляційній скарзі фактично підтвердила недотримання нею законодавчих вимог щодо облаштування пасіки. На думку позивачки, суд першої інстанції дійшов правильного й справедливого висновку про те, що відповідач, займаючись бджільництвом на належній йому присадибній земельній ділянці, порушує вимоги чинного законодавства, яке регулює відносини у сфері розведення, використання та охорони бджіл, забезпечення гарантій дотримання прав і захисту інтересів власників суміжних земельних ділянок, а також використання земельних ділянок і самостійного господарювання на них.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги, на думку позивачки, не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування ухваленого ним рішення.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник третьої особи в судове засідання не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає положенням ч.2 ст.372 ЦПК України.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала із зазначених у ній підстав.

Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення та підтримала позов у частині вимоги про перенесення пасіки з бджолами в інше місце.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,4210 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю (а.с.15-16).

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , яка межує із земельною ділянкою позивача є відповідач ОСОБА_2 (а.с.49, 52).

Згідно відповіді Ружинської селищної ради від 05.06.2024 № 02-12/179/14 на звернення ОСОБА_5 від 28.05.2024. Для всебічного розгляду Розпорядженням голови селищної ради від 31.05.2024 №68 Ружинської селищної ради "Про створення Робочої групи для розгляду заяви ОСОБА_5 " створено робочу групу для розгляду його звернення. Робочою групою здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 . При розгляді встановлено факт розміщення пасіки (в кількості 5 вуликів) на суміжній земельній ділянці ( АДРЕСА_2 , що межує із земельною ділянкою заявника. Власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , а пасіка належить її батькові ОСОБА_6 . Між земельними ділянками наявна існуюча межова споруда (паркан із металевої сітки "рабиця"). Завдяки своїй будові дана огорожа не перешкоджає льоту бджіл через земельну ділянку ОСОБА_5 . Враховуючи вимоги щодо розміщення та і облаштування пасік, передбачені ст.15 Закону України "Про бджільництво", п.1.3 "Інструкції щодо попередження ліквідації хвороб і отруєнь бджіл", затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30.01.2001 № 9 Робочою групою рекомендовано власнику земельної ділянки ОСОБА_4 на якій розміщена пасіка, для підвищення льоту бджіл встановити огорожу не менше - 2,5 м, або в разі не встановлення - здійснити переміщення пасіки. Дану рекомендацію виконати протягом місяця (а.с.14).

19.05.2025 Ружинська селищна рада надала відповідь за № 02-12/191 на звернення ОСОБА_5 від 23.04.2025, в якій зазначено, що для всебічного розгляду Розпорядженням голови селищної ради від 08.05.2025 № 59 "Про створення Робочої групи для розгляду заяви ОСОБА_5 " створено робочу групу для розгляду його звернення. Робочою групою здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 . При розгляді встановлено факт розміщення пасіки (в кількості 7 вуликів із них 4 з бджолосім`ями) на суміжній земельній ділянці ( АДРЕСА_2 , що межує із земельною ділянкою заявника. Власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , а пасіка належить її батькові ОСОБА_6 . Між земельними ділянками наявна існуюча межова споруда (паркан із металевої сітки "рабиця"). Завдяки своїй будові дана огорожа не перешкоджає льоту бджіл через земельну ділянку ОСОБА_5 . Зазначено, що його звернення з цього ж питання вже розглядалося у 2024 році, за результатами також були надані рекомендації щодо усунення порушень. Перелік рекомендацій зазначено у листі Ружинської селищної ради від 05.06.2024, який було направлено ОСОБА_4 . Однак, як встановлено під час повторного розгляду, ОСОБА_7 не виконала рекомендацій, наданих попередньою робочою групою, зокрема, щодо облаштування відповідної огорожі або переміщення пасіки. Враховуючи вимоги, щодо розміщення та облаштування пасік, передбачені ст.15 Закону України "Про бджільництво", п.1.3 "Інструкції щодо попередження ліквідації хвороб і отруєнь бджіл", затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30.01.2001 № 9 Робочою групою рекомендовано власнику земельної ділянки ОСОБА_4 на якій розміщена пасіка, для підвищення льоту бджіл встановити огорожу не менше 2,5 метри, або в разі не встановлення - здійснити переміщення пасіки. Встановлено строк для виконання рекомендації протягом місяця (а.с.12-13).

Під час розгляду справи позивачем було долучено відповідь Ружинської селищної ради від 02.10.2025 на її звернення від 09.09.2025 щодо повторного не виконання рішення на перенесення пасіки. Робочою групою зафіксовано встановлення садової сітки для затінення на межі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 поверх існуючого паркану (сітка "рабиця") на висоту 2,5 м. Зазначена сітка має щільну структуру, яка перешкоджає прямому льоту бджіл та сприяє його підвищенню на рівень висоти сітки. Водночас встановлено, що садова сітка для затінення піднята у нижній частині на висоту до 0,5 м від землі та прикріплена до паркану (сітка "рабиця"). Крім того, зі слів заявниці, довжина та ширина зазначеної сітки не перекриває можливі маршрути обльоту бджіл знизу та з боків. Враховуючи вимоги, щодо розміщення та облаштування пасік, Робочою групою рекомендовано власнику земельної ділянки ОСОБА_2 завершити розпочату роботу щодо облаштування огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та приведенням даних робіт у відповідність до п.1.3 "Інструкції щодо попередження та ліквідацій хвороб і отруєнь бджіл", затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини 30.01.2001 № 9 (а.с.136).

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач внаслідок зловживання правом на утримання пасіки, зокрема, не дотримуючись вимог щодо площі розміщення бджолосімей, висоти паркану, порушила правила добросусідства, допустивши шкідливий вплив, внаслідок чого позивач позбавлений права на безпечні й здорові умови проживання, що гарантовано Конституцією України.

Такого висновку суд дійшов на підставі встановлених обставин, а саме, за неодноразовими зверненнями позивача робочою групою створеною Розпорядженням селищного голови Ружинської селищної ради від 08.05.2025 №59, відповідачці було рекомендовано завершити розпочату роботу, щодо облаштування огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та приведенням даних робіт у відповідність до п.1.3 "Інструкції щодо попередження ліквідації хвороб і отруєнь бджіл", затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30.01.2001 №9, зокрема рекомендовано облаштувати пасіку огорожею заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льотку бджіл або здійснити перенесення пасіки з бджолами в інше місце. Жодне з наведених рекомендацій відповідачкою виконано не було.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Згідно з ч.4 ст.293 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Відповідно до частини 1 статті 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 ЗК України).

Стаття 104 ЗК України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року № 1264-XII передбачено обов`язки громадян, щодо збереження природи, охорони, раціонального використання її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснення діяльності з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів.

Відповідно до статтей 11-12 Закону України "Про бджільництво" від 22 лютого 2000 року № 1492-III (далі - Закон № 1492-III) право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися фізичними особами, не обмежується.

Частиною першою статті 15 Закону № 1492-III визначено, що фізичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Статтею 13 Закону № 1492-III передбачено, що з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Розділом 1 "Вимоги щодо розміщення і облаштування пасік" щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім`ю потрібно 30-35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір`ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

Передумовами захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтверджених належними доказами права особи щодо земельної ділянки (власності або користування) та факту порушення такого права, зокрема, у земельних відносинах добросусідства - діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу, або яка не дозволяє власникам (землекористувачам) сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Колегія суддів акцентує увагу, що за умови доведення порушення прав власника сусідньої земельної ділянки (землекористувача) внаслідок порушення умов щодо розміщення і утримання пасіки на присадибній ділянці (подвір`ї) відповідно до ветеринарно-санітарних правил, власник земельної ділянки може вимагати усунення цих порушень.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилалася на те, що внаслідок утримання відповідачем пасіки вона вимушена відчувати незручності в користуванні своєю власністю. Так, як відповідач розмістила на межі з господарством позивача вулики з бджолами, які постійно залітають до неї на подвір`я, в будинок та жалять її, онуків, друзів, порушують спокій.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Загальними вимогами цивільного процесуального права, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позов, а саме того, що наявність у відповідачки пасіки обмежує її право належним чином користуватися земельною ділянкою; відповідачка, займаючись бджільництвом на належній їй присадибній земельній ділянці, порушує умови щодо розміщення і утримання пасіки відповідно до ветеринарно-санітарних правил, що має наслідком порушення прав позивача як власника сусідньої земельної ділянки, а усунення перешкод у користуванні можливе в обраний позивачем спосіб.

Разом з тим, окрім звернень ОСОБА_5 до органу місцевого самоврядування, позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б об`єктивно підтверджували порушення відповідачкою ветеринарно-санітарних правил утримання пасіки та наявність шкідливого впливу саме від пасіки відповідачки на користування позивачкою належною їй земельною ділянкою.

Надані Ружинською селищною радою відповіді та рекомендації робочої групи мають інформаційний і рекомендаційний характер та самі по собі не є належним і достатнім доказом порушення відповідачкою прав позивачки, оскільки не містять висновків уповноваженого органу чи спеціаліста.

Колегія суддів зауважує, що право тримати пасіку на власній земельній ділянці, яка належить особі на праві приватної власності, при відсутності прямої законодавчої заборони на таке тримання, відповідає положенням ст. ст. 21, 41 Конституції України, ч.1 ст.316 ЦК України. Ураховуючи те, що сам по собі факт утримання відповідачкою пасіки на належній їй земельній ділянці не свідчить про порушення прав позивачки, а тому для задоволення негаторного позову позивачка мала довести належними, допустимими та достатніми доказами, що діяльність відповідачки на суміжній земельній ділянці створює неприпустимий вплив, перешкоджає користуванню належною їй земельною ділянкою за цільовим призначенням або може призвести до шкідливого впливу на здоров`я. Таких доказів матеріали справи не містять.

Після звернення позивачки до суду Робочою групою Ружинської селищної ради зафіксовано встановлення садової сітки для затінення на межі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 поверх існуючого паркану (сітка "рабиця") на висоту 2,5 м. Зазначена сітка має щільну структуру, яка перешкоджає прямому льоту бджіл та сприяє його підвищенню на рівень висоти сітки. Водночас встановлено, що садова сітка для затінення піднята у нижній частині на висоту до 0,5 м від землі та прикріплена до паркану (сітка «рабиця»). Робочою групою рекомендовано власнику земельної ділянки ОСОБА_2 завершити розпочату роботу щодо облаштування огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та приведенням даних робіт у відповідність до п.1.3 "Інструкції щодо попередження ліквідацій хвороб і отруєнь бджіл", затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини 30.01.2001 № 9.

Тобто, на момент розгляду справи відповідачка вчинила дії, спрямовані на облаштування огорожі між суміжними земельними ділянками відповідно до рекомендацій Робочої групи.

Слід зазначити, що факт незавершення відповідачем розпочатої роботи щодо облаштування огорожі не вказує на порушення прав інших осіб.

Так, наявність чи відсутність такої огорожі сама по собі не свідчить про порушення прав суміжного землевласника.

Тобто, недотримання вимог щодо облаштування огорожі саме по собі не є безумовною підставою для висновку про порушення прав суміжного землевласника, якщо не доведено, що внаслідок цього позивачка реально позбавлена можливості користуватися належною їй земельною ділянкою за цільовим призначенням або зазнає шкідливого впливу.

Надані позивачем під час розгляду справи копії виписок з її медичної карти від 28.08.2025 та ОСОБА_8 (дочка позивача) від 09.09.2025 із встановленим діагнозом "алергічна реакція на укус бджоли" (а.с.135, 137) також не підтверджують порушення прав позивача відповідачем внаслідок порушення умов щодо розміщення і утримання пасіки відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).

З урахуванням наведеного із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 1 816,80 грн.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ружинська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 816,80 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.А. Панкеєва

Судді: Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич

Повне судове рішення складено 26 березня 2026 року.