Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №447/1020/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/1020/24 Головуючий у 1 інстанції: Павліва В.Р.

Провадження № 22-ц/811/3122/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

з участю: ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 серпня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 09 липня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631717281. Відповідно до умов Кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався у порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадках невиконання Позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, в сумі 171 937,40 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк».

30 листопада 2022 року внесено запис про зміну найменування позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору, на адресу позичальника направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Дану вимогу відповідачем залишено без реагування.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за Кредитним договором № 631717281 у розмірі 171 937,4 грн. та суму сплаченого судового збору.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 07 серпня 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 631717281 відмовлено.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 серпня 2025 року оскаржило Акціонерне товариство «Сенс Банк».

В апеляційній скарзі покликається на те, що акцептувавши пропозицію Акціонерного товариства «Сенс Банк» на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, ОСОБА_1 добровільно погодилася з усіма умовами кредитного договору.

Наданий банком розрахунок заборгованості містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, залишок заборгованості за наданим кредитом, а також внесені відповідачкою платежі на погашення заборгованості по кожному платіжному періоду, а відтак підтверджує розмір заборгованості.

На спростування наданого банком розрахунку заборгованості відповідач не надав власного розрахунку заборгованості з обґрунтуванням його правильності та повноти.

Факт систематичного користування кредитними коштами, в тому числі і здійснення платежів на погашення заборгованості підтверджується також наявними в матеріалах справи виписками по рахунку.

У разі встановлення факту існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, стягненню підлягає та сума, яка була доведена і щодо якої немає сумніву, оскільки за умовами кредитного договору банк має надати грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

09 березня 2026 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» подало клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2026 року клопотання Акціонерного товариства «Сенс Банк» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, постановлено судове засідання призначене на 19 березня 2026 року о 14 год. 30 хв. у справі проводити в режимі відеоконференції.

Однак, в зазначений час представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» не приєднався до судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, беручи до уваги те, судом апеляційної інстанції забезпечено представнику Акціонерного товариства «Сенс Банк» можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, а ризик неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду несе саме учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи без представника Акціонерного товариства «Сенс Банк».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника – Джуфера Б.М. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом та матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії акцепту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, без зазначення місця її укладення, АТ «Альфа Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Миколаївським РВ УМВСУ у Львівській області 28 березня 1996 року, на укладення угоди про обслуговування кредитної картки, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», укладеного між нею та банком. Для клієнта випущена міжнародна платіжна карта MasterCard DEBIT WORLD строком на 5 (п`ять років) з моменту випуску (далі-Кредитна картка). На ній зазначено підпис споживача: 3602.

Відповідно до копії паспорту споживчого кредиту, кредитодавець і позичальник 09 липня 2021 року узгодили основні умови кредитування, у такому міститься інформація про контактні дані посередника, щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Банком також надано суду копію довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб, довідку про ідентифікацію, розрахунок суми заборгованості, виписку про рух коштів та досудову вимогу.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024142250000023 від 15 лютого 2024 року відкрито кримінальне провадження за зверненням ОСОБА_1 від 14 лютого 2024 року про те, що невідома особа від її імені підробила кредитну угоду від 06 грудня 2019 року.

Згідно до заяви відповідача ОСОБА_1 від 17 червня 2024 року, така звернулася до ВП №2 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про відкриття кримінального провадження з приводу протиправних шахрайських дій відносно неї, підробки та використання завідомо підроблених документів посадовими особами АТ «Сенс Банк» при укладенні Кредитної угоди №631717281 від 09 липня 2021 року.

На заяву відповідача ОСОБА_1 від 17 червня 2024 року начальник сектору дізнання ВП №2 надав відповідь від 27 травня 2025 року, згідно якої вбачається, що сектором дізнання ВП №2 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні №120241242250000023 від 15 лютого 2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України по факту вчинення шахрайських дій невідомих осіб на оформлення кредитних коштів в АТ «Альфа Банк», правонаступник АТ «Сенс Банк». Відповідно, заяву ОСОБА_1 від 17 червня 2024 року долучено до матеріалів кримінального провадження №12024142250000023 від 15 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та факти які наведені у заяві перевіряються в межа даного кримінального провадження.

Згідно копії рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 травня 2025 року позивачу АТ «Сенс Банк» відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором №631310440 від 06 вересня 2019 року, оскільки позивачем не доведено факту укладення договору між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», згідно проведеної в рамках кримінального провадження №120№12024142250000023 від 15 лютого 2024 року судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_1 на кредитних документах: Оферті на укладення угоди, Анкеті - заяві про акцепт, паспорті споживчого кредиту, довідці про систему гарантування вкладів, заяві (акцепт), копії паспорту гр. ОСОБА_1 та довідки про присвоєння її ідентифікаційного номера, виконані не нею, а іншими особами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факту укладення між АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, жодних дій, спрямованих на його укладення відповідачка не вчиняла, такий був укладений поза її волею, а позивачем не доведено обставин викладених у позові, належними та допустимими доказами.

З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступних підстав.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що оспорюванні договори були укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що з долучених позивачем доказів не вбачається, що відповідачка вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, а саме, зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції кредитодавця (АТ «Альфа-Банк»), отримала повідомлення від суб`єкта електронної комерції із одноразовим ідентифікатором, та прийняла пропозицію (оферту) кредитодавця шляхом використання (підписання) надісланого їй кредитодавцем одноразового ідентифікатора.

Долучені до матеріалів справи довідка про ідентифікацю (а.с. – 8), паспорт споживчого кредит (а.с. – 5-6) та акцепт ( а.с. 6 на звороті-7), не є належними доказами того, що ідентифікацію в особистому кабінеті пройшла саме ОСОБА_1 , що електронний підпис одноразовим ідентифікатором 3602 було вчинено ОСОБА_1 , а також відсутні відомості про те, на який номер телефону було відправлено одноразовий ідентифікатор, та чи належить він ОСОБА_1 .

Колегія суддів враховує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів надання відповідачці кредитних коштів згідно кредитного договору, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку, тощо.

Надані позивачем розрахунок суми заборгованості та виписка про рух коштів, лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Розрахунок заборгованості, що наданий позивачем, не є первинним документом, який підтверджують отримання відповідачкою кредиту, а отже, не є належними доказами наявності заборгованості.

Зазначений розрахунок створений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником кредитних коштів за вищевказаним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Крім того, ОСОБА_1 заперечує факт укладення кредитного договору. У зв`язку з цим 17 червня 2024 року, звернулася до ВП №2 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про відкриття кримінального провадження з приводу протиправних шахрайських дій відносно неї, підробки та використання завідомо підроблених документів посадовими особами АТ «Сенс Банк» при укладенні Кредитної угоди №631717281 від 09 липня 2021 року.

На заяву відповідача ОСОБА_1 від 17 червня 2024 року начальник сектору дізнання ВП №2 надав відповідь від 27 травня 2025 року, згідно якої вбачається, що сектором дізнання ВП №2 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні №120241242250000023 від 15 лютого 2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України по факту вчинення шахрайських дій невідомих осіб на оформлення кредитних коштів в АТ «Альфа Банк», правонаступник АТ «Сенс Банк». Відповідно, заяву ОСОБА_1 від 17 червня 2024 року долучено до матеріалів кримінального провадження №12024142250000023 від 15 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та факти які наведені у заяві перевіряються в межа даного кримінального провадження.

Згідно копії рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 травня 2025 року позивачу АТ «Сенс Банк» відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором №631310440 від 06 вересня 2019 року, оскільки позивачем не доведено факту укладення договору між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», згідно проведеної в рамках кримінального провадження №120№12024142250000023 від 15 лютого 2024 року судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_1 на кредитних документах: Оферті на укладення угоди, Анкеті - заяві про акцепт, паспорті споживчого кредиту, довідці про систему гарантування вкладів, заяві (акцепт), копії паспорту гр. ОСОБА_1 та довідки про присвоєння її ідентифікаційного номера, виконані не нею, а іншими особами.

Наявність проведеної в рамках кримінального провадження №120№12024142250000023 від 15 лютого 2024 судово-почеркознавчої експертизи ставить під сумнів волевиявлення ОСОБА_1 на укладення 09 липня 2021 року з АТ «Альфа Банк» кредитного договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачка виявляла ініціативу щодо отримання кредитних коштів, проходила процедури ідентифікації, надавала згоду на обробку персональних даних саме для укладення кредитного договору №631717281 від 09 липня 2021 року або підписувала такий договір.

Враховуючи наведене, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 березня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.