Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №712/11348/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/11348/25

Провадження № 2/712/434/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Токової С.Є.

за участю секретаря судових засідань Білик О.Ю.

з участю представника відповідача адвоката Нікітюка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2025 року ТОВ «Споживчий центр`звернулися до суду з указаним позовом, просять стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 20.12.2024-100001273-100001273 віж 20.12.2024 у розмірі 13080,00 грн та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 6000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 20.12.2024, строком на 155 днів. Відповідно до умов кредитного договору Позичальнику надається Кредит на наступних умовах : Сума Кредиту: 6000 грн. 00 коп. Строк, на який надається Кредит - 155 днів з дати його надання Дата повернення (виплати) кредиту – 23.05.2025; Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія", економічна сутність – плата за надання Кредиту) –9% від суми Кредиту та дорівнює 540 грн. 00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – "Комісія за обслуговування", "Комісія") – 540 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 13080 грн., що складається з: Тіла кредиту - 6000 грн. Процентів - 3720 грн. Додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) – 540 грн. Неустойки – 2820 грн.

Також позивач у позові зазначає, що Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 2400 грн від 19.01.2025 року та суму 2580 грн від 21.02.2025 року. При цьому вказують, що під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, що є підтвердженням існування та визнання такого боргу.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.11.2025 представником відповідача адвокатом Нікітюком А.М. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач з 18.07.2024 має статус, прирівняний до статусу військовослужбовця, та приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується Довідкою начальника АРЗСП ГУ ДСНС України у Черкаській області Диченка Б. від 18.08.2025 року №54 та посвідченням учасника бойових дій ДСНС України з надзвичайних ситуацій серії НОМЕР_1 від 18.07.2024 року, тобто є особою, яка на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнена від сплати відсотків та неустойки за кредитними договорами, договір укладено 20.12.2024, отже відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за кредитним договором №20.12.2024-100001273 від 20.12.2024 року, зокрема, неустойки в розмірі 2820 грн. та процентів за користування кредитом в розмірі 3720 грн., тому підлягає до стягнення лише тіло кредиту.

Також у відзиві представник відповідача вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за додатковою комісією у розмірі 540 грн. за кредитним договором №20.12.2024-100001273 від 20.12.2024 року. Оскільки, в своїх позовних вимогах ТОВ «Споживчий центр» підтверджує, що відповідач спершу 19.01.2025 року здійснив платіж на суму 2400 грн 00 коп, а в подальшому 21.02.2025 року – на суму 2580 грн 00 коп в якості погашення суми заборгованості за кредитним договором № №20.12.2024-100001273 від 20.12.2024 року, відповідно залишок несплаченої заборгованості за тілом кредиту наразі становить 6000 грн. – 2400 грн. – 2580 = 1020 грн.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідач не підпадає під категорію осіб, які входять в перелік суб`єктів, які підпадають під пільгу пункту 15 статті 14 закону України “Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей”, тому позовні вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості не порушує норми чинного законодавства в контексті нарахування процентів за користування кредитними коштами до поліцейського. Щодо правомірності нарахування комісії зазначили, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, розгляд справи просив проводити за його відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача адвокат Нікітюк А.М. в судовому засіданні просив суд задовольнити вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1020 грн тіла кредиту за кредитним договором №20.12.2024-100001273 від 20.12.2024 року. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафних санкцій за кредитним договором №20.12.2024-100001273 від 20.12.2024 року, неустойки в розмірі 2820 грн та процентів за користування кредитом в розмірі 3720 грн, заборгованості за додатковою комісією у розмірі 540 грн. за кредитним договором №20.12.2024-100001273 від 20.12.2024 року, судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп., заявлених у позовній заяві від 18.08.2025 року.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 20.12.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) № 20.12.2024- 100001273.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 6000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 20.12.2024 на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 20.12.2024-100001273 від 20.12.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 20/12/2024; 2. Сума Кредиту: 6000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 155 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 23.05.2025

Звертаючись до суду з указаним позовом, Позивач зазначає про наявність у Відповідача заборгованості у розмірі 13080 грн, що складається з тіла кредиту - 6000 грн, процентів - 3720 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) – 540 грн, неустойки – 2820 грн.

Наразі відповідачем не погашено суму заборгованості за кредитним договором № 20.12.2024-100001273, що обумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Статтею 509 ЦК встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 1054, 1055 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, що передбачений статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 6000 грн, строком на 155 днів, що підтверджується квитанцією про видачу коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що сторонами не заперечується факт укладання кредитного договору № 20.12.2024-100001273 від 20.12.2024, умови кредитування, а також та обставина, що відповідач не здійснив виконання своїх зобов`язань належним чином. Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже цілком обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачем свого зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Внаслідок порушень відповідачем зобов`язань щодо порядку та строків здійснення платежів на погашення кредитної заборгованості за ним утворилась заборгованість, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000 грн, процентам 3720 грн та комісії 540 грн.

У відзиві відповідач зазначив, що 19.01.2025 здійснив платіж на суму 2400 грн 00 коп, а в подальшому 21.02.2025 – на суму 2580 грн 00 коп в якості погашення суми заборгованості за кредитним договором № №20.12.2024-100001273 від 20.12.2024 року, відповідно залишок несплаченої заборгованості за тілом кредиту наразі становить 6000 грн. – 2400 грн. – 2580 = 1020 грн.

Так, у позові Позивач визнає факт здійснення платежів на суму 2580,00 грн та 2400,00 грн, однак зазначає, що вказані кошти були зараховані позивачем у порядку, визначеному договором, а саме: у першу чергу - на погашення нарахованих комісій, а потім на погашення нарахованих процентів за користування кредитом.

Таким чином, відповідачем не спростовано наявність у нього заборгованості в розмірі 10260,00 грн.

Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, які були погоджені ним з кредитором і на підставі яких здійснено обчислення розміру наявної кредитної заборгованості. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущено порушення його зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за кредитним договором № 20.12.2024-100001273 від 20.12.2024 на теперішній час наявна за ним заборгованість в загальному розмірі 10260 грн, яка складається з наступного: 6000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3720,00 грн – заборгованість по відсоткам, заборгованість по комісії 540 грн.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки станом на дату підписання кредитного договору та ухвалення рішення воєнний стан триває, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості по неустойці у розмірі 2820,00 грн.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул.Саксаганського, 133-А, інд. 01032) заборгованість за кредитним договором №20.12.2024-100001273 від 20.12.2024 в розмірі 10260 грн. та 2422 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : С.Є. Токова